Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/12110/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; місцевих виборів, з них; інформаційного забезпечення виборів.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2020. Зареєстровано: 18.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: П/520/15095/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 Харків  
		 16 вересня 2020 р.                                                                                 № 520/12110/2020  
		18:00 год.
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., 
		при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,
		за участі позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача - Логашова Д.І.,
		представників відповідача - Мозгової О.В., Шипенка М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом 
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) 
		до Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області (61001, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 19-А, ЄДРПОУ  - 43755071) 
		про  визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області ( далі по тексту - відповідач, комісія), у якому просить суд:
		                    1. Визнати протиправним та скасувати рішення у формі Постанови Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області № 8 від 05.09.2020 року «Про утворення територіальних виборчих округів з виборів депутатів Харківської міської ради Харківського району Харківської області» та додатку до нього.
		          2. Зобов`язати Харківську міську територіальну виборчу комісію Харківського району Харківської області здійснити дії щодо прийняття з неухильним дотриманням вимог виборчого законодавства рішення про утворення на території міста Харків в межах існуючих адміністративних районів міста 9 (дев`яти) територіальних виборчих округів з виборів депутатів Харківської міської ради Харківського району Харківської області.
		Позивач звертається до суду, обґрунтовуючи своє право на звернення з таким позовом наявністю у нього статусу виборця. При цьому, позивач посилається на статті 22 і 64 Виборчого кодексу України, яка відносить виборців до суб`єктів виборчого процесу та частину 2 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Зазначає, що спірною постановою незаконно утворено 7 територіальних виборчих округів з виборів депутатів Харківської міської ради замість дев`яти, у зв`язку із об`єднанням деяких районів міста, що не відповідає вимогам Виборчого кодексу України.
		Позивач зазначив, що спірна постанова порушує його права як виборця, що проживає в м. Харкові, а тому  формування виборчого округу має відповідати вимогам чинного законодавства
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 16.09.2020 о 09 год. 30 хв.
		Відповідач надав відзив на позов в якому проти позову заперечував, посилаючись на правомірність утворення територіальних виборчих округів, а також те, що спірна постанова жодним чином не порушує права та інтереси позивача, як виборця на участь у виборчому процесі.
		У відповіді на відзив позивач додатково обґрунтував свої позовні вимоги та підтримав позов.
		Присутній у судовому засіданні 16.09.2020 позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити з підстав та мотивів, викладених у позові та відповіді на відзив. 
		Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини. 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту від 06.07.2018 р. № 6324 та відповідно до копії витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, виданого Основ`янським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 13.07.2018 р., зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.76-79).
		З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2020 р. Харківською міською територіальною виборчою комісією Харківського району Харківської області було прийнято постанову № 8 «Про утворення територіальних виборчих округів з виборів депутатів Харківської міської ради Харківського району Харківської області», якою Комісія постановила утворити територіальні виборчі округи з виборів депутатів Харківської міської ради Харківського району Харківської області у кількості 7 (семи) із зазначенням меж та єдиної нумерації кожного територіального виборчого округу згідно з додатком (а.с. 80).
		Відповідно до Додатку до постанови від 05.09.2020 № 8 (Перелік територіальних виборчих округів з виборів депутатів Харківської міської ради Харківського району Харківської області) було утворено такі територіальні виборчі округи:
		1. Холодногірський та Новобаварський райони м. Харкова,
		2. Основ`янський та Слобідський райони м. Харкова,
		3. Індустріальний район м. Харкова,
		4. Київський район м. Харкова,
		5. Немишлянський район м. Харкова,
		6. Московський район м. Харкова,
		7. Шевченківський район м. Харкова. 
		Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.
		Розв`язуючи спір по суті суд відзначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
		Згідно зі статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права,  від 16.12.1966 р., кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується поважати і забезпечувати всім перебуваючим у межах її території та під її юрисдикцією особам права, визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.
		Статтею 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без необґрунтованих обмежень право і можливість:
		a) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників;
		b) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців;
		c) допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби.
		Частиною 8 статті 7 (Виборчого кодексу України (далі по тексту - ВКУ) встановлено, що будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та цим Кодексом.
		Суд, за наслідками розгляду справи дійшов висновку, що оскаржене рішення владного суб`єкта за формою та змістом не суперечить вимогам Конституції, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також Виборчого кодексу України.
