Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/2080/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 61-8964ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 вересня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 206/2080/19
		 
		провадження № 61-8964св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,             Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - адвокат Гусакова Оксана Борисівна,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		представник відповідача - адвокат Шаповал Наталія Леонідівна,
		третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гусакової Оксани Борисівни, на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року у складі судді              Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П.,  Городничої В. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог скарг
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до             ОСОБА_2 , третя особа - Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про усунення від права спадкування.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , спадкоємцями після смерті якого є вона та ОСОБА_2 . 
		Зазначала, що спадкодавець проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживала        з 2011 року, що підтверджується актом про непроживання від 18 березня 2019 року, виданого квартальним комітетом № 26 Самарською районною         у місті Дніпрі раді. 
		 
		Стверджувала, що ОСОБА_3 був особою похилого віку, його доглядом, забезпеченням та організацією поховання постійно займалась вона. При цьому про безпорадний стан спадкодавця відповідачу було відомо, однак вона жодного разу не проявила опіку до батька, не несла ніяких витрат та жодним чином не підтримувала його догляд. 
		 
		З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважала, що ОСОБА_2 на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України має бути усунена від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
		 
		Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2              від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено безпорадного стану спадкодавця, а доведення вказаного факту лише показаннями свідків є недостатнім. 
		Крім того, районний суд вважав, що позивачем не надано суду будь-яких доказів, щодо дійсного ухилення відповідача від обов`язку піклування за батьком.
		 
		 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення від спадкування ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що обставини зазначені позивачем не були доведені належними та допустимими доказами. Зокрема, не доведено факту того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Також позивачем не було доведено факту того, що           ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гусакова О. Б., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У червні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність належними та допустимими доказами факту безпорадного стану спадкодавця, є неправильними. При цьому суд не дослідив медичну довідку від 14 травня 2019 року № 793, яка містить додаток посмертного епікризу з медичної картки спадкодавця.
		 
		Стверджує, що суди дійшли помилкових висновків про те, що нею не надано доказів щодо дійсного ухилення відповідача від обов`язку піклування за батьком.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шаповал Н. Л. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга                         є необґрунтованою, безпідставною, судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень не порушено норми ні матеріального, ні процесуального права.
		 
		Вважає, що зазначені у касаційній скарзі обґрунтування є такими, що не відповідають матеріалам справи, проведені судами процесуальні дії, показання свідків, перекручені заявником, доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08 січня 2019 року серії НОМЕР_1 (а. с. 5).
		 
		Спадкоємцями після смерті  ОСОБА_3 є його доньки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у передбачений законодавством шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини            (а. с. 56, 64).
		 
		ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька, оскільки на час смерті постійно з ним проживала за однією адресою.
		 
		ОСОБА_2 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , у зв`язку із чим відбулась зміна прізвища (а. с. 89).
		 
		Відповідно до акту про непроживання від 18 березня 2019 року, ОСОБА_2 не проживала за вказаною адресою: АДРЕСА_1                     з 2011 року (а. с. 11).
		 
		У відповіді на адвокатський запит, наданій КЗ «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради від 14 травня 2019 року зазначено, що спадкодавець ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні гнійно-септичної хірургії в період з 05 січня 2019 року до 07 січня 2019 року. Відповідно до епікризу медичної карти стаціонарного хворого № 317 при надходженні хворого до лікарні, його загальний стан здоров`я був тяжким. (а. с. 43-45).
		 
		Згідно з відповіддю, наданою КУ «Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування» Дніпровської міської ради, відділ              у Самарському районі м. Дніпра, від 13 вересня 2019 року № 09/04-56,                                  за період з 1998 року до 2018 рік включно, ОСОБА_3 на обліку не перебував, із заявою про надання соціальних послуг ні він, ні будь-яка інша особа в його інтересах не зверталися (а. с. 115).
		 
		У відповіді Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 17 вересня 2019 року № 2450/05 зазначено, що звернень від ОСОБА_3 , або будь-яких інших осіб в його інтересах, за призначенням державних соціальних допомог, компенсаційних виплат на догляд за ним до Управління не надходило (а. с. 116).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права                        у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилили клопотання про дослідження й огляд доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гусакової О. Б. задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Оскаржувані судові рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		 
		Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		 
		Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
		 
		Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		 
		Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах                   від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження                              № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі                                          № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).
		 
		Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі                № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року                  у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
		 
		У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня                      2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець перебував                у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідача                 ОСОБА_2 , а остання, у свою чергу, умисно ухилялася від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування.
		Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову                       ОСОБА_1 , оскільки підставою для усунення від права на спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України є сукупність обставин, які позивачем доведено не було.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги покази свідків та надані медичні документи померлого ОСОБА_3 , які підтверджують факт його безпорадного стану та потреби у сторонній допомозі, є безпідставними, оскільки суди ухвалили рішення про відмову              у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності. Крім того, потреба у сторонньому догляді за спадкодавцем не підтверджена медичними документами               ОСОБА_3 , а довідка КЗ «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради від 14 травня 2019 року, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, була оцінена судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог статті 89 ЦПК України.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин                  та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно                      та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні                  й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи                            у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,     що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій                            не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гусакової Оксани Борисівни залишити без задоволення.
		 
		Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня             2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Р. А. Лідовець
		І. А. Воробйова
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...