Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4415/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2020. Зареєстровано: 27.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2020.
Дата набрання законної сили: 02.02.2021
Результат оскарження 02.02.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		17.09.2020Справа №  910/4415/19
		За позовом    Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"; 
		до             Приватного акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Люкс" (відповідач 1); 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агенство  24"(відповідач 2); 
		про           захист ділової репутації.
		Суддя Мандриченко О.В.          
		                                                                                   Секретар судового засідання Дюбко С.П.
		Представники: 
		Від позивача:         Кінебас О.М., адвокат, ордер ЧН № 042621 від 29.05.2019 р.;
		Від відповідача 1:  Ничка Ю.В., довіреність № б/н  від 02.01.20;
		Від відповідача 2:  не з`явилися.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до Приватного акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Люкс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство 24" про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року позовну заяву Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" залишено без руху, надано позивачеві строк для виправлення встановлених судом недоліків.
		До господарського суду від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі № 910/4415/19 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 30.05.2019 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 призначено у справі № 910/4415/19 лінгвістичну експертизу, проведення якої доручено Державному підприємству "Українське бюро лінгвістичних експертиз" Національної академії наук України"; провадження у справі зупинено. 
		До господарського суду від Державному підприємству "Українське бюро лінгвістичних експертиз" Національної академії наук України" надійшов супровідний лист разом з висновком судової лінгвістичної експертизи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.07.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу № 910/4415/19  до судового розгляду по суті.
		У судовому засіданні 01.09.2020  оголошено перерву в слуханні справи по суті до 17.09.2020.    
		Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2020 р. позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі. 
		Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях.
		Відповідач 2 у судове засідання 17.09.2020 своїх повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача 2 не надходили.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України    неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
		У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення і підписання.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. 
		Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі  № 910/4415/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ
		ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 21 год. 30 хв. в ефірі Телеканалу новин «24» було поширено шляхом візуально-звукового оповіщення (телевізійний ефір) у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_8) аудіовізуальну інформацію « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		Вказана вище інформація також була розміщена на офіційному веб-сайті Телеканалу          новин « 24» http://24tv.ua/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується, зокрема, висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вищевказаної веб сторінки. 
		Позивач зазначає, що в зазначеному аудіовізуальному продукті було поширено недостовірну та таку, що принижує ділову репутацію позивача інформацію, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_9
		ІНФОРМАЦІЯ_10
		ІНФОРМАЦІЯ_11
		ІНФОРМАЦІЯ_12
		ІНФОРМАЦІЯ_13
		ІНФОРМАЦІЯ_14
		ІНФОРМАЦІЯ_16
		Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що зазначена вище інформація є недостовірною, її поширення ганьбить ділову репутацію позивача, недоторканність якої передбачена ст. 94 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		У ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.
		Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
		У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).
		Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
		Так, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, зокрема, посилався на те, що висловлення у спірному аудіовізуальному творі є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доводенню їх правдивості.
		Відповідно до     статті 277 ЦК України     не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		З метою об`єктивного вирішення спору, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2019 р. у справі № 910/4415/19  було призначено судову лінгвістичну експертизу, проведення якої доручити проведення якої доручено Державному підприємству "Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної Академії Наук України". 
		За результатами проведеного експертного дослідження було складено висновок судової лінгвістичної експертизи № 056/80 від 17.03.2020, яким встановлено:
		1)          Висловлення, наведені в питанні 1, містять інформацію про Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» виражену і у формі фактологічних тверджень, і у формі оцінного судження.
		У формі фактологічних тверджень інформацію про Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та його працівників виражено в таких висловленнях:
		- ІНФОРМАЦІЯ_10
		- ІНФОРМАЦІЯ_11
		- ІНФОРМАЦІЯ_12
		- ІНФОРМАЦІЯ_13
		- загалом тільки оті ЖК, про які ми згадали в сьогоднішній програмі, це майже 4 газемлі. Це неспівмірні розміри. Знаєш, один єдиний гуртожиток, який десять-одинадцять років будують, і вся та земля, яку керівництво          просто віддало забудовникам;
		- ми намагалися поставити це питання пану ОСОБА_1 не один раз, майже п 'ять наших інформаційних запитів та десятки прохань про зустріч з ним залишилися без відповіді, профільний проректор ОСОБА_2 раптово захворів одразу після того, як ми вперше ходили до КПІ.
