Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 720/751/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2020.
Дата набрання законної сили: 24.09.2020
Номер судового провадження: 51-2465км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 13020470021234567

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		24 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 720/751/18
		провадження № 51-2465км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_9 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_11 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018260000000053, за обвинуваченням
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
		За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2019року ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Зараховано ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 27 квітня 2018 року по 2 травня 2018 року.
		Внесену заставу в сумі 140960 грн повернуто ОСОБА_12 .
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково і стягнуто на його користь із обвинуваченого 100000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
		За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він 6 лютого 2018року близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем Mercedes-Benz220 (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по автодорозі Т-26-03 сполученням Чернівці  Хотин  Недобоївці в межах населеного пункту с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області зі швидкістю більше 50 км/год (тобто з перевищенням допустимих меж у населеному пункті), проїжджаючи 15 км + 100 м вказаної дороги, грубо порушуючи вимоги п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, пунктів 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху (далі  ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не вибрав безпечної швидкості руху, неправильно застосував прийом керування транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся із автомобілем ВАЗ-2106 (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8 , який рухався взустрічному напрямку в межах своєї смуги руху.
		У результаті ДТП пасажиру автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_13 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 7 лютого 2018 року № 79 було заподіяно тілесні ушкодження, від яких він помер, а водію цього автомобіля  ОСОБА_8 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 23 березня 2018 року № 271-Н було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
		Чернівецький апеляційний суд вироком від 24 лютого 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого та її захисників залишив без задоволення, а апеляційну скаргу потерпілої задовольнив, скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10 в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційних скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 вказує на те, що місцевий суд в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_10 поклав ряд доказів, які сторона захисту вважає недопустимими, оскільки вони здобуті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та порушенням прав і свобод людини.
		Так, захисник наголошує на тому, що висновки судових автотехнічних експертиз щодо дослідження технічного стану та перевірки працездатності зовнішніх світлових приладів автомобілів Mercedes-Benz220 та ВАЗ-2106, а також висновок транспортно-трасологічної експертизи від 21 березня 2018 року № 111-А є недопустимими доказами, оскільки під час проведення цих експертних досліджень вказані автомобілі оглядав експерт без дозволу слідчого судді, чим було порушено права власників цих автомобілів на недоторканність володіння ними. 
		Також, на переконання касатора, недопустимим доказом є протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 7 лютого 2018 року, оскільки цей огляд був проведений без участі понятих та усупереч вимогам статей 104  106 КПК додаток до нього (схема до протоколу огляду місця ДТП) не підписаний особою, яка проводила огляд місця події, а саме слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Чернівецькій області ОСОБА_14 .
		Не погоджується сторона захисту і з протоколами проведення слідчих експериментів від 4 квітня 2018 року, оскільки ці слідчі дії було проведено з істотним порушенням кримінального процесуального закону, що, на переконання сторони захисту, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_15 (статиста).
		Крім того, захисник вважає недопустимим доказом висновок повторної транспортно-трасологічної експертизи від 6 вересня 2019 року № 154/19-29, оскільки на дослідження експерту було надано диск із 26фотофайлами, які в порядку ч. 11 ст. 290 КПК не були попередньо відкриті стороні захисту, а тому ставить під сумнів достовірність наданих прокурором на дослідження експертів фотографій. До того ж цю експертизу було проведено з допущенням суттєвих помилок у розрахунках, а висновки є суперечливими.
		Також ОСОБА_9 зазначає про допущені місцевим судом порушення вимог ст.363КПК, адже після допиту експерта ОСОБА_16 місцевий суд безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про необхідність підготуватися до захисту від нового доказу, яким стали показання вказаного експерта, та перейшов до стадії судових дебатів, чим порушив право ОСОБА_10 на захист.
		Стверджує, що факту вчинення ОСОБА_10 злочину в стані алкогольного сп`яніння не доведено, оскільки орган досудового розслідування порушив порядок відібрання біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження зметою визначення стану алкогольного сп`яніння (відібрання біологічних зразків було проведено до внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування), а тому висновок судово-токсикологічної експертизи суд мав визнати недопустимим доказом. 
		Місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні ряду клопотань сторони захисту, зокрема про проведення слідчого експерименту, повторних транспортно-трасологічної (щодо встановлення місця зіткнення транспортних засобів) та автотехнічної експертиз. 
		Крім того, касатор стверджує, щоапеляційний суд повторно не дослідив доказів, на дослідженні яких наголошувала сторона захисту, усупереч ст. 23 КПК безпосередньо не дослідив наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, не допитав повторно свідків, а лише послався на показання цих свідків, які вони надавали в суді першої інстанції, при цьому надав цим показанням іншу оцінку, ніж місцевий суд. Також апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні ряду клопотань сторони захисту, чим порушив право на захист обвинуваченого та, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, не навів у вироку переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей, на доводи викладені у цих скаргах, ув`язку з чим вирок цього суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК.
		У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_11 , як убачається зі змісту скарг, порушують питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_10 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування такого прохання наводять підстави та доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника ОСОБА_9 .
		Крім того, захисник ОСОБА_11 вказує на неправильне вирішення місцевим судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 , який не відповідає вимогам ст.128 КПК, оскільки вартість відновлення автомобіля ВАЗ-2106 шляхом проведення експертного дослідження не встановлювалася, а середня вартість непошкодженого такого автомобіля складає 1500 дол. США. При цьому потерпілий до позову не долучив будь-яких доказів на підтвердження понесених ним витрат на ремонт автомобіля та лікування.
		У касаційній скарзі засуджений додатково вказує на безпідставні висновки апеляційного суду щодо необхідності задоволення апеляційної скарги потерпілого та призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, яке є суворим.
		У запереченнях на касаційні скарги сторони захисту потерпілі заперечували проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисників і просили вирок апеляційного суду залишити без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав подані касаційні скарги та просив їх задовольнити.
		Прокурор та потерпілі заперечували проти задоволення вказаних касаційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений та його захисник ОСОБА_11 у касаційних скаргах, неможуть бути предметом перегляду вкасаційному суді.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст.94КПК.
		Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями потерпілих ОСОБА_8 , який розповів про обставини ДТП, що відбулася з вини водія автомобіля Mercedes-Benz 220 ОСОБА_10 , котрий виїхавши на смугу зустрічного руху, здійснив зіткнення з його автомобілем ВАЗ-2106; ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ; свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , які під час ДТП перебували у автомобілі ВАЗ-2106 та дали суду показання, аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_8 ; свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 щодо обставин ДТП, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були; свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , які дали суду показання щодо обставин проведення ряду слідчих дій за їх участю; експертів ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_16 ; даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 7 лютого 2018 року з фототаблицею до нього, за яким об`єктом огляду місця події є місце зіткнення автомобілів Mercedes- Benz 220 та НОМЕР_3 на автодорозі Т-26-03 сполученням Чернівці  Хотин  Недобоївці в межах населеного пункту с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області, а також зафіксовано розташування цих автомобілів, виявлено та зафіксовано осипи від них(т. 1, а.к.п. 17  35); даними протоколу проведеного слідчого експерименту від 4квітня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_8 , відповідно до якого встановлено, що зіткнення транспортних засобів сталося на смузі руху автомобіля ВАЗ-2106 (т. 2, а.к.п. 48  56); даними висновків щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 7 лютого 2018 року, судово-медичної токсикологічної експертизи від 12 лютого 2018 року № 229, згідно з яким у крові ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт у кількості 1,95 % (т. 1, а.к.п. 44, 47, 48); даними висновків судових автотехнічних експертиз від 5 березня 2018 року № 105-А і № 112-А, відповідно до яких гальмівна система та рульове керування автомобіля Mercedes- Benz 220 на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, які би могли спричинити ДТП, не виявлено, а зовнішні світлові прилади перебувають у стані часткової відмови через пошкодження правої фари, несправностей, які би могли спричинити ДТП, не виявлено (т. 1, а.