Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/40320/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2020.
Дата набрання законної сили: 17.09.2020
Номер судового провадження: 61-16956ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 761/40320/18
		провадження № 61-16956св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Банк Форум», 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у складі судді Піхур О. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Шкоріної О. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), у якому просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 24 486,57 доларів США за договором банківського вкладу.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є вкладником 
		ПАТ «Банк Форум» відповідно до договорів банківського вкладу 
		№ 2635/1125/605083 від 20 червня 2013 року на суму 4 000,00 доларів США; 
		№ 2635/1125/631224 від 02 вересня 2013 року на суму 20 000,00 доларів США; № 263L/1125/651685 від 06 листопада 2013 року на суму 4 170,00 доларів США; № 2630/1125/605080 від 20 червня 2013 року на суму 24 000,00 грн; 
		№ 263L/1125/613007 від 11 липня 2013 року на суму 60 000,00 грн; 
		№ 263L/1125/670280 від 30 грудня 2013 року на суму 50 000,00 грн.
		Постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» № 14 від 14 березня 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому процедури тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року до 13 червня 2014 року. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду № 49 з 16 червня 
		2014 року розпочалася процедура ліквідації ПАТ «Банк Форум» з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов`язань на користь приймаючого банку. 
		Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу виплачено 200 000,00 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено. 
		Посилаючись на те, що відповідачі не повернули у повному обсязі грошові кошти за договорами банківського вкладу, просила суд стягнути в солідарному порядку з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Форум» 
		24 486,57 доларів США.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що оскільки розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум», а отже, задоволення вимог кредиторів поза межами гарантованої суми вкладів відбувається в порядку черговості, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивачу відшкодовано гарантовану суму коштів за вкладом у розмірі 200 000,00 грн, решту вимог включено до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів 
		ПАТ «Банк Форум», тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
		Апеляційний суд відхилив посилання на те, що неповернення залишкової суми коштів за депозитними вкладами свідчить про порушення положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено позивачу суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладом та за заявою останнього внесено його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів, виконання яких буде здійснено на підставі вищевказаного законодавства, що є спеціальним у цих правовідносинах.
		Обмеження права позивача на мирне володіння майном є законним, передбаченим статтею 1074 ЦК України, за змістом якої допускається обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку у випадках, встановлених законом. Таким законом є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наявність правового регулювання цих відносин вже є гарантією від свавілля держави.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
		У жовтні 2019 року справу № 761/40320/18 передано до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»та необґрунтовано не застосували Конституцію України як норми прямої дії, оскільки положення застосованого закону суттєво звужують права вкладників, порушують рівність прав вкладників, внаслідок чого може виникнути ситуація, коли фізична особа (вкладник) протиправно позбавляється права власності на вклад, що не відповідає основним принципам конституційних прав людини, які повинна забезпечити держава, а також практиці Європейського суду з прав людини.
		Суди не звернули увагу, що процедура позбавлення (обмеження) користування майном (грошовими коштами) у визначений зазначеним законом спосіб не відповідає принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Суди не врахували, що створенням законодавчих перешкод у поверненні коштів, які належать позивачеві на праві власності, після виведення банку з ринку, порушуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
		Крім того, суди помилково вважали Фонд гарантування вкладів фізичних неналежним відповідачем у справі, оскільки з дня початку ліквідаційної процедури саме фонд здійснює повне управління банком та розпоряджається його майном, тобто саме на фонд покладено обов`язок відшкодувати позивачу кошти від імені сторони правочину. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16.
		Доводи інших учасників справи
		У жовтні 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому посилається на законність і вмотивованість судових рішень, ухвалених із дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідачі діяли в межах чинного законодавства, в тому числі, вимог Національного банку України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «Банк Форум» згідно з Договорами банківського вкладу № 2635/1125/605083 від 20 червня 2013 року на суму 4 000,00 доларів США; № 2635/1125/631224 від 02 вересня 2013 року на суму 20 000,00 доларів США; № 263L/1125/651685 
		від 06 листопада 2013 року на суму 4 170,00 доларів США; 
		№ 2630/1125/605080 від 20 червня 2013 року на суму 24 000,00 грн; 
		№ 263L/1125/613007 від 11 липня 2013 року на суму 60 000,00 грн; 
		№ 263L/1125/670280 від 30 грудня 2013 року на суму 50 000,00 грн. 
