Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2883/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2020. Зареєстровано: 25.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2020.
Дата набрання законної сили: 24.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/52649/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 вересня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 806/2883/17
		адміністративне провадження № К/9901/52649/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №806/2883/17
		 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії
		 
		за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 
		на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (прийняте у складі: головуючого судді Токаревої М.С.)
		і постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді: Капустинського М.М., суддів Моніча Б.С., Охрімчук І.Г.)
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		ОСОБА_1 у жовтні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення за період з 1 квітня 2007 року до 31 грудня 2012 року, встановивши базовий місяць  червень 2003 року;
		 
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і здійснити позивачу доплату у розмірі: 53678,29 грн належної йому індексації грошового забезпечення за період з 1 квітня 2007 року до 31 грудня 2012 року, встановивши базовий місяць  червень 2003 року.
		 
		Позов обґрунтований тим, що на день звільнення у запас ОСОБА_1 не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право під час проходження військової служби, а саме, йому неправильно виплачено індексацію грошового забезпечення з квітня 2007 року до 31 грудня 2012 року у зв`язку з тим, що відповідач неправильно визначив базовий місяць для обрахунку індексації. Для вирішення питання про донарахування належних йому коштів позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача, проте Військова частина НОМЕР_1 відмовилася здійснити позивачеві відповідні виплати. Вважаючи, що правильним базовим місяцем для визначення індексації грошового забезпечення є червень 2003 року, а не квітень, серпень 2007 року і січень 2008 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, позов задовольнив частково:
		 
		- визнав протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2017 року №573 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення;
		 
		- зобов`язав відповідача провести перерахунок і виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 1 квітня 2007 року до 31 грудня 2012 року зі встановленням базового місяця червня 2003 року.
		 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		 
		Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що відповідач неправомірно встановив квітень 2007 року базовим місяцем для індексації грошового забезпечення позивача, оскільки у цьому місяці додаткові виплати (премії) мали тимчасовий характер і не змінювали встановленого законодавством розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , який у нього був до квітня 2007 року. Щодо встановлення базовим місяцем січня 2008 року, то суди встановили, що після підвищення посадового окладу у січні 2008 року грошовий дохід позивача зменшився з 2414,31 грн в грудні 2007 року до 1647,80 у січні 2008 року, тобто основної умови, згідно якої базовим встановлюється місяць у разі зростання грошових доходів дотримано не було, а тому січень 2008 року не міг визначатися як базовий місяць для розрахунку індексації. Також суди врахували вимоги пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі  «Порядок №1078»), згідно якого місяць підвищення доходів вважається базовим лише у тому разі, коли розмір підвищення доходів перевищує суму індексації, нараховану відповідно до вказаного Порядку.
		 
		Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення конкретної суми індексації, то суди дійшли висновку, що визначення її розміру належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому відмовили у задоволенні позову в частині стягнення суми індексації у розмірі: 53678,29 грн.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам апелянта (відповідача) зазначив, що право на звернення до суду з цим позовом не обмежене будь-яким строком в силу статті 233 Кодексу законів про працю України (далі  «КЗпП України»), оскільки стосується оплати праці ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
		 
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій і передати цю справу на новий розгляд або для продовження розгляду. Водночас у тексті скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що оскаржує постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а постанову апеляційного суду повністю. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає таке:
		 
		- суди порушили норми процесуального права, оскільки встановили обставини на підставі недопустимих доказів, зокрема, архівної довідки від 17 травня 2017 року №179/1/5155. Так, відповідач зауважує, що ця довідка містить неповну інформацію про грошове забезпечення позивача і нерозшифровану абревіатуру. Водночас у Військової частини НОМЕР_1 відсутні будь-які документи щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 через те, що відповідачу як правонаступнику Військової частини НОМЕР_2 не передавалися жодні документи стосовно грошового забезпечення військовослужбовців, а були здані до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Відтак скаржник вважає, що позивач не надав доказів, які підтверджують порушення його права, а відповідач, в свою чергу, позбавлений права на судовий захист у зв`язку з відсутністю у нього всієї інформації про грошове забезпечення ОСОБА_1 ; 
		 
		- суди дійшли помилкового висновку про те, що премія позивача є виплатою разового характеру, оскільки не дослідили наявні у матеріалах справи докази, зокрема, архівну довідку від 17 травня 2017 року №179/1/5154, а також неправильно розтлумачили положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року №594 «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році»; 
		 
		- вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 233 КЗпП України щодо необмеженого строку звернення до суду з цим позовом, оскільки на позивача як військовослужбовця не поширюється дія КЗпП України.
		 
		Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 19 червня 2018 року (а.с. 200).
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 .
		 
		Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 27 грудня 2012 №277 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я з 31 грудня 2012 року.
		 
		Вважаючи, що при звільненні він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право під час проходження військової служби, а саме: відповідач неправильно виплатив йому індексацію грошового забезпечення з 1 квітня 2007 року до 31 грудня 2012 року у зв`язку з неправильним визначенням базового місяця для обрахунку індексації, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо виплати належних йому коштів індексації. Однак листом від 15 червня 2017 №573 йому було відмовлено.
		 
		Не погодившись з відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (редакція цієї норми не змінювалася) передбачено, що індексація грошових доходів населення  встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		 
		Згідно зі статтею 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення) (у процитованій частині редакція цієї статті також не змінювалася).
		 
		За частинами першою-четвертою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у редакції, чинній станом на 31 грудня 2012 року (норми якої до цього моменту змін не зазнавали), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. 
		 
		З метою реалізації вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі  «Порядок №1078»).
		 
		Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
		 
		Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких і грошове забезпечення військовослужбовців (у період з 1 квітня 2007 року до 31 грудня 2012 року вказана норма у процитованій частині змін не зазнавала).
		 
		Приписами пункту 5 вказаного Порядку (у редакції, чинній з 17 травня 2006 року до 23 березня 2008 року) передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
		 
		У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку. 
		 
		Якщо сума збільшення грошових доходів менша від суми індексації, нарахованої відповідно до цього Порядку, подальша індексація проводиться за прикладом, наведеним у додатку 4. 
		 
		У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення. 
		 
		Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.
		 
		Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі  «КАС України»), які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		 
		Спірним у цій справі є правильність визначення відповідачем базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 1 квітня 2007 року до 31 грудня 2012 року.
		 
		Так, суди встановили, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року №594 Міністерству оборони України було дозволено здійснювати у поточному році починаючи з 1 квітня преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році. Вказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 1 січня 2008 року.
		 
		Водночас, як встановили суди, на виконання цієї постанови Міністр оборони України видав наказ "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України" від 14 квітня 2007 року №175, яким з 1 квітня 2007 року введено в дію з граничні розміри премії, що виплачується у відсотках від грошового забезпечення, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної служби.
		 
		Проаналізувавши положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року №594 суди дійшли висновку, що нею не змінювалися встановлені законодавством розміри та види грошового забезпечення військовослужбовців, не вводилися нові види грошового забезпечення, а дозволялося лише тимчасове (протягом 2007 року), додаткове (понад установлений законодавством розмір виплат) преміювання військовослужбовців. 
		 
		Такого ж висновку щодо тимчасового характеру преміювання, передбаченого вказаною постановою Кабінету Міністрів України, дійшов Верховний Суд України у постановах від 19 березня 2013 року у справі №21-55а13 і від 15 квітня 2014 року у справі 21-46а14.
		Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що виплати, які здійснювалися військовослужбовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року №594 мали тимчасовий характер і не змінювали встановлених законодавством розмірів грошового забезпечення, оскільки передбачений цією постановою дозвіл діяв в обмежених часових рамках, а саме: з 1 квітня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
		 
		Також з аналізу пунктів 2, 5 Порядку №1078 випливає, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. 
		 
		Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19. 
		 
		До того ж згідно пункту 14 Порядку №1078 у редакції, чинній станом на квітень 2007 року (коли відповідач змінив базовий місяць у зв`язку з підвищенням премії позивача), роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінпраці.
		 
