Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/8385/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2020.
Дата набрання законної сили: 17.09.2020
Номер судового провадження: 51-2788км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015170090002717

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		17 вересня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 524/8385/17
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/190/20
		Провадження № 51  2788 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		виправданої особи ОСОБА_6 ,
		її захисника адвоката ОСОБА_7 ,
		законного представника 
		неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 ,  
		 
		розглянув у судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170090002717 від 23 липня 
		2015 року, щодо: 
		ОСОБА_10 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Потоки Кременчуцького району Полтавської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		за ст. 137 ч. 2 КК України,
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт Снігурівка Миколаївської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, 
		за ст. 137 ч. 2 КК України,
		за касаційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та законних представників неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 і 
		ОСОБА_12 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 
		15 квітня 2019 року ОСОБА_10 засуджено за ст. 137 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виховним процесом у навчальних закладах Міністерства освіти та науки України. 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. 
		Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 137 ч. 2 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. 
		Ухвалено стягнути з дошкільного навчального закладу (ясла  садок) № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області: на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_12 57188 гривень 67 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 1000000 гривень моральної шкоди; на користь держави 14300 гривень процесуальних витрат за проведення судової психологічної експертизи. 
		Вироком суду ОСОБА_13 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду вихователя дошкільного навчального закладу (ясла  садок) № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, що розташований за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Петровського, 114а, 23 липня о 11 годині 
		15 хвилин вивела зведену групу вихованців для проведення ігор, спостереження, праці, повітряних, сонячних процедур на ігровий майданчик групи «Барвінок» зазначеного закладу, де у порушення вимог п. 2.1. «Посадової інструкції вихователя № 2», затвердженої наказом дошкільного навчального закладу (ясла  садок) № 1 від 17 жовтня 2014 року № 102 о/д, п. 4.6.1 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах та закладах освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 серпня 2001 року № 563 (зі змінами, внесеними на підставі наказу Міністерства освіти і науки від 20 листопада 2006 року № 782», неналежно виконуючи свої посадові обов`язки щодо охорони життя та здоров`я вихованців внаслідок несумлінного ставлення до них, не приділяла належної уваги догляду за малолітніми дітьми, не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити, ОСОБА_10 залишила дітей без нагляду, в результаті чого малолітня ОСОБА_8 , перебуваючи поза її наглядом, впала на стільчик і вдарилася об металевий болт з виступом на зовнішню поверхню на відстані 2,3 см, яким прикріплений стільчик до столика. У результаті падіння малолітня ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент отримання. 
		Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду завідуючої дошкільним навчальним закладом (ясла  садок) № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, у порушення вимог пунктів 2.1, 2.8, 2.14, 2.19 «Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом», пунктів 4.1.1, 4.1.6, 4.1.8 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах та закладах освіти» неналежно виконувала свої службові обов`язки внаслідок несумлінного ставлення до них, не створила безпечних умов навчально-виховного процесу, не забезпечила дотримання вимог безпечної життєдіяльності дітей, не вжила заходів щодо приведення обладнання дитячого майданчика у відповідність до чинних стандартів, дозволила проведення навчально-виховного процесу за наявності небезпечних умов для здоров`я вихованців, за наявності на ігровому майданчику обладнання (столик та стільчики), конструкція та технічний стан якого не відповідають вимогам безпеки обладнання гральних майданчиків, викладених у пунктах 5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, в наслідок чого 23 липня 2015 року на ігровому майданчику, що розташований на території вказаного закладу за адресою: АДРЕСА_3 , під час прогулянки малолітня ОСОБА_8 при падінні вдарилася головою об кріплення спинки стільчика у виді незахищеного болтового з`єднання, що виступало на 2,3 см, всупереч вимогам пунктів 5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, у результаті чого отримала тяжкі тілесні ушкодження. Згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 
		28 квітня 2017 року № 10504 причиною нещасного випадку з малолітньою ОСОБА_8 є наявність на ігровому майданчику обладнання (столик та стільчик), конструкція та технічний стан якого не відповідають вимогам безпеки гральних майданчиків, викладеним у пунктах 5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки. У причинному зв`язку з настанням даного нещасного випадку знаходиться невиконання ОСОБА_6 вимог пунктів 4.1.1, 4.1.6, 4.1.8 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах та закладах освіти» та пунктів 2.1, 2.8, 2.14, 2.19 «Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом». 
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_12 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 залишено без задоволення, зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за апеляційною скаргою цивільного відповідача  Дошкільного навчального закладу № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд у порядку цивільного судочинства.
