Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2852/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2020. Зареєстровано: 30.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 вересня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 905/2852/16 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Жукова С.В.
		за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
		 
		учасники справи:
		боржник - Приватне акціонерне товариство "АВК"
		представник - адвокат Діденко Ю.О. (довіреність від 21.09.2020)
		ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Русток"
		кредитор - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління
		кредитор - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку"
		кредитор - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль"
		представник - адвокат Гіндрюк Т.С. (довіреність №113/18 від 03.04.2018) 
		кредитор - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний промислово-інвестиційний банк"
		представник - адвокат Дутковський Б.В. (довіреність №09/12/330 від 20.09.2019)
		кредитор - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"
		представник - адвокат Киричук Р.П. (довіреність від 30.01.2020)
		розпорядник майна - арбітражний керуючий Пічахчі Сергій Володимирович
		 
		розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВК"
		на постанову Східного апеляційного господарського суду 
		від 12.05.2020 
		у складі колегії суддів: Білецької А.М. (головуюча), Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф. 
		та ухвалу Господарського суду Донецької області (в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Сбербанк", Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк")
		від 24.12.2019
		у складі судді Тарапати С.С.
		в межах справи №905/2852/16
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Русток"
		до Приватного акціонерного товариства "АВК"
		про банкрутство
		ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		1. 16.06.2020 Приватне акціонерне товариство "АВК" (далі - ПрАТ "АВК") звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 15.06.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 (в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк"), Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль"), Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку") та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк")) у справі №905/2852/16 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
		2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2852/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2020.
		2.1. У зв`язку з відпусткою суддів Білоуса В.В. та Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2852/16 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Погребняка В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020.
		3. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2020 у складі колегії суддів Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Погребняка В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №905/2852/16 за касаційною скаргою ПрАТ "АВК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 (в частині розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Промінвестбанк") та призначено її розгляд на 06.08.2020 о 10:00.
		4. У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О. та судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2852/16 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020; ухвалою Суду від 03.08.2020 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу №905/2852/16 за касаційною скаргою ПрАТ "АВК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 (в частині розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Промінвестбанк") і доданими до неї документами до провадження; ухвалено здійснити розгляд касаційної скарги у судовому засіданні 06.08.2020 о 10:00, призначеному ухвалою Суду від 02.07.2020.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 у складі колегії суддів Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г. відкладено розгляд касаційної скарги ПрАТ "АВК" на постанову апеляційного суду 12.05.2020 та ухвалу місцевого суду 24.12.2019 в частині розгляду спірних кредиторських вимог у справі №905/2852/16 на 27.08.2020 о 10:00.
		6. У зв`язку з відпусткою суддів Білоуса В.В. та Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2852/16 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020; ухвалою Суду від 26.08.2020 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу №905/2852/16 за касаційною скаргою ПрАТ "АВК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 (в частині розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Промінвестбанк") і доданими до неї документами до провадження; ухвалено здійснити розгляд касаційної скарги у судовому засіданні 27.08.2020 о 10:00, призначеному ухвалою Суду від 06.08.2020.
		6.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2020 у складі колегії суддів Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Жукова С.В. відкладено розгляд касаційної скарги ПрАТ "АВК" на постанову апеляційного суду 12.05.2020 та ухвалу місцевого суду 24.12.2019 в частині розгляду спірних кредиторських вимог у справі №905/2852/16 на 24.09.2020 о 09:50.
		7. АТ "Сбербанк", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль" подали відзиви на касаційну скаргу ПрАТ "АВК".
		7.1. 23.09.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ПрАТ "АВК" про оголошення перерви у розгляді справи №905/2852/16.
		ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
		8. Провадження у справі №905/2852/16 про банкрутство ПрАТ "АВК" (далі - боржник) порушено ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2016 (залишена без змін постановою апеляційного суду 06.12.2016 і постановою касаційного суду 16.05.2017) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Русток" (далі - ініціюючий кредитор) за результатами підготовчого засідання за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство) із введенням щодо боржника процедури розпорядження майном та призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Пічахчі С.В.; цією ж ухвалою визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора на суму 1 467 043, 01 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		9. 24.10.2016 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АВК" на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №36568.
		10. Упродовж визначеного частиною першою статті 23 Закону про банкрутство строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АВК" із заявами з вимогами до боржника звернулися такі кредитори:
		- 15.11.2016 ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" з грошовими вимогами на суму 426 935 964, 55 грн. та на суму 211 928 465, 23 грн. забезпечених заставою майна боржника вимог;
		- 16.11.2016 ПАТ "Сбербанк" з грошовими вимогами на суму 1 866 861 740, 89 грн.;
		- 17.11.2016 ПАТ "Промінвестбанк" з грошовими вимогами на суму 2 211 045 553, 12 грн., з яких 489 303 453, 90 грн. забезпечені заставою майна боржника;
		- 18.11.2016 ПАТ "Укртрансгаз" в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз з грошовими вимогами на суму 90 920, 54 грн. (з урахуванням уточнень);
		- 21.11.2016 ПАТ Райффайзен Банк Аваль" з грошовими вимогами на суму 564 401 358, 57 грн., з яких 42 496 876 грн. забезпечені заставою майна боржника;
		- 22.11.2016 ПАТ "Державний ощадний банк України" з грошовими вимогами на суму 5 148 грн.
		11. Розгляд справи у попередньому засіданні неодноразово відкладався місцевим судом у зв`язку з ненаданням учасниками справи витребуваних документів, а також направленням матеріалів справи до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової економічної експертизи спірних кредиторських вимог АТ "Сбербанк" (щодо відповідності матеріалам справи розрахунку заборгованості боржника за кредитним договором (зі змінами і доповненнями) та відповідності методу нарахування процентів умовам кредитного договору); провадження у справі зупинялося до завершення касаційного перегляду ухвали підготовчого засідання.
		12. 06.09.2017 до місцевого суду надійшли пояснення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за №140-9-5/1352 від 05.09.2017 про те, що що вимоги банку на суму 42 496 876 грн. є такими, що забезпечені заставою майна боржника, а на суму 399 763 544, 95 грн. є конкурсними.
		09.10.2017 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подано до місцевого суду клопотання за №140/8/2123 від 04.10.2017 про долучення до матеріалів справи розрахунку заявленої до боржника пені за кожним окремим траншем кредитного договору №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013.
		07.11.2019 до місцевого суду надійшов висновок експерта №5122/5640 від 28.10.2019 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи №905/2852/16.
		28-29.11.2019 до місцевого суду подано пояснення (з уточненням) ПрАТ "АВК" щодо кредиторських вимог АТ "Сбербанк", до якого долучено розрахунок заборгованості процентів; пояснення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Промінвестбанк" у справі.
		13. 24.12.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області за результатами розгляду по суті у попередньому засіданні конкурсних вимог визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ "АВК" з вимогами:
		1) ТОВ "Русток" (код ЄДРПОУ 23420130) на суму основного боргу - 1 467 043, 01 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 13 780 грн. (вимоги І черги); 
		2) ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровське обласне управління (код ЄДРПОУ 09305480) на суму основного боргу 2 392 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756 грн. (вимоги І черги); 
		3) ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (код ЄДРПОУ 36470620) на суму основного боргу 439 344 570, 14 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756 грн. (вимоги І черги); 
		4) АТ "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) на суму основного боргу 399 763 544, 95 грн. (вимоги IV черги), судовий збір - 2 756 грн. (вимоги І черги) та пеня на суму - 0,78 грн. (вимоги VI черги), в іншій частині заявленої суми відмовлено; 
		5) ПАТ "Промінвестбанк" (код ЄДРПОУ 00039002) на суму основного боргу - 1 343 172 078, 96 грн. (вимоги ІV черги) та судовий збір - 2 756 грн. (вимоги І черги), в іншій частині заявленої суми відмовлено;
		6) АТ "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784) на суму основного боргу 962 786 220, 61 грн. та судовий збір - 2 756 грн. (вимоги І черги), в іншій частині заявленої суми відмовлено.
		Визнано такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо вимоги кредиторів, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, а саме:
		ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (код ЄДРПОУ 36470620) на суму боргу 199 518 859, 64 грн.;
		АТ "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) на суму боргу 42 496 876 грн.;
		ПАТ "Промінвестбанк" (код ЄДРПОУ 00039002) на суму боргу 489 303 453, 90 грн.;
		АТ "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784) на суму боргу - 442 326 669, 35 грн.
		Відмовлено АТ "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801) в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз (код ЄДРПОУ 25698645) у визнанні вимог на суму боргу 90 920, 54 грн.
		Вирішено інші процесуальні питання, пов`язані із здійсненням процедури банкрутства боржника на стадії розпорядження майном.
		14. 09.01.2020 ухвалою Господарського суду Донецької області виправлено описки та арифметичну помилку в ухвалі Господарського суду Донецької області за результатами попереднього засідання від 24.12.2019 у справі №905/2852/16 про банкрутство ПрАТ "АВК", а саме:
		1) викладено абзац 7 сторінки 35 мотивувальної частини ухвали у такій редакції:
		"З огляду на зазначене, суд визнає заборгованість з комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір в сумі 307 315 доларів США (за курсом НБУ 7 993 804, 64 грн.)".
		2) викладено абзац 7 сторінки 36 мотивувальної частини ухвали у такій редакції:
		"З огляду на викладене суд відмовляє у визнанні заявлених вимог частково в сумі 717 179, 67 доларів США".
