Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/21453/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2020. Зареєстровано: 29.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2020.

Номер судового провадження: 2/761/1358/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/21453/19
		Провадження № 2/761/1358/2020
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді: Фролової І.В., 
		при секретарі: Мехеді А.В.,
		за участі:
		представника позивача - Манжоли Д.В.,
		відповідача - ОСОБА_1 ,
		представник відповідачів - ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання фактів.,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 2) про визнання факту відсутності права користування, у якому просить суд визнати факт відсутності у відповідачів 1 та 2 права користування квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира); визнати факт відсутності у відповідачів 1 та 2 повноважень щодо представництва ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07.12.2017 року посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в м. Лос Анджелес, США; витрати пов`язані з розглядом справи стягнути з відповідачів.
		Позовні вимоги мотивує тим, що позивача створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та діє на підставі Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту об`єднання. В будинку АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_4 . В 2015 році до позивача звернулась відповідач 1 і представила копію довіреності від ОСОБА_4 , завірену у США 27.03.2015р. і зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей приватним нотаріусом Ярмолюк М.М. в м. Дніпропетровську 17.04.2015р. Зі змісту пред`явленої ОСОБА_3 копії довіреності вбачається, що ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником по питаннях, пов`язаним із користуванням та управлінням належною йому квартирою АДРЕСА_1 з правом передачі вказаного нерухомого майна у найм (оренду). У серпні 2017 року позивачу стало відомом, що відповідач 1 передала квартиру в оренду ФОП ОСОБА_5 з правом суборенди подобово. В подальшому ФОП ОСОБА_5 передавала в оренду вищевказану квартиру іншим особам, шо в свою чергу, викликало стурбування у правління ОСББ «Легенда-12», у зв`язку з чим було скликано загальні збори співвласників ОСББ «Легенда-12», які було проведені 29 серпня 2017 року. Під час загальних зборів було встановлено, що здача ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4 в оренду ФОП ОСОБА_5 з правом суборенди подобово може призвести до безконтрольного проходу до будинку та його приміщень невизначеної кількості сторонніх осіб, внаслідок чого значно збільшуються ризики пошкодження (знищення) спільного майна співвласників будинку, викрадення майна, квартирних пограбувань та інших порушень прав та інтересів співвласників будинку. З метою впорядкування пропуску мешканців та третіх осіб до будинку, з метою забезпечення як майна ОСББ «Легенда-12», так і майна мешканців будинку, більшістю голосів співвласників було прийнято рішення про затвердження Правил пропуску до будинку АДРЕСА_2 . В свою чергу, відповідачі, будучи присутніми під час зборів та знаючи про встановлення правил пропуску до будинку, на неодноразову вимогу Голови правління ОСББ «ЛЕГЕНДА-12» ОСОБА_6 , а також інших членів правління, співвласників будинку, відмовлялись надати для огляду оригінали довіреностей на підтвердження своїх повноважень діяти від імені та в інтересах ОСОБА_4 як власника квартири. Відтак, ОСББ «Легенда 12» та його представників не було змоги отримати достовірну інформації про представлення відповідачами інтересів ОСОБА_4 , як власника квартири. Також у своєму позові позивач зазначає, що до травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 здійснювали внески на утримання Будинку на користь ОСББ «Легенда-12». З травня 2018 року Відповідача припинили сплату внесків на утримання Будинку. Станом на 27 травня 2019 року заборгованість відповідачів з сплати внесків на утримання Будинку становить 1 426 грн. Починаючи з вересня 2017 року відповідачі, відмовляючись пред`явити належні документи, які б підтверджували їх повноваження, відмовляючись виконувати правила, не маючи на те законних підстав, неодноразово звертались до Шевченківського УП ГУ Національної поліції в м. Києві з заявами щодо ситуації навколо квартири. Такі заяви були розглянуті Шевченківським УП ГУ Національної поліції в м. Києві, підстав для знесення відомостей до ЄРДР не встановлено, матеріали перевірки списані до справи УП. Позивач вважає такі дії відповідачів безпідставними, такими, що вводять в оману органи Національної поліції України, та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. На підставі вищенаведеного позивач звернувся з позовом до суду.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.