		У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі з урахуванням внесених змін прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає виправдання ОСОБА_6 незаконним, оскільки її винуватість повністю доведено доказами обвинувачення у їх сукупності і саме вона згідно з чинним законодавством відповідала за створення безпечних умов навчально-виховного процесу. Зазначає, що суд першої інстанції допустив суперечність при оцінці висновку додаткової судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 28 квітня 2017 року 
		№ 10504, пославшись на нього як на доказ винуватості ОСОБА_10 , не погодившись при цьому з її висновками щодо ОСОБА_6 , а суд апеляційної інстанції не усунув зазначеного порушення. Указує на те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано до ОСОБА_10 додаткове покарання, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, внаслідок якого дитина стала інвалідом, тому вважає недоцільним збереження за ОСОБА_10 права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з охороною життя та здоров`я дітей. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального закону відмовив законному представнику потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження. 
		У касаційній скарзі ОСОБА_9 та ОСОБА_12 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати ухвалу апеляційного суду в частині виправдання ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у цій частині в суді апеляційної інстанції. Вважають виправдування завідуючої дошкільного навчального закладу  ОСОБА_6 незаконним і необґрунтованим, на їх думку вирок місцевого суду і ухвала апеляційного суду в частині виправдання ОСОБА_6 не відповідають вимогам ст. 370 КПК України, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що саме завідуюча повинна була вжити заходів для забезпечення безпечних умов навчального процесу, у тому числі шляхом обмеження доступу до ігрового майданчика чи небезпечного обладнання, дошкільний навчальний заклад протягом тривалого часу використовував небезпечне обладнання, не маючи технічної документації на нього чи інших документів про його походження та відповідність вимогам безпеки. Зазначають, що суд першої інстанції не мотивував, чому відкинув обвинувачення в частині вимог безпеки, не відніс до правопорушення порушення вимог пунктів 5.14.8, 5.14.9 Правилбудови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, не навівши належних мотивів. Указують на те, що їх дитина ОСОБА_8 згідно норм міжнародного та національного законодавства мала право не тільки на нагляд з боку виховательки, а й на перебування в безпечних умовах на території дитячого майданчику, проте завідуюча ОСОБА_6 не вжила передбачених законом заходів, спрямованих на виявлення та усунення загрози для життя та здоров`я дітей, порушивши вимоги пунктів 4.1.1, 4.1.6, 4.1.8 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах та закладах освіти», зміст яких судом спотворено. Указують на суперечливу оцінку судом висновку судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності, а незгода із зазначеним висновком не мотивована. Вважають, що суд апеляційної інстанції не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги законних представників потерпілої, а, посилаючись у мотивувальній частині ухвали на відповідальність виробника за порушення Держаних будівельних норм, порушив межі судового розгляду, передбачені ст. 337 КПК України. 
		У запереченнях на касаційні скарги прокурора та законних представників потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 і ОСОБА_12 виправдана ОСОБА_6 зазначає про необґрунтованість наведених у них доводів і просить залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо неї  без зміни. 
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу прокурора в частині необґрунтованості виправдування ОСОБА_6 і в цій частині просив її задовольнити та вважав касаційну скаргу законних представників потерпілої обґрунтованою і просив їх задовольнити. 
		Законний представник потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора вважала обґрунтованою в частині оскарження вироку та ухвали щодо ОСОБА_6 
		ОСОБА_6 та її захисник  адвокат ОСОБА_7 вважали касаційні скарги прокурора та законних представників потерпілої необґрунтованими та просили залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6  без зміни. 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, кваліфікація вчиненого за ст. 137 ч. 2 КК України, а також призначення їй основного покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
		Доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне незастосування до 
		ОСОБА_10 додаткового покарання є необґрунтованими. При цьому у касаційній скарзі прокурор не порушує питання про невідповідність призначеного  ОСОБА_10 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості. 
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання  конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно відособливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом зправ людини (зокрема рішення у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років (ст. 55 ч. 1 КК України).
		Санкцією ст. 137 ч. 2 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. У даній нормі позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністюпередбачається як факультативне додаткове покарання, тобто питання про доцільність його призначення вирішується на розсуд суду. 
		У кожному випадку призначення покарання за ст. 137 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання  позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо призначення/непризначення 
		ОСОБА_10 додаткового покарання  позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виховним процесом у навчальних закладах Міністерства освіти та науки України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_10 , яка раніше не судима, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має значний стаж роботи вихователем, займана нею посада є її єдиним місцем праці, а також необхідність відшкодування шкоди, і дійшов до обґрунтованого висновку про недоцільність призначення ОСОБА_10 додаткового покарання.
		Покарання, призначене ОСОБА_10 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного ОСОБА_10 покарання за доводами касаційної скарги прокурора та матеріалами кримінального провадження не встановлено. 
