Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 187/856/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2020. Зареєстровано: 27.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 11-кп/803/1561/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016040000000380

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/1561/20 Справа № 187/856/16-к   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 вересня 2020 року                                м. Дніпро
		 
		   Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		   головуючого судді             ОСОБА_2 ,
		   суддів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   
		   за участю:
		   секретаря  ОСОБА_5 ,
		   прокурора   ОСОБА_6 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		   захисників  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		   потерпілих  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		    представників потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11  адвоката ОСОБА_13 ,
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000380, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників останнього  адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року щодо
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ,
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		   Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.     Окрім того, судом зараховано обвинуваченому до покарання строк його попереднього ув`язнення, вирішено цивільні позови у кримінальному провадженні, та визначено долю речових доказів.
		    ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за таких обставин.
		    ОСОБА_7 , 09 травня 2016 року близько 11 години 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Mitsubishi Pajero Sport» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 , рухався по ділянці дороги незавершеного будівництва Т-04-41 "Дніпропетровськ-Кобеляки- Решетіловка" в напрямку м. Дніпропетровськ.
		   У ході руху на зазначеній ділянці автодороги та у вказаний час, водій автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , проявляючи злочинну недбалість, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру, перетинаючи перехрестя нерівнозначних доріг, виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надав перевагу у русі автомобілю «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався до дорозі Т-04-14 "Дніпродзержинськ-Петриківка-Магдалинівка" допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport» реєстраційний номер НОМЕР_1 , із лівою бічною частиною автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_3 , в салоні якого знаходились ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		   Своїми діями водій ОСОБА_7 , грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.6 г), 12.9 б), 16.3, 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України.
		   Порушення п.п. 16.3, 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.
		   Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої:
		   - водію автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: важкої сумісної травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми з синцями та раною на голові, яка супроводжувалась явищами струсу головного мозку; тупої травми живота з розривом селезінки, яка ускладнилась внутрішньочеревною кровотечею (10.05.2016 р. - лапоротомія, спленектомія, санація та дренування черевної порожнини); тупої травми грудної клітини з переломом 7,8,9,10 ребер ліворуч, яка ускладнилась пневматороксом, з синцем та раною на тулубу ліворуч. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді важкої сумісної тупої травми тіла спричинені від механічної дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобілю, за умов дорожньо- транспортної пригоди.
		   За своїм характером виявленні ушкодження у вигляді важкої сумісної тупої травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
		   - пасажирці автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, численних забійно-різаних ран на обличчі праворуч та ліворуч (на правій половині обличчя з переходом на волосисту частину голови, в виличній області вліворуч, на правій вушній раковині у верхній третині, у лівій лобній області з переходом на волосисту частину голови); закритої тупої травми грудної клітини з переломами 5,6,7,8-го ребер ліворуч по передньо-пахвовій лінії, внутрішньо- легеневої гематоми в середній частці правої легені з розвитком в посттравматичному періоді лівосторонньої плевропневмонії; закритого перелому верхньої гілки лівої лобкової кістки з переходом на дах вертлюжної западини ліворуч з задовільним стоянням уламків; забійних ран: на зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині та на передній поверхні правої гомілки у верхній третині. Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, частина яких з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяли зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини салону автомобілю, за умов дорожньо- транспортної пригоди.
		   За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
		   - пасажирці автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_15 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - лоскутна рана в лобній ділянці ліворуч; численні садна та осадження в лобній ділянці по центру, на спинці носа з переходом на його кінчик та ліве крило, на верхній та нижній губі ліворуч, в лівій виличній ділянці з розповсюдженням на верхню та нижню повіку лівого ока, а також на щічну ділянку; 3 синця на верхній повіці правого ока, на верхній та нижній повіці лівого ока, в лівій скронево-виличній ділянці; крововиливи під м`якими покривними тканинами голови в лобній ділянці по центру та ліворуч, в лівій скроневій ділянці з розповсюдженням на скроневий м`яз, в потиличній ділянці; перелом кісток склепіння та основи черепа; крововиливи під м`якою мозковою оболонкою на випуклій та базальній поверхні обох півкуль мозку, по всій поверхні гемісфер мозочка; крововиливи в товщі речовини мозку з ділянками забиття в корі на базальній поверхні мозку; крововиливи в товщі Варолієвого моста.