		У формі оцінного судження інформацію про Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» виражено в такому висловленні: Сьогодні у фокусі журналістів Центру розслідувань України підозрілі схеми та родинні підряди в одному з найбільших вишів України - КПІ.
		2) Висловлення, наведені в питанні 1, містять негативну інформацію про Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
		3) З позицій лінгвістичної кваліфікації висловлення, наведені в питанні 1, містять інформацію про Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», яка може викликати до нього недовіру й неповагу і завдавати шкоди його діловій репутації.
		Проаналізувавши висновок експерта № 056/80 від 17.03.2020 р. суд дійшов висновку про його обґрунтованість та узгодженість із іншими матеріалами справи та чинним законодавством України. Отже, складений за допомогою застосування спеціальних знань висновок експерта № 056/80 від 17.03.2020 є належним і допустимим доказом у справі і заслуговує на увагу господарського суду у якості важливого доказу по справі у сукупності із іншими зібраними у справі доказами. 
		Враховуючи вищевикладене, існують всі необхідні підстави для кваліфікації частини поширеної відповідачем спірної інформації саме як фактичного твердження та подальшого здійснення перевірки такої інформації на відповідність дійсності з огляду на наступне.
		Так, згідно з п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Згідно з частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, поширена спірна інформація, а саме:
		-     ІНФОРМАЦІЯ_10
		-   ІНФОРМАЦІЯ_11
		-     ІНФОРМАЦІЯ_12
		-    ІНФОРМАЦІЯ_13
		-    ІНФОРМАЦІЯ_14
		-    ІНФОРМАЦІЯ_16 
		викладена у формі фактичних тверджень, що підтверджується, зокрема, висновком експерта № 056/80 від 17.03.2020 р. за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи.
		Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозицїї такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей. За вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		У матеріалах справи міститься копія акту ревізії фінансово-господарської діяльності Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"  Державною аудиторською службою України від 07.03.2019 № 031-30/171, згідно якого, корупційних діянь, зловживань з метою незаконного збагачення в господарській діяльності університету та при укладенні ним угод виявлено не було. 
		Відповідно до етапі 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		У частинах 1, 2, 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Тобто, факт вчинення особою кримінального правопорушення може бути перевірений та підтверджений лише наявністю обвинувальних вироків щодо неї.
		Європейський суд з прав людини у пункті 54 рішення в справі «Селістьо проти Фінляндії» від 16 листопада 2004 року зазначив, що «стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів, навіть стосовно висвітлення пресою питань, що викликають занепокоєння у суспільстві. Відповідно до п.2 ст.Ю здійснення цієї свободи породжує «обов`язки і відповідальність», які стосуються також і преси. В силу того, що здійснення свободи вираження поглядів пов`язане з «обов`язками і відповідальністю», гарантії, надані журналістам статтею 10 щодо висвітлення питань, які викликають загальний інтерес, супроводжуються застереженням, що журналісти діятимуть добросовісно і передаватимуть точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики».
		Відповідно до п. з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація зобов`язана не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості або упереджують рішення суду.
		Враховуючи зазначені норми, інформація, поширена в аудіовізуальному продукті про «корупційне схеми», «у корупційному князівстві, на яке перетворили Київський політех», «корупційні схеми виявились» (тобто ствердження, як факт) є категоричним фактичним твердженням, мають обвинувальний нахил, створює негативне враження про позивача в цілому та про посадових осіб позивача, дає підстави вважати, що всі посадові особи позивача є корупціонерами та займаються незаконною діяльністю, що в силу приписів ст. 62 Конституції України є недостовірною інформацією та завдає шкоди діловій репутації КПІ ім. Ігоря Сікорського.
