Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/18401/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2020.
Дата набрання законної сили: 23.09.2020
Номер судового провадження: 61-21856ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                                                                            
		Іменем України                                       
		 
		23 вересня 2020 року                                                                   
		м. Київ                                                                    
		 
		справа № 200/18401/18
		 
		провадження № 61-21856св19 
		                                                                                                                           
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач),       Фаловської І. М.,  
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
		третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олени Олександрівни, про скасування рішення державного реєстратора,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог                            
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24 жовтня 2018 року вона дізналась про здійснення державним реєстратором Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. запису про власність № 28361840 від 11 жовтня 2018 року (20:27:30).
		Зазначений запис зроблено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43483356 від 13 жовтня 2018 року (11:37:03) щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої зазначено Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки серія та номер: 9038, виданий 27 червня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.
		Між нею та відповідачем жодного договору укладено не було, у Державному реєстрі Іпотек у якості іпотекодержателя до здійснення оспорюваного запису і досі зазначено ТОВ «УніКредит Банк». Реєстрація права власності відбулась за два дні до прийняття рішення про реєстрацію права власності, вона не отримувала від відповідача жодної письмової вимоги. 
		За умовами кредитного договору від 27 червня 2008 року № MRTG-000000013496 кредитні кошти призначені для придбання квартири АДРЕСА_1 .
		Вона не має іншого житла, що є підставою для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Зазначені порушення призводять до незаконності здійсненого в інтересах відповідача запису про власність № 28361840 від 11 жовтня 2018 року (20:27:30).
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О., індексний номер: 43483356 від 13 жовтня 2018 року (11:37:03).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня                   2019 року у складі судді Томаш В. І. позов задоволено.
		Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О., індексний номер: 43483356                             від 13 жовтня 2018 року (11:37:03). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач не набув прав іпотекодержателя, оскільки не здійснив державну реєстрацію переходу до нього прав, що вказує про порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при винесені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушено права, оскільки якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.
		  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дрозд Р. Ю. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті постанови апеляційним судом не надано правової оцінки аргументам, наведеним у відзиві на апеляційну скаргу та залишено поза увагою той факт, що позовна заява у цій справі містить обставини незаконності не запису про державну реєстрацію права, а саме рішення суб`єкта державної реєстрації прав, а застосування висновків Верховного Суду у справах                   № № 367/2022/15-ц та 915/127/18 у правовідносинах, які не подібними, що призвело до хибних висновків та прийняття необґрунтованого рішення. 
		Позивачем обрано належний спосіб захисту, який відповідає чинному законодавству України.
		Проте апеляційним судом залишено поза увагою той факт, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Законом України «Про іпотеку» передбачений спеціальний спосіб захист порушених прав та інтересів позивача-іпотекодавця шляхом звернення до суду із позовною заявою саме про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, і наслідком такого скасування буде внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.
		Апеляційним судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відмова у задоволенні позову лише з тієї підстави, що позивач оскаржує рішення, а не запис про реєстрацію є суто формальним підходом, який, у свою чергу, призвів до позбавлення позивача права на справедливий суд, встановлений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.  
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У січні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке є правонаступникомАкціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду позивачем обрано неналежний спосіб захисту.  
		АТ «Укрсоцбанк» стало правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит», тому набуло статусу іпотекодержателя у порядку правонаступництва, а не у порядку відступлення прав за іпотечним договором. Жодний нормативний акт не містить вимог щодо перереєстрації найменування іпотекодержателя в порядку правонаступництва.
		Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження можливості застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
		28 грудня  2019 року справа № 200/18401/18 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року залучено АТ «Альфа-Банк» до участі у цій справі як правонаступника АТ «Укрсоцбанк». 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 134849218 від 19 серпня 2018 року на зазначену дату позивачу на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв. м. На зазначену квартиру зареєстровано обтяження - іпотека (реєстраційний номер 7469643) на підставі договору іпотеки, 9938, 27.06.2008 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. іпотекодержателем за відомостями з Державного реєстру іпотек є УніКредит Банк ТзОВ: код ЄДРПОУ: 21 753 123, місто Луцьк, вулиця Данила Галицького, 14.
		Аналогічні відомості містяться у інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яку сформовано Скороход О. О. , Виконавчий комітет Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська область на підставі заяви з реєстраційним номером: 30595448, дата і час реєстрації заяви: 11 жовтня 2018 року 20:27:30, заявник: ОСОБА_3 перед здійсненням оскаржуваної реєстраційної дії.
		За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна                       № 142589273 від 24 жовтня 2018 року реєстратором Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області була Скороход О. О. , запис про власність № 28361840 від 11 жовтня 2018 року (20:27:30). Згідно з таким записом його зроблено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43483356 від 13 жовтня 2018 року (11:37:03) щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої зазначено АТ «Укрсоцбанк», підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки серія та номер: 9038, виданий 27 червня 2008 року, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., при цьому, в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки» іпотекодержатель: УніКредит Банк ТзОВ, код ЄДРПОУ:  21 753 1 23, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, місто Луцьк, вулиця Данила Галицького, 14.
		Аналогічні відомості містяться у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 141235750 від 13 жовтня 2018 року (11:56:00) за результатами здійснення оскаржуваної реєстраційної дії.
		Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43483356                       від 13 жовтня 2018 року зазначене рішення прийнято за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 11 жовтня 2018 року (20:27:30) за реєстраційним номером 30595448, яку подав ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності, серія і номер 1802, виданої 21 серпня 2018року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу                     Саваріна О. С., податковий номер/серія, номер паспорта/ЗО 13323915/КН918431 для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що АДРЕСА_1 , та документи, подані для проведення державної реєстрації прав.
		За заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятою 11 жовтня                  2018 року (20:27:30) за реєстраційним номером 30595448 ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора в інтересах ПАТ «Укрсоцбанк» щодо реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк» квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		Внутрішнім описом реєстраційної справи № 1666673612101 зазначено, що до реєстратора було надано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), копію паспорту ОСОБА_3 та РНОКПП, копія довіреності, копія Статуту ТОВ «Укрсоцбанк», копія договору про іпотечний кредит, копія іпотечного договору, копія повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оригінал квитанції про сплату адміністративного збору.
		Іпотечний договір № MRTG-000000013496/S від 27 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу                    Бондар І. М., № 9038, що укладено між позивачкою та УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю в забезпечення договору про іпотечний кредит                                                        № MRTG-000000013496, укладений сторонами «27» червня 2008 року.
		Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013496, укладений між позивачем та УніКредит банк ТзОВ «27» червня 2008 року, за умовами пункту 1.1 якого предметом є надання кредиту 46 760 доларів США позивачу. 
		Згідно з пунктом 1.3 зазначеного договору кредитні кошти призначені для придбання квартири АДРЕСА_1 .
		Згідно із паспортом позивача, постійне місце проживання останньої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги(частини перша, третя статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає, з огляду на таке.
		27 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк», правонаступником якого було АТ «Укрсоцбанк», а у подальшому стало                          АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит                           № MRTG-000000013496, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 45 760 доларів США під 11,9 % на строк до 27 червня 2028 року.
		Згідно з пунктом 1.3 зазначеного договору кредитні кошти призначені для придбання квартири АДРЕСА_1 .
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором про іпотечний кредит 27 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк», правонаступником якого було АТ «Укрсоцбанк», а у подальшому стало АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір                              № MRTG-000000013496/S, за умовами якого предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 9929.
		Згідно з пунктом 9.1 статті 9 цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі статтею 37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі статтею 38 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору.
		ОСОБА_1 не виконувала належним чином взятих на себе зобов`язань за договором про іпотечний кредит, у зв`язку з чим банк листом від 18 червня 2018 року повідомив її про наявність виниклої заборгованості та попередив про те, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк зверне стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». 
		Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. від 13 жовтня 2018 року № 43483356 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі застереження, що міститься у іпотечному договорі відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку». 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).
		За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		Положеннями частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
		Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
		1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
		3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Згідно з пунктом 9.3.4 статті 9 договору іпотеки, який кореспондується зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку» письмові повідомлення іпотекодержателя іпотекодавцю друкуються та підписуються уповноваженими особами іпотекодержателя і надсилаються іпотекодавцю телефаксом, кур`єром або поштою.
		З наведеного слідує, що згідно з умовами договору про іпотечний кредит підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
		Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачу                    ОСОБА_1 було направлено повідомлення про усунення порушень від 18 червня 2018 року № 10607.
		07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
		- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
		- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та            250 кв. м для житлового будинку.
		Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення договору про іпотечний кредит та іпотечного договору) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
		Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
		Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
		Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
		Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Установивши, що квартира   АДРЕСА_1 щодо якої здійснено реєстрацію використовується позивачем як місце постійного проживання та є її єдиним житлом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена квартира не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору про іпотечний кредит                    від 27 червня 2008 року, укладеного в іноземній валюті, у зв`язку з чим у державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».
		Посилання апеляційного суду на те, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права, є помилковим, оскільки скасування запису є суто формальним підходом до розгляду справи, який призвів до позбавлення позивача права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно із статтею 16 ЦК України ОСОБА_1 обрано належний спосіб захисту, що також узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження                       № 14-45цс20).
		Апеляційний суд на вищевказане уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про скасування рішення місцевого суду та відмову у задоволенні позову.
		Розглядаючи позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Посилання місцевого суду про те, що вимога, заявлена у повідомленні від 18 червня 2018 року № 10607 за відсутності факту надання доказів правонаступництва за договором іпотеки є недійсною і не обов`язковою для позивача є помилковим, проте не впливає на правильність вирішення спору. 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України. 
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі                  1 409,60 грн. Тому ці грошові кошти слід стягнути з відповідача на користь позивача.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича задовольнити.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасувати, а рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня                      2019 року залишити в силі.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень                       60 копійок.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.                       
		                              
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. І. Грушицький   А. А. Калараш   І. В. Литвиненко   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...