Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/74/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2020.
Дата набрання законної сили: 16.09.2020
Номер судового провадження: 11-155заі20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                      
		16 вересня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 9901/74/20
		Провадження № 11-155заі20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Гриціва М. І., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. 
		розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2020 року (суддя Бившева Л. І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії і
		ВСТАНОВИЛА:
		1. 20 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до ВРП, у якому просив: визнати бездіяльність Ради протиправною, зобов`язати ухвалити рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя.
		Позов мотивував тим, що 08 січня 2019 року Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему у загальну судову експлуатацію введено не було, а одна із опцій Автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС), котра у підпункті 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції від 15 вересня 2016 року; далі - Положення про АСДС), прямо протирічить пункту 1.7 розділу І Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (у редакції від 16 листопада 2018 року). Відповідно до вимог цього пункту ВРП повинна була розглянути скарги ОСОБА_1 від 28 серпня 2019 року та від 06 вересня 2019 року і реалізувати правила приписів абзацу третього пункту 23.1 глави 23 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (в редакції від 18 грудня 2018 року; далі - Регламент), та частини третьої статті 34 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
		2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2020 року залишив позовну заяву без руху через невідповідність її вимогам, встановленим у пунктах 4, 11 частини п`ятої статті 160, частинах першій, третій статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та встановив ОСОБА_1 десятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення цієї ухвали.
		На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подав матеріали на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, документ про сплату судового збору, власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також уточнену позовну заяву.
		3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 квітня 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі, керуючись положенням пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, за яким суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виснував, що оскільки ВРП листами від 28 серпня 2019 року № Ч-33-31784/0/9-16 та від 07 жовтня 2019 року № Ч-33/15,18-36964/0/9-19 надала позивачу відповіді про те, що наведені у його скаргах питання не підлягають розгляду Радою в порядку статті 73 Закону № 1798-VIII. Покликалася також і на те, що ОСОБА_1 не входить до кола суб`єктів, яким частиною другою статті 73 цього Закону надано право звернення з ініціативою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, тому описані у зверненнях позивача обставини не детермінують виникнення у нього права на захист охоронюваного законом інтересу судом, а звідси - права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
		4. 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2020 року.
		На думку скаржника, суд першої інстанції, коли постановив судове рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі з тієї підстави, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, мав би на вимогу частини шостої статті 170 КАС України роз`яснити йому, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Однак суд цього не зробив.
		Наголошує, що підстав для звернення до Конституційного Суду України для захисту своїх прав наразі немає, оскільки процедура звернення особою з конституційною скаргою передбачає умову незгоди особи із застосуванням в остаточному судовому рішенні в її справі закону України (його окремих положень), який суперечить Конституції України.
		На спростування висновку оскаржуваного рішення стосовно того, що позивач не входить до кола суб`єктів, яким надано право звернення з ініціативою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, повідомляє, що за положеннями Закону № 1798-VIII така ініціатива належить ВРП, а позивач таку роль цього органу і відстоює.
		Зазначає, що фактично оскаржуваною ухвалою суд вирішив заявлені ним позовні вимоги про наявність у нього права на звернення про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя без відкриття провадження та з`ясування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
		5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 червня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 06 липня 2020 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
		30 липня 2020 року позивач надіслав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, яке не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень частини третьої статті 311 КАС України, за якими Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін, Велика Палата на стадії призначення справи до розгляду дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін, а також, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.
		6. 14 липня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Рада просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2020 року - без змін.
		Рада наголошує на тому, що між нею та скаржником не існувало публічно-правових відносин, вона не ухвалювала будь-яких рішень відносно ОСОБА_1 , тому жодних порушень прав, свобод та інтересів з боку ВРП допущено не було.
		7. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі підкреслив, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
		Оскільки ВРП листами від 28 серпня 2019 року № Ч-33-31784/0/9-16 та від 07 жовтня 2019 року № Ч-33/15,18-36964/0/9-19 надала позивачу відповіді про те, що відомості, наведені ним у скаргах, не підлягають розгляду Радою у порядку статті 73 Закону № 1798-VIII, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 не відноситься до кола суб`єктів, яким частиною другою статті 73 цього Закону надано право звернення з ініціативою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, то зазначені обставини не породжують у позивача права на захист охоронюваного законом інтересу судом, а відповідно і права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
		Такого висновку дійшов суд першої інстанції з огляду на положення статей 3 та 73 Закону № 1798-VIII та глави 23 Регламенту, затвердженого рішенням Ради від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17.
		8.Передумовами для звернення і подання до адміністративного суду позову ОСОБА_1 до ВРП з окресленими у ньому вимогами передувало подання до відповідача неодноразових скарг з аналогічними вимогами, на які ВРП листами надала відповідні відповіді, які відповідач розцінив як прояви протиправної бездіяльності й тому вирішив звернутися за захистом свого права до суду.
		Зокрема, у скарзі від 29 липня 2019 року, адресованої двом адресатам, одним з яких була ВРП, ОСОБА_1 з посиланням на положення пункту 9 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII повідомив, що звертається до Ради як державного конституційного органу для того, щоб саме Рада з метою забезпечення авторитету правосуддя внесла до відповідних органів чи посадових осіб подання про притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії чи допущено бездіяльність, що підриває авторитет правосуддя.