		18 червня 2019 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року позовну заяву було повторно залишено без руху для усунення недоліків.
		12 серпня 2019 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року було відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		26 вересня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідачів, за змістом якого проти заявлених позовних вимог заперечують та просили відмовити у їх задоволенні з огляду на ту обставину, що ОСББ «ЛЕГЕНДА-12» всупереч встановленим законодавством нормам самостійно визначає осіб, які становлять членів сім`ї власника та осіб, які можуть мати доступ до квартири. Передбачений Правилами порядок доступу до будинку не узгоджується з чинними (положеннями законодавства щодо появ власника майна на розпорядження своїм майном. Порядок доступу до будинку, передбачений Правилами встановлює штучні перешкоди ОСОБА_4 , його довіреним особам, а також потенційним орендарям в доступі до квартири. ОСББ не наділено законом будь-якими повноваженнями щодо встановлення обмежень та перешкод власникам квартир у здійсненні їх права приватної власності.
		26 вересня 2019 року відповідачем 1 через свого представника - адвокатку Лежух-Вовк Т.І. було подано до суду зустрічний позов.
		12 листопада 2020 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача. З поданої відповіді на відзив вбачається, що позивач вважає доводи відповідачів такими, що не спростовують законність та обґрунтованість позовних вимог позивача з огляду на наступне: відповідачі стверджують, що до вересня 2017 року ОСББ «ЛЕГЕНДА-12» визнавало ОСОБА_3 як довірену особу ОСОБА_4 та не вбачало жодних підстав сумнівів в її статусі, а тому твердження представника ОСББ «ЛЕГЕНДА-12» щодо відсутності відповідних повноважень у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є надуманими та безпідставними. Відповідно до ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Той факт, що, певний час (до ретельного вивчення наданих Відповідачами документів) Позивач сприймав Відповідача-1 - ОСОБА_3 як повноважного представника власника квартири АДРЕСА_1 (далі - Квартира) не наділяє Відповідачів повноваженнями представників ОСОБА_4 . Як було зазначено вище, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. В зазначених доводах Відповідачів не наведено підстав передбачених законом, з яких виникло представництво власника Квартири Відповідачами. Крім того, Позивач просить визнати відсутнім у ОСОБА_3 та ОСОБА_7 повноваження щодо представництва ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07.12.2017 р. Всі обставини, які, як стверджують Відповідачі, свідчать про те, що ОСББ «Легенда-12» визнавало ОСОБА_3 як довірену особу ОСОБА_4 , відносяться до періоду з 05.09.2016 р. по 28.08.2017 р., тобто до моменту оформлення спірної довіреності. Таким чином, зазначені обставини не стосуються предмету справи, що розглядається. Також у своїй відповіді представник позивача зазначає, що правила пропуску до будинку АДРЕСА_2 (надалі - правила) не перешкоджають та не створюють жодних передумови для перешкод ОСОБА_4 у реалізації його права власності на квартиру. Правила не перешкоджають та не створюють жодних передумови для перешкод його уповноваженим представникам власника Квартири у реалізації права власності на квартиру, але саме уповноваженим представникам. В той же час, виконання зазначених правил буде створювати передумови для перешкод не уповноваженим особам у користуванні квартирою, що в свою чергу може лише сприяти захисту права власності ОСОБА_4 на квартиру.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 13 листопада 2019 року було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви представника відповідачів.
		05 грудня 2019 року через канцелярію суду представником позивача було подано відповідь на відзив. З поданої відповіді вбачається, що представник позивача звертає увагу суду на той факт, що що відповідачами подано 2 варіанти частини одного й того самого документу, які відрізняються між собою, а також обидва варіанти копії, що знаходяться в матеріалах справи, завірені підписом та печаткою адвоката відповідачів, в той час коли одна з поданих копій була зроблена не з оригінала документа.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 05 грудня 2019 року було виправлено описку, допущену в ухвалі суду.
