Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1869/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2020. Зареєстровано: 24.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/19054/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 817/1869/16
		адміністративне провадження № К/9901/19054/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., 
		суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №817/1869/16 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Рівненської митниці Державної фіскальної служби на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 (головуючий суддя Франовська К.С., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби (далі - Рівненська митниця ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №203000009/2016/00045/1 від 20.10.2016 із застосуванням резервного методу, внаслідок чого скориговано митну вартість автомобіля.
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч норм, встановлених статтею 57 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
		 
		Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказував, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним та обґрунтованим. При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, посадовою особою Рівненської митниці ДФС встановлено, що у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.  Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом. 
		 
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару митний орган діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб передбачений законом. У зв`язку з ненаданням позивачем належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки відповідачем правомірно застосований резервний метод визначення митної вартості товарів, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
		 
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
		 
		Апеляційний суд посилався на те, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Рівненська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Рівненської митниці ДФС на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі №817/1869/16.
		 
		Ухвалою суду від 07.09.2020 касаційний розгляд призначено у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 08.09.2020.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що апеляційним судом порушено норми матеріального права, застосовано положення Сімейного кодексу України у правовідносинах, що виникли на підставі спору, що регулюється митним законодавством. Зокрема, у даній справі, рахунок на оплату виписаний на ім`я ОСОБА_2 , яка не є стороною завнішньоекрномічного договору, і відповідно, вказана особа не приймала участі у відносинах щодо купівлі імпортованого позивачем товару, ОСОБА_2 не зазначена декларантом у митній декларації. Крім того, до митного оформлення надано три рахунки від однієї дати та за одним номером, що стосуються одного і того ж транспортного засобу, які містять різну інформацію про фактурну вартість. Також, до митного оформлення транспортного засобу декларантом не надано жодного документу для підтвердження вартості транспортування товару. Слід врахувати, що відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України сертифікат не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Водночас, декларантом порушено вимоги пункту 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України, оскільки не надано до митного оформлення інвойс на суму, яка узгоджується з сумою, яка була фактично сплачена. Відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
		 
		Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній вказує, що касаційна скарга не містить доводів про порушення апеляційним судом норм права. Як зауважує позивач, ним подано рахунки, що підтверджують вартість автомобіля на момент попередньої оплати 6320 євро, так і остаточну вартість авто, що була зменшена на вартість доставки (самовивіз), яка становить 6100 євро. Для підтвердження попередньої оплати, позивачем надані відповідні інвойси на суму 6320 євро, у процесі розгляду справи позивачем надані докази повернення коштів продавцем за доставку авто. Позивач переконаний, що його дружина мала право оплачувати частину вартості товару, оскільки автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. Посилання митного органу на те, що ОСОБА_2 не є стороною договору не можуть бути взяті до уваги, в силу того, що вона є дружиною позивача, а відтак є співвласником автомобіля, факт оплати нею частини вартості авто за договором, укладеним між продавцем і покупцем, є виконанням обов`язку боржника третьою особою. У даному випадку ОСОБА_2 стороною договору не стає, а отже обов`язку вказувати її декларантом не виникає. У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, у вересні 2016 року ОСОБА_1 у резидента Німеччини компанії EB Edelweiss GmbH на умовах передоплати, купив автомобіль, що був у експлуатації, марки «Peugeot» модель « 3008», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення квітень 2012.
		 
		23.09.2016 на ім`я позивача Продавцем було виставлено рахунки (інвойс-проформа) : №23092016.1 на суму 5100 євро; №23092016.1 на суму 1220 євро.
		 
		Позивач вказав, що оплата рахунків здійснена 26.09.2016: ОСОБА_1 платіжним дорученням з перерахуванням 5100 євро з рахунку у Приватбанку на рахунок Продавця, зазначений у інвойсі, ОСОБА_2 платіжним дорученням з перерахуванням 1220 євро з рахунку у Приватбанку на рахунок Продавця, зазначений у інвойсі.
		 