		   Численних синців по зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, по зовнішній поверхні лівого плеча та лівого ліктьового суглобу, по зовнішній поверхні лівого передпліччя у середній третині, по зовнішній поверхні обох зап`ясткових суглобів, на тильній поверхні обох кистей; численні садна по зовнішній поверхні лівого плечового суглобу та обох зап`ясткових суглобів, на тильній поверхні правої та лівої кисті, на долонній поверхні лівої кисті, на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу, на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки у верхній третині, на передній поверхні правої гомілки у середній третині, на внутрішній поверхні правого гомілковоступневого суглобу, на лівій сідниці у верхньому квадранті; надрив шийного відділу хребта, що проходить по міжхребцевому диску між 6 та 7 шийними хребцями; перелом 3,4,5 ребер праворуч по передньо-пахвовій лінії та 3- 7 ребер ліворуч по передньо- пахвовій лінії, без пошкодження пристінкової плеври; перелом 1-7 ребер ліворуч по лопатковій лінії без пошкодження пристінкової плеври, крововиливи навколо переломів у м`яких тканинах.
		   Враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, всі вони могли утворитися від виступаючих частин салону автомобіля, з послідуючим викиданням тіла з салону автомобіля та ударом і ковзанням по дорожньому покриттю.
		   Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що призвела до настання смерті.
		   - пасажирці автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_16 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - забійної рани в тім`яно-потиличній ділянці по центру; численних саден та ділянки осадження в лобній ділянці праворуч, в лобній ділянці ліворуч, в правій виличній ділянці, на верхній повіці лівого ока, в лівій виличній ділянці з розповсюдженням на ліву щоку, ліву вушну раковину та шию ліворуч, на підборідді праворуч з розповсюдженням на верхню третину шиї, по правій передньо-бічній поверхні шиї, в надключичних ділянках; численні забійні та різані рани на тлі осаджень на верхній повіці лівого ока, на лівій половині обличчя, на підборідді знизу, по зовнішній поверхні лівого плеча; садна по зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, по зовнішній поверхні лівого плеча у верхній та середній третині, на тілі лівої кисті; синці по зовнішній поверхні лівого зап`ястку та по тильній поверхні лівої кисті; рвано- забійних ран по зовнішній поверхні правого зап`ястку, на тильній поверхні правої кисті, на тильній поверхні пальця лівої кисті, на долонній поверхні правої кисті; саден по зовнішній поверхні правого передпліччя у середній третині, на передньо-внутрішній поверхні правого стегна у верхній третині, по передньо-зовнішній поверхні у верхній третині правої гомілки, на тильній поверхні лівої стопи, в лівій лопатковій ділянці, в поперековій ділянці ліворуч та на лівій сідниці; крововиливу під м`якими покривними тканинами голови; перелому кісток основи черепу; подвійного перелому нижньої щелепи; крововиливів під м`якими мозковими оболонками та в речовині головного мозку; численних розривів правої та лівої легені, селезінки та печінки, рідкої крові в плевральних та черевній порожнинах; переломів 3,4 ребер праворуч по середньо-ключичній лінії, без пошкодження пристінкової плеври, переломів 4.5,6, ребер ліворуч по передньо-пахвовій лінії без пошкодження пристінкової плеври, перелому 1 ребра праворуч по лопатковій лінії, 1-10 ребер ліворуч по лопатковій лінії місцями з розривами пристінкової плеври; перелому лівої ключиці у середній третині; уламкового перелому правої плечової кістки у середній третині, переломо-вивиху у ділянці лівого кульшового суглобу з розривом суглобової капсули та крайовим переломом голівки лівої стегнової кістки; навколо ушкоджень у м`яких тканинах крововиливи.
