Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 291/1009/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2020.
Дата набрання законної сили: 14.09.2020
Номер судового провадження: 61-7068ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Крата В. І.
		 
		14 вересня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 291/1009/18
		провадження № 61-7068сво19
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач), суддів: Висоцької В. С., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є., касаційну скаргу приватного підприємства «Ружинський край» залишив без задоволення. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишив без змін.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18 (провадження № 61-7068сво19) зроблено висновок про те, що:
		«згідно з частиною першою, другою статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Тлумачення положень законодавства свідчить про те, що виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення нової юридичної особи, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється. Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво. Таким чином, припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої в орендодавця земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання»;
		«наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086св19), оскільки виділ не є реорганізацією юридичної особи».
		 
		Аналіз постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18 (провадження № 61-7068сво19) як в цілому, так і висновків, зроблених в ній, свідчить, що основною ідеєю, на якій основується як постанова, так і висновки, є те, щовиділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи.
		 
		Не можу погодитися із цією постановою Об`єднаної палати та висновками з таких мотивів.
		 
		По-перше, яке право чи інтерес власника земельної ділянки порушене?
		 
		1. У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		1.1.           У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		1.2.           Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
		 
		1.3.           Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		1.4.           Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. 
		 
		1.5.           При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		1.6.           Суди не встановили, що позивач довела, яким чином оспорюваним договором оренди землі від 10 листопада 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» порушуються її права чи інтереси.
		 
		По-друге, чи був висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086св19) про те, що виділ не є реорганізацією юридичної особи, від якого відступила Об`єднана палата? 
		 
		2.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086св19) вказано, що:
		«звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що ПСП «Агрофірма «Світанок» не використовує орендовані земельні ділянки, а передало їх до статутного фонду ПП «Ружинський край» без згоди власників, чим порушило права орендодавців.
		Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вирішуючи спір, дійшов висновку про те, що внаслідок утворення ПП «Ружинський край» шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» останнє не припинило свою діяльність, а тому саме воно зобов`язане виконувати умови договорів оренди землі, укладених ним з позивачами, використовувати земельні ділянки за призначенням та сплачувати орендну плату. Передача права оренди за цими договорами ПП «Ружинський край», з яким позивачі не перебувають у договірних правовідносинах, є порушенням їх прав та вимог земельного законодавства.
		Проте з такими висновками судів погодитися не можна, виходячи з такого.
		Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини третя та четверта статті 31 Закону України «Про оренду землі»).
		Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Розірвання договору може відбутися або за домовленістю між сторонами, або у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу про розірвання договору, за рішенням суду.
		Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати».
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
		Суди встановили, що позивачі уклали з ПСП «Агрофірма Світанок» договори оренди належних їм земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		У пункті 33 вказаних договорів визначені підстави їх розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		У пункті 35 цих договорів зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (осіб), в тому числі до спадкоємця (спадкоємців) та/або держави, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов/або розірвання, дійсного договору оренди. Новий власник (власники) незалежно від підстав набуття права власності на земельну ділянку, зобов`язаний переукласти договір (договори) оренди земельної ділянки з орендарем на той самий строк таї на тих самих умовах. Так само, орендодавець зобов`язаний переукласти договір оренди з правонаступником реорганізованої юридичної особи - орендаря, у разі її реорганізації. Непереукладення новим власником (власниками) договору (договорів) оренди земельної ділянки не позбавляє орендаря права використовувати земельну ділянку на умовах, передбачених даним договором оренди. Так само, непереукладення орендодавцем договору оренди земельної ділянки не позбавляє правонаступника реорганізованої юридичної особи - орендаря права використовувати земельну ділянку на умовах, передбачених даним договором оренди.
		Відповідно до статті 1 Статуту, затвердженого рішенням власника ПП «Ружинський край» від 22 березня 2018 року № 1, останнє утворено у формі приватного підприємства шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» і є правонаступником частини прав та обов`язків відповідно до розподільчого балансу ПСП «Агрофірма «Світанок», складеного станом на 22 березня 2018 року. Додаток 5 розподільчого балансу містить перелік договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за якими права та обов`язки перейшли від ПСП «Агрофірма «Світанок» до ПП «Ружинський край».
		Таким чином, права і обов`язки щодо прав оренди на спірні земельні ділянки перейшли до ПП «Ружинський край», як до правонаступника ПСП «Агрофірма «Світанок», за розподільчим балансом».
		 