		Щодо поширення позивачем інформацію про забудову земель, висловленого у твердженні, поширеному о 14:30 хв. «що обидва ці проректори брали участь у вирішенні виділення землі під цю забудову і це вже питання про сотні мільйонів гривень» суд відзначає наступне.
		27.05.2004 рішенням Київської міської ради № 281-2/1491 земельну ділянку площею 0,5525 га (пров. Ковальський, навпроти буд №22) передано університету на праві постійного користування згідно з державним актом серії ЯЯ № 080628.
		Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2012 ОСОБА_3 переведено на посаду проректора з адміністративно- господарської роботи за наказом № 2497 Л. 25.02.2013 ОСОБА_4 переведено на посаду проректора з науково-педагогічної роботи за наказом № Л 546 П.
		З наведеного вбачається, що зазначені посадові особи не приймали та не могли приймати управлінських рішень щодо виділення землі за рахунок міської забудови під забудову житлового комплексу по АДРЕСА_1 . Зазначені особи були прийняті на посаду проректорів пізніше ніж земельна ділянка була виділена для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу. Зазначені особи не могли брати участь у виділенні даної земельної ділянки для забудови, оскільки прийняття такого рішення віднесено до компетенції Київської міської ради, що було нею зроблено у 2004 році.
		Отже, інформація щодо прийняття проректорами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 участі у вирішенні виділення землі під цю забудову є недостовірною.
		Щодо поширеної інформації на 21:57 хв., а саме «ІНФОРМАЦІЯ_17...»
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру (станом на 25.01.2019) земельна ділянка площею 1,1025 Га (по АДРЕСА_2 ) належить на праві власності державі Україна в особі Київської міської державної адміністрації, а КПІ ім. Ігоря Сікорського належить право постійного користування.
		Земельна ділянка площею 1,23 га ( АДРЕСА_3 ), земельна ділянка площею 1,3973 га (Солом`янський квартал, обмежений вулицями Індустріальною, Борщагівською, та пров. Індустріальним) земельна ділянка площею 05525 га ( АДРЕСА_1 ) належить на праві власності державі Україна в особі Київської міської державної адміністрації, а КПІ ім. Ігоря Сікорського належить право постійного користування.
		Матеріалами справи також не підтверджується фактичні твердження, що в рамках підготовки програми відповідачі «намагались поставити це питання пану Згуровському не один раз. Майже п`ять наших інформаційних запитів та десятки прохань про зустріч і всі вони залишилися без відповіді, проректор Новіков раптово захворів одразу після того як ми вперше сходили до КПІ», поширену на 22:17 хв.
		Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. 
		У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Із відомостей про структуру власності, розміщених на офіційному веб- сайті 24tv.ua станом на 31.03.2018 слідує, що власником веб-сайту, розміщеного за доменним ім`ям 24tv.ua, є Приватне акціонерне товариство «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «ЛЮКС».
		Крім того, назва передачі «Центр розслідування України» є зареєстрованими знаком для товарів і послуг згідно свідоцтва № 218592, яке належить відповідачу 1.
		Таким чином, відповідачем 1 було поширено засобами візуально-звукового оповіщення (телевізійний ефір) та розміщено на власному веб-сайті в мережі інтернет спірний аудіовізуальний продукт.
		Відповідно до ч. 5-6 статті 6 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» дані про кожну індивідуальну програму чи передачу мають містити ім`я автора чи авторів, назву і адресу виробника програми. Відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі.
		Так, по завершенню аудіовізуального продукту «ІНФОРМАЦІЯ_1» в передачі «ІНФОРМАЦІЯ_8) на 23хв. 03 сек. зазначено інформацію, що виробником даного аудіовізуального продукту є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство 24» (відповідач 2), що підтверджуються записом відео аудовізуальної інформації на DVD PSP308VG030654544, що є додатком до Експертного висновку від 25.03.2019 № 92/2019-ЕВ-ЦК та знімком з екрану.