		3) викладено абзац 1 сторінки 38 мотивувальної частини ухвали у такій редакції:
		"З огляду на зазначене суд визнає безпідставними заперечення боржника і розпорядника майна, а вимоги АТ "Сбербанк" обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню в загальному розмірі 1 848 178 378, 00 грн., з яких: 1 405 851 708, 65 грн. - вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів; 442 326 669, 35 грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо; в іншій частині заявлених вимог відмовляє".
		4) Викладено пункт 6 частини першої резолютивної частини ухвали у такій редакції:
		"…6) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м. Київ в сумі основного боргу - 1 405 851 708, 65 грн. та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.".
		15. Розглядаючи у процедурі розпорядження майном ПрАТ "АВК" кредиторські вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", місцевий суд встановив, що банком заявлено до боржника вимоги на суму 426 935 964, 55 грн., що є заборгованістю за кредитними договорами №ККPOD.96142.003 від 19.02.2013 на суму 301 778 185, 23 грн. та №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 на суму 125 157 779, 32 грн. і не забезпечені заставою; також, банк просив включити до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" витрати на оплату судового збору на суму 2 756 грн. та включити окремо до реєстру вимоги банку за кредитним договором №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 як такі, що забезпечені заставою майна боржника на суму 211 928 465, 23 грн.; в обґрунтування заявлених вимог банк зазначив про невиконання боржником умов кредитних договорів 19.02.2013 і 17.10.2013.
		15.1. Суд встановив, що розпорядником майна боржника в порядку частини п`ятої статті 23 Закону про банкрутство розглянуто кредиторські вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку". У повідомленні про розгляд кредиторських вимог 02.12.2016 та у відзиві на заяву щодо спірних вимог 10.10.2017 розпорядником визнано кредиторські вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до боржника на загальну суму 637 385 149, 68 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та 2 756 грн. судового збору у першу чергу.
		Боржник в оновленому відзиві щодо кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" від 30.11.2017 визнав вимоги банку на загальну суму 637 387 905, 68 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника із внесенням їх до реєстру окремо.
		У поясненнях щодо кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", що надійшли до суду 07.03.2019, боржник визнав кредиторські вимоги банку на суму 19 135 155, 35 доларів США, що за курсом долара США до гривні станом на 26.10.2016 становило 489 770 041, 73 грн. як такі, що забезпечені заставою та підлягають включенню до реєстру вимог окремо, в іншій частині вимоги не визнано як такі, що є відсотками за кредитом, нарахованими банком після спливу визначеного договором строку кредитування.
		15.2. Судом встановлено, що між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПрАТ "АВК" укладено кредитний договір №ККPOD.96142.003 від 19.02.2013 (далі - кредитний договір-1) з додатковими угодами №1-№11 у червні 2013 року - грудні 2014 року, за умовами яких банк надав боржнику-позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) на умовах, визначених цим договором; сторони встановлюють, що зобов`язання банку з надання кредиту не є безвідкличними (пункт 1.1 кредитного договору-1); кредит надається у розмірі 9 000 000 доларів США терміном користування до 01.03.2015 включно (пункт 1.1.1 кредитного договору-1 в редакції додаткової угоди №7 від 30.04.2014 та пункт 1.1.2 кредитного договору-1 в редакції додаткової угоди №10 від 18.11.2014).
		Суд встановив, що відповідно до пункту 4.2.1 кредитного договору-1, позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісію за фактичний строк користування кредитом, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
		Судом встановлено, що банк-кредитор зобов`язання за кредитним договором-1 виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується виписками по особових рахунках боржника. Однак, у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань станом на 26.10.2016 виникла заборгованість по тілу кредиту 9 000 000 доларів США, що боржником визнана в повному обсязі.
		Судом встановлено, що ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" нараховано боржнику прострочену заборгованість за процентами за кредитним договором-1 станом на 26.10.2016 на суму 2 790 375 доларів США. Суд зауважив, що нарахування банком процентів після відкриття відносно боржника - ПрАТ "АВК" провадження у справі про банкрутство ухвалою місцевого суду 20.10.2016 є неправомірним.
		Водночас, з урахуванням умов кредитного договору-1 щодо здійснення банком розрахунку відсотків (процентів) за користування кредитними коштами щоденно до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та щодо строку дії цього договору до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором (пункти 2.7, 2.8, 7.1 кредитного договору-1), місцевий суд дійшов висновку, що банком правомірно нараховано боржнику проценти за користування кредитними коштами після направлення боржнику вимоги від 17.03.2015 №5471 щодо погашення заборгованості за кредитним договором-1.
		За таких обставин, місцевий суд, здійснивши власний перерахунок заявленої банком суми кредиторських вимог до боржника станом на 26.10.2016 за курсом долара США до гривні станом на дату звернення 15.11.2016 ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" з грошовими вимогами до ПрАТ "АВК" та виключивши із суми спірних вимог нараховані банком проценти за користування кредитом за період 21.10.2016-26.10.2016, дійшов висновку, що заборгованість боржника перед ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором-1 складається із простроченої заборгованості по тілу кредиту - 9 000 000 доларів США (по курсу НБУ еквівалентно 231 761 106 грн.) та простроченої заборгованості за процентами - 2 763 375 доларів США (по курсу НБУ еквівалентно 71 160 316, 25 грн.).
		Разом з тим, зважаючи на те, що за розрахунком суду розмір заборгованості боржника перед ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором-1 є більшим (302 921 422, 25 грн.), ніж заявлено банком, а суд в силу приписів частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених кредитором вимог, місцевий суд визнав обґрунтованими грошові вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором-1 у заявленому банком розмірі 301 778 185, 23 грн. (231 761 106 грн. тіла кредиту та 70 017 079, 23 грн. процентів за кредитним договором-1).
		15.3. Судом встановлено, що між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПрАТ "АВК" укладено кредитний договір №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 (далі - кредитний договір-2) з додатковими угодами №1-№7 у листопаді 2013 року - грудні 2014 року, за умовами яких банк надав боржнику-позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) на умовах, визначених цим договором; сторони встановлюють, що зобов`язання банку з надання кредиту не є безвідкличними (пункт 1.1 кредитного договору-1); кредит надається у розмірі 10 000 000 доларів США терміном користування до 28.02.2015 включно (пункт 1.1.1 кредитного договору-2 та пункт 1.1.2 кредитного договору-2 в редакції додаткової угоди №3 від 27.02.2014).
		Суд встановив, що відповідно до пункту 4.2.1 кредитного договору-2, позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісію за фактичний строк користування кредитом, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
		Судом встановлено, що банк-кредитор зобов`язання за кредитним договором-2 виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується виписками по особових рахунках боржника. Однак, у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань станом на 26.10.2016 виникла заборгованість по тілу кредиту 9 987 562, 29 доларів США, що боржником визнана в повному обсязі.
		Судом встановлено, що ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" нараховано боржнику прострочену заборгованість за процентами за кредитним договором-2 станом на 26.10.2016 на суму 3 182 287, 04 доларів США. Суд зауважив, що нарахування банком процентів після відкриття відносно боржника - ПрАТ "АВК" провадження у справі про банкрутство ухвалою місцевого суду 20.10.2016 є неправомірним.
		Водночас, з урахуванням умов кредитного договору-2 щодо здійснення банком розрахунку відсотків (процентів) за користування кредитними коштами щоденно до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та щодо строку дії цього договору до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором (пункти 2.7, 2.8, 7.1 кредитного договору-2), місцевий суд дійшов висновку, що банком правомірно нараховано боржнику проценти за користування кредитними коштами після направлення боржнику вимоги від 17.03.2015 №5470 щодо погашення заборгованості за кредитним договором-2.
		За таких обставин, місцевий суд, здійснивши власний перерахунок заявленої банком суми кредиторських вимог до боржника станом на 26.10.2016 за курсом долара США до гривні станом на дату звернення 15.11.2016 ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" з грошовими вимогами до ПрАТ "АВК" та виключивши із суми спірних вимог нараховані банком проценти за користування кредитом за період 21.10.2016-26.10.2016, дійшов висновку, що заборгованість боржника перед ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором-2 складається із простроченої заборгованості по тілу кредиту - 9 987 562, 29 доларів США (по курсу НБУ еквівалентно 257 192 053, 62 грн.) та простроченої заборгованості за процентами - 3 151 492, 05 доларів США (по курсу НБУ еквівалентно 81 154 809, 23 грн.).
		Зважаючи на те, що за розрахунком суду розмір заборгованості боржника перед ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором-2 є більшою (338 346 862, 85 грн.), ніж заявлено банком, місцевий суд визнав обґрунтованими грошові вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором-2 у заявленому банком розмірі 337 086 244, 55 грн. (257 192 053, 62 грн. тіла кредиту та 79 894 190, 93 грн. процентів за кредитним договором-2).
		15.4. Судом встановлено, що в забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 (кредитний договір-2) 17.10.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПрАТ "АВК" укладено договір застави майна №ZXD029500.96142.008 (далі - договір застави-1) та договори №№1-4 від 23.10.2013, 30.01.2014, 27.02.2014, 17.06.2014 про внесення змін до договору застави-1, відповідно до яких боржник-заставодавець передав у заставу банку майно згідно опису в пункті 6 цього договору в забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ "АВК" перед банком-заставодержателем; пунктом 2 договору (у редакції договору про внесення змін №3 від 17.10.2013) сторони визначили перелік зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору-2, укладеного між заставодержателем та позичальником-заставодавцем, які забезпечуються заставою за цим договором.