		Крім того, відповідно до частин 1 - 2 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 N 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що право на захист (гарантоване нормою частини 2 статті 55 Конституції України) надається тій особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
		Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
		Висновки аналогічного змісту наведені у постанові Верховного Суду України від 07.02.2017 по справі N 21-3072а16 і суд не вбачає підстав відступати від них.
		Згідно ч. 2 ст. 63 ВКУ оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
		У свою чергу, частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		При цьому, особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій визначені статтею 273 КАС України.
		Так, ч. 1 ст. 273 КАСУ передбачено, що право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму.
		Водночас, відповідно до ч. 2 цієї ж статті виборець може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі.
		Тобто, наведена норма передбачає спеціальну умову, за якої можлива реалізація виборцем, як суб`єктом виборчого процесу, наданого йому права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, а саме - безпосереднє порушення такими рішеннями, діями чи бездіяльністю його виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі, процесі референдуму.
		Суд приходить до висновку, що у розумінні наведеної норми безпосереднім порушенням виборчих прав і інтересів може вважатися те порушення, яке фактично існує станом на час прийняття оскарженого рішення та впливає на участь позивача у виборчому процесі, процесі референдуму.
		Згідно з частиною другою та третьої статті 6 Виборчого кодексу України основні виборчі права громадян України включають:
		1) право вільно обирати (право голосу на виборах);
		2) право бути обраним.
		Громадяни України мають також інші права на участь у виборчому процесі, пов`язані з їхніми основними виборчими правами.
		Частиною 1 статті 7, та ч. 1. ст. 9 ВКУ визначено, що право голосу мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося вісімнадцять років. Виборці мають право:
		1) бути членами виборчих комісій, які організовують підготовку та проведення відповідних виборів;
		2) отримувати та поширювати інформацію, що стосується підготовки та проведення відповідних виборів;
		3) брати участь у проведенні передвиборної агітації на відповідних виборах;
		4) здійснювати спостереження за проведенням відповідних виборів;
		5) оскаржувати порушення власних виборчих прав, інших власних особистих прав та законних інтересів, пов`язаних з участю у виборчому процесі.
		Отже, громадянам України, які мають право голосу та є виборцями, відповідно, надається право голосу на місцевих виборах, а також право на участь у виборчому процесі у інший спосіб.
		Згідно з частиною першою статті 64 Виборчого кодексу України суб`єкт виборчого процесу може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини третьої статті 64 Виборчого кодексу України рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, їх членів, визначених статтею 65 цього Кодексу, також можуть оскаржуватися до суду шляхом подання позовної заяви.
		У свою чергу, частиною другою статті 65 Виборчого кодексу України обумовлено, що виборець може оскаржити до відповідної виборчої комісії рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів оскарження, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують особисто його виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії, на здійснення спостереження, на присутність на засіданні виборчої комісії у визначених цим Кодексом випадках, під час проведення голосування відповідно до цього Кодексу, незабезпечення встановлених цим Кодексом умов для голосування виборців з порушенням здоров`я (у зв`язку з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров`я, віком).
		Як зазначено в пункті 3.1.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 01.11.2013 р. №15 "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом", виборці мають право на звернення до суду лише в разі порушення їхніх виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі особисто. За таких самих умов виборець може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів, визначених у частині другій статті 174 та в частині першій статті 175 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.).
		Під виборчими правами та інтересами виборця щодо участі у виборчому процесі особисто необхідно розуміти не тільки право голосу на відповідних виборах, а й участь у роботі виборчих комісій як членів цих комісій, у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за виборами та інших заходах у порядку, визначеному законами України.
		У зазначених випадках під час вирішення виборчих спорів судам необхідно перевіряти не лише правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а й встановлювати наявність порушення ними прав, свобод та інтересів, законних прав або охоронюваних законом інтересів позивача.  Відсутність наявності такого порушення є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.
		Крім того, Верховний Суд в постанові від 04.05.2019 у справі №855/134/19 виклав правовий висновок, згідно з яким під час вирішення виборчих спорів суд повинен перевірити не тільки правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, але й встановити наявність порушення такими рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача. При цьому,  встановлення в судовому порядку відсутності такого порушення є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог заявника.
		Обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач зазначив, що спірне рішення порушує його права та законні інтереси як виборця, позаяк ОСОБА_1 , як виборець, який має право голосу на місцевих виборах депутатів Харківської міської ради, що відбудуться 25 жовтня 2020 року - з прийнятим 05.09.2020 рішенням Харківської міської ТВК не погоджується та вважає, що територіальні виборчі округи були сформовані відповідно до вимог чинного законодавства, а в судовому засіданні усно також пояснив, що обраний депутат за результатами проведення виборів не буде вибраний від його округу, а останній буде завеликим, отже депутат не буде справлятись із проблемами об`єднаних комісією районів.
		Проте, суд ставиться критично до таких пояснень позивача, оскільки Виборчий кодекс України не виділяє серед виборчих прав виборця право на участь в процесі утворення виборчих округів або право на здійснення контролю за таким процесом. Крім того, утворення виборчих округів жодним чином не обмежує право виборця щодо участі у виборчому процесі чи голосуванні, а питання якості та швидкості роботи обраного депутата не стосуються процедури виборів.
		Крім того, позивач під час розгляду справи судом не надав жодних належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів на користь тієї обставини, що мало місце реальне порушення будь-якого з гарантованих йому Конституцією та законами України прав або інтересів на участь у виборчому процесі внаслідок прийняття оскарженого рішення.
		Суд відзначає, що інтереси виборця у розумінні, наведеному в частині 2 статті 273 КАС України, повинні, в першу чергу, переслідувати мету щодо участі останнього у виборчому процесі. Тому, необхідність вчинення виборцем додаткових дій для реалізації цих інтересів, у разі забезпечення йому необхідних умов для їх реалізації, не може вважатись безпосереднім порушенням таких інтересів.
		Суд зазначає, що у даному випадку утворення територіальних виборчих округів жодним чином не обмежує реалізацію виборцем своїх прав на участь у виборчому процесі та не може вважатися позбавленням виборчих прав, порушенням інтересів виборців. Ці права та інтереси збережені прийняттям оскарженого рішення відповідачем.
		Таким чином, з досліджених під час судового розгляду справи доказів убачається, що безпосереднє порушення прав або інтересів позивача щодо участі у виборчому процесі внаслідок прийняття відповідачем оскарженого рішення не знаходить свого підтвердження, а тому в цій частині суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 10.01.2019 р.  № 855/3/19|А/9901/1/19.
		Щодо другої вимоги позивача про зобов`язання Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області здійснити дії щодо прийняття з неухильним дотриманням вимог виборчого законодавства рішення про утворення на території міста Харків в межах існуючих адміністративних районів міста 9 (дев`яти) територіальних виборчих округів з виборів депутатів Харківської міської ради Харківського району Харківської області, суд відзначає наступне.
		Згідно зі статтею 32 Виборчого кодексу України територіальні виборчі комісії діють як незалежні органи адміністрування виборчих процесів, які відповідно до своїх повноважень забезпечують здійснення визначених Конституцією України та Кодексом основних принципів виборчого права, засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України, підготовку та проведення виборів.
		Виборчі комісії діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією України, Кодексом та законами України.
		Відповідно до частини четвертої статті 33 Виборчого кодексу України територіальні виборчі комісії в межах повноважень, визначених Кодексом, забезпечують організацію підготовки та проведення місцевих виборів.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 206 Виборчого кодексу України до повноважень відповідної територіальної виборчої комісії, яка встановлює результати відповідних місцевих виборів належить утворення територіальних, багатомандатних виборчих округів відповідно до Кодексу, встановлення їх меж та єдиної нумерації.
		Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2  ст. 2 КАС України  критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
		Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
		Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
		Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
		В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
		Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що постанова Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області № 8 від 05.09.2020 року «Про утворення територіальних виборчих округів з виборів депутатів Харківської міської ради Харківського району Харківської області» та додаток до нього прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений Виборчим кодексом України, обґрунтовано, а також з дотриманням інших критеріїв визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та не призвела до порушень прав та інтересів позивача.
		Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В даному випадку позивачами не доведено правомірність обставин, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги.
		З урахуванням вищевикладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
		Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 273 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Харківської міської територіальної виборчої комісії Харківського району Харківської області (61001, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 19-А, ЄДРПОУ - 43755071) про  визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими частиною 2 статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом двох днів з дня його проголошення.
		          Повне рішення суду складено та проголошено у судовому засіданні 16 вересня 2020 року.
		 
		Суддя                                                                                                Бадюков Ю.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...