		19.10.2016 розпочато митне оформлення придбаного ОСОБА_1 автомобіля. З цією метою, митним брокером ОСОБА_6 відповідно до укладеного з ОСОБА_1 договору від 13.10.2016 подано митну декларацію ІМ-40 ДЕ №204050003/2016/018964 для митного оформлення ввезеного з Німеччини громадянином України ОСОБА_1 транспортного засобу.
		 
		Ввезений товар задекларований декларантом у митній декларації за ціною 6320 євро (178366,35грн.).
		 
		19.10.2016 Рівненською митницею ДФС направлено декларанту електронне повідомлення, в якому зазначалось, що при проведенні відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що документи, надані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме:
		 
		до митного оформлення надано три рахунки (інвойс) від однієї дати і за одним номером на той же транспортний засіб, але містять різну інформацію стосовно його вартості (6100 євро, 5100 євро, 1220 євро). При цьому, декларантом заявлено вартість автомобіля на рівні 6320 євро. Числове значення вартості не може бути перевірено;
		 
		до митного оформлення надано платіжні доручення від 26.09.2016, які відповідають за сумою 5100 євро та 1220 євро. Підтвердження оплати за рахунком 6100 євро не надано;
		 
		відповідно до сертифікату від 19.10.2016 транспортні витрати до м.Люблін, Польща, становлять 220 євро. Декларантом не надано підтвердження про оплату транспортування з м.Люблін до пункту пропуску "Рава-Руська-Гребенне".
		 
		На підставі наведеного позивачу запропоновано подати:
		 
		висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, відомості щодо яких вказані у Актах про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 14.10.2016 №209100501/2016/00466 та технічному паспорті від 20.04.2012 №2012ВV78974;
		 
		документи щодо вартості перевезення транспортного засобу від м.Люблін, Польща, до пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне»;
		 
		банківський документа стосовно оплати за рахунком від 23.09.2016 №23092016.1 на суму 6100 євро.
		 
		20.10.2016 декларантом направлено лист Митниці, в якому було зазначено, що у зв`язку з важким фінансовим становищем позивач не має можливості залучити експерта-автотоварознавця для отримання відповідного висновку; фактично сплачена вартість автомобіля становить 6320 євро, що і є митною вартістю ввезеного транспортного засобу. Окрім того, митний орган було повідомлено, що документи, які підтверджують митну вартість автомобіля, надані декларантом, а саме: проформа на передоплату і доставку товару - 5100 євро та 1220 євро, інвойс на товар без врахування витрат на доставку на суму 6100 євро, сертифікат від 19.10.2016, платіжні доручення на 5100 євро та на 1220 євро, з огляду на законодавчі обмеження щодо переказів за кордон іноземної валюти.
		 
		За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, 20.10.2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000045/1, із застосуванням резервного методу, внаслідок чого митну вартість автомобіля скориговано з 6230 євро до 7833,60 євро.
		 
		Вважаючи прийняте Митницею рішення протиправним, ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом.
		 
		Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
		 
		Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
		 
		Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		 
		Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
		 
		Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		 
		Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		 
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		 
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		 
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
		 
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		 
		Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені  статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		 
		Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		 
		Судами встановлено, що Рівненською митницею ДФС у поданих позивачем для митного оформлення товару документах виявлено ряд розбіжностей, які мали значення для правильності визначення митної вартості таких товарів.
		 
		Апеляційний суд вказав, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.
		 
		Що стосується витрат на транспортування автомобіля від м.Люблін, Польща до митного кордону України, то під час митного оформлення встановлено, що продавцем товару було допущено помилку, яка ним виправлена шляхом надання іншого сертифікату, в якому констатується факт помилки та зазначається, що 220 євро є вартістю доставки автомобіля до кордону України та Польщі.
		 
