Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/10306/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2020.
Дата набрання законної сили: 14.09.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		1[1]
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		Іменем України
		 
		14 вересня 2020 року м. Київ 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого: судді   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		секретарів судового засідання   ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12014100100012208 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року, щодо
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сотниківка, Яготинського району, Київської області, раніше судимого: - 15 жовтня 2003 року Апеляційним судом м. Києва за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на десять років; - 16 грудня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки (покарання відбув), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора    ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_7 ,
		та обвинуваченого   ОСОБА_6 ,
		 
		 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Цим же вироком, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України  виправдано у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
		Також судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
		Як встановлено вироком суду, наприкінці жовтня 2014 року, приблизно о 22 годині, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто злочин, передбачений п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, знаходячись у гостях у ОСОБА_9 за місцем його проживання  в облаштованому під житло гаражі № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька» по вул. Глибочицькій, 10 у м. Києві, вживаючи спільно з останнім алкогольні напої, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися після конфлікту з ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_9 , взяв зі столу ніж та наніс йому численні удари в різні частини тіла, а саме:
		- три удари в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження (по критерію тривалості розладу здоров`я) у вигляді двох різаних ран на обличчі в лобній ділянці по центру справа, та одного не проникаючого сліпого колото-різаного поранення обличчя на правій щоці;
		- два удари в шию, спричинивши легке тілесне ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров`я) у вигляді не проникаючого сліпого колото-різаного поранення шиї: колото-різана рана на передній поверхні шиї справа, та тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді одного різаного поранення шиї: різана рана на передній поверхні шиї по центру та дещо справа;
		- вісімнадцять ударів в область грудей, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді вісімнадцяти проникаючих сліпих колото-різаних поранень грудей;
		- сім ударів в область грудей та живота, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді семи проникаючих сліпих поранень грудей та живота;
		- один удар в живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота.
		Внаслідок отриманих множинних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з ушкодженням м`яких тканин, ребер, серцевої сорочки, серця, легень, аорти, діафрагми та печінки, а також різної рани шиї з ушкодженням м`язів, повним пересіченням щито-під`язикової мембрани, щито-під`язикової зв`язки зліва, яремної вени і загальної сонної артерії зліва з розвитком крововтрати та шоку, потерпілий ОСОБА_9 помер.
		Також, згідно обвинувачення, невстановленого слідством числа, приблизно наприкінці жовтня 2014 року, на наступний день після вчинення вбивства ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що на місці вчинення вбивства продовжує перебувати майно ОСОБА_9 , будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись наявністю ключа, відчинив навісний замок вхідних дверей гаража № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька», що за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 10, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа Asha 200» вартістю 350 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник  адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року щодо ОСОБА_6 в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
		В обґрунтування поданої апеляційної скарги, обвинувачений  ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, суттєве порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону України, однобічність та неповноту досудового та судового слідства та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
		Зокрема, як зазначає апелянт, йому належним чином не було пред`явлено обвинувачення, а також він не отримав обвинувального акту та було порушено вимоги КПК України про обов`язкове пред`явлення обвинувачення та матеріалів розгляду для ознайомлення.
		Крім того, обвинувачений вказує на те, що йому невчасно було вручено вирок, що в свою чергу обмежило його в праві на оскарження.
		Також апелянт звертає увагу на те, що по справі не були опитані важливі свідки, витребувані важливі документи, які мають суттєве значення, речові докази, не були проведені експертизи та не було перевірено його алібі.
		На думку апелянта, на протязі майже п`яти років, до Шевченківського районного суду м. Києва не було надано жодного доказу, який би підтверджував його вину у вбивстві, а експертизи та свідки, які були допитані, жодним чином не доводять його вини, а навпаки її спростовують.
		Зазначає апелянт і про те, що він неодноразово звертався з клопотаннями та скаргами на бездіяльність, як слідчих та і прокурорів, проте суд першої інстанції жодного разу не розглянув його клопотань, що на думку апелянта, свідчить про пряме порушення вимог ч. 1, 2, 3 ст. 23 та ч. 1,2 ст. 24 КПК України.
		У свою чергу захисник обвинуваченого обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, посилається на те, що висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що вплинуло на вирішення питання про винуватість ОСОБА_6 .
		Зокрема, як зазначає апелянт, судом першої інстанції були істотно порушені норми кримінального процесуального закону, а саме ст. ст. 85, 88, 91, 95, 240, 373 КПК України, що привело до неправильного вирішення питання про винуватість ОСОБА_6 , і як результат до засудження його до довічного позбавлення волі.