к.п. 58  62, 67  70); даними висновків судових автотехнічних експертиз від 6 березня 2018 року № 106-А і № 113-А, відповідно до яких гальмівна система автомобіля ВАЗ-2106 знаходиться впрацездатному стані, рульове керування та ходова частина на момент огляду  внепрацездатному стані, неможливість перевірити працездатність зовнішніх світлових приладів, які на момент огляду були в непрацездатному стані, несправностей, які би могли спричинити ДТП, не виявлено (т. 1, а.к.п. 80  82, 87  92); даними висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 21березня 2018 року № 111-А, згідно з якою зіткнення автомобілів Mercedes- Benz 220 та ВАЗ-2106 відбулося на правій смузі руху в напрямку м. Хотин, а саме на смузі руху автомобіля ВАЗ-2106 (т. 1, а.к.п. 98  109); даними повторної судової транспортно-трасологічної експертизи від 6 вересня 2019 року № 154/19-29, відповідно до якої, враховуючи зафіксовану слідову інформацію у протоколі огляду місця ДТП від 7лютого 2018 року та додатків до неї, виявлено під час огляду місця події зіткнення автомобілів Mercedes-Benz 220 та НОМЕР_4 відбулося на смузі руху в напрямку с. Клішківці, тобто на смузі руху автомобіля ВАЗ-2106 (т. 4, а.к.п.229  233); даними висновку судової автотехнічної експертизи від 18 квітня 2018 року №212-А, згідно з якою водій ОСОБА_10 не виконав вимоги п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди (т. 2, а.к.п. 74  77); висновком судово-медичної експертизи від 26 лютого 2018 року № 79, відповідно до якого ОСОБА_13 спричинено смерть, яка настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок ДТП (т. 1, а.к.п.39  41); даними висновку судово-медичної експертизи від 30 березня 2018року № 271 мд, згідно з яким ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді переломів 6, 8, 10 ребер зліва, закритого поперечно-скалкового перелому лівої стегнової кістки на межі середньої та верхньої третини зі зміщенням відламків, розриву селезінки в середній третині з ушкодженням капсули та паренхіми, які є тяжкими тілесними ушкодженнями та отримані в результаті ДТП (т. 1, а.к.п. 163  167), а також дослідженими речовими доказами та іншими письмовими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
		Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності  достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
		Суди навели переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому суд касаційної інстанції визнає його правильним. 
		Доводи у касаційних скаргах захисників та засудженого про те, що висновки ряду судових експертиз у кримінальному провадженні, які суди обох інстанцій поклали в основу своїх рішень, є недопустимими доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза  це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. 
		Так, у ході перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що оспорювані стороною захисту висновки судових експертиз складено атестованими судовими експертами, а саме: ОСОБА_36 (має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» зі стажем роботи з 2006 року), ОСОБА_16 (завідувач Чернівецького відділення Київського НДІ судових експертиз, має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортних експертиз за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» зі стажем експертної роботи з 2005 року), ОСОБА_37 (має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортної експертизи та експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» зі стажем роботи з 2008 року), ОСОБА_38 (судовий експерт-токсиколог зі стажем роботи 3 роки), які були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, їх висновки узгоджуються з показаннями обвинуваченого та свідків, тому у Суду відсутні підстави вважати висновки судових автотехнічних експертиз від 5 березня 2018року № 105-А і № 112-А та від 6 березня 2018 року № 106-А і № 113-А, судової транспортно-трасологічної експертизи від 21березня 2018 року № 111-А, повторної судової транспортно-трасологісної експертизи від 6 вересня 2019 року № 154/19-29, судово-медичної токсикологічної експертизи від 12 лютого 2018 року № 229, а також судової автотехнічної експертизи від 18 квітня 2018 року № 212-А необ`єктивними або зробленими усупереч вимогам статей 101, 102 КПК.
		Твердження захисника ОСОБА_9 про те, що висновки судових автотехнічних експертиз щодо дослідження технічного стану і перевірки працездатності зовнішніх світлових приладів автомобілів Mercedes-Benz220 та ВАЗ-2106, а також висновок транспортно-трасологічної експертизи від 21 березня 2018 року №111-А є недопустимими доказами, Суд вважає безпідставними, оскільки вказані доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки судів обох інстанцій, які належним чином їх розглянули, визнали ці доводи неспроможними, навівши обґрунтовані мотиви своїх висновків.