		   Виявлені ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті як від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), так і від дії предметів, що володіли ріжучими властивостями, якими могло бути розбите скло.
		   Враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, всі вони могли утворитися від виступаючих частин салону автомобіля, з послідуючим викиданням тіла з салону автомобіля та ударом і ковзанням по дорожньому покриттю.
		   Сумісна тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що призвела до настання смерті.
		- пасажиру автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_14 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рани лівої легені та печінки, перелому тіла лонної кістки ліворуч, в ділянці малого тазу крововиливу 10x8см, крововиливів під оболонки, у речовину та у шлуночки мозку, синців, саден тіла, рани голови. Смерть його настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася переломами кісток, ушкодженням внутрішніх органів та ускладнилася шоком. Виявлена травма утворилася від дії тупого твердого предмета, предметів або при вдарі о такі предмети (якими можуть бути виступаючи частини салону автотранспорту). Виявлена сполучена тупа травма тіла відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті.
		 
		   В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить, повторно дослідивши докази, вирок суду скасувати, закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілих.
		   Обґрунтовуючи заявлені вимоги, адвокат посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
		   Так, захисник зазначає, що суд не вказав на підставі яких доказів він дійшов висновку про порушення ОСОБА_7 п.п. п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.6 г), 12.9 б), 16.3, 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України. Адвокат вказує на те, що суд не з`ясував, що підсумковий висновок експерта про невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам п.п. 12.6 г, 12.9 б не витікає з дослідницької частини, яка не містить даних про дозволену швидкість руху на ділянці незавершеного будівництва. Поряд із цим, на думку захисника, суд не надав оцінки тим обставинам, що ділянка незавершеного будівництва не призначена для наскрізного проїзду і відповідно до п. 1.10 ПДР є прилеглою територією, призначеною для в`їзду на будівельний майданчик, а тому не вважається перехрестям та регулюється п. 10.2 ПДР, що вказує на неможливість порушення обвинуваченим п.п. 16.3, 16.11 ПДР. Окрім цього, адвокат вважає, що суд не врахував й вимог ДСТУ щодо розміщення знаків та залишив поза увагою те, що відеозаписом з автобільного навігатора зафіксовано виконання ОСОБА_17 вимог знаку 2.1 ПДР у місці його встановлення, тобто на відстані біля 40 м від проїзної частини. Не взяв до уваги суд й висновки судових експертиз та дійшов помилкового висновку про неможливість їх врахування в якості доказів. Захисник зазначає, що вихідні дані для проведення цих експертиз надані експертам на підставі рішення суду, в порядку тимчасового доступу до речей та документів, а також доказів, що містяться у матеріалах провадження, тому визнання їх недопустимими є безпідставним, як і залишення без уваги показань експертів, які під час судового розгляду роз`яснили та доповнили зазначені висновки. Необґрунтовано не були враховані судом й відомості про рух ОСОБА_7 , зафіксовані навігатором, які поряд із зазначеними доказами засвідчують існування небезпечних умов і перевищення швидкості руху автомобілем ВАЗ-2104.
		   Окрім наведеного, адвокат вважає, що суд не надав належної оцінки діям водія ОСОБА_18 та не з`ясував під час судового розгляду хто саме з водіїв створив небезпечну дорожню обстановку. При цьому, суд не досліджував умови в місці дорожньої пригоди та не надав оцінки тим обставинам, що ОСОБА_7 здійснював виїзд з ділянки незавершеного будівництва, де був відсутній дорожній знак 2.2, знак 2.2 знаходився на відстані близько 40 м від перехрестя, а в місці примикання недобудованої ділянки була сходинка заввишки 15 см. На переконання захисника, на місці ДТП не було забезпечено безпеку дорожнього руху, що безпідставно не враховано судом під час судового розгляду. 
