Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/8860/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2020. Зареєстровано: 17.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2020.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 вересня 2020 року Справа № 160/8860/20  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича  за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В.  за участі:   представника позивача представника відповідача Біднягіна К.В. Кравченко М.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
		визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі наказу № 55-п від 08.01.2020 року, за результатами якої складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом № 731/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2020 року; 
		визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі наказу № 56-п від 08.01.2020 року, за результатами якої складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом № 668/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2020 року; 
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення  рішення від 12.03.2020 року № 0001843202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.;
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення  рішення від 12.03.2020 року № 0001853202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
		відповідач не проводив фактичну перевірку за місцезнаходженням об`єктів позивача, а використав для складення акту перевірки інформацію з бази даних ДПС України;
		відповідач не пред`являв до перевірки ані наказу, ані направлення на її проведення, оскільки позивач був відсутній у день перевірки (перебував у відрядженні) за місцезнаходженням об`єктів позивача, а тому позивач не допускав до перевірки відповідача;
		з 01.07.2019 року органи ДПС України стали органом ліцензування виду господарської діяльності  роздрібна торгівля пальним;
		з 01.07.2019 року введено режим ліцензування виду господарської діяльності  роздрібна торгівля пальним, до 01.07.2019 року даний вид діяльності не підлягав ліцензуванню;
		позивач отримав ліцензію на вид господарської діяльності  роздрібна торгівля пальним з 02.07.2019 року терміном на 5 років;
		право у органів ДПС України видавали ліцензії на вид господарської діяльності  роздрібна торгівля пальним виникло з 01.07.2019 року, тобто з дня коли при здійсненні діяльності з роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії передбачена відповідальність у вигляді штрафу;
		у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується;
		невизначеність законодавства щодо органу, який мав здійснювати ліцензування та обмеження строків щодо подання документів на розгляд органу ліцензування для отримання ліцензії не можуть встановлювати порушення з боку суб`єктів господарювання;
		форма рішення про застосування санкцій до позивача не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790;
		у оскаржуваних податкових повідомленнях  рішеннях міститься посилання лише на статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального» загалом без конкретизації її частини, а тому не є зрозумілим, яке саме порушення допустив позивач;
		у наказах про призначення фактичної перевірки не чітко вказано період, який буде перевірятися; посилання у наказі на статтю 102 ПК України з метою визначення перероду діяльності позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду; період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння темпоральної межі контролюючого органу;
		незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень  рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень  рішень;
		акт перевірки не містить відомостей про посадову особу контролюючого органу, яка здійснила контрольну розрахункову операцію; відповідачем не надано суду акт про повернення товару позивача та доказів видачі посадовим особам контролюючого органу грошових коштів з каси бюджетної установи контролюючого органу; фіскальні чеки від 11.01.2020 року не ж допустимими доказами у справі. 
		Ухвалою суду від 04.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Перевірка проведена у відповідності до вимог ПК України. Наказ стосовно призначення фактичної перевірки не скасовано. Позивач допустив працівників податкового органу до перевірки. Позивач лише відмовився від підпису у направленнях на перевірку, що є підставою для початку проведення перевірки. Позивач допустив до перевірки працівників відповідача. Під час перевірки зафіксовано факт здійснення 01.07.2019 року роздрібної торгівлі пальним на об`єктах позивача без наявності ліцензії. За вказане порушення встановлено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 250000 грн. за кожен факт виявленого порушення. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року № 2628-VIII, опубліковано у газеті «Голос України» від 12.12.2018 року № 237-238, а тому посилання позивача на норми ч.1 ст. 8 Закону України Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Посилання позивача на ч.2 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є неприйнятним, оскільки вказаний закон України не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (ч.2 ст. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Відсутність доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності жодним чином не вказує на дотримання позивачем норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Розрахунковий чек підтверджує факт здійснення контрольної розрахункової операції.
		Ухвалою суду від 16.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
		Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, які викладені у позовній заяві.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
		Відповідачем 11.01.2020 року здійснено дві фактичні перевірки позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом за місцезнаходженням наступних об`єктів позивача: АЗС, м. Покров, вул. Партизанська, 1/3 та АЗС, м. Апостолове, вул. Каманіна, 1Н.
		За наслідками перевірок складено два Акти № 731/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2020 року та № 668/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2020 року.
		У актах зафіксоване наступне виявлене порушення: факт здійснення 01.07.2019 року роздрібної торгівлі пальним на об`єктах позивача без наявності ліцензії.
		На підставі актів перевірки відповідачем прийнято на направлено позивачу податкові повідомлення  рішення від 12.03.2020 року № 0001843202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн. та від 12.03.2020 року № 0001853202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.