		При цьому апеляційний суд, спростовуючи такі доводи, зазначені в апеляційних скаргах захисників та засудженого, дійшов обґрунтованого висновку, що огляд транспортного засобу експертом не є слідчою дією, проведення якої потребує дозволу слідчого судді, та не оформлюється жодними процесуальними документами (наприклад, протоколом огляду, обшуку тощо), а тому вказані висновки експертів не можуть бути визнані недопустимими доказами. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Посилання касатора на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 23травня 2018 року у провадженні № 51-1173звп18 (справа № 159/451/16-к), як на додатковий аргумент необхідності визнання проведеного експертом огляду автомобілів незаконним, колегія суддів не бере до уваги, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про проведення з істотним порушенням вимог КПК такої слідчої дії, як огляд місця події та автомобілів саме слідчим і прокурором, а не експертом під час проведення експертизи.
		Що стосується тверджень сторони захисту про недопустимість як доказу висновку повторної транспортно-трасологічної експертизи від 6 вересня 2019 року №154/19-29 з підстав того, що на дослідження експерту було надано диск із 26 фотофайлами, які в порядку ч. 11 ст. 290 КПК не були попередньо відкриті стороні захисту, слід зазначити таке.
		Відповідно до ч. 11 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов`язані здійснити відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні місцевого суду від 11 травня 2019 року стороною обвинувачення було заявлено клопотання щодо необхідності призначення повторної транспортно-трасологічної експертизи з метою встановлення місця ДТП з огляду на суперечливу позицію сторін щодо місця зіткнення. Місцевий суд ухвалою від 11 травня 2019 року задовольнив це клопотання, призначив повторну транспортно-трасологічну експертизу та направив на дослідження експертам матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_10 .
		Надалі від експерта, якому було доручено проведення вищевказаної експертизи, надійшло клопотання про надання йому фото та відео з місця ДТП на електронному носієві, необхідних для проведення експертизи.
		У наступному судовому засіданні, яке відбулося 31 травня 2019 року, прокурор надав диск із фотографіями, які були зроблені на місці ДТП під час проведення огляду місця події та містяться в додатках до протоколу ОМП від 7лютого 2018року у вигляді фототаблиці. Вищевказаний диск із фотографіями був оглянутий у судовому засіданні та направлений до експертної установи на виконання вимог експерта. При цьому сторона захисту не висловлювала жодних заперечень проти долучення і направлення цього диска експерту.
		Під час перевірки доводів, викладених у касаційних скарг сторони захисту, було встановлено, що фотографії, які містяться на диску та які були предметом дослідження експерта, і фотографії долучені до протоколу ОМП від 7 лютого 2018року, з яким сторона захисту була ознайомлена під час виконання вимог ст.290 КПК, однакові, що свідчить про безпідставність доводів захисників та засудженого стосовно порушення вимог ч. 11 ст. 290 КПК.
		Наведені у касаційній скарзі захисником ОСОБА_9 розрахунки щодо встановлення місця зіткнення автомобілів Mercedes-Benz 220 та НОМЕР_4 не свідчать про те, що під час проведення повторної транспортно-трасологічної експертизи було допущено помилки у розрахунках, а висновки цієї експертизи містять суперечності, оскільки допитаний у судовому засіданні місцевого суду експерт ОСОБА_16 пояснив, що для проведення експертизи йому було надано достатньо даних і він, використовуючи слідову інформацію з протоколу огляду місця події та додатків до протоколу, з урахуванням параметрів проїзної частини дороги дійшов висновку, що зіткнення транспортних засобів сталося на полосі руху автомобіля ВАЗ-2106. 
		Враховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, об`єктивних підстав недовіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у судів попередніх інстанцій не було. Не має таких підстав і у колегії суддів.
		При цьому висновки повторної транспортно-трасологічної експертизи від 6 червня 2019 року № 154/19-29 повністю узгоджуються з висновками попередньої транспортно-трасологічної експертизи від 21березня 2018 року № 111-А щодо встановлення місця зіткнення автомобілів Mercedes-Benz 220 та НОМЕР_4 , яку було проведено з дослідженням вищевказаних автомобілів.