		06 лютого 2020 року на адресу суду надійшли пояснення від представника відповідачів. 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 14 липня 2020 року було закрито підготовче провадження у справі, вирішено слухати справу по суті.
		У судовому засіданні 14 липня 2020 року представником позивача було подано до суду письмові пояснення. Позивач просить прийняти до відома судову практику, яка підтверджує обгрунтованість позовних вимог.
		Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, що викладені у ньому.
		Відповідач, та представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили суд відмовити у повному обсязі.
		Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСББ «ЛЕГЕНДА-12» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .
		27 березня 2015 року ОСОБА_4 видав на ім`я ОСОБА_3 довіреність №570/4-173, якою уповноважив останню бути його представником, з правом звернення та отримання усіх необхідних документів по питаннях, пов`язаних із користуванням та управлінням належним йому нерухомим майном, зокрема: квартирою АДРЕСА_1 (дванадцять) з правом передачі вказаного нерухомого майна у найм (оренду).
		ОСОБА_4 вказаною довіреністю надав право ОСОБА_3 серед іншого, здійснювати нагляд за вказаним нерухомим майном, мати до нього вільний доступ, представляти його інтереси, як власника нерухомого майна перед фізичними та юридичними особами, укладати від його імені договори оренди (найма) цього житла тощо.
		Довіреність була видана з правом передачі повноважень третім особам на три роки і дійсна до 27 березня 2018 року.
		В подальшому, на підставі цієї довіреності ОСОБА_3 уповноважила на здійснення представництва інтересів довірителя ( ОСОБА_4 ) свого сина - ОСОБА_1 , склавши довіреність від 27 січня 2017 року за №118.
		Відповідно до договору оренди №01/260717 від 26 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 передала ФОП ОСОБА_5 квартиру в оренду з правом суборенди подобово.
		З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2017 року загальними зборами ОСББ «Легенда-12» було затверджено Правила пропуску до будинку.
		Відповідно до п.2.3 вказаних Правил, відвідувачі, гості, орендарі, наймачі та інші особи мають право входу до будинку та до приміщень загального користування лише у присутності власника квартири (нежилого приміщення) або членів його сім`ї (чоловік, дружина, батьки, діти), або за пред`явленням нотаріально посвідченої особистої заяви власника квартири (нежилого приміщення) або нотаріально посвідченої довіреності, виданої особисто власником квартири (нежилого приміщення), в яких буде визначено особу, що має право входу до квартири або приміщення будинку та його дані (ПІБ, паспортні дані, адреса реєстрації).
		На підставі вищенаведеного виникла ситуація за якої, ФОП ОСОБА_5 достроково розірвала договір оренди, укладений з ОСОБА_3 посилаючись на те, що їй та її клієнту було заборонено потрапити до квартири, на підставі правил, затверджених загальними зборами ОСББ «Легенда-12».
		03 травня 2019 року були проведені Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3. На зазначених загальних зборах співвласниками багатоквартирного будинку була обговорена ситуація навколо квартири та було прийнято рішення щодо звернення до суду з метою встановлення факту відсутності у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права користування квартирою.
		Відповідно до статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
		Згідно з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Частиною 1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч.1 ст.321 ЦК України ).
		Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1, 2 ст.319 ЦК України).
		Таким чином, ОСОБА_4 як власник квартири має право користуватись, розпоряджатись та володіти квартирою, уповноважувати інших осіб на вчинення дій щодо неї, а також вимагати усунення перешкод та обмежень у здійсненні будь-якого з елементів права власності.
		Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
		Згідно з ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої особи, яку вона представляє.
		Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст.239 ЦК України).
		Положеннями статті 244 ЦК України визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
		Відповідно до ст.240 ЦК України, представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передавати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено законом або договором між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку представляє.
		Статтею 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
		Згідно з ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
		Право користування чужим майном, у тому числі нерухомим майном (житлом), є речовим правом, яке регулюється главою 32 ЦК України та виникає на підставі договору, закону, заповіту та рішення суду.
		Згідно приписів ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2017 року загальними зборами ОСББ «ЛЕГЕНДА-12» було затверджено Правила пропуску до будинку.
