Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/3161/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2020.
Дата набрання законної сили: 24.09.2020
Номер судового провадження: 61-86ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		24 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 372/3161/18
		провадження № 61-86св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, 
		відповідач - державне підприємство «Сетам», 
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		відповідач - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліни Павлівни,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В. (далі - приватний виконавець), державного підприємства «Сетам» (далі -                           ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П., в якому просив:
		- визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації земельної ділянки, кадастровий номер 3223182000:05:005:0015, площею 3,384 га, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, Григорівська сільська рада, оформлені протоколом проведення електронних торгів                від 04 червня 2018 року;
		-       визнати недійсним акт про проведені електронні торги реалізації земельної ділянки, кадастровий номер 3223182000:05:005:0015, площею             3,384 га, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, Григорівська сільська рада, складений та затверджений приватним виконавцем Говоровим П. В. на підставі протоколу проведених електронних торгів від 04 червня 2018 року;
		-       визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №351, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П. від 13 липня              2018 року.
		Позов мотивовано тим, що позивач є співвласником земельної ділянки, площею 3,3840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада, яка належить на праві спільної сумісної власності членам фермерського господарства «Бджолине» (далі -                            ФГ «Бджолине») та зареєстрована за одним із членів господарства, зокрема, за ОСОБА_1 
		04 червня 2018 року ДП «Сетам» за заявкою приватного виконавця              Говорова П. В. проведено електронні торги з продажу вказаної земельної ділянки, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 04 червня                 2018 року. Переможцем торгів визнано учасника № 3, а саме ОСОБА_2 , який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 948 738,24 грн. та на підставі акта приватного виконавця про проведені електронні торги, 13 липня 2018 року отримав у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П. свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. 
		Позивач вважає, що вказані електронні торги проведені з порушенням вимог законодавства та з цих підстав їх результати підлягають визнанню недійсними, а як наслідок - недійсними підлягають визнанню і правовстановлюючі документи, оформлені за результатами торгів, а саме акт приватного виконавця про проведені електронні торги та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
		Так, заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року у справі №756/8631/15-ц з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто 4 931 896,90 грн, рішення пред`явлено до виконання приватному нотаріусу Говорову П. В., яким відкрито виконавче провадження.
		В межах цього виконавчого провадження накладено арешт на зазначену у вимогах земельну ділянку, яку передано на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів.
		Земельна ділянка до проведення торгів належала на праві спільної сумісної власності членам ФГ «Бджолине» та позивач був одним із його співвласників.
		Наразі членами цього фермерського господарства є: позивач, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
		В провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа №372/1179/18 за позовом ОСОБА_10 до інших співвласників про поділ спільного сумісного майна членів фермерського господарства та визнання права особистої приватної власності на частки в майні.
		Оскільки земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності, тобто без виділу часток, приватний виконавець мав визначитися з питанням частки, що належить боржнику. При цьому приватний виконавець знав про статус земельної ділянки.
		В інформації про лот також не відображено такої обов`язкової інформації щодо належності земельної ділянки на праві спільної сумісної власності.
		Крім того, у справі №372/1179/18 з метою забезпечення позову на земельну ділянку був накладений арешт, відомості про що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 червня 2018 року.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій            
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 травня               2019 року у складі судді Зінченко О. М. позов задоволено.
		Визнано недійсними результати електронних торгів з реалізації земельної ділянки, кадастровий номер 3223182000:05:005:0015, що розташована за адресою Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада, площею 3,384 га, які оформлені протоколом проведення електронних торгів від 04 червня 2018 року.
		Визнано недійсним акт про проведені електронні торги з реалізації земельної ділянки, кадастровий номер 3223182000:05:005:0015, що розташована за адресою Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада, площею 3,384 га, складений та затверджений приватним виконавцем Говоровим П. В. на підставі протоколу проведення електронних торгів                 від 04 червня 2018 року.
		Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №351, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П. від 13 липня 2018 року.
		Стягнуто в рівних частинах з приватного виконавця Говорова П. В.,                          ДП «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Гринько А. П. на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2114 грн. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спільну сумісну власність членів ФГ «Бджолине» отримано 5 земельних ділянок, які були зареєстровані за членами господарства, в тому числі і земельна ділянка, кадастровий номер 3223182000:05:005:0015, площею 3,3840 га, яка була зареєстрована за ОСОБА_1 . Оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності членів ФГ «Бджолине» для ведення спільного фермерського господарства без зміни цільового призначення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2   та апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В. задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за змістом положень   статей 12, 19, 20 Закону України «Про фермерське господарство», а також положень статей 31, 78, 86, 89, 90 ЗК України, до майна фермерського господарства, яке належить усім членам господарства на праві спільної сумісної власності, може бути віднесено земельну ділянку, набуту фермерським господарством у власність, як юридичною особою в порядку, передбаченому статтею 7 вказаного Закону, із земель державної або комунальної власності, або у інший спосіб, передбачений законом, а не земельну ділянку, яка є об`єктом права особистої приватної власності члена господарства. Такі земельні ділянки господарство може використовувати у своїй діяльності та здійснювати лише право володіння і користування цією землею (частина 2 статті 12 Закону України «Про фермерське господарство»), не маючи права розпоряджатися нею (частина 1 статті 78 ЗК України), що є обов`язковою складовою змісту права власності на землю.