		   Серед іншого, адвокат вказує на те, що суд не дослідив визнані речовими доказами автомобілі, які мають істотне значення для вирішення справи. 
		   Також, захисник вважає, що судом були враховані докази які не є належними та допустимими. 
		Так, адвокат зазначає, що протокол огляду автомобілів був проведений без дозволу їх власників та суду з порушенням вимог ст. 233 КПК України. При цьому, огляд було проведено 8 особами, однак протокол підписано лише 4, серед яких ОСОБА_7 відсутній. У зв`язку з недопустимістю протоколу огляду місця ДТП захисник вважає недопустимим, зокрема, висновок експерта № 5/10.1-405 від 10.05.16. Окрім цього, адвокат вказує на порушення ч. 2 ст. 69 КПК України, оскільки експертизу було проведено експертом, який входить до одного й того самого відомства, що й слідчий, який її призначив. 
		   Поряд із цим, захисник вважає недопустимим й висновок № 2631/2632/2633-16 від 17.06.2016. На переконання захисника, суд не надав оцінки тим обставинам, що в її основу покладено недостовірні дані про місце ДТП, швидкість руху транспортних засобів, а також не врахував показання судового експерта, який ці обставини засвідчив. При цьому, адвокат зазначає, що слідчий не отримував дозволу на тимчасовий доступ до речей, які містились у салоні автомобіля ОСОБА_7 , не складав протоколу, а отже самовільно вилучив речі та документи з автомобіля останнього.
		   З наведених підстав не є допустимим, на думку адвоката, й висновок експертизи № 3010-16 від 24.06.2016.
		   Окрім цього, захисник вказує на необґрунтоване посилання суду на висновок експертизи № 4302-16 від 22.08.2016. Захисник зазначає, що цей доказ не був заявлений стороною обвинувачення та безпосередньо судом не досліджувався, тоді як експерт щодо цього висновку пояснень не надавав.
		   Що стосується протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 , то він не відповідає вимогам ст. 104 КПК України, оскільки не містить даних про прибуття на місце проведення слідчої дії та описової частини послідовності виконаних дій та проведених замірів. При цьому, на думку адвоката, всупереч вимогам ст. 240 КПК України під час слідчого експерименту не були створені дії, обстановка, обставини події, не проводились необхідні досліди чи випробування, а в протоколі відсутні будь-які дані про умови та результати проведеного слідчого експерименту. Адвокат зазначає, що ОСОБА_18 не бачив автомобіля, а тому надані ним пояснення під час проведення слідчої дії про перевищення швидкості ОСОБА_7 є надуманими. Водночас, захисник зауважує, що зазначені у схемі до протоколу відомості про окружності також доказового значення не мають, оскільки вони не вказані в протоколі з посиланням на те, що саме вони означають а також за допомогою яких вимірювальних засобів фіксувались.
		   Також, адвокат вважає недопустимими медичні документи, а також складені на їх підставі висновки судово-медичних експертиз потерпілих № 2911-Е, 679-Е, 658-Е2. Адвокат зазначає, що ці медичні документи не були зібрані в законному порядку, а також не відкривались стороні захисту.
		   Серед іншого, захисник вважає, що надані стороною обвинувачення докази були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України. Так, адвокат вказує на те, що досудове розслідування було розпочато особою, яка не є слідчим або прокурором та відповідно до ст.ст. 39, 214 КПК України таких повноважень не має. Поряд із цим, повідомлення про підозру від 09 травня було погоджено з прокурором, який отримав ці повноваження лише 10 травня 2016 року. При цьому, статусу підозрюваного ОСОБА_7 отримав лише 10 травня 2016 року у зв`язку з повторним врученням йому повідомлення про підозру, тому слідчі дії до цього проводились з істотним порушенням порядку та встановленої процедури. Також судово-медичні експертизи № 60-Е та 61-Е були призначені слідчим, який не отримував доручення на проведення досудового розслідування та не мав повноважень слідчого, а в матеріалах провадження відсутні постанови цього слідчого про призначення експертиз. При цьому, висновки № 60/4-Е та 60/5-Е виконані без досліджень. 
