Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/10202/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2020. Зареєстровано: 23.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2020.
Дата набрання законної сили: 21.09.2020
Номер судового провадження: A/855/15211/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 359/10202/19                                                              Суддя (судді) першої інстанції: Журавський В.В.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  21 вересня 2020 року                                                                                  м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Федотова І.В.,
		суддів: Коротких А.Ю. та Сорочка Є.О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -  
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 10.10.2019 № 0453/12500/19. 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2020 року позов задоволено.
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на правомірність постанови у справі про порушення митних правил з огляду на свідому бездіяльність позивача по встановленню точних та достовірних даних про товар, що декларується проти визначеного законом обов`язку особи, вповноваженої на декларування заявляти митному органу такі точні та достовірні дані. Відповідач вважає, що дії позивача при здійсненні митного оформлення  транспортного засобу є умисними, оскільки позивач, маючи об`єктивні сумніви щодо ринкової вартості транспортного засобу, наполягаючи на замовленні експертного дослідження щодо ринкової вартості транспортного засобу, не наводячи аргументів щодо відсутності можливості визначення точної календарної дати виготовлення автомобіля за його ідентифікаційним номером, нехтуючи положеннями наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, при визначенні завдань для проведення експертизи не ставив питання про визначення експертом точної календарної дати виготовлення транспортного засобу за ідентифікаційним номером транспортного засобу, що свідчить про свідоме та умисне вчинення позивачем порушення митних правил за ознаками ст. 485 Митного кодексу України.
		Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 14 лютого 2019 року позивач уклав з громадянином ОСОБА_1 договір доручення на декларування товарів № 140219, предметом якого є, зокрема, декларування від імені та за рахунок ОСОБА_1 товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України.
		14 лютого 2019 року, з метою митного оформлення автомобіля, позивачем подано до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Київської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA125010/2019/002457 (з прикріпленими до неї сканованими зображеннями, виданих в Литві товаросупровідних документів, Договір №140219, Довідку №Д-19-0213-153 та SCHWACKE № 030104/28900962.
		Відповідно до договору купівлі-продажу (PIRKIMO-PARDAVIMO SUTARTIS б/н) автомобіль був придбаний за 2800 євро.
		В подальшому, з метою перевірки правильності визначення року виготовлення транспортного засобу Київською митницею ДФС направлено лист до СП ТОВ «Автомобільний дім Україна» (вих. від 20.05.2019 №6517/5/10-70-20-47).
		15.08.2019 Київською митницею ДФС отримано лист - відповідь від СП ТОВ «Автомобільний дім Україна» (від 10.06.2019 №164/0502-10-01) стосовно фактичного року виготовлення транспортного засобу марки - Mercedes-Benz модель - ML270 номер кузова - НОМЕР_1 . Відповідно до вказаного листа, фактична дата виготовлення зазначеного ТЗ - 17.08.2004 року.
		02 вересня 2019 року головний державний інспектор другого відділення оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Київської митниці ДФС Глюза Денис Васильович склав протокол № 0453/12500/19 про порушення митних правил. 
		10 жовтня 2019 року заступник начальника Київської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Литовка Ю.М. виніс постанову в справі про порушення митних правил № 453/12500/19, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 11102,04 грн.
		Відповідач вказує на те, що при здійсненні митного оформлення вказаного транспортного засобу повинен застосовуватись акцизний податок з застосуванням вікового коефіцієнту (К вік) що дорівнює 14 (фактичний календарний рік виготовлення 2004), а тому вважає дії декларанта такими, що призвели до неправомірного зменшення розміру митних платежів на загальну суму 3700,68 грн.
		Не погоджуючись з постановою відповідача в справі про порушення митних правил, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про імпортований транспортний засіб та зниження митної вартості, тому що пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому надані одержувачем автомобіля, та які ніким не скасовані чи визнані недійсними.
		За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує наступне.
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
		Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
		Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
		Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
		Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Частиною першою статті 266 МК України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. 
		Відповідно до частини першої ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
		Відповідно до частини третьої ст. 335 Митного кодексу України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
		Так, зі змісту постанови вбачається, що 14.02.2019 до відділу митного оформлення №1 митного поста "Спеціалізований" Київської митниці ДФС агентом з митного оформлення ФОП ОСОБА_1 , який діє на підставі договору доручення від 14.02.2019 № 140219 «Договір про надання послуг митного брокера», з метою випуску у вільний обіг товарів, було подано у електронному вигляді митну декларацію за номером №UA125010/2019/002457, з прикріпленими до неї сканованими зображеннями товаросупровідних документів.
		Згідно ЕМД товар: легковий автомобіль, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів): марки - MERCEDES-BENZ; модель - ML270 CDI; бувший у використанні; номер кузова/ VIN - НОМЕР_1 ; об`єм двигуна - 2685 см3; номер двигуна - не визначений; тип двигуна - дизель; кількість місць - 5, в тому числі місце водія; призначення використання - пасажирський; категорія - М1; колір - чорний; тип кузова - універсал; колісна формула - 4x4; календарний рік виготовлення - 2005; модельний рік виготовлення - 2005. Торгівельна марка - Mercedes-Benz. Виробник - DAIMLER AG. Країна виробництва - DE.
		Позивач, при оформленні митної декларації, вказав рік виготовлення транспортного засобу марки Mercedes-Benz модель - ML270 номер кузова - НОМЕР_1- 2005 .
		Слід зауважити, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що позивачем під час митного оформлення вказаних транспортних засобів з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів було вказано неправдиві відомості щодо календарного року виготовлення спірного транспортного засобу та ставки митних платежів.
		У той же час, статтею 352 Митного кодексу України закріплено перелік матеріалів, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
		Відповідно до статті 489 Митного кодексу України що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач виходив лише з інформації, наданою ТОВ «Автомобільний Дім Україна».
		За правилами ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
		В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин умисного приховання позивачем відомостей про рік випуску вказаного автомобіля з метою зменшення розміру митних платежів
		За змістом пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118, за рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).
		Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.
		У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.
		Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі.
		Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).
		На момент митного оформлення автомобіля, позивач не мав інших, відмінних від поданих відповідачу документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію, яке б підтверджувало іншу дату виготовлення транспортного засобу та умисно приховав його існування.
		Більш того, з метою встановлення об`єктивних відомостей стосовно автомобіля, в тому числі - ринкової-вартості і року виготовлення, було замовлено складання незалежної оцінки автомобіля, яка була виконана ТОВ «Агентство експертної оцінки України».
		ТОВ «Агентство експертної оцінки України» в особі суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 склало звіт № 14022019/1 про незалежну оцінку автомобіля, відповідно до якого станом на 14 лютого 2019 року ринкова вартість автомобіля становить 4777 євро.
		Відтак, доводи відповідача про те, що позивачем заявлено неправдиві відомості у митній декларації, є необґрунтованими, як непідтверджені належними доказами.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. 
		На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
		Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2020 року - без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя: 
		 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...