		Матеріали справи не містять будь-яких доказів, відповідно до яких зазначена земельна ділянка уважається спільною сумісною власністю членів господарства, навпроти, убачається, що право власності належить одній особі.
		Саме по собі використання земельної ділянки для цілей фермерського господарства та передання їх останньому не змінює її правового статусу з приватної на спільну сумісну чи спільну часткову власність. Проте власник земельної ділянки може передати її у власність господарства і такий перехід має бути підтверджений та зареєстрований у визначеному законом порядку.
		Ураховуючи вимоги закону, положення статуту, затвердженого 06 травня           2008 року, інформацію з державних реєстрів, єдиним власником земельної ділянки є ОСОБА_1 . 
		Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності членів ФГ «Бджолине» для ведення спільного фермерського господарства без зміни цільового призначення, є помилковим. 
		Крім того, станом на 04 червня 2018 року були відсутні зареєстровані в установленому законом порядку відомості про обтяження земельної ділянки, зокрема, в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформація про державну реєстрацію обтяжень внесено 07 червня 2018 року, отже за відсутності такої інформації не було підстав для зупинення електронних торгів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.   
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статей 129,            129-1 Конституції України, частини першої, пункту «б» частини другої статті 89, статей 31, 78, 86, 90 ЗК України, статей 12, 19, 20 Закону України «Про фермерське господарство», у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, як такого, що відповідає закону.
		Висновок апеляційного суду про те, що до майна фермерського господарства, яке належить усім членам господарства на праві спільної сумісної власності, може бути віднесено земельну ділянку, набуту фермерським господарством у власність, як юридичною особою, прямо суперечить частині першій, пункту «б» частини другої статті 89 ЗК України.
		Апеляційним судом не враховано, що у спільній сумісній власності перебувають саме земельні ділянки, набуті її членами, а не фермерським господарством як юридичною особою, що окремо та додатково свідчить про суперечність висновку апеляційного суду положенням законодавства України.
		Зважаючи на відсутність можливості (права) отримання в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок безпосередньо фермерським господарством, членами ФГ «Бджолине» у 2004 році подано заявки та отримано у власність п`ять земельних ділянок з одним цільовим призначенням та в єдиному масиві в межах норм безоплатної приватизації. При цьому, земельні ділянки передавались саме громадянам-членам                       ФГ  «Бджолине» за рахунок земель, які були надані в довгострокове користування (на умовах оренди) вказаному господарству, загальною площею, - 16,92 га. Всі п`ять земельних ділянок, які були отримані членами господарства та зареєстровані за ними, були включені до складу земель                ФГ «Бджолине», що підтверджується, зокрема, внесенням змін до статуту господарства.
		Таким чином, всі земельні ділянки, які були отримані членами ФГ «Бджолине» в порядку безоплатної приватизації, зареєстровані за ними, в тому числі і земельна ділянка, кадастровий номер 3223182000:05:005:0015, площею             3,3840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада, яка зареєстрована за ОСОБА_1 (титульним власником), належать на праві спільної сумісної власності всім членам                  ФГ «Бджолине».
		При цьому, виникнення права спільної сумісної власності членів                           ФГ «Бджолине» на земельну ділянку, за чинним на той час законодавством, не залежало від його державної реєстрації, а також умов та процедури реєстрації саме права спільної сумісної власності членів фермерського господарства на земельні ділянки.
		Сам по собі факт державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_1 та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не означає, що земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , оскільки відповідно до статті 89 ЗК України, така земельна ділянка в силу закону належить членам ФГ «Бджолине» на праві спільної сумісної власності.
		Судом апеляційної інстанції не враховано висновків судів і встановлених обставин у інших подібних спорах, що стосувалися земельних ділянок членів ФГ «Бджолине», та на які посилався позивач, зокрема не враховано висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року у справі №372/2416/15-ц. 
		Судами у справі № 372/2416/15-ц встановлено (підтверджено), що земельні ділянки членів ФГ «Бджолине», в тому числі й спірна земельна ділянка, яка в подальшому була реалізована на електронних торгах, належать на праві спільної сумісної власності членам ФГ «Бджолине».