		Відповідно до п.2.3 вказаних Правил, відвідувачі, гості, орендарі, наймачі та інші особи мають право входу до будинку та до приміщень загального користування лише у присутності власника квартири (нежилого приміщення) або членів його сім`ї (чоловік, дружина, батьки, діти), або за пред`явленням нотаріально посвідченої особистої заяви власника квартири (нежилого приміщення) або нотаріально посвідченої довіреності, виданої особисто власником квартири (нежилого приміщення), в яких буде визначено особу, що має право входу до квартири або приміщення будинку та його дані (ПІБ, паспортні дані, адреса реєстрації).
		Відповідно до п.1 розділу V Статуту ОСББ «ЛЕГЕНДА-12», здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
		В матеріалах справи наявний лист від Голови правління ОСББ «Легенда-12» №13-09/17 від 13 вересня 2017 року, відповідно до якого вбачається, що правління ОСББ «Легенда-12» виразило свою незгоду з рішення відповідачів не надавати для ознайомлення оригінал довіреності №570/4-173 від 27 березня 2015 року за підписом ОСОБА_4 та завіреної віце-консулом України в Сан-Франциско (США) Парубець Я.Т., а від так вважатиме усі довіреності видані ОСОБА_3 з посиланням на довіреність від 27 березня 2015 року недійсними.
		03.09.2018 року Шевченківським районним судом м.Києва було прийнято рішення по справі №761/39802/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСББ «Легенда-12» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні квартирою, яким позов було задоволено частково.
		Так рішенням суду було встановлено факт чинення ОСББ «Легенда-12» перешкод ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в період з кінця серпня 2017 у користуванні квартирою та зобов`язано ОСББ «Легенда-12» усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у користуванні квартирою.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.12.2018 рішення суду було залишено без змін, а також додатково встановлено факт того, що положення Правил пропуску до будинку, суперечать закону та основоположним правам, пов`язаним із здійсненням права власності, яке гарантується державою.
		В постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 Верховний Суд України зазначив, що згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним, Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких відстав.
		Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, в тому числі з наявних в матеріалах справи не вбачається обставин на доведення факту відсутності права користування спірною квартирою у відповідачів.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилався на ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якого ОСББ «Легенда-12» як юридична особа - сприяє використанню, управлінню та використанню спільного майна співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .
		Одночасно з цим, з предмета позову вбачається втручання в речове право відповідачів щодо спірної квартири.
		Так, право користування чужим майном, у тому числі нерухомим майном (житлом), є речовим правом, яке регулюється главою 32 ЦК України та виникає на підставі договору, закону, заповіту та рішення суду.
		Щодо довіреності, то суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
		Згідно з ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої особи, яку вона представляє.
		Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства, довіреність не є правовою підставою для набуття права користування нерухомим майном особою, яка її отримала, а свідчить лише про наявність між особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
		Втім, згідно з практикою Верховного Суду України під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
		Під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги.
		Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		В той же час, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
		Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
		Посилання представника позивача на судову практику, а саме рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/7521/15-ц, суд залишає поза увагу з огляду на те, що у судовій справі на яку зробив посилання представник позивача оспорюються інші правові відносини, тобто відсутня ознака тотожності спору.
		Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Крім того, в порядку п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
		В матеріалах справи разом з відзивом до позовної заяви наявний розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого відповідачем було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 19 300 грн. 00 коп., а тому дані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів.
		Виходячи з наведеного та керуючись ст. 41, 47 Конституції України, ст. 16, 183, 316, 317, 319, 321, 355-356, 358, 365 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволені позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12» до ОСОБА_3 ,  ОСОБА_1 про визнання фактів - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників справи:
		Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12», місце знаходження - 01001, м. Київ, пров. Михайлівський, буд.12, код ЄДРПОУ - 33348956
		ОСОБА_3 , місце проживання -  АДРЕСА_5 , іпн - НОМЕР_1 
		ОСОБА_1 , місце проживання -  АДРЕСА_5 , іпн - НОМЕР_2 
		Повний текст рішення складений 25 серпня 2020 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...