		На думку апелянта, висновок суду і докази, на які посилається суд, не підтверджують винуватість ОСОБА_6 в оскаржуваному вироку, а саме посилання суду на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 листопада 2014 року; протокол огляду місця події від 05 листопада 2014 з фото таблицею гаражу № НОМЕР_1 ; протокол огляду місця події від 06 листопада 2014 року з фото таблицею; протокол огляду від 10 грудня 2014 року з фототаблицею; протокол огляду трупа ( ОСОБА_9 ) з фото таблицею від 05 листопада 2014 року, акт судово-медичного дослідження № 1750 від 05 грудня 2014 року; акт судово-медичного дослідження № 1750 від 05 грудня 2014 року, акт судово-медичного дослідження № 436-МК від 16 грудня 2014; акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 2406; акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1047 від 21 листопада 2014 року; висновок експерта № 423 від 04 грудня 2014 року; висновок експерта № 318/ц від 19 грудня 2014 року; висновок експерта № 320/ц від 10 грудня 2014 року; висновок експерта № 3160 від 20 січня 2015 року; висновок експерта № 1505 від 05 листопада 2014 року; рапорт в.о. начальника сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві; лист науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ м. Києві МВС України, які, як вважає апелянт, жодним чином не підтверджують, що вбивство ОСОБА_10 вчинив саме ОСОБА_6 , і які ніяким чином, не підтверджують, що тілесні ушкодження вбитому ОСОБА_9 наніс саме ОСОБА_6 , тобто, відповідно до вимог ст. 85 КПК України вони не можуть бути належними доками винуватості ОСОБА_6 у вбивстві ОСОБА_9 .
		Крім того, як вказує апелянт, суд по невідомим причинам, не вказав всі встановлені факти в акті № 436-МК, які мають значення для справи, а саме те, що 7 наскрізних ран мають морфологічні ознаки (рівні краї, гладенькі стінки, одні гострокутні кінці та протилежні закруглені, або такі, що наближаються до «П» та «М» - подібної форми, наявність додаткових розрізів), а поверхнева рана на клапті з області грудей зліва має ознаки (рівні краї, гладенькі стінки, обидва гострокутні кінці), і вказані факти, що встановлені в Акті № 436-МК свідчать, що при нанесенні пошкоджень ОСОБА_9 застосовувались щонайменше зі слідами крові не знайдено, також не знайдено ножів з різними обушками.
		Також апелянт звертає увагу на те, що посилання суду, як на доказ винуватості ОСОБА_6 , на його показання, надані ним під час проведення слідчого експерименту, при тому, що він в судовому засіданні відмовився від них, свідчить про грубе порушення судом норм кримінального процесуального закону, а саме п. 4 ст. 95 КПК України, це ж стосується і посилання судом на повідомлення, які ОСОБА_6 міг давати під час досудового розслідування і в ході проведення з останнім судово-психіатричної експертизи (№ 989 від 18.11.2014).
		Як вважає апелянт, не може бути ніяким доказом винуватості ОСОБА_6 , і посилання суду на те, що під час слідчого експерименту ОСОБА_6 точно вказав на замок, який був на гаражі в день вбивства, а також на ключ, яким користувався ОСОБА_9 , і який було вилучено за місцем тимчасового проживання ОСОБА_6 (підсобне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ), оскільки технічне приміщення, яке прилягає до будинку по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_11 , який і проживав в ньому, і саме він познайомив ОСОБА_6 з вбитим ОСОБА_9 , а також ОСОБА_6 і під час судового розгляду підтвердив, що ключі знаходились у приміщенні ОСОБА_12 , і що вони неодноразово відкривали гараж № НОМЕР_2 , брали там інструменти для роботи, тому він знав замок і ключ, і де знаходиться сокира, що цілком природно, як і те, що він знав який замок висів на гаражі № НОМЕР_1 , оскільки підтверджував, що неодноразово, як сам, так і з ОСОБА_13 бували у ОСОБА_14 у вказаному гаражі.
		Крім того, вважає апелянт необґрунтованою оцінку суду показань наданих ОСОБА_6 безпосередньо суду під час судового засідання, в частині того, що під час слідчого експерименту він був вимушений внаслідок насильницьких дій з боку працівників поліції, а також погроз щодо подальшого застосування насильства, оговорити себе, повідомляючи про вбивства ОСОБА_9 , оскільки обґрунтування судом такої своєї оцінки, на думку апелянта, не витримують ніякої критики.
		Не може бути достатнім і обґрунтування своєї оцінки, як вважає апелянт, і те, що суд вказав, що під час слідчого експерименту був присутнім захисник ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_15 , оскільки, як з`ясовано апелянтом в телефонній розмові з адвокатом ОСОБА_15 , останній не мав повноцінного конфіденційного побачення з ОСОБА_6 перед слідчим експериментом, а приїхав прямо до гаража, однак, незалежно від цього, ОСОБА_6 в любому випадку міг, просто не розказати про насильницькі дії і погрози адвокату.
		Також, як звертає увагу апелянт, суд не вірно зазначив, що належне реагування захисника повинно було бути зафіксоване в протоколі і на самому відеозаписі, оскільки така обов`язковість не передбачена діючим законодавством, так як адвокат сам вирішує коли і яким чином реагувати на насильницькі дії та погрози відносно свого підзахисного, виходячи з можливості це довести і враховуючи, як реально погрози можуть вплинути на підзахисного.
		На думку апелянта, не може бути достатнім обґрунтуванням і посилання суду на Ухвалу слідчого судді при розгляді клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки це є черговим грубим порушенням судом кримінального процесуального закону, а саме ч. 5 ст. 193 КПК України.