		Крім того, апеляційним судом не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області               від 01 червня 2018 року у справі № 372/1179/18 накладено арешт на земельну ділянку у якості забезпечення позову ОСОБА_10 (члена господарства) до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна членів ФГ «Бджолине» та визнання права особистої приватної власності на частки в майні.
		При цьому, вказану ухвалу суду ДП «СЕТАМ» отримало 04 червня 2018 року (у день торгів), однак проігноровано її виконання.
		Відсутність відомостей про арешт земельної ділянки у відповідному реєстрі обтяжень на час проведення процедури електронних торгів та формування витягів з нього не свідчить про факт відсутності обтяження земельної ділянки, оскільки як ДП «Сетам», так і боржнику у виконавчому провадженні було завідомо відомо про накладення арешту на земельну ділянку, яка передана приватним виконавцем на реалізацію, тобто перебування майна під обтяженням.
		Зазначеним спростовується висновок апеляційного суду про відсутність порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів, які б мали наслідком визнання електронних торгів недійсними, та підтверджується обгрунтованість рішення суду першої інстанції із вказаного питання.
		Оскільки в оскаржуваній постанові Київський апеляційний суд дійшов до висновку про застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 372/4516/15-ц, як висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник просить дослідити дане питання в аспекті подібності правовідносин у даній справі та у справі № 372/4516/15-ц. 
		У випадку, якщо при розгляді даної касаційної скарги суд дійде висновку про подібність правовідносин і застосування у даній справі таких же норм права та таких же висновків, як і у справі № 372/4516/15-ц, заявник просить розглянути питання про передання даної справи на розгляд палати/об`єднаної палати, оскільки існує необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у вказаній постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 372/4516/15-ц.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи         
		У відзиві на касаційні скарги, ДП «Сетам» та приватний виконавець              Говоров П. В., заперечують проти доводів позивача та просять залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 4 911 691,17 грн, трьох відсотків річних в розмірі 16551,73 грн, судових витрат в розмірі 3654 грн.
		07 березня 2018 року на підставі виконавчого листа, виданого на виконання цього рішення, приватним виконавцем Говоровим П. В. відкрито виконавче провадження №55954479.
		В межах здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем Говоровим П. В. накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 3223182000:05:005:0015, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Григорівська, цільове призначення: для ведення фермерського господарства та належить на праві власності     ОСОБА_1 . 
		Земельну ділянку передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ», шляхом проведення процедури електронних торгів.
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 червня              2018 року у справі №372/1179/18 за позовом ОСОБА_10 до              ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна членів фермерського господарства та визнання права особистої приватної власності на частки в майні накладено арешт на земельну ділянку, площею 3,3840 га, кадастровий номер 3223182000:05:005:0015, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Григорівська, цільове призначення: для ведення фермерського господарства та належить на праві власності ОСОБА_1 
		04 червня 2018 року до ДП «СЕТАМ» представником ОСОБА_10 направлено заяву про зупинення публічних (електронних) торгів з відомостями про накладення на майно арешту ухвалою суду.
		Приватним виконавцем Говоровим П. В. на підставі протоколу проведення електронних торгів №337084 від 04 червня 2018 pоку, складено акт про проведені електронні торги, на підставі якого переможець ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №351 від 13 липня 2018 року від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА             
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
		Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК Українидо договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
		Частиною першою статті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,    п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. 
		Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»                           від 02 червня 2016року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
		Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).
		Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
		Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
		Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
		У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
		Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
		ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
		Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
		У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі                     № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
		У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі           № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
		Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15,                  від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.
		Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
		Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.
		Так, основним мотивом для визнання результатів оспорюваних електронних торгів недійсними позивач посилається на те, що реалізована на цих торгах земельна ділянка належала на прав спільної сумісної власності членам               ФГ «Бджолине», а також, що вказані торги проведені за наявності ухвали суду про накладення арешту на вказану земельну ділянку.
		Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи позивача щодо належності реалізованої на електронних торгах земельної ділянки на праві спільної сумісної власності членам ФГ «Бджолине» та, відхиляючи їх правильно виходив з того, що на цей об`єкт нерухомості не поширюється інститут права спільної сумісної власності, оскільки єдиним його власником на момент проведення електронних торгів був ОСОБА_1 . 
		Будь-яких доказів на підтвердження права спільної сумісної власності членів ФГ «Бджолине» на земельну ділянку, в тому числі доказів, що таке право зареєстровано відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,  позивачем не надано. 
		Так, відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про фермерське господарство» (далі - ЗУ «Про фермерське господарство») та іншими нормативно-правовими актами України (частина перша статті 2                         Закону України «Про фермерське господарство»).
		Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
		 
		Частиною першою статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
		а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; 
		б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; 
		в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. 
		 
		До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 ЗУ «Про фермерське господарство»). При цьому, майно фермерського господарства належить йому на праві власності (стаття 20 Закону України «Про фермерське господарство»).