		Судом встановлено, що пунктом 3 договору застави-1 визначено, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму кредиту, відсотків, комісії за користування кредитними коштами протягом дії кредитного договору, а також суму штрафів та пені, завданих порушенням позичальником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження.
		Суд встановив, що за умовами пункту 6 договору застави-1 (з урахуванням договору №4 від 17.06.2014 про внесення змін до договору застави-1), у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, заставодавець надав у заставу устаткування, обладнання та інше рухоме майно у кількості 57 одиниць за переліком; предмет застави належить заставодавцю на праві власності та передається у заставу з усіма його приналежностями; заставне майно за цільовим призначенням є виробничим обладнанням, що знаходиться за адресами: місто Дніпропетровськ (Дніпро), вул. Журналістів, 11 та місто Донецьк, вул. 1-а Олександрівка, 9. 
		Судом встановлено, що згідно з пунктом 9 договору застави-1 (у редакції від 17.06.2014) за згодою сторін вартість предмета застави становить 140 642 335, 46 грн., балансова вартість складає 152 892 615, 20 грн.
		15.5. Суд встановив, що в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ "АВК" за кредитним договором №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 (кредитний договір-2) 18.10.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПрАТ "АВК" укладено договір застави №ZXD029500.96142.010 (далі - договір застави-2) та договори №№1-3 про внесення змін до договору застави-2, відповідно до яких боржник-заставодавець надав у заставу банку майнові права за контрактом на отримання товару за переліком у пункті 1 цього договору (майнові права за контрактом від 20.11.2012 №1505.11.2012 між МСА та ПрАТ "АВК"); перелік майна, права на яке передаються в заставу, перелічено в пункті 6 договору застави майнових прав; пунктом 2 договору (у редакції договору про внесення змін №3 від 17.10.2013) сторони визначили перелік зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору-2, укладеного між заставодержателем та позичальником-заставодавцем, які забезпечуються заставою за цим договором.
		Судом встановлено, що пунктом 3 договору застави-2 визначено, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму кредиту, відсотків, комісії за користування кредитними коштами протягом дії кредитного договору, а також суму штрафів та пені, завданих порушенням позичальником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження.
		Суд встановив, що за умовами пункту 6 договору застави-2, у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, заставодавець надав у заставу майнові права на майно у кількості 9 одиниць за переліком; предмет застави належить заставодавцю на праві власності і передається у заставу з усіма його приналежностями; заставне майно за цільовим призначенням є виробничим обладнанням та знаходиться за адресами: місто Дніпропетровськ (Дніпро), вул. Журналістів, 11 та місто Донецьк, вул. 1-а Олександрівка, 9. 
		Судом встановлено, що згідно з пунктом 8 договору застави-2 вартість предмета застави становить 2 121 516 євро, що за курсом НБУ станом на дату подання заяви 15.11.2016 (27,7521) становить 58 876 524, 18 грн.
		15.6. Застосувавши до спірних правовідносин положення частини другої статті 45 та частини шостої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), норми якого регулюють процедуру банкрутства ПрАТ "АВК" з 21.10.2019, у тому числі під час розгляду спірних кредиторських вимог у попередньому засіданні 24.12.2019, місцевий суд дійшов висновку, що визнані судом кредиторські вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до ПрАТ "АВК" на загальну суму 638 864 429, 78 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" як забезпечені заставою майна (рухомого майна та майнових прав) боржника згідно з договорами застави 1, 2 на суму 199 518 859, 64 грн. (140 642 335, 46 грн. + 58 876 524, 18 грн.), а грошові вимоги, як конкурсні, на суму 439 344 570, 14 грн. у четверту чергу як вимоги, не забезпечені заставою майна боржника, 2 756 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у першу чергу задоволення.
		16. Розглядаючи у попередньому засіданні кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", місцевий суд встановив, що банком заявлено до боржника вимоги на суму 564 401 358, 57 грн., з яких 2 756 грн. судового збору як вимоги першої черги, 42 496 876 грн. забезпечених заставою майна боржника, 399 763 544, 95 грн. вимог не забезпечених заставою у четверту чергу та 122 138 181, 62 грн. штрафних санкцій (пені) у шосту чергу. Спірні вимоги банку виникли на підставі укладеного з боржником Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013, у рамках якого було укладено кредитний договір №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів", договору застави основних засобів №12/01-03-3/1225 від 23.12.2013, договору застави транспортних засобів №12/01-03-3/1226 від 23.12.2013; кредитором надано на вимогу суду розрахунки пені по тілу кредиту та пені по відсотках.
		16.1. Суд встановив, що з повідомлення про розгляд кредиторських вимог та реєстру вимог кредиторів боржника вбачається, що розпорядником майна розглянуто заявлені ПАТ Райффайзен Банк Аваль" кредиторські вимоги до боржника та визнано їх частково на суму 442 260 420, 95 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника із внесенням їх до реєстру окремо, та 2 756 грн. судового збору у першу чергу.
		У поясненнях щодо кредиторських вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль", що надійшли до суду 07.05.2019, боржник визнав кредиторські вимоги банку на загальну суму 399 242 331, 74 грн., з яких 2 756 грн. як вимоги першої черги, 182 700 грн. як вимоги четвертої черги та 399 056 875, 74 грн. як такі, що забезпечені заставою та підлягають включенню до реєстру вимог окремо; вимоги банку в частині нарахованих відсотків за період з 12.09.2015 по 20.10.2016 на загальну суму 1 661 340, 09 доларів США та пені, нарахованої на суму основного боргу та процентів на загальну суму 122 138 181, 59 грн., боржником не визнано з посиланням на зміну строку кредитування шляхом пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом станом на 11.09.2015, та на положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо порядку застосування штрафних санкцій до суб`єктів господарювання, що знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.
		16.2. Судом встановлено, що між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПрАТ "АВК" укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013, за умовами якого кредитор зобов`язався здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 Генерального договору, в порядку, визначеному статтею 2 Генерального договору, а позичальник зобов`язався виконувати усі обов`язки, що витікають зі змісту кредитної операції, Генерального договору, Умов та Договорів, та здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредитної операції.
		16.3. Суд встановив, що на виконання умов Генерального договору сторони уклали кредитний договір №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 кредитного договору); кредит надається у розмірі 15 000 000 доларів США терміном користування кредитом до 21.12.2016 включно (пункт 1 договору).
		Судом встановлено, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до боржника-позичальника з претензією (вимогою) від 18.09.2015 за №140-0-0-00/8/318 про дострокове погашення кредитної заборгованості станом на 11.09.2015 в розмірі 19 448 346, 67 доларів США, з яких 15 410 417, 50 доларів США заборгованості за кредитом та 910 419, 31 долар США заборгованості за процентами.
		Суд встановив, що на підставі рішення суду від 08.06.2016 у господарській справі №905/2944/15 стягнуто з ПрАТ "АВК" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013, яку розраховано станом на 11.09.2015, на загальну суму 15 410 417, 50 доларів США, з яких 14 499 998, 19 доларів США заборгованості за кредитом, 910 419, 31 доларів США заборгованості за процентами та 182 700 грн. витрат зі сплати судового збору. Зазначене судове рішення набрало законної сили.
		Водночас, місцевий суд зазначив, що відповідно до пункту 3.3 Генерального договору №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника протягом строку її наявності.
		Судом встановлено, що банком нараховано боржнику прострочену заборгованість за процентами за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 станом на 20.10.2016 на суму 2 571 759, 40 доларів США (за курсом НБУ еквівалентно 66 596 396, 32 грн.), тобто на дату відкриття відносно боржника - ПрАТ "АВК" провадження у справі про банкрутство ухвалою місцевого суду 20.10.2016.
		Суд встановив, що у пункті 1 кредитного договору №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 сторони визначили, що останнім строком дії ліміту кредитної операції є 21.12.2016 (пункт 1.7 договору), порядок сплати процентів щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту (пункт 1.9 договору).
		За таких обставин, місцевий суд визнав правомірним нарахування банком процентів за користування кредитними коштами станом на 20.10.2016 на суму 2 571 759, 40 доларів США, що включає суму процентів за користування кредитом, зокрема, після пред`явлення банком 18.09.2015 вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі та її часткове стягнення на підставі рішення суду від 18.06.2016 у господарській справі №905/2944/15 (1 661 340, 09 доларів США + 910 419, 31 долар США).
		16.4. Розглянувши вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль" до ПрАТ "АВК" в частині пені за прострочення сплати кредиту та пені за прострочення сплати процентів за кредитом, суд встановив, що спірні вимоги в цій частині нараховано станом на 20.10.2016 на суму 4 242 684, 40 доларів США (еквівалентно 109 865 445, 33 грн.) пені за прострочення сплати кредиту і 473 937, 43 доларів США (еквівалентно 12 272 736, 29 грн.) пені за прострочення сплати процентів.
		Суд зауважив, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", статтею 2 якого встановлено мораторій на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014, зокрема, юридичним особам, які провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та /або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
		Судом встановлено, що згідно затвердженого додатка до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" №1275 від 02.12.2015 місто Маріуполь, що є місцезнаходженням боржника - ПрАТ "АВК", входить до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (далі - АТО).