		Захисник наголошує і на тому, що суд, описуючи слідчий експеримент, правильно зазначив, що на цей момент орган досудового розслідування вже володів інформацією щодо численних тілесних ушкоджень, однак висновок робить, що тиск зі сторони поліції привів би до того, що ОСОБА_6 підтвердив би завдання всієї сукупності ушкоджень, котрий є необґрунтованим, про що вже писалось  поліцейські не могли тиснути під відеозапис, насильство і погрози відбулись до цього, саме тому ОСОБА_6 давав такі показання  він розказав те, що від нього хотіли, при цьому не нарвався на насильницькі дії, і все сказане ним не співпадало з тим, що вже було встановлено на той час поліцією.
		Зокрема, апелянт вказує на те, що суд посилається лише на показання ОСОБА_6 під час слідчого експерименту, а ч. 1 ст. 240 КПК України передбачає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор, має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, проте, як зазначає апелянт, під час слідчого експерименту ніякого відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення дослідів чи випробувань не проводилось, і це при тому, що в той момент орган досудового розслідування вже володів інформацією щодо численних тілесних колото-різаних ушкоджень, серед яких колото-різані рани шиї з пошкодженням сонної артерії, а значить знали, що місце вбивства повинно бути сильно дуже сильно забризкане кров`ю, а згідно їхнього ж протоколу огляду місця події від 05 листопада 2014 року з фото таблицею гаражу № НОМЕР_1 , не було виявлено ніяких бризків крові, а лише зазначено, що одяг вбитого просякла кров`ю, і знали, на той момент, також і про забійну рану на голові.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та просив залишити їх без задоволення, а вирок суду  без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторони захисту підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Так, висновки суду щодо виправдування ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.
		Оскільки, згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає вирок суду в цій частині щодо ОСОБА_6 таким, що не підлягає перегляду, оскільки жодною із сторін, у тому числі стороною обвинувачення, цей вирок оскаржений не був.
		Що ж стосується перегляду вироку суду в частині визнання винним та засудження ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, то колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до вимог, передбачених ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до вимогст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно вимог, наведених у ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Обвинувальний вирок, як це прямо передбачено ч. 3 ст. 373 КПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Перевіривши вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 в частині визнання останнього винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, напредмет його відповідності зазначеним вище та іншим вимогам кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення не може бути визнане законним та обґрунтованим, з огляду на таке.
		Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, свої висновки про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, суд першої інстанції обґрунтував відомостями, які містяться (дослівно) у:
		1) - протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 5 листопада 2014 року, згідно якого, ОСОБА_16 зазначив, що 18 жовтня 2014 року у нього зник звязок з його братом ОСОБА_9 , який проживає в гаражі за адресою: АДРЕСА_3 ;
		2) - протоколі огляду місця події від 5 листопада 2014 року з фототаблицею - гаражу № НОМЕР_1 , що розташований в гаражному кооперативі за адресою: АДРЕСА_3 , згідно якого у вказаному гаражі виявлено труп ОСОБА_9 , одяг якого просякнений кровю з множинними косо-горизонтальними пошкодженнями, та вилучено з підлоги змиви речовини бурого кольору на марлевому тампоні, і окреме майно, в тому числі недопалки, 5 слідів папілярних узорів (з пляшки та з чашок), пляшка з-під горілки торгової марки «Златогор»;
		3) - протоколі огляду місця події від 6 листопада 2014 року з фототаблицею, згідно якого було оглянуто технічне приміщення, яке прилягає до будинку по АДРЕСА_2 (місце, де ночував ОСОБА_6 ), в ході якого було виявлено та вилучено окреме майно, зокрема й різні ключі;
		4) - протоколі огляду від 10 грудня 2014 року з фототаблицею, згідно якого оглянуто речі та документи, вилучені в тому числі в ході огляду місця події від 6 листопада 2014 року за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 12, зокрема оглянуто 1 металевий ключ сріблястого кольору у верхній частині якого круглий отвір, в якому наявне металеве кільце, на якому розміщується брелок з гербом України;
		5) - протоколі огляду трупа ( ОСОБА_9 ) з фототаблицею від 5 листопада 2014 року, згідно якого в цей день було оглянуто труп, виявлений у гаражі № НОМЕР_1 , що розташований в гаражному кооперативі за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 10, під час огляду виявлено численні тілесні ушкодження, одяг (куртка, светр, майка, джинси) просякнутий кровю з множинними косо-горизонтальними пошкодженнями;
		6) - акті судово-медичного дослідження № 1750 від 5 грудня 2014 року, згідно якого пошкодження стінки сонної артерії, аорти та міокарду з вогнищевими крововиливами без видимої клітинної реакції. Вогнищеві крововиливи в легені без видимої клітинної реакції. Вогнищеві крововиливи в мяких тканинах з області ран на грудях ліворуч без видимої клітинної реакції. Виражене недокрівя судин внутрішніх органів. Вогнищево-рихлі субарахноїдальні крововиливи в півкулі мозку без видимої клітинної реакції. Набряк набухання головного мозку з діапедезними субепендімарними крововиливами в стовбурному відділі мозку. Дрібновогнищевий замісний кардіосклероз. Вогнищевий жировий гепатоз;