		Посилання сторони захисту на те, що факту вчинення ОСОБА_10 злочину в стані алкогольного сп`яніння не доведено, оскільки орган досудового розслідування порушив порядок відібрання біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп`яніння (відібрання біологічних зразків проводилося до внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування), а тому висновок судово-токсикологічної експертизи є недопустимим доказом, Суд вважає необґрунтованими.
		Так, відповідно до п. 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі  Інструкція), в разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.
		Згідно з пунктами 10, 13, 14 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів у закладі охорони здоров`я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 7 лютого 2018 року, під час проведення огляду працівником медичного закладу у ОСОБА_10 було відібрано зразки крові для проведення токсикологічної експертизи, які обвинувачений надав добровільно у присутності слідчого (т. 1, а.к.п. 44).
		Надалі слідчим на стадії проведення досудового розслідування було витребувано з медичного закладу вказані зразки крові та направлено експерту для проведення судово-медичної токсикологічної експертизи (т. 1, а.к.п. 45).
		Отже, відібрання біологічних зразків у ОСОБА_10 було здійснено відповідно до вимог п. 8 розділу І та п. 14 розділу ІІІ Інструкції, тому необхідності в отриманні зразків для проведення експертизи в порядку, встановленому ст. 245 КПК, у слідчого не було, оскільки положеннями цієї Інструкції передбачено, що у разі ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у вищезазначених закладах охорони здоров`я, що й було виконано.
		Таким чином, доводи сторони захисту про те, що біологічні зразки для проведення судово-медичного дослідження (даними висновку якого підтверджено стан алкогольного сп`яніння) було взято з порушенням процедури їх отримання, є непереконливими.
		Доводи сторони захисту про недопустимість протоколів, складених зарезультатами проведених у кримінальному провадженні слідчих дій, єнеобґрунтованими з огляду на таке.
		За змістом ч. 7 ст. 223 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для проведення таких слідчих дій: пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.
		Так, протокол ОМП 7 лютого 2018 року органом досудового розслідування складений із дотриманням вимог статей 104, 105 КПК. Указаний документ підписано слідчими ОСОБА_14 , ОСОБА_39 та понятими ОСОБА_31 ОСОБА_40 , які в місцевому суді підтвердили факт проведення зазначеної слідчої дії та розповіли обставини їїпроведення, а також про те, що після закінчення огляду місця ДТП їм була надана можливість ознайомитися з протоколом, після чого вони розписалися в ньому, не висловлюючи жодних зауважень.
		Те, що схема ДТП, долучена до протоколу ОМП від 7 лютого 2018 року, була підписана слідчим ОСОБА_39 , а не слідчим ОСОБА_14 , не є підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом, оскільки слідчий СУ ГУ НП в Чернівецькій області ОСОБА_41 , який згідно з цим протоколом брав безпосередню участь в огляді місця події, визначений начальником органу досудового розслідування слідчим у цьому кримінальному провадженні, зазначений у витягу з ЄРДР як слідчий у цьому кримінальному провадженні, вніс відомості за фактом вчинення ДТП до ЄРДР, а тому цей слідчий був наділений відповідними повноваженнями для складання процесуальних документів під час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
		Слідчі експерименти з потерпілим та свідками проведені з дотриманням вимог ст.240 КПК, а за результатами цих слідчих дій складено відповідні протоколи, зміст яких відповідає положенням ст. 104 цього Кодексу. При цьому посилання сторони захисту як на підставу визнання цих протоколів недопустимими доказами на відсутність підпису статиста у цих протоколах є безпідставними з огляду на те, що змісти протоколів перевіряли суди попередніх інстанцій шляхом допиту в місцевому суді статиста ОСОБА_15 , який підтвердив свою участь у цих слідчих діях та їх хід, зафіксований у цих документах, а також підтвердив випадковий характер того, що в протоколі відсутній його підпис.
		Також, як було встановлено у ході прослуховування звукозаписів судових засідань місцевого суду від 2жовтня 2018 року та від 29 листопада 2018 року, суд першої інстанції в повній мірі дослідив, а апеляційний суд надалі перевірив доводи сторони захисту щодо незаконних дій слідчого під час проведення слідчих експериментів, які спростовуються показаннями свідка ОСОБА_15 (статиста) і свідків ОСОБА_29 і ОСОБА_30 (понятих).