		Ґрунтом для подання цієї скарги стали, як вважає її автор, факти неправильного й незаконного визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача, для розгляду конкретної справи. На підставі власного аналізу окремих нормативних положень, які регламентують підстави і порядок визначення судді чи колегії суддів для розгляду конкретної справи (частина перша статті 31, частина друга статті 18, пункт 15.4 розділу VII КАС України), виходячи з факту, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, з використанням якої мав відбуватися розгляд справ, не була введена в експлуатацію і до початку функціонування цієї системи визначення колегії суддів (судді-доповідача) мало провадитися відповідно до Положення про АСДС, що не суперечило КАС України в редакції після 15 грудня 2017 року та Засадам використання АСДС, затверджених рішенням відповідних судів, яким у Верховному Суді є Тимчасові засади використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджені постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (у редакції від 16 листопада 2018 року; далі - Засади), ОСОБА_1 стверджував, що всупереч пункту 1.7. розділу І Засад «регулярно» і «масово» провадилося визначення судді-доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ із використанням, передбаченої підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС, опції визначення складу суду «шляхом пакетного автоматизованого розподілу справ після реєстрації певної кількості судових справ». З погляду скаржника, використання передбаченої підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС опції суперечить правилу пункту 1.7 розділу І Засад, які встановлюють вимогу, що визначення судді-доповідача (колегії суддів) для розгляду справи здійснюється АСДС під час реєстрації документів. 
		ОСОБА_1 на прикладі конкретної судової справи № 826/2991/18 стверджує, що у цій справі, ініційованій за його ( ОСОБА_1 ) касаційною скаргою, визначення складу суду провадилося із кількагодинною затримкою після реєстрації касаційної скарги, поданої 08 січня 2019 року, а не відразу під час її реєстрації в день подання.
		Як вважає ОСОБА_1 , описана ним ситуація є тим підґрунтям, яке зобов`язувало ВРП вжити заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, а також здійснити інші дії, спрямовані на відновлення довіри до авторитету судової влади та правосуддя.
		У відповіді № Ч-33-31784/0/9-11 від 28 серпня 2019 року, наданої за підписом начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян, ВРП повідомила, який державний судовий орган (Державна судова адміністрація України) забезпечує функціонування ЄСІТС, а також, хто саме може ініціювати вжиття заходів для забезпечення незалежності судді та авторитету правосуддя, за зверненнями яких (судді, суди, органи та установи системи правосуддя, сама Рада; пункт 23.1 Регламенту) ВРП розглядає питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
		У цьому листі ВРП роз`яснила, що відомостей, які би слугували підставами для реалізації Радою своїх повноважень в означеному аспекті, в тексті скарги ОСОБА_1 не вбачає. 
		Із посиланням на Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» Рада роз`яснила також, що положення цього нормативного акта не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг, для розгляду яких порядок встановлений цивільним процесуальним законодавством.
		06 вересня 2019 року до ВРП надійшла ще одна скарга позивача, в якій він наводить доводи незгоди з відповіддю секретаріату Ради, наданої за результатами розгляду попередньої скарги від 29 липня 2019 року.
		У відповіді № Ч-33/15,18 -36964/0/9-19 від 07 жовтня 2019 року ВРП за підписом її Голови надала розлогу й більш детальну відповідь, яка сутнісно не відрізнялася від змісту відповіді Ради від 28 серпня 2019 року.
		9. Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
		Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. 
		Щодо висновків суду першої інстанції, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи.
		Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
		Тобто висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відмову у відкритті провадження у цій справі у зв`язку з непідсудністю цього спору судам адміністративної юрисдикції є правильним та обґрунтованим.
		10. Крім того, позивач вважає висновок суду першої інстанції про відсутність у нього права на звернення з вимогою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя без відкриття провадження у справі передчасним.
		За вимогами статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, належить її розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. А за положеннями вже згаданого пункту 1 частини першої статті 170 КАС України може відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, з`ясувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його ухвалити рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, покликався на такі правові норми.
		Згідно з пунктом 9 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
		Положеннями частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя: 1) веде і оприлюднює на своєму офіційному веб сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; 2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; 3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення ВРП; 4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення; 5) звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; 6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; 7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні; 8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
		Частиною другою статті 73 Закону № 1798-VIII встановлено, що ВРП вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.
		Порядок розгляду вказаних питань урегульований главою 23 Регламенту.
		Згідно з пунктом 23.1 глави 23 Регламенту питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя, а також із власної ініціативи. Члени Ради можуть запропонувати Раді розглянути питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за власною ініціативою. Питання про необхідність вжиття таких заходів Рада розглядає з власної ініціативи, якщо під час розгляду дисциплінарних справ чи інших питань діяльності Ради встановлено факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя. У такому випадку Рада або орган Ради, на розгляді якого перебуває відповідне питання, ухвалює рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Якщо член Ради під час проведення попередньої перевірки чи підготовки до розгляду дисциплінарної справи або іншого питання виявляє факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя, він має право ініціювання питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
		Пунктом 23.2 глави 23 Регламенту визначено, що до заходів індивідуального характеру належать заходи, передбачені пунктами 1-3 частини першої статті 73 Закону № 1798?VIII. Вживаючи заходів індивідуального характеру, Рада: веде й оприлюднює на своєму офіційному веб сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення Ради.
		Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не відноситься до кола суб`єктів, яким частиною другою статті 73 Закону № 1798-VIII надано право звернення з ініціативою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, тому зазначені обставини не породжують у позивача права на захист охоронюваного законом інтересу судом, а відповідно і права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
		11. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2020 року - без змін.
		Керуючись статтями 243, 266, 310, 312, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                       М. І. Гриців
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                             Л. М. Лобойко
		Т. О. Анцупова                                            Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна                                             О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                          В. В. Пророк
		Ю. Л. Власов                                               Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                                О. М. Ситнік
		Ж. М. Єленіна                                             О. С. Ткачук
		О. С. Золотніков                                         В. Ю. Уркевич
		В. С. Князєв                                                О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...