		Пунктами 5.1. статуту ФГ «Бджолине» і установчого договору про діяльність ФГ «Бджолине» передбачено, що землі господарства складаються із земельних ділянок, одержаних членами господарства у власність для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно державних актів на право власності на земельні ділянки у тому числі ЯБ №018263 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3223182000:05:005:0015 на ОСОБА_1 .
		На підставі пункту 5.1. статуту ФГ «Бджолине» і пунктів 5.1., 5.2 установчого договору про діяльність ФГ «Бджолине» суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка, що належала члену фермерського господарства ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності не входить до складу майна господарства та не належить на праві спільної сумісної власності усім членам господарства.
		Статут ФГ «Бджолине», установчий договір про діяльність ФГ «Бджолине», а також Закон України «Про фермерське господарство», не ототожнюють землі господарства і майно господарства, а відокремлюють їх, вказуючи, що земля господарства може бути включена до його майна, а не є складовою частиною майна господарства.
		Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що правова конструкція положень статей 12, 19, 20 Закону України «Про фермерське господарство», а також положень статей 31, 78, 86, 89, 90 ЗК України дає підстави вважати, що до майна фермерського господарства, яке належить усім членам господарства на праві спільної сумісної власності, може бути віднесено земельну ділянку набуту фермерським господарством у власність, як юридичною особою в порядку, передбаченому статтею 7 вказаного Закону, із земель державної або комунальної власності, або у інший спосіб, передбачений законом, а не земельну ділянку яка є об`єктом права особистої приватної власності члена господарства. Такі земельні ділянки господарство може використовувати у своїй діяльності та здійснювати лише право володіння і користування цією землею (частина 2 статті 12 Закону України «Про фермерське господарство»), не маючи права розпоряджатися нею (частина 1 статті 78 ЗК України), що є обов`язковою складовою змісту права власності на землю.
		Право розпорядження земельними ділянками, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності закріплено статтею 14 вказаного Закону, якою визначено (в тому числі), що члени фермерського господарства відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
		Саме таких висновків щодо правового статусу земельних ділянок членів фермерського господарства та права останнього щодо них дійшов Верховний Суд у постанові від 14 березня 2018 року у справі №372/4516/15-ц (провадження №61-1892св18) за позовом ОСОБА_10 до                 ОСОБА_7 , ОСОБА_15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
		Апеляційний суд правильно виходив з того, що саме по собі використання земельної ділянки для цілей фермерського господарства та передання їх останньому не змінює її правового статусу з приватної на спільну сумісну чи спільну часткову. Проте власник земельної ділянки не позбавлений можливості передати її у власність господарства і такий перехід має бути підтверджений та зареєстрований у визначеному законом порядку, що у даному випадку не відбулось.
		Відхиляючи доводи позивача про проведення електронних торгів за наявності ухвали суду про накладення арешту на спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вказані доводи не є підставами для визнання дій приватного виконавця незаконними, а результатів торгів недійсними.
		Так, відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерством юстиції України 29 вересня 2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431, відомості про чинні обтяження майна установлюються на підставі даних, зареєстрованих в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).
		Станом на 04 червня 2018 року відомості про обтяження, зареєстровані в установленому законом порядку, були відсутні, зокрема в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформація про державну реєстрацію обтяжень внесено 07 червня 2018 року, отже за відсутності такої інформації не було підстав для зупинення електронних торгів.
		Відповідно до п. 2 розділу XI Порядку підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.
		Таким чином, ухвала Обухівського районного суду Київської області                  від 01 червня 2018 року у справі № 372/1179/18 про накладення арешту на земельну ділянку не була підставою для зупинення електронних торгів з реалізації цього нерухомого майна. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що позивач у цій справі ОСОБА_1 не є особою, в інтересах якого накладено арешт ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 червня 2018 року у справі №372/1179/18, а отже такі підстави позову не можуть вважатись такими, що пов`язані із захистом прав позивача.
		Установивши наведені обставини та правильно застосувавши норми матеріального права у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з тих підстав, з якими позивач пов`язує недійсність електронних торгів. 
		Доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам позивача, якими він обґрунтовував заявлені в суді першої інстанції позовні вимоги, і яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку, висновки щодо якої сформулював у мотивувальній частині прийнятої ним постанови, і з якими у повній мірі погоджується Верховний Суд.  
		За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема, у тому контексті, який на думку позивача свідчить про наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними в силу допущених під час їх проведення порушень.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).   
		Вказані доводи касаційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, апеляційним судом надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і доводи касаційної скарги позивача про необхідність передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а підстав, визначених статтею 403 ЦПК України не вбачається, у зв`язку з чим, відповідне клопотання            ОСОБА_1 , викладене у касаційній скарзі, задоволенню не підлягає.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                     В. С. Висоцька
		 
		      І. В. Литвиненко
		 
		      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...