		7) - акті судово-медичного дослідження № 436-МК від 16 грудня 2014 року, згідно якого при дослідженні наданих клаптів шкіри від трупа ОСОБА_9 виявлено 7 наскрізних колото-різаних ран, що утворились від дії плаского гострого предмету, якому притаманна колюче-ріжуча властивість типу клинка ножа, що має обушок та лезо. Також на клапті з області грудей зліва виявлена поверхнева рана, що утворилась від дії плаского гострого предмету, якому притаманна ріжуча властивість;
		8) - акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 2406, згідно якого в результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупа ОСОБА_9 , 1974 року народження, знайдено етиловий спирт у концентрації 4,82% (проміле);
		9) - акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 1047 від 21 листопада 2014 року, згідно якого кров трупа ОСОБА_9 , 1974 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А;
		10) - висновку експерта № 423 від 4 грудня 2014 року, згідно якого кров потерпілого гр. ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А. На наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученого під час огляду місця події в гаражі № НОМЕР_1 по вул. Глибочицькій, 10, виявлена кров людини, при цьому можливості походження цієї крові від потерпілого гр. ОСОБА_9 не виключається;
		11) - висновку експерта № 318/ц від 19 грудня 2014 року, відповідно до якого кров ОСОБА_9 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_9 знайдені кров та епітеліальні клітини людини, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер лейкоцитів, придатних до дослідження, та значні деструктивні зміни клітин. При встановленні групової належності крові виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від гр. ОСОБА_9 ;
		12) - висновок експерта № 320/ц від 10 грудня 2014 року, відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні недопалків, вилучених в ході огляду місця події з приміщення гаража № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька», що по вул. Глибочицька, 10в м. Києві, а саме недопалку сигарети «Marlboro» (об. 1) знайдена слина особи чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності якої виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Отже, дану сигарету міг викурити чоловік, в крові якого міститься антиген А по системі АВО, незалежно від категорії видільництва, і не міг викурити потерпілий ОСОБА_9 . При судово-цитологічному дослідженні фільтру недопалку сигарети «Malboro» (об. 2) знайдена слина особи чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності якої виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, отже, дану сигарету міг викурити чоловік, в крові якого міститься антиген Н по системі АВО, незалежно від категорії видільництва, і не міг викурити потерпілий ОСОБА_9 . В слідах речовини жовтого кольору на гільзі (об. 3) даного недопалку сигарети кров та клітини з ядрами не знайдені. При судово-цитологічному досліджені фільтру (об. 4) недопалку сигарети «Marlboro» знайдена слина особи чоловічої генетичної статі, при визначені групової належності якої (в тому числі реакцією кількісної абсорбції) виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, отже, дану сигарету міг викурити чоловік-видільник, в крові якого міститься антиген А по системі АВО і не міг викурити потерпілий ОСОБА_9 . На гільзі (об. 5) даного недопалку сигарети знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, при визначені групової належності виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові потерпілого ОСОБА_9 . При судово-цитологічному досліджені фільтру (об. 6) недопалку сигарети «Прилуки особливі класичні» виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО. Статева належність особи, що курила дану сигарету, не встановлена через відсутність клітин з ядрами, отже, дану сигарету могла викурити особа з групою крові АВ (ІV) або особи, в крові яких містяться антигени А і В по системі АВО в різних комбінаціях, незалежно від категорії видільництва, однією з них міг бути потерпілий ОСОБА_9 (антиген В). В слідах речовини жовто-сірого кольору на фільтрі (об. 7) та коричневого кольору на гільзі (об. 8) даного недопалку сигарети кров та клітини з ядрами не найдені;
		13) - висновку експерта № 3160 від 20 січня 2015 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 , 1974 р.н., виявлено наступні тілесні ушкодження:
		А) одна забійна рана № 1 (з нерівними, осадненними краями, гострими кнцями, що зєднанні тканинними перетинками) на волосистій частині голови, в потиличній ділянці справа, ...
		Б) синець в лівій скроневій ділянці з крововиливом в скроневий мяз; скалковий перелом лівої скроневої кістки; крововилив під мяку мозкову оболонку на випуклій поверхні скроневої частки лівої півкулі головного мозку, на ділянці розмірами 5х4 см. (набряк набухання головного мозку).
		В) дві різані рани № 2, 3 (…) на обличчі в лобній ділянці по центру та справа, що верхніми кінцями зєднуються між собою та мають форму у вигляді букви Л, ...
		Г) одне не проникаюче сліпе колото-різане поранення обличчя: колото-різана рана № 4 (…) на правій щоці, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, знизу вверх та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом тільки мякі тканини правової щоки, загальною глибиною біля 3 см.