		За таких обставин, місцевий суд визнав правомірним нарахування ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пені за прострочення ПрАТ "АВК" щодо сплати кредиту та процентів за кредитом лише за період до 14.04.2014 на суму 0,03 долара США (еквівалентно 0,78 грн.), а у решті вимог про стягнення пені відмовив за безпідставністю їх пред`явлення до юридичної особи-боржника, що здійснює свою господарську діяльність в зоні проведення АТО.
		16.5. Місцевий суд, здійснивши власний перерахунок заявленої банком суми кредиторських вимог до боржника станом на 20.10.2016 за курсом долара США до гривні станом на дату звернення 21.11.2016 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з грошовими вимогами до ПрАТ "АВК", визнав обґрунтованими та доведеними грошові вимоги банку на суму 17 071 757, 59 доларів США (14 499 998, 19 доларів США тіла кредиту та 910 419, 31 доларів США процентів за кредитом, стягнених за рішенням суду від 08.06.2016 у справі №905/2944/15, та 1 661 340, 09 доларів США процентів за кредитом, нарахованих станом на 20.10.2016), що еквівалентно 442 077 720, 95 грн., а також 0,78 грн. пені та 182 700 грн. судового збору за розгляд позовних вимог у справі №905/2944/15.
		16.6. Судом встановлено, що в забезпечення виконання боржником-позичальником зобов`язань з повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ПрАТ "АВК" укладено два договори забезпечення, а саме:
		- договір застави основних засобів №12/01-03-3/1225 від 25.12.2013, за умовами якого позичальник ПрАТ "АВК" у забезпечення повного виконання грошових зобов`язань, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 передав банку в заставу основні засоби/обладнання, визначені пунктом 1.1 договору. Вартість предмета застави оцінена сторонами на суму 41 739 276 грн.
		- договір застави транспортного засобу №12/01-03-3/1226 від 23.12.2013, відповідно до умов якого боржник у забезпечення повного виконання грошових зобов`язань, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 передав у заставу банку рухоме майно, перелік якого вказано в пункті 1.1 договору. Вартість предмета застави оцінена сторонами на суму 757 600 грн. 
		З огляду на встановлені обставини укладення між банком-кредитором та боржником-позичальником договорів забезпечення із погодженою сторонами вартістю предметів застави на загальну суму 42 496 876 грн., місцевий суд, керуючись приписами частини другої статті 45 та частини шостої статті 64 КУзПБ, дійшов висновку, що визнані судом кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПрАТ "АВК" підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" як забезпечені заставою майна (рухомого майна) боржника згідно з договорами застави на суму 42 496 876 грн. (41 739 276 грн. + 757 600 грн.), а грошові вимоги, як конкурсні, на суму 399 763 544, 95 грн. (399 580 844, 95 грн. тіла кредиту та процентів за кредитом + 182 700 грн. судового збору, стягненого за судовим рішенням у справі №905/2944/15) у четверту чергу як вимоги, не забезпечені заставою майна боржника, 2 756 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у першу чергу та 0,78 грн. пені у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.
		17. Розглянувши у процедурі розпорядження майном ПрАТ "АВК" кредиторські вимоги ПАТ "Промінвестбанк", місцевий суд встановив, що банком заявлено до боржника вимоги на суму 2 211 042 797, 12 грн. (86 452 875, 18 доларів США), з яких 1 557 010 283, 40 грн. (60 600 000 доларів США) заборгованості за простроченим кредитом, 243 881 538, 03 грн. (9 492 051, 12 доларів США) заборгованості за простроченими процентами, 639 407 грн. (30 000 доларів США) заборгованості за комісійною винагородою за управління кредитом, 321 675 395, 02 грн. заборгованості за пенею по кредиту, 56 891 869, 24 грн. (2 285 284, 59 доларів США) заборгованості за пенею по процентах, 26 406 167, 48 грн. (1 048 810, 61 долар США) заборгованості із 3% річних за простроченим кредитом, 4 538 136, 95 грн. (181 429, 77 доларів США) заборгованості із 3% річних за простроченими процентами. Також, банк просив визнати його забезпеченим кредитором боржника на загальну суму 489 303 453, 90 грн. та внести ці вимоги до реєстру вимог кредиторів окремо; визнати конкурсні вимоги банку до боржника та внести їх до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 2 756 грн. - перша черга, 1 343 172 078, 96 грн. - четверта черга, 378 567 264, 26 грн. - шоста черга та внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, що є предметом застави в розмірі 489 303 453, 90 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог банк зіслався на укладений з боржником ПрАТ "АВК" кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011, договори про внесення змін до нього, договір застави транспортних засобів №20-2583/3-1 від 28.09.2011, договір застави товарів в обороті №20-2590/3-1 від 28.09.2011, договір застави №20-2579/3-1 від 28.09.2011, договір застави №20-0997 від 28.03.2012, договір застави №20-3794/3-1 від 06.11.2012, договір застави №20-2425/3-1 від 19.08.2013, договір застави №20-0592/03-1 від 24.04.2015, меморіальні валютні ордери.
		17.1. Суд встановив, що з повідомлення про розгляд кредиторських вимог та реєстру вимог кредиторів боржника вбачається, що розпорядником майна розглянуто заявлені ПАТ "Промінвестбанк", кредиторські вимоги до боржника та визнано їх частково на суму 1 832 475 532, 86 грн. (1 557 010 283, 40 грн. заборгованості за кредитною лінією, 243 881 538, 03 грн. заборгованості за процентами, 26 406 167, 48 грн. заборгованості із 3% по кредиту, 4 538 136, 95 грн. заборгованості із 3% по процентах, 639 407 грн. заборгованості за комісійною винагородою) як такі, що забезпечені заставою майна боржника із внесенням їх до реєстру окремо, та 2 756 грн. судового збору у першу чергу; вимоги банку щодо пені за кредитом і процентами за кредитом на суму 378 567 264, 26 грн. не визнано.
		Боржник у відзиві від 30.11.2017 визнав вимоги ПАТ "Промінвестбанк" на загальну суму 1 832 478 288, 86 грн., з яких 1 832 475 532, 86 грн. забезпечених заставою майна боржника із внесенням їх до реєстру окремо та 2 756 грн. судового збору у першу чергу; у поясненнях щодо вимог спірного кредитора, що надійшли до суду 07.05.2019, боржник підтримав викладену у відзиві 30.11.2017 позицію.
		17.2. Судом встановлено, що між ПАТ "Промінвестбанк" (банк) та ЗАТ "АВК", правонаступником якого є ПрАТ "АВК" (позичальник), 28.09.2011 укладено договір про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 80 000 000 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим Договором (далі - кредит або лінія), а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором (пункт 2.1 договору); сторонами вносились зміни до кредитного договору у грудні 2011 року - квітні 2015 року.
		Суд встановив, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 83 446 000 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами, однак, боржник-позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.10.2016 у нього виникла заборгованість перед кредитором за простроченим кредитом на суму 60 600 000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 557 010 283, 40 грн. Зазначена сума тіла кредиту визнана боржником та розпорядником майна боржника у повному обсязі.
		17.3. Судом встановлено, що пунктом 3.2 кредитного договору у редакції договору про внесення змін до кредитного договору від 03.09.2012, проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 3-місячний Lіbor + 9,5% (дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Розмір Lіbor фіксується банком на день укладання даного Договору, а в подальшому на перший робочий день місяця, що передує періоду застосування процентів, для валюти долар США на строк у 3 (три) місяці. Банк письмово повідомляє позичальника про корегування розміру процентної ставки протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту здійснення банком такого корегування. Сторони дійшли згоди, що банк змінює розмір процентної ставки на підставі фактичного значення Lіbor (3-х місяців) без будь-яких додаткових погоджень позичальником. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня (в тому числі по кредитам, наданим в іноземній валюті - з використанням щоденного курсу встановленого Національним банком України по валюті кредитної заборгованості).
		Суд встановив, що пунктом 3.4 кредитного договору визначено, що у випадку порушення позичальником встановлених пунктами 2.1, 2.2 цього договору строків повернення отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки, передбаченого пунктом 3.2 цього договору збільшеного на 2 (два) % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно пункту 3.2 цього договору. Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом п`яти банківських днів з дати її збільшення.
		Судом встановлено, що прострочена заборгованість за процентами становить 9 492 051, 12 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 243 881 538, 03 грн., та є обґрунтованою з огляду на визначені сторонами кредитного договору умови нарахування процентів за користування кредитними коштами.
		17.4. Суд встановив, що за умовами пункту 3.3 кредитного договору у редакції договору про внесення змін до кредитного договору від 24.04.2015, за управління кредитною лінією позичальник сплачує банку щомісячну комісійну винагороду в розмірі 15 000 доларів США у гривні по курсу НБУ, встановленого на день сплати комісії.
		Судом встановлено, що банком-кредитором заявлено вимоги до боржника по комісійній винагороді за управління кредитною лінією станом на 20.10.2016 на суму 30 000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 639 407 грн. Зазначена сума заборгованості визнана боржником та розпорядником майна боржника, з огляду на що місцевий суд визнав кредиторські вимоги банку в цій частині обґрунтованими. 