		   
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого просить вирок скасувати та кримінальне провадження закрити, у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. 
		Свої вимоги захисник обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		Адвокат вказує на те, що суд визнав винуватість ОСОБА_7 доведеною на підставі доказів сторони обвинувачення, які є недопустимими з огляду на положення ст.ст. 86, 87 КПК України та безпідставно не взяв до уваги докази сторони захисту.
		Так, на думку захисника, суд незаконно визнав недопустимими висновки транспортно-трасологічної, дорожньо-технічної та автотехнічної експертиз, посилаючись на те, що вони виготовлені на замовлення сторони захисту. Адвокат вважає, що проведення експертиз за ініціативою захисту не суперечить вимогам ст.ст. 101, 242, 243 КПК України, а також Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. При цьому, суд не врахував пояснень експертів та не навів докладних мотивів свого рішення.
		   Адвокат вважає, що наведені докази спростовують вину ОСОБА_7 , оскільки засвідчують, що на місці ДТП не було забезпечено безпечні умови дорожнього руху.
		   Поряд із цим, адвокат також вказує на недопустимість протоколу огляду місця ДТП від 09.05.2016, висновки експертиз № 5/10.1-405 від 10.05.2016, № 2631/2632/2633-16 від 17.06.2016, № 3010-16 від 24.06.2016, № 2911-Е, № 679-Е, № 658-Е2, протокол проведення слідчого експерименту від 07.06.2016 за участю ОСОБА_18 та наводить доводи, аналогічні за змістом тим, що зазначені в апеляційній скарзі захисником ОСОБА_9 .
		   Окрім наведеного, захисник вказує також й на те, що суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення. Адвокат зазначає, що ОСОБА_7 інкриміновано рух про проїзній частині автодороги Р-52, тоді як суд змінив фактичні обставини та встановив, що місцем скоєння ДТП є перехрестя доріг ділянки дороги незавершеного будівництва Т-04-41. На переконання захисника, встановивши ці обставини, суд зобов`язаний був дослідити чи відповідало облаштування перехрестя дороги незавершеного будівництва та автомобільної дороги в місці зіткнення вимогам безпеки дорожнього руху, чи був забезпечений трикутник оглядовості перехрестя та чи знаходяться в причинному зв`язку облаштування дороги незавершеного будівництва з виникненням ДТП.
		 
		В зміненій та доповненій апеляційній скарзі від 20 липня 2020 року обвинувачений просить, дослідивши докази у справі, вирок скасувати, закрити кримінальне провадження, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, а цивільні позови потерпілих залишити без розгляду.
		   Обґрунтовуючи заявлені вимоги, обвинувачений вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. ОСОБА_7 наводить доводи аналогічні за змістом тим, що викладені в апеляційних скаргах його захисниками. 
		   При цьому, обвинувачений акцентує увагу на порушенні Службою автодоріг в Дніпропетровські області вимог закону, які визначають умови забезпечення безпеки дорожнього руху та вважає, що саме їх порушення пов`язано з ДТП. На переконання обвинуваченого, суд ці обставини залишив без належної оцінки та при цьому клопотання про дослідження доказів на їх підтвердження, що відсутні у матеріалах провадження, відхилив. Поряд із цим, обвинувачений звертає увагу суду апеляційної інстанції, що під час судового розгляду не досліджувалось питання відповідності дій іншого учасника ДТП вимогам ПДР. До того ж, судом не було встановлено особу, яка перебувала за кермом іншого автомобіля, залишено поза увагою докази на підтвердження цих обставин, зокрема показання свідків, потерпілих та висновок експерта, та відмовлено у задоволенні клопотань про їх перевірку та дослідження. Окрім наведеного, ОСОБА_7 зауважує, що експерти здійснили дослідження без фактичного огляду автомобіля. 