		Д) одне не проникаюче сліпе колото-різане поранення шиї колото різана рана № 6 (з рівними неосадненими краями, одним гострим кінцем та іншим П-подібним та рановим каналом, який перевищує довжину рани на шкірі) на передній поверхні шиї справа, від якої відходить рановий канал направлений спереду назад та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом тільки мякі тканини шиї справа, загальною глибиною біля 2 см.
		Е) одне різане поранення шиї: різана рана № 5 (…) на передній поверхні шиї по центру та дещо справа з ушкодженням мязів та повним пересіченням щито-підязикової мембрани, щито-підязикової звязки зліва, яремної вени і загальної сонної артерії зліва.
		Є) вісімнадцять проникаючих сліпих колото-різаних поранень грудей:
		- колото різані рани № 7, 8, 12, 13 (…) на передній поверхні грудей зліва, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей зліва, ребра та верхню частку лівої легені, …
		- колото-різана рана № 9 (…) на передній поверхні грудей зліва від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи своїм ходом мякі тканини грудей зліва та ребра …
		- колото-різана рана № 10 (…) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи своїм ходом мякі тканини грудей зліва, ребра, серцеву сорочку, передню стінку правого шлуночка серця, міжшлуночкову перетинку де сліпо закінчується, загальною глибиною біля 8 см.
		- колото-різана рана № 11 (…) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи своїм ходом мякі тканини грудей зліва, ребра, серцеву сорочку, передню стінку правого шлуночка серця, міжшлуночкову перетинку, задню стінку лівого шлуночка, задню стінку серцевої сорочки, аорту та проникає в її порожнину, загальною глибиною біля 15 см.
		- колото різані рани № 14,15,16 (…) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей справа, ребра та верхню частку правої легені, …
		- колото різані рани № 17,18 (…) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та зліва на право, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей справа, ребра та нижню частку правої легені, …
		- колото різані рани № 19,20,21 (…) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, знизу вверх та дещо зліва на право, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей по центру та зліва, ребра, серцеву сорочку, передню стінку правого шлуночка серця та проникають в його порожнину, …
		- колото-різана рана № 23 (…) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей зліва, ребра та проникає в ліву плевральну порожнину …
		- колото різані рани № 30,31 (…) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та справа на ліво, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей зліва та ребра…
		Ж) сім проникаючих сліпих поранень грудей та живота:
		- колото-різана рана № 22 (…) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей, ребра, лівий купол діафрагми та ліву частку печінки, …
		- колото різані рани № 24, 26 (…) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей справа, ребра, діафрагму та праву частку печінки, …
		- колото різані рани № 25, 27, 28 (…) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та дещо справа на ліво, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей справа, ребра, діафрагму та праву частку печінки, …
		- колото-різана рана № 29 (…) на передній поверхні грудей справа, від якої відходить рановий канал, спереду назад, зверху вниз та справа на ліво, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини грудей справа, діафрагму та праву частку печінки, …
		- одне проникаюче колото різане поранення живота: колото різана № 32 (…) на передній стінці живота зліва, від якої відходить рановий карал направлений спереду назад, зверху вниз та зліва на право, ушкоджуючи за своїм ходом мякі тканини живота …
		К) садна: тімяній ділянці справа; на задній поверхні лівого передпліччя, в верхній та середній третинах; синець на передній поверхні грудей, від передньопахвової лінії зліва до біля грудинної лінії справа, в проекції 2-7 ребер, із садном на фоні в нижній його частині.
		2 (1). Смерть ОСОБА_9 , 1974 р.н., настала від множинних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з ушкодженням м мяких тканин, ребер, серцевої сорочки, серця, легень, аорти, діафрагми та печінки, а також різаної рани шиї з ушкодженням мязів, повним пересіченням щито-підязикової мембрани, щито-підязикової звязки зліва, яремної вени і загальної сонної артерії зліва з розвитком крововтрати та шоку, на що вказує: ушкодження вказані в пункті 1.Е) Є) Ж) З), малокровя внутрішніх органів, шунтування кровотоку в нирках, смужкоподібні крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова).
		3 (3). Враховуючи характер, зовнішній вигляд ушкоджень, їх локалізацію, наявність в них крововиливів, дані криміналістичного та гістологічного (відсутність клітинної реакції в тканинах ушкоджень) досліджень, можливо сказати, що:
		- виявлені колото-різані поранення грудей і живота та різана рана шиї вказані в пункті 1.Е), Є), Ж), З) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень (по критерію небезпеки для життя) та знаходяться у прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті потерпілого.
		- виявлений комплекс ушкоджень, що сформував закриту черепно-мозкову травму вказану в пункті 1.Б) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження (по критерію небезпеки для життя) та сприяли настанню смерті.
		- виявлені ушкодження, вказані в пункті 1.А) В) Г) Д) К) мають ознаки легких тілесних ушкоджень (по критерію тривалості розладу здоровя) та причинно-наслідкового звязку з настанням смерті не мають.
