Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/1413/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2020.
Дата набрання законної сили: 23.09.2020
Номер судового провадження: 61-17949ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                                                                         
		Іменем України                                   
		 
		23 вересня 2020 року                                                                   
		м. Київ
		                                                                                
		справа № 204/1413/18
		 
		провадження № 61-17949св19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач),       Фаловської І. М.,  
		 
		учасники справи:
		 
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , 
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року у складі судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та усунення від права на спадкування,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним первісним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . На час його смерті її батьки були розлучені. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є вона та його матір ОСОБА_2 . 
		Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частини квартири                   АДРЕСА_1 . 
		10 листопада 2008 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири. 
		03 червня 2008 року вона звернулася до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Пізніше, вона звернулася до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку майна її померлого батька                   ОСОБА_4 , однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею не подано оригінал правовстановлюючого документу на зазначене спадкове майно. 
		Вона не має можливості надати нотаріусу оригінали таких документів через їх відсутність у неї.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . 
		У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним зустрічним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4 .
		Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є вона та його дочка ОСОБА_3 . 
		Після смерті сина відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частини квартири                   АДРЕСА_1 . 
		Шлюб між її сином та ОСОБА_5 був розірваний 03 жовтня 2007 року, але фактично, починаючи з 2003 року вони разом не проживали.
		Саме з 2003 року її син ОСОБА_4 почав проживати разом із нею у спірній квартирі. Протягом всього часу проживання (більше п`яти років) вона опікувалася та матеріально забезпечувала свого сина, надавала допомогу у лікуванні, бо її син через інвалідність і тяжку хворобу був у безпорадному стані та не міг сам за собою доглядати. Його дочка і дружина не бажали надавати йому допомогу, навіть не відвідували його, тому ОСОБА_3 повинна бути усунена від права на спадкування за законом, оскільки ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , та усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_3 , як таку, що ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві - ОСОБА_4 , який через інвалідність і тяжку хворобу був у безпорадному стані. 
		Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 13 червня 2018 року об`єднано у одне провадження первісний та зустрічний позови. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року первісну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено повністю.
		Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
		Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		Задовольняючи первісні позовні вимоги та частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є                            ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , його рідні дочка і мати. Тобто, кожна з них має право на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
		Відмовляючи в задоволені зустрічних позовних вимог в частині усунення від права на спадкування, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не доведено належними доказами ті обставини, що спадкодавець ОСОБА_4 дійсно перебував в безпорадному стані, потребував допомоги саме своєї дочки ОСОБА_3 , а та, у свою чергу, ухилялася від надання йому допомоги при можливості її надання.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що дочка його сина повинна бути усунена від права на спадкування за законом, оскільки вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, а саме своєму батьку ОСОБА_4 , який через інвалідність і тяжку хворобу був у безпорадному стані. ОСОБА_3 не наведено будь-яких доказів того, що вона опікувалася та допомагала батьку коли той потребував допомоги, проте апеляційний суд не надав належної оцінки цим фактам та не дослідив їх певним чином, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У лютому 2020 року представник ОСОБА_3 адвокат Безменко М. Є. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не доведено факт ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги батьку, який був у безпорадному стані, посилання позивача за зустрічним позовом ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами. Показаннями свідків було підтверджено те, що ОСОБА_4 не був у безпорадному стані. Рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
		04 грудня 2019 року справа № 204/1413/18 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 17 березня               2008 року відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис про смерть № 1906 від 01 березня 2008 року.
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке, серед іншого, складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 липня 1994 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 8/236-94.
		Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстроване за спадкодавцем в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське МБТІ» Дніпропетровської обласної ради в реєстровій книзі № 193п за реєстровим № 45, що підтверджується штампом Комунального підприємства «Дніпропетровське МБТІ» Дніпропетровської обласної ради на самому свідоцтві та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно                                 від 13 жовтня 2008 року за № 20555558.
		Співвласником спадкодавця у квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , зокрема їй належить інша 1/2 частина квартири, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 липня 1994 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження                     № 8/236-94.
		ОСОБА_3 є рідною дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим 05 червня 1991 року Кіровським відділом ЗАГС міста Дніпропетровська, актовий запис № 362 від 05 червня 1991 року.
		ОСОБА_2 є рідною матір`ю померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження спадкодавця Серії НОМЕР_3 , виданим 19 вересня   1967 року Бречською селищною радою Корюківського району Чернігівської області, актовий запис № 17 від 02 грудня 1965 року.
		ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку звернулися до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі зазначених заяв була заведена спадкова справа за № 550/2008.
		07 лютого 2018 року державним нотаріусом Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки нею не надані документи, що посвідчують право власності на спадкодавця на вказане нерухоме майно.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частини перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
		Для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		Правила частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
		Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах                                      від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18),             від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).
		Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі                                          № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі                         № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
		У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від дочки ОСОБА_3 , а остання у свою чергу, умисно ухилялася від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування, у зв`язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги у річних частинах після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
		Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 10 листопада 2008 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупською Л. В., спадкоємицею 1/2 частки майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мати ОСОБА_2 . 
		Спадкове майно, на яке в зазначеній частці видано це свідоцтво, складається із: однієї другої частини квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів 20 липня 1994 року, розпорядження № 8/236, зареєстрованого в Дніпропетровському інвентарбюро за                 № НОМЕР_4 , реєстраційний номер 24772195. 
		На 1/2 частку вищезазначеного спадкового майна свідоцтво про право на спадщину ще не видано.
		Враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідно до положень частини першої статті 1267 ЦК України правильно визначився із частками у спадщині кожного із спадкоємців.
		Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                                              № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		                           
		ГоловуючийВ. С. Висоцька    Судді:А. І. Грушицький     А. А. Калараш   І. В. Литвиненко    І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...