		17.5. Суд визнав правомірним нарахування ПАТ "Промінвестбанк" у порядку частини другої статті 625 ЦК України 3% річних за простроченим кредитом на суму 1 048 810, 61 долар США (за курсом НБУ становить 2 640 167, 48 грн.) та за простроченими процентами 181 429, 77 доларів США (за курсом НБУ становить 4 538 136, 95 грн.).
		17.6. Судом відхилено вимоги ПАТ "Промінвестбанк" по пені за зобов`язаннями за кредитним договором (321 675 395, 02 грн. пені за тілом кредиту та 56 891 869, 24 грн. пені за процентами за кредитом), яку нараховано за період з 26.07.2015 по 20.10.2016, з огляду на встановлений статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" мораторій на нарахування штрафу та/або пені після 14.04.2014 за кредитними зобов`язаннями ПрАТ "АВК", як юридичної особи, що здійснює господарську діяльність в зоні проведення АТО у місті Маріуполі.
		17.7. Суд встановив, що в якості забезпечення виконання боржником-позичальником зобов`язань з повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, між ПАТ "Промінвестбанк" та ПрАТ "АВК" укладено сім договорів забезпечення, а саме:
		- договір застави транспортних засобів №20-2583/3-1 від 28.09.2011, посвідчений нотаріально за №11411 (зі змінами, внесеними договором №20-4221/3-1 від 26.12.2013), відповідно до якого боржник передав у заставу банку транспортні засоби у кількості 9 (дев`яти) одиниць; відповідно до пункту 1.4 договору (в редакції договору від 26.12.2013 про внесення змін до договору) вартість предмета застави станом на 26.12.2013 сторонами оцінено в 1 776 464, 70 грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 58 006 334, 90 грн.);
		- договір застави товарів в обороті №20-2590/3-1 від 28.09.2011, відповідно до умов якого боржник передав у заставу банку товари в обороті, зокрема, сировину для виробництва кондитерських виробів та кондитерські вироби; відповідно до пункту 1.4 договору вартість предмета застави станом на 28.09.2011 сторонами оцінено у 58 000 000 грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 1 125 695, 65 грн.);
		- договір застави №20-2579/3-1 від 28.09.2011, нотаріально посвідчений за №1224, відповідно до якого боржник передав у заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в додатках до договору; відповідно до пункту 1.4 договору застави (в редакції договору від 26.12.2013 про внесення змін до договору) вартість предмета застави сторонами оцінена в 398 615 999 грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 283 607 372, 88 грн.);
		- договір застави №20-0997/3-1 від 28.03.2012, нотаріально посвідчений за №235, згідно з яким боржник передав у заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в пункті 1.2 договору застави; відповідно до пункту 1.4. договору (в редакції договору від 26.12.2013, про внесення змін до договору застави) вартість предмета застави станом на 26.12.2013 сторонами оцінена в 7 006 577 грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 4 620 543, 99 грн.);
		- договір застави №20-3794/3-1 від 06.11.2012, нотаріально посвідчений за №1224, відповідно до якого боржник передав у заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в пункті 1.2 договору до договору застави; відповідно до пункту 1.4. договору вартість предмета застави станом на 26.11.2012 сторонами оцінена в 3 008 330 грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 3 305 520,10 грн.);
		- договір застави №20-2425/3-1 від 19.08.2013, нотаріально посвідчений за №546, відповідно до якого боржник передав у заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в пункті 1.2 договору до договору застави; відповідно до пункту 1.4. договору застави вартість предмета застави станом на 19.08.2013 сторонами оцінена в 10 143 000 грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 12 201 564, 33 грн.);
		- договір застави №20-0592/3-1 від 24.04.2015, нотаріально посвідчений за №264, відповідно до якого боржник передав у заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в пункті 1.2 договору; відповідно до пункту 1.4. договору застави вартість предмета застави станом на 24.04.2015 сторонами оцінена в 10 746 749 грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 4 844 203, 63 грн.).
		Судом встановлено, що згідно з пунктами 1.1. зазначених договорів застави, предмети застави забезпечують вимоги заставодержателя, що випливають у тому числі з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011, з усіма договорами про внесення змін та доповнень до нього, що можуть бути укладені в подальшому. У випадку продовження строків виконання зобов`язань за кредитними договорами дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного погашення заставодавцем вказаних зобов`язань.
		З огляду на встановлені обставини укладення між банком-кредитором та боржником-позичальником договорів забезпечення із погодженою сторонами вартістю предметів застави на загальну суму 489 303 453, 90 грн., місцевий суд, керуючись приписами частини другої статті 45 та частини шостої статті 64 КУзПБ, дійшов висновку, що визнані судом кредиторські вимоги ПАТ "Промінвестбанк" до ПрАТ "АВК" на загальну суму 1 832 475 532, 86 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" окремо як забезпечені заставою майна (рухомого майна) боржника згідно з договорами застави на суму 489 303 453, 90 грн. (1 776 464, 70 грн. + 58 000 000 грн. + 398 615 999 грн. + 7 006 577 грн. + 3 008 330 грн. + 10 143 000 грн. + 10 746 749 грн.) та на суму 1 343 172 078, 96 грн. у четверту чергу як вимоги, не забезпечені заставою майна боржника, та 2 756 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у першу чергу задоволення.
		18. Розглядаючи у попередньому засіданні кредиторські вимоги АТ "Сбербанк", місцевий суд встановив, що банком заявлено до боржника вимоги на суму 1 718 754 147, 92 грн., з яких 2 756 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами як вимоги першої черги, 442 210 005, 72 грн. окремо вимог, забезпечених заставою майна боржника, та 1 276 541 386, 20 грн. вимог за кредитом, процентами та комісією, в тому числі третейський збір на суму 25 500 грн., не забезпечених заставою у четверту чергу. 
		Судом встановлено, що в уточненнях до заяви від 17.11.2016 вих. №13410/4/28-2 банк, у зв`язку із помилковим зазначенням офіційного курсу гривні до долара США станом на 16.11.2016 (23,948086 замість 26,011762) просив вважати правильним у прохальній частині заяви такий розмір вимог банку до боржника: загальна сума 1 866 861 740, 89 грн., з яких 2 756 грн. - судовий збір за подання заяви до суду (вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів), 1 424 648 979, 17 грн. - кредит, проценти та комісія, в тому числі третейський збір на суму 25 500 грн. (вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів) та 442 210 005, 72 грн. вимоги, що забезпечені заставою майна боржника (вимоги, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо).
		В обґрунтування вимог банк зіслався на укладений з боржником договір про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО, зі змінами та доповненнями, повідомлення-вимогу №820/5/282 від 01.02.2016, іпотечний договір 27.11.2011 та договір застави 16.10.2009.
		18.1. Суд встановив, що з повідомлення про розгляд кредиторських вимог за вих. №73/15 від 02.12.2016 вбачається, що розпорядником майна розглянуто заявлені АТ "Сбербанк" кредиторські вимоги до боржника та визнано їх частково на суму 1 751 455 370, 78 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника із внесенням їх до реєстру окремо, та 2 756 грн. судового збору у першу чергу; решту вимог банку розпорядником майна не визнано з посиланням на неправильне нарахування процентів у частині визначення ставки LIBOR 3M, неправомірне нарахування банком комісії з управління коштами кредитної заборгованості на суму 307 315 доларів США, відповідно до пункту 5.8 договору, та включення до реєстру витрат зі сплати третейського збору на суму 25 500 грн. 
		У запереченнях від 13.12.2016 за вих. №14399/4/28-2 на повідомлення розпорядника майна АТ "Сбербанк" не погодилося з доводами розпорядника майна та вважало, що заявлені банком вимоги підлягають задоволенню у відповідності до поданої ним заяви.
		Розпорядник майна у відзиві на заяву АТ "Сбербанк" від 10.10.2017 не погодився з розміром нарахованих банком процентів, а саме із значенням базової процентної ставки (LIBOR 3M) та періодів її нарахування, а також неправомірним застосуванням штрафного розміру процентної ставки, що вплинуло на визначення Маржі банку (М) та загальну проценту ставку (R); із заборгованістю з комісії за управління коштами кредитної заборгованості на суму 307 315 доларів США; третейським збором на суму 25 500 грн. Розпорядник майна визнав вимоги банку на суму 1 751 455 370, 78 грн., з яких 2 756 грн. судового збору за подання заяви та 1 751 458 126, 78 грн. забезпечених заставою вимог.
		Боржник у запереченнях від 30.11.2016 на заяву банку визнав кредиторські вимоги на загальну суму 1 751 458 126, 78 грн., з яких 2 756 грн. судового збору за подання заяви та 1 751 455 370, 78 грн. вимоги, які забезпечені заставою майна боржника; в оновленому відзиві від 30.11.2017 боржник підтримав доводи, викладені у відзиві розпорядника майна, та частково визнав вимоги банку у тому ж розмірі.