		- виявлені колото-різані поранення обличчя, шиї, грудей живота, а також різана рана шиї, вказані в пункті 1.В) Г) Д) Е) Є) Ж) З) виникли за життя, незадовго до настання смерті (20-30 хвилин), від дії колюче-ріжучого предмета по типу клинка ножа, що мав П-подібний обушок та лезо.
		- виявлені ушкодження, комплекс яких сформував закриту черепно-мозкову травму вказану в пункті 1.Б) виникли за життя, незадовго до настання смерті (20-30 хвилин), по механізму удару від дії тупого предмета з обмеженою контактною поверхнею.
		- виявлені ушкодження вказані в пункті 1. А) К) виникли за життя, незадовго до настання смерті (20-30 хвилин), від дії тупого (тупих) предмету (предметів), що могли мати як обмежену так і не обмежену контактну поверхню (поверхні), особливості якого (яких) на ушкодженнях не відобразились.
		4. Враховуючи ступінь прояву трупних явищ при розтині трупа в морзі (охолодження трупа у всіх досліджуваних ділянках; відсутність трупного заклякання у всіх досліджуваних групах мязів; синюшно-багряні нерівномірно виражені трупні плями, що при трикратному дозованому натискуванні колір не змінювали о 09 годині 20 хвилин 6 листопада 2014 року), характер смерті за умовами оточуючої середи в місці його знаходження, можна сказати, що смерть потерпілого настала приблизно за 4-5 діб до розтину трупа в морзі.
		5. При судово-токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_9 , 1974 р.н., виявлено етиловий спирт у концентрації  4,82 проміле, що за життя могло відповідати тяжкій алкогольній інтоксикації;
		14) - висновку експерта № 1505 від 5 листопада 2014 року, відповідно до якого сліди папілярних узорів (5 слідів), які вилучені 5 листопада 2014 року в ході огляду приміщення гаража № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька» для ідентифікації по ним особи (осіб) придатні;
		15) - рапорті в.о. начальника сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві, згідно якого при перевірці по АДІС «Дакто 2000» було встановлено, що два сліди папілярних узорів рук, вилучені при огляді місця події гаражу№ НОМЕР_1  по вул. Глибочицькій, 10 в м. Києві, залишені гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		16) - листі науково-дослідчого експертно-криміналістичного центру ГУ м. Києві МВС України, згідно якого при перевірці по дактилоскопічній системі «Дакто 2000» встановлено, що три сліди пальців рук, вилучені 5 листопада 2014 року при огляді місця події за фактом вбивства в гаражі по АДРЕСА_3 , залишені: два сліди великим пальцем правої руки гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а один слід  вказівним пальцем лівої руки гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 
		17) - протоколі проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 08.11.2014, з додатком, та протоколі перегляду відеозапису, де ОСОБА_6 розповідав про місце, час та інші обставини вчинення злочину, механізм спричинення ушкоджень по тілу ОСОБА_9 ножем.
		18) - вироку Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2003 року, згідно якого ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. 4, 12 ч. 2ст. 115 КК Українидо покарання у вигляді позбавлення волі строком десять років.
		Надаючи оцінку всім дослідженим по справі доказам, суд першої інстанції, як зазначено у мотивувальній частині вироку, дійшов висновку, що в судовому засіданні беззаперечно доведено вчинення та винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вбивства ОСОБА_9 , і такий висновок суду обумовлений, як показаннями самого обвинуваченого, які він давав під час слідчого експерименту за його участю, так і іншими наведеними доказами.
		При цьому, суд першої інстанції звертає увагу на те, що в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 зазначив, що, перебуваючи в гаражі № НОМЕР_1 , де мешкав ОСОБА_9 та випиваючи перед цим разом з ним спиртні напої, зокрема і горілку під торговою маркою «Златогор», в ході конфлікту завдав ОСОБА_9 удар у груди ножем, який взяв зі столу, а далі після нетривалої боротьби з останнім ОСОБА_9 залишився лежати в гаражі. Що було далі він не пам`ятає. 
		Більш того, як послався суд у вироку, ОСОБА_6 точно вказав, яким чином він тримав ніж у руці та показав при допомозі статиста напрямок удару ножем та місце заподіяння ушкодження ОСОБА_9 , зазначивши, що точно не пам`ятає куди потім подів ніж. Крім того, ОСОБА_6 точно вказав на замок, який був на гаражі в день вбивства, а також на ключ (із металевим ланцюжком на якому знаходився магнітний ключ та брелок з гербом України), що відчиняє інший замок гаража (№ 49), яким користувався ОСОБА_9 , при цьому згаданий ключ було вилучено за місцем тимчасового проживання ОСОБА_6 (підсобне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ).
		Такі показання ОСОБА_6 суд першої інстанції оцінив як правдиві та такі, що цілком узгоджуються з іншими доказами по даній справі, в тому числі даними, що містяться у висновку експерта № 3160 від 20 січня 2015 року (щодо наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 ), згідно яких на тілі ОСОБА_9 виявлено, окрім інших ушкоджень, також і ушкодження в ділянці грудей, наявність яких абсолютно підтверджує правдивість показань ОСОБА_6 (під час слідчого експерименту) в частині способу нанесення удару ножем у груди ОСОБА_9 .