		   Серед іншого, обвинувачений вважає, що суд безпідставно не посилався у вироку на постанови про призначення експертиз, проведених органом досудового розслідування, які містять вихідні дані для проведення експертиз. Разом із цим, суд не надав оцінки у вироку показанням свідка ОСОБА_19  слідчого, які могли істотно вплинути на висновки суду, оскільки останній повідомив про хід проведення досудового розслідування, допущену ним неповноту його здійснення, а також про обставини, які дійсно засвідчують, що на місці ДТП не було забезпечено безпеки дорожнього руху. 
		   Окрім цього, обвинувачений вважає, що суд не усунув встановлені під час судового розгляду суперечності між схемою до протоколу огляду місця ДТП від 09.05.2016 і зображеннями місця ДТП, між показання ОСОБА_18 та ОСОБА_7 ..
		   Також, ОСОБА_7 вказує на незаконність відкладення судового засідання 01.11.2018, у зв`язку з необхідністю надання часу для ознайомлення з клопотання сторони захисту про призначення експертизи, засідання від 13.12.2018, з огляду на необхідність надання прокурору можливості ознайомитись з клопотанням про його відвід та засідання від 27.03.2019, у зв`язку з закінченням робочого часу. 
		   Разом із цим, обвинувачений вважає порушеною й таємницю наради суддів. ОСОБА_7 звертає увагу суду на те, що суддя, перебуваючи у нарадчій кімнаті з 13.49 години 30.07.2019 до 15.01 години 01 серпня 2019 року, приймала участь у справі № 209/1510/19, а саме 01 серпня 2019 року з 08.45 до 09.15 години. Окрім журналу судового засідання, ці обставини підтверджуються рішенням, ухваленим того ж дня, а також даними, що містяться у ЄДРСР.
		   Поряд із цим, обвинувачений вказує на те, що суд відобразив у вироку показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 виключивши з них дані про обставини, які доказує сторона захисту, а також проігнорував показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 щодо даних про особу обвинуваченого. При цьому, суд навів у вироку показання з чужих слів, надані, зокрема, свідками ОСОБА_25 ,, ОСОБА_21 та слідчим Мусієнко, що є недопустимим доказом відповідно до ст. 97 КПК України. 
		   Також, обвинувачений вказує на безпідставну участь прокурора ОСОБА_26 під у підготовчому судовому засіданні, оскільки заступник прокурора Дніпропетровської області не мав права її включення до складу групи прокурорів. До того ж, документ на підтвердження повноважень ОСОБА_26 підписаний не цією особою, що встановлено висновком спеціаліста. Наведені обставини, на думку ОСОБА_7 , вказують на незаконність судових рішень, прийнятих 10.11.2016. Разом із цим, безпідставною була й участь у кримінальному провадженні 10.09.2018 прокурора ОСОБА_27 , рішення заступника прокурора області про що також відповідно до висновку спеціаліста є підробленим, а також й сфальсифікованим, оскільки перший лист постанови про зміну групи прокурорів було замінено, з огляду на неправильно зазначену у ній дату. Таким чином, рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід, прийняте за участю цього прокурора, є незаконним. 
		   Не є обґрунтованим, на думку обвинуваченого, й здійснення досудового розслідування провадження СУ ГУНП, оскільки у провадженні відсутні дані про отримання доручення розслідування слідчому підрозділу вищого рівня. 
		   Окрім наведеного, обвинувачений вказує також й на відсутність повідомлення потерпілих щодо проведення судових засідань, а також на підроблення заяви ОСОБА_18 про проведення судового розгляду без його участі, що також встановлено висновком спеціаліста.
		   Поряд із цим, обвинувачений вважає незаконним й продовження строків йог тримання під вартою. ОСОБА_7 звертає увагу суду на те, що суд неодноразово продовжив строк застосування запобіжного заходу без клопотання прокурора. 