		2.1. Тобто, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086св19) відсутній висновок про те, що виділ не є реорганізацією юридичної особи, від якого відступила Об`єднана палата.
		 
		2.2. У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Тлумачення вказаної норми свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).
		 
		2.3. В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати зазначено, що: 
		«необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у наведеній вище постанові дійшла іншого висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що перехід прав і обов`язків щодо права оренди на земельну ділянку за розподільчим балансом від юридичної особи-орендаря до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу є реорганізацією юридичної особи-орендаря, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі», а тому не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі».
		 
		2.4. Проте у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086св19) відсутній такий висновок.
		 
		2.5. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
		 
		2.6. У справі, що переглядалася Об`єднаною палатою, відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд справи, в якій відсутні компетенційні повноваження для об`єднаної палати, є судом, який не встановлений законом. 
		 
		2.9. Тому були відсутніми не тільки підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086св19), у зв`язку із його фактичною відсутністю, але й підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати - у зв`язку із відсутністю компетенційних повноважень для розгляду справи Об`єднаною палатою.
		 
		По-третє, виділ - це реорганізація?
		 
		3.         Згідно частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		 
		3.1. Тлумачення частини 1 статті 104 ЦК України не дозволяє стверджувати, що ця норма визначає вичерпний перелік форм реорганізації юридичної особи, адже такому висновку суперечать щонайменше дві обставини:
		(а) по-перше сама стаття 104 ЦК присвячена питанням припинення юридичної особи, що однозначно випливає як з її заголовку, так і з її змісту у цілому. Відтак, норма, що міститься у першому реченні частини 1 статті 104 ЦК України не є екстенсіональним (через перерахування усіх можливих форм) визначенням поняття «реорганізація», а лише вказує на ті форми реорганізації, внаслідок яких юридична особа припиняється;
		(б) по-друге, не менш важливою є й норма, що міститься у другому реченні частини 1 статті 104 ЦК України: у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		 
		3.2. Показово також, що присвячені регулюванню злиття, приєднання, поділу, перетворення та виділу статті 106-109 структура глави 7 чинного ЦК України  вибудувані одна за одною у логічній послідовності, що «наголошує» на правонаступництві як результаті здійснення злиття, приєднання, поділу, перетворення та виділу.
		 
		3.3. У цивілістичній доктрині поняття «реорганізація юридичної особи», передусім, пов`язується із створенням юридичної особи, а не її припиненням. При цьому, визначальною ознакою конструкції реорганізації є здійснення такого створення нових юридичних осіб в порядку універсального чи парцелярного (часткового) правонаступництва. За такого підходу виділ доволі однозначно є формою реорганізації юридичної особи поряд із злиттям, приєднанням, поділом і перетворенням.
		 
		3.4. У частині першій статті 109 ЦК України передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Тому конструкція виділу як форми реорганізації передбачає наступництво не тільки у майнових, а й в немайнових правах, а також у відповідних обов`язках.
		 
		3.5. Виділ може бути визначений як форма реорганізації юридичної особи, що передбачає передання її майна (прав та обов`язків) та немайнових прав в частині, визначеній розподільчим актом (балансом), до однієї або більше нових юридичних осіб (правонаступників), які утворюються в результаті виділу.
		 
		3.6. Немає жодних підстав вважати, що права та обов`язки юридичної особи - орендаря за договором оренди землі не можуть бути передані нею за розподільчим балансом іншій юридичній особі, яка створюється в порядку виділу з такої юридичної особи - орендаря.
		 
		3.7. Це підтверджується також і приписами частини 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим цим договором (причому таким є зміст цієї норми як до, так і після набрання чинності Законом України від 20 вересня 2016 року № 1533-VIII).
		 
		4.         З урахуванням викладеного, Об`єднаній палаті потрібно було постановити ухвалу про повернення справи на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                        В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...