		Щодо позовних вимог - визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі наказу № 55-п від 08.01.2020 року та визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі наказу № 56-п від 08.01.2020 року, то суд зазначає наступне.
		У відповідності до вимог п.75.1.3 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій.
		Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
		Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ПК України).
		Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ПК України).
		Згідно п. 80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.
		Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ПК України),
		Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України (п. 80.10 ПК України).
		У відповідності до вимог п. 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
		направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
		копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
		службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
		У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
		Згідно п.81.2 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
		За вказаних обставин акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки, а факт не допуску платником податків працівників контролюючого органу повинен підтверджуватися саме актом, який засвідчує факт відмови у допуску працівників контролюючого органу до перевірки.
		Пунктами 86.5 та 86.6 ПК України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки. Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.
		У матеріалах справи містяться копії наказів відповідача № 55-п від 08.01.2020 року та № 56-п від 08.01.2020 року на проведення двох фактичних перевірок об`єктів позивача.
		Позивач не надав суду доказів оскарження даних наказів у судовому порядку.
		У матеріалах справи містяться направлення на проведення двох фактичних перевірок позивача № 68,69,70,71 від 10.01.2020 року.
		Факт відмови позивача від підписання у двох направленнях на перевірку підтверджується копіями актів відмови від підписання у направленнях на перевірку від 11.01.2020 року № 730/04-36-32-02/ НОМЕР_1 та від 11.01.2020 року № 732/04-36-32-02/ НОМЕР_1 , які містяться у матеріалах справи.
		У матеріалах справи відсутній акт про не допуск працівників відповідача до проведення фактичної перевірки. 
		За вказаних обставин суд вважає, що відповідач мав право провести фактичні перевірки об`єктів позивача.
		У актах № 731/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2020 року та № 668/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 11.01.2020 року вказано, що фактичні перевірки відбулися у присутності позивача, який відмовився підписати акти перевірки.
		Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності його у місці проведення фактичних перевірок у день їх проведення. У відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про нотаріат» нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт перебування його в певному місці. На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво. Позивачем не надано суду відповідного свідоцтва, яке видано нотаріусом. Судом відхиляється посилання позивача на посвідчення про відрядження позивача, оскільки з вказаного документу судом встановлено, що позивач лише 13.01.2020 року прибув до міста Києва.
		Факт відмови позивача підписати акти фактичної перевірки зафіксовано актами від 11.01.2020 року № 730/04-36-32-02/ НОМЕР_1 та від 11.01.2020 року № 666/04-36-32-02/ НОМЕР_1 , копії яких містяться у матеріалах справи.
		Суд зазначає, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.
		Факт використання працівниками відповідача під час складення актів фактичної перевірки інформації з бази даних ДПС України не є порушенням вимог ПК України, оскільки проведення працівниками відповідача контрольної розрахункової операції є їхнім правом, а не обов`язком.
		Факт проведення контрольної закупки пального на об`єктах позивача, на яких відбулася фактична перевірка, підтверджується двома фіскальними чеками від 11.01.2020 року, копії яких містяться у матеріалах справи.
		Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом ТОВ «FOODS and GOODS L.T.D.» до ДПІ у Калиновському районі м. Донецька, третя особа  ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. 
		За вказаних обставин дані позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. 
		Однак у відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.02.2020 року по справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень  рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень  рішень.
		У відповідності до вимог п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити, зокрема, до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, та за умови пред`явлення копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, і період діяльності, який буде перевірятися.
		У матеріалах справи містяться копії наказів відповідача № 55-п від 08.01.2020 року та № 56-п від 08.01.2020 року на проведення двох фактичних перевірок об`єктів позивача, у яких наступним чином вказано період діяльності позивача, який буде перевірятися: згідно статті 102 ПК України.
		Посилання у наказах на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього. 
		З встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що спірні накази не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу. 
		Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірні накази не відповідають положенням Податкового кодексу України щодо їх змісту.
		Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 року по справі № 826/14478/17.
		У відповідності до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України».
		Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
		На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
		У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимим.
		Оскільки докази здійснення позивачем діяльності без наявності ліцензії були отримані відповідачем під час проведення двох фактичних перевірок, накази на проведення яких не відповідають вимогам ПК України, то такі докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому суд не бере їх до уваги у відповідності до вимог ч.1 ст. 74 КАС України.
		Щодо позовних вимог:
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення  рішення від 12.03.2020 року № 0001843202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.;
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення  рішення від 12.03.2020 року № 0001853202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн., то суд зазначає наступне.