		   Серед іншого, на думку ОСОБА_7 , суд обмежив його у праві на ефективну участь у судовому розгляді, оскільки залишив без задоволення неодноразові клопотання про надання йому можливості надавати пояснення не перебуваючи у скляній кабіні, оскілки з великої кількості він позбавлений можливості бачити доказ. 
		   Також, обвинувачений вказує на відсутність журналів судових засідань від 09.02.2017 та 16.02.2017, визнану судом ухвалою від 22.01.2020 року. Між тим, наведені судом обставини, які перешкодили збереженню цих документів, зокрема формування технічним засобом «Камертон» єдиного журналу, суперечать матеріалам провадження, виходячи з яких цією системою фіксувались й інші судові засідання, що не перешкодило збереженню відповідних журналів. 
		   Окрім цього, ОСОБА_7 звертає увагу суду на неправильність зазначених у журналі від 01.11.2018 даних про прокурора, який приймав участь у судовому розгляді.
		   Також обвинувачений вказує на те, що судом не було перевірено обставин фальсифікації протоколу огляду місця ДТП. ОСОБА_7 зазначає, що до цього документа після його складання було внесено додаткові відомості, додано зображення та підроблено підпис спеціаліста під ним. 
		   Окрім наведених порушень вимог КПК України, обвинувачений вважає безпідставним й рішення про задоволення цивільних позовів. ОСОБА_7 , зазначає, що суд не врахував, що незалежно від вини водіїв, обов`язок відшкодування шкоди пасажирам автомобіля ВАЗ покладається як на власника автомобіля МУцубісі, так і на особу, яка в момент зіткнення на відповідній правовій підставі володіла автомобілем ВАЗ. При цьому, поза увагою суду залишились допущені ОСОБА_12 , а також й самими пасажирами, порушення ПДР щодо порядку перевезення пасажирів. 
		Щодо моральної шкоди, завданої потерпілим ОСОБА_28 та ОСОБА_11 , то обвинувачений вважає, що під час судового розгляду не доведено проживання цих осіб однією сім`єю з загиблими, що виключає можливість її стягнення. До того ж, суд помилково врахував часткове відшкодування шкоди, оскільки матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі. 
		   
		В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_29 просять вирок змінити в частині покарання, постановити рішення, яким збільшити покарання на максимальний термін ув`язнення, з рахуванням виваженості та справедливості, а також задовольнити заявлені до обвинуваченого цивільні позови у повному обсязі, стягнувши зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 341300 грн., на користь ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 723600 грн., на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 22461 грн.
		   Обґрунтовуючи заявлені вимоги, потерпілі вказують на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочин та особі останнього. Потерпілі вказують на те, що суд не врахував їх думку а також залишив поза увагою ті обставини, що ОСОБА_7 свою вину не визнав, не розкаявся, вибачень не приніс, чим умисно продовжував завдавати моральну шкоду. Окрім цього, поза увагою суду залишило й те, що до обвинуваченого було застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК України та він не поніс належного покарання за злочин, внаслідок вчинення якого загинуло 3 людини та двоє отримали тяжкі тілесні ушкодження. 
		   Поряд із цим, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вказують на те, що понесли значних моральних втрат у зв`язку з загибеллю близьких їм осіб, проте судом ці обставини залишились без належної правової оцінки. При цьому, потерпіла ОСОБА_11 вказує, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні її вимог про стягнення матеріальної шкоди, а саме документально підтверджених витрат на поховання. 
		 
		   Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційні скарги сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційних скарг інших учасників провадження, потерпілих та їх представників, які підтримали подані потерпілими апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків. 
		У відповідностіз ч.1ст.103КПК України, процесуальні діїпід часкримінального провадженняможуть фіксуватися,зокрема, у журналі судового засідання.
		Згідно з вимогами ст. 108 КПК України, під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості:
		1) найменування та склад суду (слідчий суддя);
		2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників;
		3) дата і час початку та закінчення судового засідання;
		4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них;
		5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати;
		6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового засідання.
		Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані не були. 