		Разом з цим, доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, зокрема вимог ст. 419 КПК України при розгляді апеляційних скарг прокурора та законних представників потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 і ОСОБА_12 в частині виправдання 
		ОСОБА_6 є обґрунтованими. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
		У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо
		ОСОБА_10 та ОСОБА_6 і ухвалити новий вирок, яким: ОСОБА_10 за 
		ст. 137 ч. 2 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з доглядом та вихованням дітей, на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки; ОСОБА_6 визнати винуватою за ст. 137 ч. 2 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням керівних, адміністративно-розпорядчих функцій в органах освіти, на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
		Серед доводів апеляційної скарги прокурор зазначав про незаконність виправдання ОСОБА_6 за ст. 137 ч. 2 КК України. 
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в цій частині, прокурор зазначав, що вина ОСОБА_6 підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_8 та її законних представників ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_12 ; показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; показаннями експертів ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ; протоколом огляду місця події від 23 липня 2015 року; висновком судово-медичної експертизи від 20 серпня 
		2015 року № 854; протоколом слідчого експерименту від 16 жовтня 2015 року за участю потерпілої ОСОБА_8 ; висновком судово-медичної експертизи від 28 жовтня 2015 року № 1104; висновком додаткової судової експертизи інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 28 квітня 2017 року 
		№ 10504 та іншими матеріалами кримінального провадження. 
		Мотивуючи свої вимоги, прокурор зазначав, що висновок додаткової судової експертизи інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 28 квітня 2017 року № 10504 судом оцінено з порушенням. Так, оцінюючи зазначений доказ щодо встановлення винуватості ОСОБА_10 , суд врахував в частині встановлення причинного зв`язку між порушеннями норм положень та інструкцій ОСОБА_10 і наслідками, які настали, а, оцінюючи цей же доказ щодо ОСОБА_6 , не погодився з такими висновками, дійшовши до висновку, що експерт вийшов за межі наданих йому повноважень. 
		Про доведеність винуватості ОСОБА_6 і суперечливість оцінки судом першої інстанції висновків судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності зазначали також законні представники неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 та ОСОБА_12 у своїй апеляційній скарзі, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просили скасувати вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_6 та ухвалити новий вирок, яким її визнати винуватою за ст. 137 ч. 2 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням керівних, адміністративно-розпорядчих функцій в органах освіти, на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки. Просили також задовольнити позовні вимоги до Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. 
		Суд апеляційної інстанції, відповідаючи на зазначені доводи прокурора та потерпілої сторони, безпосередньо дослідивши зазначений висновок додаткової судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 
		28 квітня 2017 року № 10504 у судовому засіданні, не погодився з ним в частині встановлення причинного зв`язку між невиконанням ОСОБА_6 вимог пунктів 4.1.1, 4.1.6, 4.1.8 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах та закладах освіти» та пунктів 2.1, 2.8, 2.14, 2.19 «Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом» з настанням нещасного випадку, при цьому відповіді на зазначені доводи апеляційних скарг не надав. 
		Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що такий висновок експертом зроблено, виходячи з того, що конструкція стола зі стільцями не відповідає вимогам безпеки до обладнання дитячих ігрових майданчиків, встановленим у пунктах 5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01 березня 2006 року № 110, однак відповідно до п. 1 цих Правил вони поширюються тільки на атракціони, що виготовлені або встановлені через 12 місяців після їх введення, у п. 13 Правил зазначено, що відповідальними за їх порушення, за безпечність конструкції, правильність вибору матеріалів, якість виготовлення, установлення, налагодження, реконструкції, ремонту, обслуговування, технічного огляду, експертного обстеження та експлуатації є підприємство, установа, організація, що виконали відповідні роботи, експерт ОСОБА_23 пояснила, що виробник відповідає за те, що зданий в експлуатацію об`єкт відповідає вимогам Державних будівельних норм, в матеріалах кримінального провадження відсутнє посилання на Державні будівельні норми, яким мала б відповідати споруда дитячого майданчику, оскільки Дошкільний навчальний заклад (ясла  садок) прийнятий та введений в експлуатацію в 1992 році. Тим самим суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду. 
		Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_9 та ОСОБА_12 зазначали про невідповідність змісту вироку суду першої інстанції вимогам ст. 374 КПК України, оскільки в ньому не наведено формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_6 і визнане судом недоведеним. Проте суд апеляційної інстанції зазначені доводи про невідповідність змісту вироку вимогам процесуального закону взагалі залишив поза увагою та відповіді на них не надав. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора та законних представників потерпілої про незаконність виправдання ОСОБА_6 ст. 137 ч. 2 КК України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України, дійшовши передчасного висновку про законність в цій частині вироку суду першої інстанції.
		Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення. 
		За таких обставин, ухвала апеляційного суду в частині щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурора та законних представників потерпілої  задоволенню частково. 
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційних скарг про доведеність винуватості ОСОБА_6 , істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції. 
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та законних представників неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 і 
		ОСОБА_12 задовольнити частково.
		Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити в цій частині новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		У решті зазначену ухвалу апеляційного суду щодо  ОСОБА_10 залишити без зміни. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...