Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/519/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо статусу народного депутата України, депутата місцевої ради, організації діяльності представницьких органів влади, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2020. Зареєстровано: 18.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2020.
Дата набрання законної сили: 17.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/56681/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 вересня 2020 року
		Київ
		справа №675/519/17
		адміністративне провадження №К/9901/56681/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Білак М. В., Єресько Л.О., 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року, прийняте у складі судді Трасковського С.Л. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сапальової Т.В. (головуючий), Совгири Д.І., Курка О.П.
		І. Суть спору:
		1.  ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій (бездіяльності) в частині порушення права позивача на листування, на належне матеріально-побутове забезпечення; зобов`язання вчинити дії, направлені на забезпечення позивача продуктами харчування відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336; стягнення моральної шкоди в розмірі 450000 грн.
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення вимог ст.ст.8   ч.1,   113   ч.1   Кримінально-виконавчого кодексу України відповідачем порушується його право на листування, оскільки подана ним кореспонденція не відправлялась адресатам, зокрема: Генеральній прокуратурі України, Міністерству закордонних справ України, до редакцій газети «Християнська газета» в м.Золотоноша, журналів «Світло на Сході», «Віра та життя», журналісту ОСОБА_2 ).
		2.1. Крім того, позивач зазначає, що порушується його право на належне матеріально - побутове забезпечення, що полягає в недотриманні відповідачем норм його харчування. Так, позивач та його представник вказали, що   постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції»   встановлено норми харчування осіб, які утримуються в установах виконання покарань. Відповідач не дотримується вимог зазначеного нормативно-правового акту, чим порушується право позивача на належне харчування, зокрема, з 01.01.2017 по дату звернення до суду - 21.03.2017 йому не надавалось таких продуктів харчування, як вівсянка, гречка, рис, манка, бобові.
		2.2. Також, позивач посилається на те, що    постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції»   передбачено видача установою виконання покарань засудженим, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, цигарок VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць. В порушення приписів вказаного нормативно-правового акту відповідач не забезпечує позивача належним харчуванням, цигарками та сірниками.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", яка є установою максимального рівня безпеки.
		4. Позивач прибув до Замкової виправної колонії (№58) 10.06.2016.
		5. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 вказує на порушення його прав на листування, зокрема з адресатами: Генеральна прокуратура України, Міністерство закордонних справ України, редакція газети "Християнська газета" в м.Золотоноша, журналами "Світло на Сході", " Віра та життя", журналістом ОСОБА_4 (ОСОБА_4).
		6. Крім того, в період з 01 січня 2017 року по 21 березня 2017 року позивач не отримував таких продуктів харчування, як вівсянка, гречка, рис, манка, бобові.
		7. Позивач також зазначає, що в порушення приписів   постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції"   відповідач не забезпечує позивача належним харчуванням, цигарками та сірниками.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		8. Ізяславський районний суд Хмельницької області   рішенням від 06 лютого 2018 року, яку залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року,    у задоволенні позовних вимог відмовив.
		9. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що з моменту прибуття позивача до Замкової виправної колонії (№58) і до моменту його звернення з даним позовом до суду відповідачем направлялася вихідна кореспонденція позивача до Генеральної прокуратури України, Міністерства закордонних справ України, до редакцій газет та журналів, журналісту ОСОБА_2 ), а також отримувалась кореспонденція для вручення ОСОБА_1 , в тому числі і від указаних органів державної влади, організацій, приватних осіб.   Також, в період з 01 січня 2017 року по 21 березня 2017 року забезпечення позивача продуктами харчування за нормою №4А відповідало вимогам чинного законодавства України. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем вживалися всі можливі заходи для      належного матеріально-побутового забезпечення позивача.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. 
		11. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що відповідачем не надано доказів того, що у спірний період крупи вівсяні та бобові були відсутні на складах установ виконання покарань і базах постачальників, як і не надано письмових розпоряджень начальника установи на проведення заміни круп вівсяних та бобових на макаронні вироби перед формуванням меню - розкладок. З огляду на викладене, скаржник вважає, що заміна у раціоні харчування засудженого до позбавлення волі ОСОБА_1 круп вівсяних та бобових на макаронні вироби у спірний період була безпідставною та такою, що порушує норми Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально - виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції», а оскаржувані судові рішення в цій частині незаконними.