		Так, матеріали кримінального провадження не містять журналів судових засідань від 09 та 16 липня 2017 року.
		Матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що 09 липня 2017 року у судовому засіданні, проведеному за участю сторін провадження, судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого щодо зобов`язання прокурора надати тимчасовий доступ до речей, документів та електронних носіїв фотознімків (т. 1, арк.пр. 226).
		Того ж дня судом було постановлено ухвалу про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 1, арк.пр. 227).
		16 липня 2017 року судом також за участю сторін кримінального провадження було ухвалено рішення про надання тимчасового доступу захисникам ОСОБА_7 та експерту до автомобілів обвинуваченого та потерпілого (т. 1, арк.пр. 248-249).
		Між тим, судовий розгляд, під час проведення якого судом було ухвалено зазначені судові рішення, не було зафіксовано у журналі судового засідання.
		    У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Згідно з частиною другою цієї статті, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		З огляду на викладені обставини, ухвалене судове рішення підлягає безумовному скасуванню через істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що прямо визначено законом. 
		Водночас, скасовуючи вирок суду з наведених мотивів, колегія суддів, не вдаючись в обговорення доводів апеляційних скарг учасників провадження щодо відповідності висновків суду фактичним обставинам провадження та обґрунтованості визначених судом для стягнення завданих злочином збитків, що суперечитиме положенням ст. 415 КПК України, не може залишити поза увагою посилання сторони захисту щодо порушення судом таємниці нарадчої кімнати.
		Так,ст. 367 КПК України передбачає, що під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.
		Як вбачається з матеріалів провадження, зокрема журналу судового засідання, в період часу з 13.49 години 30 липня 2019 року до 15.01 години 01 серпня 2019 року суддя ОСОБА_1 перебувала у нарадчій кімнаті, до якої видалилась для ухвалення вироку (т. 7, арк.пр. 40, 42).
		Разом ізцим,згідно наданихна запитсуду відомостей,01серпня 2019в періодчасу з08.45до 09.15години суддяприймала участьу справі№ 209/1510/19,а самеухвалювала рішенняпро виправленняописки,допущеної увироку Дніпровськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від02липня 2019року,  про що свідчить копія журналу судового засідання з посиланням на час його проведення з 08.45 до 09.15 години та ухвали суду від 01 серпня 2019 року (т. 14, арк.спр. 20-25).
		При цьому, журнал судового засідання та рішення суду містить відомості про участь прокурора у судовому розгляді. Разом із цим, судом першої інстанції підтверджено, що фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, що у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 107 КПК України є можливим лише у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні (т. 14, арк.спр. 12).
		Таким чином,з точкизору сторонньогоспостерігача таз поглядуправових критеріїв,встановлених національнимзаконодавством, наведені обставини не виключають певних сумнівів щодо додержання судом у нарадчій кімнаті вимог, передбачених ст. 367 КПК України.
		Відповідност. 8 КПК України,кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
		Отже, перевіривши матеріали кримінального провадження та надавши їм належну оцінку, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону, порушено положення ст.ст. 103, 108 КПК України, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
		   Скасовуючи вирок у зв`язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційних скаргах, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду.
		   При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені вище порушення кримінального процесуального закону, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи які викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого, його захисників та потерпілих, прийнявши законне і обґрунтоване рішення.
		 
		Що стосується запобіжного заходу, обраного ОСОБА_7 , то він підлягає продовженню на підставі ст. 331 КПК України.
		Так, у відповідності з наведеними вимогами кримінального процесуального закону, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 
		Враховуючи той факт, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проживає поза межами Дніпропетровської області, свою вину не визнає, що вказує на такий ризик як переховування від суду, апеляційний суд вважає за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжити до 22 жовтня 2020 року.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі суду.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,-
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		   Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників останнього  адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 задовольнити частково.
		Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року щодо  ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Продовжити ОСОБА_7 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 жовтня 2020 року.
		 
		   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		   
		Судді: 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...