		З 01.07.2019 року у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року № 2628-ІІІ запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
		Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач отримав ліцензії на розбірну торгівлю пальним з 02.07.2019 року терміном дії на п`ять років на наступні об`єкти: АЗС, АДРЕСА_1 та АЗС, м. Апостолове, вул. Каманіна, 1Н.
		Судом також встановлено, що на вказаних вище АЗС позивача 01.07.2019 року відбувалась реалізація в роздріб пального, що підтверджується копіями фіскальних звітних чеків з бази даних ДПС України, які додатками до актів перевірки та містяться у матеріалах справи.
		За вказаних обставин позивач допустив роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
		У відповідності до вимог ч.4 ст.2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
		Згідно пункту 7 ч.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
		Згідно Переліку органів ліцензування, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року № 609, територіальні органи ДФС є органами ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
		У відповідності до ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
		Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (ч.4 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального").
		У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
		За вказаних обставин судом відхиляється довод позивача про те, що форми оскаржуваного рішення про нарахування штрафу не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
		Також суд вважає безпідставним довод позивача у оскаржуваних податкових повідомленнях  рішеннях міститься посилання лише на статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального» загалом без конкретизації її частини, а тому не є зрозумілим, яке саме порушення допустив позивач, з наступних підстав.
		У відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.07.2020 року по справі № 808/353/17 (номер у ЄДРСР 90396901), якщо допущена контролюючим органом технічна помилка не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу, то така помилка не може бути самостійною підставою для скасування результатів перевірки.
		Окрім того, з розрахунків штрафної (фінансової) санкції до актів фактичної перевірки, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачем зазначено порушення позивачем саме ч.20 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального», санкція за яке визначено абз.9 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального».
		Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач допустив порушення вимог ч.20 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: здійснення роздрібної торгівлі пальним без ліцензії.
		Таким чином технічна помилка у актах фактичної перевірки та у оскаржуваних податкових повідомленнях  рішеннях не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу.
		Одночасно суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
		Згідно вимог ч.2 та ч.4 ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом. Органи ліцензування оприлюднюють ліцензійні умови і зміни до них на своєму офіційному веб-сайті. 
		Суд зазначає, що станом на 01.07.2019 року, тобто станом на день допущення позивачем порушення законодавства, були відсутні затверджені ліцензійні умови провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним.
		Суд зазначає, що ч.2 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» поширює свою дію на Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", оскільки інше не передбачено у вказаній частині статті.
		Суд вказує на те, що згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, яка викладена, зокрема, у пунктах 49-52 рішенні від 14.10.2010 року по справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06 ), «Сторони не оспорюють той факт, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.
		Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
		Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (<…>), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
		Норма ч.2 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є чіткою та передбаченою у своєму застосуванні та прямо вказує на те, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується. Крім того, вказана норма закону України не містить застереження стосовно не поширення її дії на Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". 
		Судом відхиляються посилання відповідача на те, що норми Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» повністю не поширюються на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", з наступних підстав.
		У відповідності до вимог ч.2 ст. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції станом на 01.07.20219 року, тобто на момент вчинення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії) дія цього закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності таких видів діяльності, зокрема, виробництво і торгівлі пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
		Тобто Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не регулює питання лише стосовно порядку видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності таких видів діяльності, зокрема, виробництво і торгівлі пальним.
		Однак згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» цей закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
		Тобто Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» регулює окрім самого ліцензування ще й відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
		Крім того, у відповідності до вимог п.1 та п.4 ч.1 ст. 3 Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі єдиної державної системи ліцензування, що реалізується шляхом, зокрема, визначення Кабінетом Міністрів України органів ліцензування та видів господарської діяльності згідно із статтею 7 цього Закону, на які відповідний орган ліцензування видає ліцензії; принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає, зокрема, у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
		Однак територіальні органи ДФС України отримали статус органу ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним лише 01.07.2020 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2020 року, тобто у день коли було запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
		За вказаних обставин, враховуючи також і той факт, що накази на проведення фактичної перевірки позивача від 08.01.2020 року № 56-п та № 55-п не відповідають положенням Податкового кодексу України щодо їх змісту, оскаржувані податкові повідомлення  рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
		Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень  рішень у розмірі 5000 грн.
		Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень  рішень  задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення  рішення від 12.03.2020 року № 0001843202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення  рішення від 12.03.2020 року № 0001853202 форми «с» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.
		В іншій частині заявлених позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 5000 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення суду складений 16 вересня 2020 року.
		 
		Суддя (підпис) С.В. Златін
		 
		Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
		Помічник судді Лісна А.М.
		 
		 
		Рішення не набрало законної сили станом на 16.09.2020 року 
		Помічник судді Лісна А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...