Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16705/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2020. Зареєстровано: 18.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2020.
Дата набрання законної сили: 17.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/29471/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 вересня 2020 року   
		Київ
		справа №826/16705/17
		адміністративне провадження №К/9901/29471/19
		              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Усенко Є.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/16705/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял-Фуд» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.),- 
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял-Фуд»  (далі по тексту - позивач, ТОВ «Роял-Фуд») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005901402, № 0005911402 від 4 вересня 2017 року.
		В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Роял Трейд Сервіс» у періоді, що перевірявся. Зауваження до долучених під час перевірки первинних документів у контролюючого органу були відсутні.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
		Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Роял-Фуд» з питань дотримання вимог податкового валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 4 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року, за наслідками якої складено акт від 14 серпня 2017 року №308/26-15-14-02-04/40395025.
		Перевіркою встановлено порушення:
		- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму 703426,00 грн;
		- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 4 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року на загальну суму 781336,00 грн.
		Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що згідно з податковою інформацією у періоді, що перевірявся, контрагент позивача - ТОВ «Роял Трейд Сервіс», не знаходиться за податковою адресою, не декларує результати фінансово-господарської діяльності з квітня 2017 року, не має достатніх виробничих потужностей та персоналу для виконання договорів, а також фігурує у кримінальному провадженні №12016110000000239 від 12 липня 2016 року як суб`єкт господарювання, що використовується для прикриття протиправної діяльності. За наявною у контролюючого органу інформацією у контрагентів ТОВ «Роял Трейд Сервіс» по ланцюгу постачання відсутнє придбання овочів та фруктів, деякі з цих суб`єктів господарювання фігурують у кримінальних провадженнях в якості підприємств з ознаками фіктивності. Крім того, позивач не надав до перевірки товарно-транспортні накладні або інші документи, які б підтверджували факт перевезення товару.
		На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом 4 вересня 2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
		-  №0005911402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 879282,50 грн, в тому числі, за податковим зобов`язанням - 703426,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 175856,50 грн;
		- №0005901402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у загальному розмірі суму 976670,00 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 781336,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 195334,00 грн.
		Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що досліджені ним первинні документи (договори поставки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні) в повній мірі підтверджують рух активів між сторонами при здійсненні спірних операцій та подальшу реалізацію позивачем придбаного товару. Суд, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, відхилив доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача достатніх матеріальних та трудових ресурсів. Щодо посилань ГУ ДФС на кримінальне провадження суд першої інстанції зауважив, що контролюючим органом не обґрунтовано причетність позивача чи ТОВ «Роял Трейд Сервіс» до вказаного кримінального провадження, як і не надано відповідного вироку.
		Апеляційний суд підтримав позицію суду першої інстанції та додатково вказав, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій між позивачем та його контрагентом. 
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові. 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою викладені в акті перевірки зауваження, що позивачем не було надано до перевірки жодного первинного документа (рахунків-фактур, специфікацій, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, довіреностей на отримання товару тощо), які могил б підтвердити факт постачання товару (овочів та фруктів). Решта доводів касаційної скарги аналогічна висновкам, викладеним у акті перевірки.  
		У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Відзив вмотивовано тим, що поставка товару від ТОВ «Роял Трейд Сервіс» підтверджується копіями видаткових та податкових накладних, сертифікатів якості, банківських виписок про оплату товару в безготівковому порядку, .подорожніх листів. Крім того, до матеріалів справи були долучені заяви та письмові пояснення директора ТОВ «Роял Трейд Сервіс» Адаменка Д.І. щодо господарських відносин з позивачем. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
		Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі  статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).
		Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
		Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
		При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. 
		За встановлених судами обставин та доводів касаційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульованої, зокрема у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17).
		Суди попередніх інстанцій встановили реальність господарських операцій позивача із контрагентом (ТОВ «Роял Трейд Сервіс») з посиланням на належним чином оформлені копії документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне здійснення таких операцій, а саме: договори поставки, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
		Крім того, суди, досліджуючи питання того, чи відбулись у позивача зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, вказали, що отримана від контрагента продукція, була поставлена на адресу ТОВ «ПХ ГРУП», ТОВ «ХЕЛСФУД», ТОВ «ФОРФУД», ТОВ «АНТАРЕС-16», що підтверджується належними первинними документами. При цьому суди також врахували, що придбаний товар до моменту реалізації зберігався позивачем на орендованих складських приміщеннях відповідно до договорів оренди.
		Надаючи оцінку доводам ГУ ДФС про відсутність у контрагента позивача достатнього обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання обумовлених договорами умов, суди зауважили, що такі обставини не виключають можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про отримання необґрунтованої вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за умови укладення цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. 
		Відхиляючи аргументи контролюючого органу щодо кримінального провадження № 12016110000000239 від 12 липня 2016 року, в межах якого здійснювалось досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, суди вказали, що відповідачем всупереч положень частини другої статті 77 КАС України не доведено, а судом не встановлено ні обставин причетності позивача або його контрагента до вказаного кримінального провадження, ні наявності відповідного вироку суду.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.
		Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо підтвердження права ТОВ «Роял-Фуд» на формування показників податкового обліку за господарськими операціями із ТОВ «Роял Трейд Сервіс» колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, на порушення якого особа, що подала касаційну скаргу, вмотивовано не посилається.
		Обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС (зокрема, щодо ненадання певних первинних документів; відсутності у ТОВ «Роял Трейд Сервіс» достатнього обсягу ресурсів для виконання господарських операцій; наявності кримінального провадження) аналогічне доводам, викладеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі і зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України. 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.
		В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 826/16705/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
		 
		СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...