		Крім того, позивач пояснив причини сплати суми вартості автомобіля двома сумами (5100 та 1220 євро), тобто двома платіжними дорученнями - ним та його дружиною ОСОБА_2 .
		 
		Крім того, декларантом згідно декларації є ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_1 уклав договір про надання відповідних послуг. Особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ОСОБА_1 . Між тим, укладаючи угоду, останній діє в інтересах сім`ї, оскільки перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. і придбаний автомобіль є спільною сумісною власністю.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи викладене, зважаючи на наявність факту порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів констатувала про наявність підстав для вжиття заходів судового захисту таких прав та постановлення судового рішення про визнання протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості.
		 
		У свою чергу, суд першої інстанції правомірно не погодився з доводами позивача, що останнім надано всі необхідні документи для підтвердження задекларованої вартості автомобіля, а виявлені недоліки  неправомірно викликали у митного органу сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
		 
		Норми законодавства з питань митної справи регламентують, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавством. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
		 
		Рівненською митницею ДФС у поданих позивачем для митного оформлення товару документах виявлено ряд розбіжностей, які мали суттєве значення для правильності визначення митної вартості таких товарів, саме:
		 
		до митного оформлення надано три рахунки (інвойс) від однієї дати та за одним тим же номером (від 23.09.2016 №23092016.1), що стосуються одного і того ж транспортного засобу, але які містять різну інформацію стосовно його вартості (6100 євро, 5100 євро, 1220 євро). Один з рахунків на суму 1220 євро виписаний на ОСОБА_2 , а не на ОСОБА_1 ;
		 
		до митного оформлення надано два платіжні доручення від 26.09.2016 №МТ103, які відповідають за сумою оплати (5100 євро, 1220 євро) двом рахункам від 23.09.2016 №23092016.1 (один з них виписаний на ОСОБА_2 , і нею ж оплачений). Підтвердження оплати за рахунком на 6100 євро до митного оформлення не надано;
		 
		відповідно до сертифікату від 19.10.2016 №б/н транспортні витрати до м.Люблін, Польща, становлять 220 євро. Однак, до митного оформлення транспортного засобу не надано жодного документа, що підтверджує вартість транспортування від м.Люблін, Польща, до пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне».
		 
		Таким чином, суд першої інстанції з`ясував, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару декларантом, тому митний орган мав достатні та законні підстави для витребування в декларанта додаткових документів, які в свою чергу, надані не були.
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що митним органом для обґрунтування заявленої позивачем митної вартості товарів було запропоновано надати додаткові документи, однак позивач наданим правом не скористався.
		 
		Суд врахував, що одне з платіжних доручень на суму 1220 євро оформлене не на позивача, а на його дружину. У подальшому така сума була сплачена ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
		 
		На підставі матеріалів справи суд встановив, що між позивачем та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг по декларуванню та митному оформленні від 13.10.2016.
		 
		Зі змісту митної декларації вбачається, що декларантом є ФОП ОСОБА_6 (графа 14 декларації), а одержувачем визначено ОСОБА_1 (графа 8 декларації).
		 
		Суд констатував, що ОСОБА_4 , на ім`я якої оформлено платіжне доручення на суму у розмірі 1220 євро, та нею оплачено, не є декларантом, одержувачем, фінансово відповідальною особою, в розумінні норм Митного кодексу України.
		 
		Суд першої інстанції правомірно погодився з доводами відповідача, що вищевказані недоліки викликали у митного органу об`єктивні сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару. 
		 
		Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судом першої інстанції на підставі доказів, зокрема, щодо надання декларантом митному органу відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які не базувалися на документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо законності оскаржуваного рішення.
		 
		Як унормовано положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі дають підстави для висновку про скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. 
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
		 
		Керуючись статтями 340, 349, 350, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Рівненської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі №817/1869/16 скасувати.
		 
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 у справі №817/1869/16 залишити в силі.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.В. Хохуляк
		Л.І.Бившева 
		 Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...