Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 145/1744/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2020. Зареєстровано: 25.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 22-ц/801/1362/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 145/1744/18
		Провадження № 22-ц/801/1362/2020
		Категорія: 77
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Кіосак Н. О.
		Доповідач:Сало Т. Б.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 вересня 2020 рокуСправа № 145/1744/18м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2020 року, ухвалене суддею Кіосак Н.О., повне рішення складено 25 травня 2020 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		встановив:
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: зобов`язати відповідача поновити її на посаді завідувача Гніванської міської бібліотеки №1 для дорослих; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку середньоденного заробітку 321,02 грн з моменту її незаконного звільнення (04.09.2018) по день поновлення на роботі.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 12.05.1995 по 03.09.2018 працювала завідувачем Гніванської міської бібліотеки №1 для дорослих.
		Розпорядженням Гніванського міського голови від 27.06.2018 «Про попередження працівників закладів культури Гніванської міської ради про наступне вивільнення у порядку ст. 49 КЗпП України» її 03.07.2018 у зв`язку із реорганізацію у КЗ «Гніванський центр культури, дозвілля та естетичного виховання» було попереджено про наступне вивільнення.
		Розпорядженням Гніванського міського голови від 03.09.2018 її було звільнено з посади завідувача Гніванської міської бібліотеки №1 для дорослих у зв`язку із реорганізацією установи по п.1ст. 40 КЗпП України.
		Вважає, що звільнення з роботи відбулося з порушенням трудового законодавства, внаслідок чого було порушено її конституційне право на працю. Звільненно позивача у зв`язку з реорганізацією, однак, дія трудового договору не була продовжена; звільнення відбулось без згоди професійних спілок; позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади; працедавцем не застосовано правило переважного права залишення на роботі; внаслідок реорганізації відбулись зміни в базовій мережі закладів культури, які повинні погоджуватись з Міністерством культури України, чого зроблено не було.
		Крім того, їй з дня звільнення по даний час не видано трудову книжку. 
		Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2020 року позов задоволено частково.
		Зобов`язано Гніванську міську раду Тиврівського району Вінницької області поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача Гніванської міської бібліотеки №1 для дорослих.
		Стягнуто з Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 102 440 грн 08 коп. з утриманням при виплаті означеної суми, передбачених законом податків, обов`язкових платежів та зборів.
		Стягнуто з Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області судовий збір в прибуток держави 1 865 грн 20 коп. 
		Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.
		Не погодившись із вказаним рішенням, Гніванська міська рада Тиврівського району Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Скарга мотивована тим, що судом помилково ототожнено реорганізацію та ліквідацію, а також помилкового встановлено обставини скорочення штату в зв`язку із реорганізацією; невірно тлумачено ст. 15 ЗУ «Про бібліотеки та бібліотечну справу»; порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд та принцип юридичної визначеності через фактичне скасування рішень органу місцевого самоврядування в позасудовий спосіб; судом порушено предметну юрисдикцію.
		У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
		Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Частково задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог трудового законодавства, а саме відповідач не погоджував з Міністерством культури України виключення бібліотеки з базової мережі закладів культури, а тому ліквідація Гніванської бібліотеки для дорослих не закінчена в установленому законом порядку. 
		Хоча суд першої інстанції, вказуючи у своєму рішенні норми права, які слід застосувати до спірних правовідносин, не надав мотивованої оцінки іншим аргументам позивача та відповідача, колегія суддів погоджується з результатом вирішення даного спору, а саме з наявністю порушення вимог законодавства при звільнені позивача, і, як наслідок, з необхідністю поновлення останньої на роботі.
		Судами встановлено, що згідно з наказом від 25.02.2002 №7-0 відділу культури Тиврівської РДА Вінницької області «Про звільнення працівників культури шляхом переводу на відповідні посади сільських, селищних міських рад» завідуючу Гніванскої міської бібліотеки №1 ОСОБА_1 у зв`язку з переводом закладів культури на місцеві бюджети звільнено із займаної посади шляхом переводу на відповідну посаду Гніванської міської ради (а.с. 175 т.1).
		Розпорядженням від 01.03.2002 №8-РК виконавчого комітету Гніванської міської ради ОСОБА_1 шляхом переводу з відділу культури Тиврівської РДА прийнято на роботу з 26.02.2002 завідуючою Гніванської міської бібліотеки. 
		Згідно рішення 27 сесії Гніванської міської ради 7 скликання «Про створення комунального закладу «Гніванський Центр культури, дозвілля та естетичного виховання» від 27квітня 2018року № 582 створено Комунальний заклад «Гніванський центр культури, дозвілля та естетичного виховання» Гніванської міської ради Вінницької області, згідно якого припинено діяльність комунальних закладів «Гніванський міський будинок культури», «Грижинецький сільський будинок культури», «Демидівський сільський будинок культури», «Могилівський сільський будинок культури», «Гніванська міська бібліотека № 1», «Гніванська міська бібліотека № 2», «Гніванська міська бібліотека № 3», «Грижинецька сільська бібліотека», «Демидівська сільська бібліотека», «Могилівська сільська бібліотека» (а.с.28 т.1).