		11.1. Також скаржник вказує, що у спірний період позивач як особа яка палить, не забезпечувався цигарками та сірниками, що було визнано і відповідачем. Відмовляючи в цій частині в задоволенні позовних вимог суд першої та апеляційної інстанцій зазначив, що в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, оскільки він не міг забезпечити засудженого цигарками та сірниками в силу відсутності відповідного фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Проте, відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, не може бути причиною невиконання відповідним суб`єктом владних повноважень покладених на нього зобов`язань щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками згідно з Постановою №336.
		12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
		13. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) в частині порушення права позивача на належне матеріально-побутове забезпечення; зобов`язання вчинити дії, направлені на забезпечення позивача продуктами харчування відповідно до норм, затверджених   постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 та не оскаржуються в частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) в частині порушення права позивача на листування, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в межах доводів та вимог касаційної скарги.
		V. Джерела права й акти їх застосування 
		14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених   статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства   (далі -   КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		15. За приписами частини другої   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		16. Спірні правовідносини між сторонами на стадії касаційного провадження у цій справі склались з приводу порушення права позивача на належне харчування та незабезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально - виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» (далі - Постанови №336).
		17. Згідно з частиною першою   статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України   кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
		18.   Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього   Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).
		19. Відповідно до частини першої   статті 3 Кримінально-виконавчого кодексу України   до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
		20. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина п`ята   статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України).
		21. Постановою №336 затверджено норми харчування, норми заміни продуктів харчування та порядок їх застосування щодо осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції.
		22.      Так, зокрема, Постановою №336 затверджено:
		- норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 1;
		- норми заміни продуктів харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 2;
		- Порядок застосування норм харчування та норм заміни продуктів харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 3.
		23. Додатком №1 Постанови №336 встановлено, що засуджені, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах, забезпечуються харчуванням за нормою №4А (загальна норма).                  
		24. Нормою харчування №4А (загальна норма) передбачається видача засудженим за вказаною нормою харчування в тому числі таких продуктів, як бобові, вівсяна та пшоняна крупи.   
		25. Водночас, Постановою №336 (додатки №2, 3) затверджено норми заміни продуктів харчування та порядок застосування такої заміни, відповідно до яких дозволено пряму та зворотну заміну макаронів, круп різних, овочів, бобових.
		26. Крім того,   в додатку №1 до Постанови №336 зазначено, що засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою N4, видається 6 цигарок VI класу на добу та 3 коробки сірників на місяць (на одну особу).
		VI. Висновок Верховного Суду
		27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		28. Як вбачається з матеріалів справи, постановою про переведення засудженого до приміщення камерного типу, одиночної камери колонії максимального рівня безпеки від 25.11.2016 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до приміщення камерного типу (ПКТ), де він перебував з 28.11.2016 по 30.03.2017.
		29.   Згідно з меню-розкладками продуктів харчування, що закладаються в котел на одну особу на добу за нормою №4А в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", за період вересень - грудень 2016 року засудженим, які утримувались в ПКТ у вказаний період, в тому числі позивачу, надавались в належній кількості продукти харчування, як передбачено   Постановою №336, для норми харчування №4А, крім бобових.
		30. Відповідно до меню-розкладками, позивачу не видавались бобові та вівсяна крупа.
		31. Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за нормою харчування №4А замість бобових (гороху) позивачу видавались крупи та макаронні вироби, що відповідає вимогам постанови №336.
		32. Крім того, згідно з копіями договорів №Г-28 від 10.02.2017, №Г-9/Г-14 від 02.02.2017, №Г-42 від 03.03.2017, №Г-63 від 16.03.2017, №Г-2/Г-67 від 21.03.2017, листа Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 10.02.2017 №694 з додатком, планом забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на 1 півріччя 2017 року, накладних на поставку продуктів харчування від 25.12.2016, 23.01.2017, 26.01.2017, 02.02.2017, 01.03.2017, 03.03.2017, 09.03.2017, 16.03.2017, 20.03.2017, довідки про залишок продуктів харчування станом на 01.01.2017, державною установою "Замкова виправна колонія (№58)" проведена робота протягом січня-березня 2017 року із забезпечення достатньої кількості продуктів харчування з метою надання належного харчування засудженим, що утримуються в установі.