		Незважаючи на ці та інші висновки суду першої інстанції, наведені в оскаржуваному вироку, колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки зазначені висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Зокрема, повторно дослідивши, за клопотанням сторони захисту, всі 18 доказів, у тому числі протокол та відеозапис слідчого експерименту від 08.11.2014 року за участю ОСОБА_6 покладенні судом першої інстанції в основу обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів встановила наступне.
		По-перше, під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, стороною обвинувачення не надано, а судом першої інстанції у вироку не наведено жодного прямого доказу, який би поза розумним сумнівом та безспірно підтверджував існування обставин, які б вказували на причетність ОСОБА_6 до умисного вбивства ОСОБА_9 за наведених у вироку обставин.
		Що ж стосується посилань суду першої інстанції у своєму вироку на показання, надані ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису, то вказані показання не можуть бути визнані належним доказом вини останнього у вчиненні умисного вбивства, оскільки відповідно до вимог, передбачених ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		В судовому засіданні під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 не визнав своєї вини у вчиненні вбивства ОСОБА_9 та надав показання, в тому числі щодо своїх показань під час слідчого експерименту, які не були спростовані судом іншими належними та допустимими доказами, які б не викликали сумнівів у своїй достовірності. 
		До того ж, всупереч висновкам суду першої інстанції, показання ОСОБА_6 (під час слідчого експерименту) в частині способу нанесення лише одного удару ножем у груди ОСОБА_9 , не дають підстав для висновку про те, що вони цілком узгоджуються з іншими доказами по даній справі, в тому числі з даними, що містяться у висновку експерта № 3160 від 20 січня 2015 року, яким встановлено, що, крім інших ушкоджень, потерпілому було нанесено не менше 31 колото-різаного поранення в область голови (3), шиї (2), грудей (18), грудей і живота (8).
		По-друге, зважаючи на те, що ОСОБА_6 не заперечував свого знайомства з ОСОБА_9 , тих обставин, що він неодноразово був у гаражі № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька» по вул. Глибочицькій, 10 у м. Києві, в якому проживав потерпілий ОСОБА_9 та спільно вживав з останнім алкогольні напої, наявність окремих непрямих доказів, які підтверджують зокрема той факт, що з п`яти слідів папілярних узорів, вилучених під час огляду місця події, де було знайдено труп ОСОБА_9 , два сліди були залишені ОСОБА_6 , не може служити підтвердженням його причетності до вчинення вбивства потерпілого, оскільки, як зазначалось вище, суду не було надано прямих чи непрямих доказів, які б самостійно або в сукупності між собою дозволи зробити висновок про те, що це вбивство, за наведених у вироку обставин, вчинив саме ОСОБА_6 .
		По-третє, відхиляючи показання ОСОБА_6 , надані під час судового розгляду, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки не на доказах, які були досліджені під час судового засідання, а на припущеннях, які не мають нічого спільного з оцінкою доказів, яка повинна ґрунтуватись на всебічному , повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
		Так наприклад, спростовуючи показання ОСОБА_6 про те, що він оговорив себе під час проведення слідчого експерименту, оскільки був вимушений це зробити внаслідок насильницьких дій з боку працівників поліції та погроз щодо подальшого застосування насильства, суд першої інстанції послався на те, що згадана слідча дія проводилась без жодних ознак тиску на ОСОБА_6 , останній видимих ушкоджень на своєму тілі не мав, поводив себе абсолютно природно та скарг на можливі неправомірні дії працівників поліції, в тому числі у присутності свого захисника  адвоката ОСОБА_15 , не заявляв.
		Проте, наведене у вироку обґрунтування не дозволяє зробити висновок про те, що вирок суду є законним та обґрунтованим, оскільки, навіть якщо припустити, що на ОСОБА_6 не вчинявся будь-який незаконний влив перед початком проведення слідчого експерименту, суд, у відповідності до вимог закону, був не вправі посилатись у своєму рішенні на його показання під час цієї слідчої дії, тим більше з урахуванням того, ці показання не тільки не узгоджуються з іншими доказами по справі, а й суперечать їм, як щодо події кримінального правопорушення, так і винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Зокрема, як встановлено вироком суду, ОСОБА_6 вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 наприкінці жовтня 2014 року, приблизно о 22 годині шляхом нанесення йому численних ударів ножем у різні частини тіла.
		Разом з тим, висновком судово-медичного експерта № 3160 від 20 січня 2015 року встановлено, що крім колото-різаних поранень обличчя, шиї, грудей та живота, а також різаної рани шиї, які виникли від дії колюче-ріжучого предмета по типу клинка ножа, що мав П-подібний обушок та лезо, у ОСОБА_9 виявлені також ушкодження, комплекс яких сформував закриту черепно-мозкову травму, вказану в п. 1.Б), а також ушкодження, вказані в п. 1.А), К), які виникли за життя, незадовго до настання смерті (20-30 хвилин), в першому випадку від дії тупого предмета з обмеженою контактною поверхнею, а в іншому випадку від дії тупого (тупих) предмету (предметів), що могли мати як обмежену, так і необмежену контактну поверхню (поверхні), особливості якого (яких) на пошкодженнях не відобразилися.