		Судом встановлено, що з наданого банком розрахунку станом на 19.10.2016 загальна сума простроченої заборгованості боржника за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 становить 71 768 820, 77 доларів США (еквівалент 1 866 833 484, 89 грн.), з яких заборгованість за кредитною лінією (ліміт 1) 37 874 078, 88 доларів США (еквівалент 985 171 525, 80 грн.), заборгованість за кредитною лінією (ліміт 2) 18 925 921, 11 доларів США (еквівалент 492 296 555, 54 грн.), проценти за користування кредитною лінією (ліміт 1) 9 555 984, 60 доларів США (з них прострочених 9 161 084, 20 доларів США) (еквівалент 248 567 997, 09 грн.), проценти за користування кредитною лінією (ліміт 2) 5 105 521, 18 доларів США (з них прострочених 4 896 095, 36 доларів США) (еквівалент 132 803 601, 82 грн.), комісія з управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін у договір про відкриття кредитної лінії 307 315 доларів США (еквівалент 7 993 804, 64 грн.).
		18.2. Суд зазначив, що ухвалою місцевого суду від 13.12.2017 у цій справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз; висновок експерта за №5122/5640 від 28.10.2019, наданий за результатами зазначеної судової експертизи, долучено до матеріалів справи та оцінено місцевим судом при розгляді спірних вимог АТ "Сбербанк".
		18.3. Судом встановлено, що кредиторські вимоги банку виникли на підставі укладеного з боржником договору про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США); у подальшому між банком і боржником укладено 208-м додаткових договорів до договору про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009.
		Суд встановив, що умовами пункту 1.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору №208 від 30.04.2015) сторони погодили, що загальний ліміт кредитної лінії становить 60 000 000 доларів США та складається з ліміту 1 у розмірі 40 000 000 доларів США та ліміту 2 у розмірі 20 000 000 доларів США; з 27.04.2014 загальний ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, згідно графіку, останнім днем дії кредитної лінії є 14.09.2016. 
		Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав боржнику кредит, що підтверджується наданими суду банківськими виписками по особовим рахункам боржника, однак, боржник зобов`язання за договором у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 56 799 999, 99 доларів США (37 874 078, 88 доларів США заборгованості за кредитною лінією (ліміт 1), що за курсом НБУ еквівалентно 985 171 525, 80 грн., і 18 925 921, 11 доларів США заборгованості за кредитною лінією (ліміт 2), що за курсом НБУ еквівалентно 492 296 555, 54 грн. Зазначена сума заборгованості за тілом кредиту визнана боржником та розпорядником майна в повному обсязі.
		Суд встановив, що рішенням суду від 12.06.2019 у господарській справі №905/21/17 встановлено преюдиційні обставини часткового погашення заборгованості боржника за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 на суму 717 179, 67 доларів США після відкриття щодо ПрАТ "АВК" справи про банкрутство ухвалою суду 20.10.2016 майновим поручителем - Публічним акціонерним товариством "Кондитерська Фабрика "А.В.К.", а саме 23.01.2019 на суму 56 033, 22 доларів США за тілом кредиту за рахунок реалізації виконавчою службою заставного майна та 14.05.2019 на суму 661 146, 45 доларів США за рахунок прийняття АТ "Сбербанк" у власність предмета іпотеки за іпотечним договором. Зазначене рішення суду набрало законної сили станом на дату проведення місцевим судом 24.12.2019 попереднього засідання.
		Факт часткового погашення заборгованості ПрАТ "АВК" за кредитними договором за рахунок заставного майна майнового поручителя підтверджено у судовому засіданні 24.12.2019 як представником АТ "Сбербанк", так представником боржника - ПрАТ "АВК".
		За таких обставин, місцевий суд відмовив у визнанні вимог АТ "Сбербанк" на суму 717 179, 67 доларів США (з урахуванням ухвали про виправлення описки 09.01.2020) як таких, що погашені на дату проведення попереднього засідання.
		Отже, загальна сума визнаних місцевим судом вимог АТ "Сбербанк" до ПрАТ "АВК" як заборгованості за кредитною лінією (ліміти 1, 2) становить 56 082 820, 32 доларів США (56 799 999, 99 доларів США - 717 179, 67 доларів США).
		18.4. Розглянувши вимоги АТ "Сбербанк" до ПрАТ "АВК" в частині процентів за користування кредитною лінією на суму 9 555 984, 60 доларів США (ліміт 1) та на суму 5 105 521, 18 доларів США (ліміт 2), суд встановив, що кредиторські вимоги АТ "Сбербанк" в цій частині є спірними, оскільки частково визнаються боржником та розпорядником майна на суму 6 800 119, 32 доларів США процентів за користування кредитною лінією (ліміт 1) та на суму 3 733 088, 29 доларів США процентів за користування кредитною лінією (ліміт 2); загальна сума вимог по процентах за кредитною лінією (ліміти 1, 2) складає 10 533 207, 61 долар США, що за курсом НБУ станом на дату звернення банку 16.11.2016 з грошовими вимогами становить 273 987 289, 45 грн.; решту заявлених вимог по процентах боржник та розпорядник майна не визнають з посиланням на неправильний розрахунок АТ "Сбербанк" періодів нарахування LIBOR 3M та неправомірне застосування штрафного розміру процентної ставки, що вплинуло на визначення Маржі Банку та загальну процентну ставку. 
		Суд встановив, що за умовами пункту 6.1 кредитного договору, позичальник зобов`язався сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.3 цього договору (17,0 % річних). Пунктом 1.3 договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012) передбачено, що тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі, - змінювана процентна ставка. Розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в іноземній валюті (долар США) визначається як сума погодженого сторонами індексу (далі - базова процентна ставка) і маржі банку розраховується за такою формулою R=LIBOR 3M + M, наведені в цьому пункті договору визначення розуміються сторонами у такому значенні: R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних, LIBOR 3M - базова процентна ставка, М - маржа банку. 
		Базова процента ставка - це погоджений сторонами цього договору індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та визначається на підставі даних інформаційної системи Thomson REUTERS, і встановлюється щоквартально впродовж дії цього договору та дорівнює розміру індикативної процентної ставки LIBOR 3M ("Лондонська міжбанківська ставка пропозицій" - середньозважена процента ставка по міжбанківським кредитам, що надаються банками, які виступають на Лондонському міжбанківському ринку з пропозиціями коштів у доларах США на період три місяці). 
		Маржа банку - це частина процентної ставки, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену банком дохідність. Маржа банку встановлюється: 1) для ліміту 1 - на рівні 9,5% річних, 2) для ліміту 2 - на рівні 10,5% річних. 
		Встановлена в цьому договорі маржа є незмінною протягом дії цього договору (пункт 1.3.1 договору в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012).
		Суд встановив, що за умовами пункту 1.3.8. кредитного договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012) сторони погодили, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в цьому пункті Договору, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору. Про зміну процентної ставки, банк зобов`язаний письмово повідомити позичальника із зазначенням дати, з якої змінювана процента ставки за користування кредитом, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки за користування кредитом. 
		Судом встановлено, що пунктом 19 кредитного договору у редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012 визначено, що додатковий договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником і діє до дати припинення кредитного договору.
		Суд встановив, що внаслідок укладення між банком та позичальником 14.09.2012 додаткового договору №10 до кредитного договору було визначено розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в іноземній валюті (долар США) (пункт 1.3.1 додаткового договору №10) та враховуючи, що пунктом 1.3.2 додаткового договору №10 значення USD LIBOR 3M встановлюється станом на дату, яка передує трьом робочим дням першого числа місяця, в якому укладено додатковий договір, то датою, з якої розраховується відповідна ставка, є 28.08.2012.
		Судом встановлено, що згідно з висновком експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №5122/5640 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи №905/2852/16 від 28.10.2019 на поставлені судом питання надані такі відповіді:
		1) Чи відповідає матеріалам справи розрахунок заборгованості ПрАТ "АВК" перед ПАТ "Сбербанк" (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу, комісії) умовам Договору про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 зі змінами та доповненнями та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором? Якщо ні, то яка загальна сума заборгованості ПрАТ "АВК" за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 станом на дату подання ПАТ "Сбербанк" заяви з грошовими вимогам до боржника у справі №905/2852/16 у валюті кредиту та у гривневому еквіваленті ?
		Загальна сума заборгованості ПрАТ "АВК" за договором про відкриття кредитної лінії №04/В/099/22/ЮО від 15.10.2009, зі змінами та доповненнями, станом на дату подання ПАТ "Сбербанк" заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі №905/2852/16 в розмірі 71 768 820, 77 доларів США (еквівалент 1 866 833 484, 89 грн.) нормативно та документально підтверджується частково, в розмірі 64 630 283, 44 доларів США (еквівалент 1 681 147 550, 83 грн. за курсом 100 доларів США = 2601,1762 станом на 16.11.2016).
		2) Чи відповідає метод нарахування ПАТ "Сбербанк" процентів за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 умовам кредитного договору ?
		Метод нарахування ПАТ "Сбербанк" процентів за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, зі змінами та доповненнями, в тому числі Додатковим договором №10 від 14.09.2012 укладеним між ПАТ "Сбербанк" (банком) та ПрАТ "АВК", відповідає умовам кредитного договору та додаткових договорів до нього.
		Суд зауважив, що в силу статті 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Зважаючи на встановлені обставини підписання сторонами кредитного договору 15.10.2009 додаткового договору №10 від 14.09.2012, яким визначено тип процентної ставки, що застосовується у кредитному договорі, як "змінювана процентна ставка" та погоджено формулу із визначення її розміру як "R=LIBOR 3M + M", а також з урахуванням висновку експерта про відповідність умовам кредитного договору і додаткових договорів до нього методу нарахування АТ "Сбербанк" процентів за кредитним договором із застосуванням змінюваної процентної ставки з 28.08.2012, місцевий суд відхилив доводи боржника про неправильне визначення банком періодів нарахування ставки LIBOR 3M. 