		33. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заміна вівсяної та пшоняної круп, а також бобових, макаронними виробами відповідає вимогам Постанови №336 та не порушує прав позивача на належне харчування в цій частині.
		34. Щодо посилання скаржника на те, що на виконання вимог пункту восьмого Постанови №336 відповідачем не надано доказів того, що у спірний період крупи вівсяні та бобові були відсутні на складах установ виконання покарань і базах постачальників, як і не надано письмових розпоряджень начальника установи на проведення заміни круп вівсяних та бобових на макаронні вироби перед формуванням меню - розкладок, то колегія суддів зазначає, що вказані підстави позову не були заявлені в суді першої інстанції, а тому не можуть розглядатися ні судом апеляційної, ні судом касаційної інстанції.
		35. Крім того, як встановлено судами та не заперечується й самим відповідачем, позивачу, який забезпечувався в указаний нижче період харчуванням за нормою №4, не видавалися цигарки та сірники.
		36. Обґрунтовуючи невидачу позивачу протягом спірного періоду цигарок та сірників, що також встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач вказав, що відповідно до кошторису на 2017 рік Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», затвердженого начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 10 лютого 2017 року фінансування видатків за   КЕКВ   2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» передбачено за 2017 рік в загальній сумі 312 тис. грн. Тобто дефіцит фінансування за вказаним   КЕКВ   2210 складає в 2017 році   -   4408,8 тис. грн.
		37. Планом забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на І півріччя 2017 року, затвердженим директором Департаменту ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України, не передбачено як централізованої поставки, так і закупівлі за рахунок спеціального фонду установи виконання покарань цигарок VI класу та сірників.
		38. Таким чином, причиною невидачі позивачеві цигарок та сірників відповідно до Постанови №336 було відсутнє бюджетне фінансування відповідних видатків.
		39. Частиною другою   статті 6 КАС України   передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		40. Відповідно до статей   1   та   17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»   суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		41. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
		42. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.
		43. Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
		44. Отже, відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, не може бути причиною невиконання відповідним суб`єктом владних повноважень покладених на нього зобов`язань щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками згідно з Постановою №336.
		45. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №675/723/18.
		46. Зазначені висновки свідчать про безпідставність зазначених вище доводів відповідача.
		47. Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у порушенні прав позивача, передбачених Постановою №336 в частині забезпечення позивача   цигарками VI класу в кількості 6 штук на добу та сірниками в кількості 3 коробки   на місяць.
		48. За такого підходу до вирішення спірних правовідносин щодо забезпечення позивача речами, на якій той очікувано розраховував, бо таке право передбачено чинним нормативним актом, Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача вчинити дії, направлені на забезпечення засудженого ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до Постанови №336 у зв`язку з чим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню.
		49. Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 450000 грн., Суд зазначає наступне.
		50. Згідно з роз`ясненнями      постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»      моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		51. Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
		52. Пунктом 5 цієї      постанови      визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з`ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		53. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.
		54. Беручи до уваги те, що позивачем не доведено та не надано судам попередніх інстанцій відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, також не наведено міркування, з яких позивач виходив при визначені розміру шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
		55. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України   визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		56. Відповідно до частини першої   статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		57. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих   статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", яка полягає у незабезпеченні ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до Постанови №336 та зобов`язання вчинити дії, направлені на забезпечення засудженого ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до   Постанови №336 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити.
		VII. Судові витрати
		58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями   3,   341,   344,   349,   351,   355,   356,   359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 675/519/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльность державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", яка полягає у незабезпеченні ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» та зобов`язання державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" вчинити дії, направлені на забезпечення засудженого ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
		3. Визнати протиправною бездіяльність державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", яка полягає у незабезпеченні ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції».
		4. Зобов`язати державну установу "Замкова виправна колонія (№58)" вчинити дії, направлені на забезпечення засудженого ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції».
		5.    В іншій частині рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від         06 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 675/519/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                                    М. В. Білак
		 
		                                                                                                              Л.О. Єресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...