		При цьому, виявлений комплекс ушкоджень, що сформував закриту черепно-мозкову травму, вказану в п. 1.Б), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження (по критерію небезпеки для життя) та сприяв настанню смерті.
		Між тим, ні ножа, ні будь-яких інших знарядь злочину зі слідами, які могли б вказати на причетність ОСОБА_6 до вчинення вбивства суду надано не було.
		Більш того, як зазначено у вказаному висновку, з урахуванням ступеню прояву трупних явищ при розтині трупа в морзі (о 09 год. 20 хв. 06.11.2014 року), характеру смерті та умов оточуючої середи в місці його знаходження, можна сказати, що смерть потерпілого настала приблизно за 4-5 діб до розтину трупа в морзі, тобто приблизно 01-02 листопада 2014 року, а не наприкінці жовтня цього року, як встановлено у вироку суду, і не 05 жовтня 2014 року, як зазначено у показаннях ОСОБА_6 під час слідчого експерименту, на які суд послався у своєму рішенні. 
		У такому випадку, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, суд першої інстанції, відповідно до вимог закону, зокрема ст. 374 КПК України, повинен був зазначити, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші, однак він цього не зробив, чим також допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження. 
		По-четверте, відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, а згідно вимог ч. 1 ст. 86 цього Кодексу, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Незважаючи на вказані вимоги кримінального процесуального закону, суд першої інстанції послався як на докази вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, на рапорт в.о. начальника сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві, в якому зазначається, що при перевірці по АДІС «Дакто 2000» було встановлено, що два сліди папілярних узорів рук, вилучені при огляді місця події (гаражу№ НОМЕР_1  по вул. Глибочицькій, 10 в м. Києві), залишені гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на лист аналогічного змісту НДЕКЦ ГУ МВС України у м. Києві, без отримання висновку експерта, хоча згідно висновку експерта криміналіста № 1505 від 05.11.2014 року, на який також є посилання в оскаржуваному вироку, зазначено, що всі п`ять слідів папілярного узору, вилучені 05.11.2014 року, протоколом огляду місця події з приміщення гаража № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька», що по вул. Глибочицькій, 10 в м. Києві, придатні для ідентифікації по ним особи (осіб).
		З урахуванням вищенаведеного, а також вимог ст. 87 КПК України, вказані два докази (рапорт в.о. начальника сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві та лист НДЕКЦ ГУ МВС України у м. Києві) слід визнати не лише такими, що не можуть служити належними доказами вини ОСОБА_6 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а й такими, що є недопустимими доказами, оскільки вони не були отримані у порядку, встановленому КПК України, а тому суд першої інстанції не міг на них посилатись при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
		З огляду на вищенаведене, положення ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав достатніх підстав для висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано, а судом у вироку не наведено, належних та допустимих доказів на підтвердження встановлених обставин вказаного кримінального правопорушення.  
		Таким чином, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів встановила не тільки наявність підстав для скасування судового рішення щодо  ОСОБА_6 через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а й відсутність достатніх доказів для доведення в суді його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та вичерпаність можливостей їх отримати, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, є підставою для закриття кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст. 417 КПК України, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
		За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника на вирок суду першої інстанції, колегія суддів вважає необхідним їх задовольнити; вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 в частині визнання його винним та засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а кримінальне провадження щодо нього в цій частині  закрити, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливостей їх отримання, а в решті вказаний вирок залишити без змін.
		Враховуючи те, що вирок суду щодо  ОСОБА_6  підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього  закриттю, колегія суддів вважає за необхідне звільнити  ОСОБА_6  з під варти негайно в залі судового засідання, а також прийняти рішення щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 376, 404, 405, 407, 409, 417, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,  
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6  та його захисника  адвоката  ОСОБА_7 задовольнити.
		Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року, в частині визнання  ОСОБА_6  винним та засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,  скасувати, а кримінальне провадження щодо нього в цій частині  закрити, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні у суді та вичерпанням можливостей їх отримання.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, залишений без змін до набрання вироком законної сили скасувати та звільнити останнього з під варти негайно в залі судового засідання.
		Речові докази по справі, а саме два сліди папілярних узорів рук, вилучені при огляді місця події від 05.11.2014 року за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 10, гараж № НОМЕР_1 та кухонний ніж, вилучений під час огляду місця події від 13.11.2014 року за тією ж адресою, залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження відповідно до постанови слідчого від 19 січня 2015 року (т. 3, а.с. 69-70). 
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у розмірі 393 грн. 12 коп. прийняти на рахунок держави.
		У решті вирок суду щодо ОСОБА_6 залишити без змін. 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		Судді:_____________ _____________ _____________
		 ( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 ) 
		 
		 
		 
		 
		 
		Номер справи : 761/10306/15-к
		Номер провадження : 11-кп/824/208/2020 
		Категорія: п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України 
		Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_17  
		Доповідач - суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...