		18.5. Судом встановлено, що АТ "Сбербанк" застосовано до ПрАТ "АВК" штрафний розмір процентної ставки у розмірі 6% шляхом збільшення Маржі банку, яка заперечується боржником з посиланням на відсутність підстав для її нарахування та на відсутність доказів повідомлення боржника за 15 календарних днів про новий розмір процентної стави із вказівкою на невиконані зобов`язання.
		Суд встановив, що з матеріалів справи вбачається повідомлення АТ "Сбербанк" боржника:
		1) листом за вих. №335/5/53 від 02.07.2015 про порушення пункту 7.1.1 кредитного договору в частині надання у строк не пізніше 01.07.2015 аудиторського висновку, у зв`язку з чим процентна ставка за користування кредитом, починаючи з 21.07.2015, збільшується на 2% на підставі пункту 6.6 договору;
		2) листом за вих. №399/5/53 від 30.07.2015 про те, що за порушення умов додатка №1 до додаткового договору №11 від 26.12.2012 до кредитного договору в частині зобов`язання проводити щомісячно виручку від реалізації продукції (послуг) на рахунки, що відкритті у ПАТ "Сбербанк", на суму прямо пропорційну кредитній заборгованості в банку з прийнятним допуском в розмірі 5% від суми оборотів, та невиконання цієї умови станом на 30.07.2015 процентна ставка збільшується на 2% згідно з пунктом 6.6 договору; 
		3) листа за вих. №407/5/53 від 05.08.2015 з повідомленням про порушення пункту 3.15 кредитного договору в частині надання у строк не пізніше 01.08.2015 нових правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості за адресою: місто Донецьк, вул. 1-а Олександрівська, 9 "д" і забезпечення надання банку документів, підтверджуючих реєстрацію (зміни до реєстрації) права власності на зазначений об`єкт, у зв`язку з проведенням реконструкції будівлі компресорної літ. Л-1 в ділянку по виробництву печива, а також внесення змін до іпотечного договору; процентна ставка збільшується на 2% на підставі пункту 6.6 договору.
		Судом встановлено, що про зазначені порушення умов кредитного договору та додаткових договорів до нього банк повідомив боржника-позичальника за 15 календарних днів до дати, з якої відповідна ставка буде застосована, що підтверджується фіскальними чеками відділення поштового зв`язку, які додані до листів.
		Суд встановив, що відповідно до пункту 7.1.1 договору в редакції додаткового договору №8 від 27.09.2011 протягом усього строку дії цього договору позичальник зобов`язаний надавати банку належним чином оформлені документи, що характеризують його фінансовий стан і діяльність, в тому числі аудиторський висновок, підготовлений аудиторською компанією, погодженою з банком, щодо річної звітності за міжнародними стандартами не пізніше 01 липня року, наступного за звітним. 
		Судом встановлено, що пунктом 3.15 кредитного договору в редакції додаткового договору №207 від 27.02.2015 позичальник гарантує та зобов`язується впродовж 12 (дванадцяти) місяців з дати отримання від банку згоди на проведення робіт з реконструкції/переобладнання, але у будь-якому випадку не пізніше 01.08.2015: забезпечити надання в банк нових правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості, зазначений в підпункті є) пункту 2.1 кредитного договору, та забезпечити надання в банк документів, що підтверджують реєстрацію (зміни в реєстрації) права власності на вказаний вище об`єкт нерухомості, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із здійсненням вказаних вище робіт з реконструкції/переобладнання будівлі компресорної літ. Л-1 в дільницю по виробництву печива, та внести відповідні зміни в іпотечний договір, укладений між банком та ПАТ "Кондитерська Фабрика "А.В.К.", м. Донецьк, посвідченого 14.09.2012 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за номером 2782.
		Суд встановив, що з згідно з пунктом 6.6 кредитного договору в редакції додаткового договору №207 від 27.02.2015, у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених цим договором, розмір діючої Маржі банку, починаючи з 20-го (двадцятого) календарного дня від дня настання такого випадку, встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі збільшеному на 2 (два) процентних пункти, а діюча процентна ставка, починаючи із зазначеного дня, встановлюється в новому розмірі, а саме перераховується відповідно до формули, зазначеної у пункті 1.3 цього договору, з використанням розміру Маржі банку, встановленого цим пунктом договору.
		З огляду на те, що боржником не спростовано допущених ним порушень пунктів 3.15, 7.1.1 кредитного договору та умов додатка №1 до додаткового договору №11 від 26.12.2012 до кредитного договору, а банком дотримано визначених кредитним договором умов щодо повідомлення боржника про збільшення ставки "штрафна процентна ставка", суд дійшов висновку, що банком правомірно нараховано збільшену процентну ставку у розмірі 6%.
		18.6. Судом встановлено, що АТ "Сбербанк" звернулося до боржника-позичальника з повідомленням-вимогою за №820/5/28-2 від 01.02.2016 про дострокове повернення повної суми заборгованості в розмірі 64 630 283, 44 долари США за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009.
		Суд встановив, що пунктом 6.5 кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в останній день дії кредитної лінії - 14.09.2016 (у редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012), а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитною лінією в такий день - то нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією.
		З огляду на погоджене сторонами у договірному порядку нарахування процентів за користування кредитом до повного виконання позичальником зобов`язань з повернення кредитних коштів, місцевий суд визнав обґрунтованими заявлені АТ "Сбербанк" грошові вимоги по процентах за користування кредитною лінією (ліміт 1) на суму 9 555 984, 60 доларів США (з них прострочених 9 161 084, 20 доларів США) та процентах за користування кредитною лінією (ліміт 2) на суму 5 105 521, 18 доларів США (з них прострочених 4 896 095, 36 доларів США).
		18.7. Суд розглянув кредиторські вимоги АТ "Сбербанк" на суму 307 315 доларів США (що за курсом НБУ еквівалентно 7 993 804, 64 грн., з урахуванням виправлення описки ухвалою 09.01.2020) комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін у кредитний договір та визнав їх обґрунтованими в повному обсязі, оскільки обов`язок щодо сплати таких коштів визначено розділом 5 "Комісії банку" договору про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 у редакції додаткового договору №208 від 30.04.2015 з урахуванням часткового погашення боржником суми комісії станом на 19.10.2016 у розмірі 78 555 доларів США (385 870 доларів США - 307 315 доларів США).
		18.8. Судом встановлено, що АТ "Сбербанк" у заяві з грошовими до боржника просило включити до четвертої черги задоволення реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" витрати АТ "Сбербанк" на сплату третейського збору на суму 25 500 грн. при зверненні з позовною заявою до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз Інвесторів України".
		Розглянувши кредиторські вимоги АТ "Сбербанк" у цій частині, місцевий суд не вбачав підстав для їх визнання та включення до реєстру, оскільки рішення третейського суду від 20.05.2016 у справі №14/16 за позовом ПАТ "Сбербанк" до ПрАТ "АВК" про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 65 243 457, 07 доларів США та 25 500 грн. третейського збору скасовано ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі №910/10613/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 та є чинною на дату проведення 24.12.2019 попереднього засідання у справі про банкрутство ПрАТ "АВК".
		18.9. Суд встановив, що в забезпечення виконання зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "АВК" укладено п`ять договорів забезпечення, а саме:
		- іпотечний договір від 27.09.2011 зі змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №3309, відповідно до пункту 3.1 якого предметом іпотеки є: будівлі, загальною площею 14801,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. 1-а Олександрвська, буд. 9; будівлі з господарськими спорудами загальною площею 704,0 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Донецьк, вул. Старицького, буд. 40; будівлі з господарськими побудовами, загальною площею 6095,2 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Донецьк, бульвар Шахтобудівників (бульвар Шахтостроітелей), буд. 51 "а"; відповідно до пункту 3.2 договору, в редакції договору від 04.07.2014, за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмета іпотеки складає 38 496 115, 63 грн. (за звітом про оцінку, ринкова вартість об`єкта оцінки на 20.10.2016 - 26 134 000 грн);
		- договір застави від 16.10.2009 зі змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №3448, відповідно до пункту 3.1 якого предметом застави є обладнання для виготовлення кондитерських виробів, яке належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовими довідками №1652, №1648, №1651, №1650, №1646, №1647 від 14.09.2012; відповідно до пункту 3.2 договору, в редакції договору від 04.07.2014, за взаємною згодою сторін вартість предмета застави складає 377 979 674, 07 грн. (за звітом про оцінку, ринкова вартість об`єкта оцінки на 20.10.2016 - 270 148 096 грн.);
		- договір застави від 30.01.2013 зі змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №1002, відповідно до пункту 3.1 якого предметом застави є транспортні засоби, які належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою №3014 від 20.05.2014; відповідно до пункту 3.2, у редакції договору 04.07.2014, за взаємною згодою сторін загальна вартість предмета застави складає 1 352 733, 30 грн. (за звітом про оцінку, ринкова вартість об`єкта оцінки на 20.10.2016 - 26 134 000 грн);
		- договір застави від 04.07.2014, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №1040, відповідно до пункту 3.1 якого предметом застави за цим договором є рухоме майно обладнання для виробництва кондитерських виробів та транспортні засоби, яке належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою №3068 від 04.07.2014; згідно з пунктом 3.2 договору на дату укладання цього договору загальна заставна вартість предмета застави складає 5 285 844, 59 грн. (за звітом про оцінку, ринкова вартість об`єкта оцінки на 20.10.2016 - 1 080 900 грн.);
		- договір застави від 27.09.2011 із змінами та доповненнями, відповідно до пункту 3.1 якого предметом застави за цим договором є товари в обігу (сировина), який/яка належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою №3086 від 04.07.2014; згідно з пунктом 3.2 договору у редакції від 04.07.2014 за взаємною згодою сторін вартість предмета застави складає 19 212 301, 76 грн. (за звітом про оцінку, ринкова вартість об`єкта оцінки на 20.10.2016 - 19 977 121, 85 грн.).