		Цим рішенням встановлено, що новостворений заклад є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків припинених культурних закладів, та затверджений Статут нового комунального закладу.
		Рішенням 28 сесії Гніванської міської ради 7 скликання від 27.06.2018 № 604 внесено зміни в рішення 27 сесії від 27.04.2018 р. № 582, виклавши його в такій редакції: «реорганізувати КЗ «Гніванський міський будинок культури, « Грижинецький сільський будинок культури», «Демидівський сільський будинок культури», «Могилівський сільський будинок культури», «Гніванська міська бібліотека №1», «Гніванська міська бібліотека №2», «Гніванська міська бібліотека №3», «Грижинецька сільська бібліотека», «Демидівська сільська бібліотека», «Могилівська сільська бібліотека», «Гніванський історичний музей» з 01.09.2018 року шляхом перетворення їх в Комунальний заклад «Гніванський центр культури, дозвілля та естетичного виховання».
		Цим рішенням встановлено, що Комунальний заклад «Гніванський центр культури, дозвілля та естетичного виховання» є правонаступником всіх їх майнових прав та обов`язків згаданих комунальних закладів, а також вирішено попередити працівників про наступне вивільнення (а.с.27 т.1).
		Розпорядженням Гніванського міського голови № 82-РК від 27.06.2018 на підставі рішення 28 сесії Гніванської міської ради 7 скликання від 27.06.2018 року № 604 у зв`язкуз реорганізацією даних комунальних закладів було вирішено попередити їх працівників про наступне вивільнення (а.с.29 т.1), в тому числі була попереджена ОСОБА_1 (а.с. 31 т.1).
		Рішенням Гніванської міської ради від 30.08.2018 від29сесії 7скликання вирішеновнести змінив рішення27сесії Гніванськоїміської ради7скликання від27квітня 2018року №582 «Про створення комунального закладу «Гніванський Центр культури, дозвілля та естетичного виховання», виклавши його в новій редакції, а саме вирішено створити з 04.09.2018 КЗ «Центр культури та дозвілля та естетичного виховання» Гніванської міської ради та КЗ «Гніванська публічна бібліотека» Гніванської міської ради.
		Цим рішенням припинено діяльність комунальнихзакладів «Грижинецький сільський будинок культури», «Демидівський сільський будинок культури», «Могилівський сільський будинок культури», «Гніванська міська бібліотека №1», «Гніванська міська бібліотека №2», «Гніванська міська бібліотека №3», «Грижинецька сільська бібліотека», «Демидівська сільська бібліотека», «Могилівська сільська бібліотека», шляхом ліквідації.
		Розпорядженням Гніванського міського голови №82-РК від 03.09.2018 ОСОБА_1  завідувача Гніванської міської бібліотеки №1 для дорослих звільнено з 03.09.2018 у зв`язку з реорганізацією установи, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
		Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у певних випадках, зокрема, в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1.ч.1 ст.40 КЗпП України).
		Проаналізувавши всі вищезгадані рішення міської ради та розпорядження голови міської ради колегія суддів прийшла до переконання, що позивача було звільнено у зв`язкуз реорганізацією згаданих у цих рішеннях комунальних закладів шляхом створення двох нових комунальних закладів.
		Працівників культурних закладів, діяльність яких припинялась, відповідно до вимог ч. 1 ст. 492 КЗпП України, розпорядженням голови міської ради від 27 червня 2018 року (за два місяця до звільнення) було повідомлено про вивільнення.
		В подальшому відповідачем не було дотримано ряду вимог норм трудового законодавства при звільненні позивача, чим грубо порушили її право на працю.
		По-перше, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 Кодексу, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору в даному випадку можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
		По матеріалам справи, жодним словом як у рішеннях міської ради, так і в розпорядженнях голови не згадується про скорочення чисельності або штату працівників. Мова йшла лише про реорганізацію комунальних закладів.
		По-друге,приймаючи доуваги те,що реорганізаціякомунальних закладіввідбувалась шляхомстворення новихкомунальних закладівкультури,враховуючи,що такареорганізація проводиласьз метоюоптимізації таудосконалення мережікомунальних закладівкультури,можна зробитивисновок,що вдіяльності Гніванськоїміської ради зпитань культуривідбувались змінив організації праці, а відповідач, всупереч вимогам ч. 3 ст. 492 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення позивача не запропонував працівникові (позивачу) іншу роботу в цій самій установі, що не заперечувалось відповідачем. 
		По-третє, відповідно до вимог ч. 2 ст. 492 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. В даному випадку відповідач не виконав вимоги зазначеної норми (і навіть не намагався так зробити), хоча було встановлено, що більшу частину працівників реорганізованих комунальних закладів не звільнили, а було переведено в новостворені заклади, про що знову ж таки не заперечував відповідач.
		По-четверте, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про те, що позивач не є членом профспілкового комітету, пославшись при цьому на протокол засідання райкому Тиврівської районної організації Професійної спілки працівників культури та показань голови райкому.