		Так, згідно наявного у матеріалах справи листа Міністерства праці і соціального захисту населення від 9 квітня 2004 року №024-65 поточні коливання сум встановлених надбавок та премії залежно від фінансових можливостей не можуть бути підставою для визнання звітного місяця, в якому були більші виплати, базовим. Аналогічні роз`яснення надані вказаним Міністерством у листі від 9 грудня 2005 року №024-106. 
		 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/5154 від 17 травня 2017 року грошове забезпечення позивача у травні 2007 року збільшилося за рахунок премії в розмірі 981,76 грн. Водночас інші його складові залишились незмінними.
		 
		Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зміна розміру премії за рахунок додаткових можливостей відповідача не є підставою вважати квітень 2007 року базовим при розрахунку індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
		 
		Відтак суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника в частині того, що суди неправильно розтлумачили положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року №594 «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році» і не дослідили архівну довідку від 17 травня 2017 року №179/1/5154.
		 
		Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що суди порушили норми процесуального права, оскільки встановили обставини на підставі недопустимих доказів, зокрема, архівної довідки від 17 травня 2017 року №179/1/5155, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановлювали обставини справи на підставі архівних довідок від 17 травня 2017 року №179/1/5154 і №179/1/5155. Так, архівна довідка №179/1/5154 містить дані щодо нарахованого грошового забезпечення позивача за усі місяці з 2007 до 2012 року включно, а також щодо премії позивача за березень і квітень 2007 року. Архівна довідка №179/1/5155 також містить інформацію щодо премій позивача та інших видів його грошового забезпечення, зокрема за травень 2007 року.
		 
		В результаті оцінки даних вказаних довідок, а також інших наявних у справі доказів, суди встановили обставини про те, що грошове забезпечення позивача було збільшено саме за рахунок премії, яка мала тимчасовий характер, що є ключовим для вирішення питання щодо правомірності встановлення квітня 2007 року базовим місяцем для розрахунку індексу споживчих цін при здійсненні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
		 
		В силу вимог КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, і стаття 90 у редакції Кодексу, чинній після 15 грудня 2017 року). 
		 
		Згідно статті 74 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (аналогічні норми містилися у статті 70 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
		 
		З аналізу викладених норм висновується, що: (1) суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; (2) недопустимими є докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом або докази, які за законом не можуть підтверджувати конкретні обставини справи. 
		 
		Вказуючи на недопустимість архівної довідки від 17 травня 2017 року №179/1/5155 позивач: не зазначив, яким іншим доказом можуть бути підтверджені обставини щодо грошового забезпечення позивача; не вказує на порушення порядку отримання зазначеної довідки; не врахував того, що суди оцінюють докази не лише кожен окремо, але й у їх сукупності, наприклад у сукупності з довідкою №179/1/5154, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі. Водночас незазначення розшифрування деяких складових грошового забезпечення за обставин цієї справи не може бути єдиною підставою для визнання доказу недопустимим.
		 
		Також слід зауважити, що жодна сторона не позбавлена права надавати власні докази на підтвердження своїх доводів і спростування аргументів іншої сторони, у тому числі звертатися до суду з клопотанням про їх витребування у разі труднощів з отриманням доказів. До того ж в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		 
		Крім того, Верховний Суд враховує, що відповідач ані в запереченнях на позовну заяву, ані в апеляційній скарзі не посилався на недопустимість архівної довідки від 17 травня 2017 року №179/1/5155 як доказу у справі. 
		 
		З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів, зокрема, архівної довідки від 17 травня 2017 року №179/1/5155.
		 
		Одночасно Верховний Суд зауважує, що викладене свідчить про те, що доводи скаржника щодо недопустимості доказів у справі зумовлені незгодою з результатом їх оцінки судами першої та апеляційної інстанцій. Натомість суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Окрім іншого, касаційний суд також відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 233 КЗпП України, оскільки індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
		 
		Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі №823/726/16 і від 4 вересня 2020 року у справі №120/2005/19-а.
		 
		Отже, переглянувши оскаржувані постанови у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд не встановив порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року і постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………
		 
		…………………………….
		 
		…………………………….
		 
		Н.М.Мартинюк
		А.В.Жук
		Ж.М.Мельник-Томенко,
		СуддіВерховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...