		(а. с. 6, т. 1)
		Постановою Правління Національного банку України від 13 березня 
		2014 року № 135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		14 березня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 про початок виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому процедури тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року.
		Відповідно до Постанови Правління Національного банку України 
		від 13 червня 2014 № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 червня 2014 № 49 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов`язань на користь приймаючого банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Соловйову Н. А.
		08 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про повернення грошових коштів. (а. с. 8-9, т. 1)
		Судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено ОСОБА_1 гарантовану суму вкладу у розмірі 200 000,00 грн.
		Згідно з довідкою ПАТ «Банк Форум» від 20 вересня 2016 року № 7476/9 ОСОБА_1 визнана кредитором банку, вимоги внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку до четвертої черги у розмірі 
		295 491,72 грн. (а. с. 7, т. 1)
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Частиною першою статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом,
		а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані
		з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
		Процедура виведення неплатоспроможних банків із ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним та пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
		Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
		Виходячи зі змісту положень пунктів 6, 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у спорах, пов`язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		Згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.
		З дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені статтею 46 Закону. Уповноважена особа Фонду затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої статтею 52 Закону. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.
		Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
		Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що після запровадження тимчасової адміністрації банку та початку процедури ліквідації, задоволення вимог кредиторів поза межами гарантованої Фондом суми вкладів, відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку.
		Судами встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що Фондом гарантування вкладів фізичних осібвиплачено ОСОБА_1 гарантовану суму вкладу у розмірі 200 000,00 грн. Крім того, позивач визнана кредитором банку, її вимоги внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку до четвертої черги у розмірі 295 491,72 грн.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_1 виплачено гарантовану суму коштів за вкладом у розмірі 200 000,00 грн, а вимоги щодо виплати решти грошових коштів - 295 491,72 грн включено до четвертої черги реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «Банк Форум», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що після введення у банку тимчасової адміністрації стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим. Акцептовані кредиторські вимоги не задовольняються за рахунок гарантованого державою відшкодування за вкладами, оскільки їх задоволення здійснюється у межах ліквідаційної процедури у порядку, визначеному статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17; у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 761/30775/18 (провадження № 61-17514св19), від 31 березня 2020 року у справі 
		№ 761/40324/18 (провадження № 61-16963св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 182/7301/17 (провадження № 61-46092св18).
		На момент укладення договорів банківського вкладу діяв та продовжує діяти Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, ОСОБА_1 , проявляючи виваженість, обережність та розумну обачність, зважуючи ризики на противагу можливості отримання прибутку, укладаючи договори вкладу не могла не знати, що у разі запровадження у банку тимчасової адміністрації можуть виникнути труднощі у поверненні внесених нею коштів, а саме: повернення коштів лише в сумі, що не перевищує 200 000,00 грн. Отже, позивач, укладаючи договори банківського вкладу, діяла свідомо, з метою отримання прибутку, будучи обізнаною з зазначеними ризиками, умовами та чинним законодавством, що регулює зазначені правовідносини, а відтак, доводи касаційної скарги в частині порушення судами Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними.
		Неповернення залишкової суми коштів за депозитними вкладами не свідчить про порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено позивачу суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладом та за заявою останнього внесено його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів, виконання яких буде здійснено на підставі вищевказаного законодавства, що є спеціальним у цих правовідносинах.
		Встановлення законом спеціального порядку отримання грошових коштів не позбавляє права власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а лише обумовлює певні особливості здійснення власником своїх прав щодо цих коштів, які встановлені іншими спеціальними законами. Отже, тимчасове обмеження не впливає на зміст суб`єктивного цивільного права позивача на майно.
		Виходячи зі встановлених обставин справи, на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним. 
		Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної 
		інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                            А. А. Калараш
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...