		Дані докази, на підставі яких суд дійшов до такого висновку ,є неналежними доказами.
		В матеріалах справи міститься копія Квитка члена профспілки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 134), і згідно відомостей цього квитка, позивач вступила в спілку в 1978 році, і на сторінці «дані про належність до профспілки» зазначено лише рік та назва профспілки  Профспілка бібліотечних працівників, 1978 рік.
		Відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів (ст. 14 Закону)
		Статут (положення)профспілки повиненмістити умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї. 
		Тиврівським райкомом профспілки працівників культури до суду першої інстанції надано копію Статуту професійної спілки працівників культури України, нормами якого передбачено, що вихід із членів Профспілки відбувається в індивідуальному порядку за особистою заявою члена Профспілки (п. 17 Статуту). Інший шлях позбавлення членства  це виключення з Профспілки за рішеннямзборів первинної організації Профспілки, профспілкового комітету або вищого за підпорядкуванням профспілкового органу (п. 19, 21 Статуту) при порушенні членом профспілки Статуту.
		В даній справі представниками Тиврівськорго райкому профспілки працівників культури наданий протокол № 3 від 26 березня 2020 року, в якому членами профспілки (в складі 4 осіб) вирішено, що ОСОБА_1 з 2005 року не являється членом профспілки працівників культури. Підстава для такого рішення  ОСОБА_1 з 2005 року членські внески не сплачувала. 
		Рішення зборівпро виключення ОСОБА_1 з членства профспілки не існує, а отже, членство ОСОБА_1 у профспілці має місце.
		Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ч. 7 ст. 43 Кодексу)
		Відповідач звільнив позивача не звертаючись до профспілки працівників культури.
		Суд першої інстанції, на виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України, запитав згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 . Натомість, отримав Протокол № 3 з рішенням зборів, яке прийняте всупереч вимогам Статуту, в якому міститься висновок, що позивач не являється членом спілки, без відповідного рішення про її виключення з членства профспілки. 
		Фактично райком профспілки працівників культури належним чином не виконав запит суду, а отже, колегія суддів вважає, що згода профспілки на звільнення ОСОБА_1 профспілкою не надана.
		Отже, в даному випадку роботодавець не виконав вимог закону про обов`язкове отримання згоди (або відмову) від профспілки на вивільнення працівника, а профспілка працівників культури в свою чергу не виконала свій обов`язок, передбачений статтями 19, 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» - здійснювати представництво і захист трудових прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також захищати право громадян на працю. 
		Також, представник Гніванської міської ради стверджував, що комунальні заклади були ліквідовані, а отже, можна зробити логічний висновок про скорочення чисельності (або штату) працівників. Однак, таке твердження є помилковим, і колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність факту ліквідації бібліотеки, адже доцільність ліквідації бібліотек, що є у державній та комунальній власності, визначається відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
		Так, в статті 4 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» зазначено, що держава координує діяльність бібліотек усіх форм власності, регулює діяльність бібліотек, що є в державній і комунальній власності.
		Базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		До базової мережі закладів культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури, в тому числі бібліотеки.
		Існуючі заклади культури та заклади освіти сфери культури автоматично включаються до базової мережі (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про культуру»).
		Виключення закладів культури з базової мережі можливе лише за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
		Отже, ліквідація бібліотеки і виключення її з базової мережі можлива лише за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, чого зроблено не було навіть на момент розгляду справи.
		Відповідно до ст. 51 КЗпП України, держава гарантує працездатнимгромадянам,які постійнопроживають натериторії України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		У даній справі судами встановлено обставини, які свідчать про незаконність звільнення позивача, а тому підлягає поновленню порушене право на працю шляхом поновлення на роботі, що і зробив суд першої інстанції.
		Мотиви апеляційної скарги, зокрема ті, що судом порушено право на справедливий суд, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, так як вимог про скасування рішень міської ради позивачем не ставилось, є помилковими та необґрунтованими. 
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених нею вимог.
		При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 не бажала оскаржувати рішення міської ради про припинення діяльності комунальних культурних закладів, про їх реорганізацію, та вивільнення працівників. Вона стверджувала про незаконність звільнення її з роботи та просила захистити її право на працю шляхом поновлення її на роботі, що і зробив суд першої інстанції.
		Дана справа на переконання колегії суддів розглянута з дотриманням вимог предметної юрисдикції, адже в даній справ вирішувався спір, що виник з трудових правовідносин, які виникли на ґрунті незаконного звільнення. Помилковим є висновок апелянта про необхідність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, адже в порядку адміністративного судочинства розглядаються спори з приводу звільнення з публічної служби, а робота, з якої була звільнена ОСОБА_1 , в розумінні п. 17 ч. 1 ст.4 КАС України, до такої не відноситься.
		Згідно зст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то рішення суду у відповідності до статті 375ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргабез задоволення.
		Керуючись ст. 367,374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,
		постановив:
		Апеляційну скаргу Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області залишити без задоволення.
		Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року.
		 
		Головуючий Т.Б. Сало
		 
		Судді О.В. Ковальчук
		 
		М.М. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...