		Таким чином, до вищезазначених вимог законів, виробником програми, у якій міститься недостовірна та така, що принижує ділову репутацію позивача інформація, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство 24».
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин, як-то: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункти 4, 15 Постанови ВСУ № 1)
		За загальним правилом цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов`язаними суб`єктами цих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.
		При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов`язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання
		Так, у абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 вказується, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, оскільки необгрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.
		Згідно з ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
		Тобто, виходячи з положень ст. ст. 94, 277 Цивільного кодексу України юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		Відповідно до абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 зазначено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
		поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь- який спосіб;
		поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи;
		поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
		поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Так, за приписами ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.
		Таким чином, внаслідок створення та поширення відповідачами спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить діловій репутації позивача та дискредитує останнього.
		Виходячи з викладеного та норм законодавства, позивачем доведено факт порушення його немайнових прав на недоторканність ділової репутації, шляхом створення та поширення відповідачами спірної інформації, яка не відповідає дійсності, а відповідачами, в свою чергу не спростовано та не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності спірної інформації, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканність його ділової репутації, інформацію, викладену у формі фактологічних тверджень, спростування та вилучення даної інформації відповідачами, видаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню. 
		Щодо вимог позивача про стягнення 1    921,00 грн. моральної шкоди суд відзначає наступне.
		Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (надалі - Постанова Пленуму ВСУ № 4), роз`яснено:
		У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Вимагаючи стягнення з відповідача моральної шкоди позивач не підтвердив жодними доказами факт завдання шкоди своїм немайновим правам.
		Оскільки, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, зокрема, моральних, господарський суд міста Києва вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1921,00 грн. відмовити.
		Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України 
		 
		В И Р І Ш И В:
		  1.   Позов задовольнити частково.
		  2. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на недоторканність його ділової репутації, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі телеканалу новин "24" та на веб-сайті телеканалу новин " ІНФОРМАЦІЯ_4  за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 у відеосюжеті програми «ІНФОРМАЦІЯ_8) про наявність корупційних схем у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського » та передання землі забудовникам, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_18
		ІНФОРМАЦІЯ_19
		ІНФОРМАЦІЯ_20
		ІНФОРМАЦІЯ_21
		ІНФОРМАЦІЯ_22
		ІНФОРМАЦІЯ_24
		3.  Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Телерадіокомпанія Люкс" (ідентифікаційний код 20765851, місцезнаходження: 79008, місто Львів, пл. Галицька, 15) протягом одного місяця з дня набрання цим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом оголошення повного тексту резолютивної частини цього рішення в ефірі телеканалу новин "24" та на веб-сайті телеканалу новин "24" у телепередачі програми «ІНФОРМАЦІЯ_8) у такий же день тижня і час доби, як і поширена і визнана недостовірною інформація.
		4.         Зобов`язати          Приватне          акціонерне          товариство          "Телерадіокомпанія          Люкс" (ідентифікаційний код 20765851, місцезнаходження: 79008, місто Львів, пл. Галицька, 15) протягом одного місяця з дня набрання цим рішенням законної сили вилучити з веб-сайту телеканалу новин "24" http://24tv.ua/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 наступні фрагменти і коментарі, які містять недостовірну та принижуючу ділову репутацію Позивача інформацію:
		-          ІНФОРМАЦІЯ_24-          ІНФОРМАЦІЯ_12
		- ІНФОРМАЦІЯ_25
		-          ІНФОРМАЦІЯ_26
		-          ІНФОРМАЦІЯ_27
		5. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Телерадіокомпанія Люкс" (ідентифікаційний код 20765851, місцезнаходження: 79008, місто Львів, пл. Галицька, 15) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство 24» (Ідентифікаційний код 39885442, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 61/11, оф.50) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (ідентифікаційний код 02070921, місце знаходження: пр-т Перемоги, 37, м. Київ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три).
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		           Повний текст рішення складено 18.09.2020 р.
		 
		Суддя                                                                                                            О.В. Мандриченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...