		Твердження захисників та засудженого про порушення судами обох інстанцій вимог статей 22, 26, 27 КПК касаційний суд вважає безпідставними із огляду на те, що всі клопотання сторони захисту були вирішені місцевим судом із дотриманням вимог ст. 350 КПК, з прийняттям відповідних рішень  як окремих процесуальних документів, так і постановлених без виходу до нарадчої кімнати, що відображено в журналах судового засідання. Такі рішення є достатньо обґрунтованими, при цьому відмова місцевого суду в призначенні повторних транспортно-трасологічних та автотехнічної експертиз і в безпосередньому дослідженні як речового доказу автомобіля ВАЗ-2106 мотивовані тим, що на час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції місцезнаходження вищевказаного автомобіля невідоме, що унеможливлює його безпосередній огляд, а також його дослідження для проведення повторних транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз.
		Як було встановлено судами попередніх інстанцій, мати обвинуваченого ОСОБА_10 викупила у ОСОБА_8 пошкоджений після ДТП автомобіль ВАЗ-2106 ще на стадії проведення досудового розслідування, після чого доля цього автомобіля невідома. Вказане потерпілий підтвердив і у суді касаційної інстанції, а тому висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні наведенихвище клопотань сторони захисту, колегія суддів вважає достатньо мотивованими та обґрунтованими.
		Доводи у касаційних скаргах сторони захисту про допущені місцевим судом порушення вимог ст. 363 КПК є необґрунтованими, оскільки вказані доводи обвинуваченого та його захисників були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанцій, який належним чином їх розглянув, визнав ці доводи необґрунтованими, належним чином умотивувавши свої висновки. З такими висновками погоджується Верховний Суд.
		Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, та в порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого, обвинуваченого та його захисників, перевірив викладені, зокрема у апеляційних скаргах сторони захисту, доводи, аналогічні доводам у їхніх касаційних скаргах, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків. 
		Твердження сторони захисту про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст.404 КПК повторно не дослідив доказів, яким, на думку сторони захисту, місцевий суд не надав належної оцінки, та безпідставно, без належного мотивування такого рішення відмовив у задоволенні ряду клопотань сторони захисту,касаційний суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що усі наявні вматеріалах кримінального провадження докази були ретельно досліджені судом апеляційної інстанції. При цьому всупереч твердженням захисників та засудженого апеляційний суд не надавав іншої, ніж суд першої інстанції, оцінки дослідженим письмовим доказам та показанням свідків, допитаних у суді першої інстанції.
		Крім того, з огляду на положення ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд обґрунтовано відмовив захиснику в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, оскільки сторона захисту не обґрунтувала, чому докази місцевим судом досліджені не повністю або з порушеннями, а незгода захисників та засудженого з оцінкою заявлених в апеляційних скаргах доказів не є підставою для їх повторного дослідження. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
		Що стосується клопотання захисту про визнання ряду доказів недопустимими, тосуд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, розглянув його в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, в якому зазначив мотиви відмови у задоволенні вказаного клопотання. Такі рішення є достатньо обґрунтованими.
		Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а вирок апеляційного суду  вимогам статей 374, 420 цього Кодексу.
		Покарання призначено апеляційним судом ОСОБА_10 з дотриманням вимог статей50, 65 КК з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючих даних про особу обвинуваченого, за наявності обставин, що обтяжують і пом`якшують покарання, та є справедливим.
		Цивільний позов місцевим судом вирішено відповідно до вимог статей 127-129КПК. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом із дотриманням вимог статей 23, 1168 ЦК.
		При цьому твердження захисника ОСОБА_11 про неправильне вирішення місцевим судом цивільного позову потерпілого щодо відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими з огляду на те, що потерпілий до обвинуваченого не заявляв вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а тому місцевий суд відповідно до положень ч. 2 ст. 264 ЦПК розглянув позов ОСОБА_8 в межах заявлених ним позовних вимог та обґрунтовано задовольнив їх частково.
		Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції прирозгляді кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Чернівецького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_11   без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...