		З огляду на встановлені обставини укладення між банком-кредитором та боржником-позичальником договорів забезпечення із погодженою сторонами вартістю предметів застави на загальну суму 442 326 669, 35 грн., місцевий суд, керуючись приписами частини другої статті 45 та частини шостої статті 64 КУзПБ, дійшов висновку, що визнані судом кредиторські вимоги АТ "Сбербанк" до ПрАТ "АВК" на загальну суму 1 848 178 378 грн. (з урахуванням ухвали про виправлення описки 09.01.2020) підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" окремо як забезпечені заставою майна (рухомого та нерухомого майна) боржника згідно з договорами застави на суму 442 326 669, 35 грн. (38 496 115, 63 грн. + 377 979 674, 07 грн. + 1 352 733, 30 грн. + 5 285 844, 59 грн. + 19 212 301, 76 грн.) та на суму 1 405 851 708, 65 грн. у четверту чергу як вимоги, не забезпечені заставою майна боржника, та 2 756 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у першу чергу задоволення.
		19. Вимоги спірних кредиторів, які визнані місцевим судом у попередньому засіданні, включено ухвалою суду 24.12.2019 до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" у черговості задоволення конкурсних вимог відповідно до статті 64 КУзПБ, а вимоги, забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, внесені до реєстру окремо з метою їх подальшого погашення позачергово за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення.
		Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
		20. 12.05.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ПрАТ "АВК" та АТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 (з урахуванням ухвали Господарського суду Донецької області 09.01.2020 про виправлення описки) у справі №905/2852/16 залишено без змін.
		20.1. Апеляційний суд надав оцінку вимогам апеляційної скарги боржника - ПрАТ "АВК" (з урахуванням змін та доповнень до неї за вх. №513 від 21.02.2020) щодо скасування оскаржуваного рішення місцевого суду за наслідком проведення попереднього засідання в частині розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та прийняття нового рішення про визнання вимог спірних кредиторів у таких розмірах та черговості:
		- ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (код ЄДРПОУ 36470620) на суму 2 756 грн. судового збору у першу чергу; окремо внести до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК", як забезпечені заставою, вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" на суму 489 770 041, 73 грн.;
		- АТ "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) на суму 2 756 грн. судового збору у першу чергу, на суму 182 700 грн. судового збору, стягненого за судовим рішенням, у четверту чергу; окремо внести до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК", як забезпечені заставою, вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 399 056 875, 74 грн;
		- ПАТ "Промінвестбанк" (код ЄДРПОУ 00039002) на суму 2 756 грн. судового збору у першу чергу; окремо внести до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" вимоги ПАТ "Промінвестбанк" на суму 1 832 475 532, 86 грн.; 
		- ПАТ "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784) на суму 2 756 грн. судового збору у першу чергу; окремо внести до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" вимоги, як забезпечені заставою, вимоги ПАТ "Сбербанк" на суму 1 625 454 791, 55 грн.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги боржник зазначив про неправильне визначення місцевим судом черговості задоволення вимог кредиторів АТ "Сбербанк", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", що виникли на підставі кредитних договорів та не покриті договірною вартістю предметів застави (іпотеки), та їх віднесення до четвертої черги задоволення, оскільки умовами укладених між боржником та банками-кредиторами договорів забезпечення передбачено, що всі вимоги за кредитними договорами забезпечені майном боржника.
		Боржник, з посиланням на статті 1, 45 КУзПБ, приписи Законів України "Про заставу" та "Про іпотеку", доводив, що вимоги спірних банків, визнані господарським судом, повністю забезпечені заставою майна боржника, тому підлягають включенню до реєстру окремо.
		Боржник зауважив на помилковості висновків місцевого суду про обґрунтованість вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на суму 1 661 340, 09 доларів США процентів за період користування кредитними коштами з 12.09.2015 по 20.10.2016 після пред`явлення банком 11.09.2015 вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості.
		Боржник також зазначив про безпідставність вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" в частині нарахування заборгованості за процентами за період з 01.03.2015 по 26.10.2016 на загальну суму 5 825 068, 98 доларів США, оскільки строк користування кредитними коштами за кредитними договорами №ККPOD.96142.003 від 19.02.2013 та №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 було визначено відповідно до 01.03.2015 та 28.02.2015, тому право банку нараховувати боржнику проценти за користування кредитом у порядку статті 1048 ЦК України припинилося після 01.03.2015 та 28.02.2015 відповідно.
		Боржник доводив, що місцевим судом не надано належної оцінки умовам кредитного договору та додаткового договору №10, укладених між АТ "Сбербанк" та боржником, у зв`язку з чим було помилково ототожнено дату початку першого поточного кварталу з датою укладення додаткового договору №10 - 14.09.2012.
		Боржник зауважив, що в основу висновків місцевого суду щодо правильності нарахування АТ "Сбербанк" процентів за кредитним договором покладено застосування банком ставки LIBOR 3M станом на 12 листопада, 12 лютого, 12 травня та 12 серпня відповідного розрахунку, що не відповідає умовам кредитного договору.
		Боржник заперечував відповідність висновку експерта за №5122/5640 від 28.10.2019 вимогам чинного законодавства, що, на думку боржника, виключає можливість визнання його допустимим доказом у справі.
		Боржник зауважив, що АТ "Сбербанк" змінено умови кредитування та змінено кінцевий строк користування кредитом, а саме 12.02.2016 визначено датою дострокового повернення кредиту, тому вимоги банку про стягнення процентів, нарахованих станом на 19.10.2016, боржник вважає незаконними; місцевий суд не взяв до уваги висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові 28.03.2018 (пункт 54) у справі №444/9519/12 та неправомірно визнав вимоги банку за процентами за кредитом після 13.02.2016.
		20.2. Апеляційний суд також надав оцінку вимогам апеляційної скарги кредитора - АТ "Укртрансгаз", який не погодився з ухвалою попереднього засідання від 24.12.2019 в частині незадоволення його вимог до ПрАТ "АВК" на суму 90 920, 54 грн. з посиланням на порушення місцевим судом положень частини першої статті 45, статті 47 КУзПБ та статей 74, 76 ГПК України, а також безпідставність висновків суду про ненадання спірним кредитором первинних документів на підтвердження заявлених вимог до боржника.
		21. За результатами апеляційного перегляду ухвали попереднього засідання 24.12.2019 апеляційний суд перевірив правильність висновків місцевого суду за наслідком розгляду усіх вимог кредиторів, які пред`явили до ПрАТ "АВК" конкурсні вимоги у строк, визначений частиною першою статті 23 Закону про банкрутство (що застосовувався до боржника на дату відкриття провадження у справі про банкрутство), і черговість задоволення визнаних судом вимог відповідно до частини другої статті 45 та частини шостої статті 64 КУзПБ (що застосовується до боржника з 21.10.2019 у процедурі розпорядження майном). 
		Доводи боржника щодо вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль" апеляційний суд спростував та зазначив: 
		21.1. Абзацом 3 частини другої статті 45 КУзПБ визначено, що якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
		З огляду на зазначену норму КУзПБ, апеляційний суд дійшов висновку, що вартість предмета застави, у тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються в розмірі вартості предмета застави, який визначений кредитором та боржником у договорі застави.
		Апеляційний суд зазначив, що боржник у доводах апеляційної скарги (з урахуванням змін та доповнень до неї) зіслався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, відповідно до якої вважає, що розмір забезпечених вимог встановлюється, виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки за кредитним договором, незалежно від вартості предмета застави.
		Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №902/492/17 зазначила, що оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення. Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
		Разом з тим, апеляційний суд зауважив, що з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог кредитора законодавцем конкретизовано у частині другій статті 45 КУзПБ, згідно з якою кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави. 
		З огляду на інше правове регулювання КУзПБ порядку визначення обсягу забезпечення вимог кредитора, який уклав із боржником (його майновим поручителем) договори забезпечення, ніж було визначено Законом про банкрутство, норми якого з 21.10.2019 не застосовуються у процедурі банкрутства ПрАТ "АВК" на стадії розпорядження майном боржника, апеляційний суд дійшов висновку про правильність висновків місцевого суду про часткове забезпечення вимог спірних банків заставою (іпотекою) майна боржника на суму договірної вартості предметів застави (іпотеки) та їх включення до реєстру вимог кредиторів окремо з віднесенням решти вимог до четвертої та шостої черг, виходячи з їх правової природи як вимог за тілом кредиту, процентами за кредитом і комісією (четверта черга) та штрафних санкцій (штрафу, пені) (шоста черга).
		Отже, апеляційний суд не вбачав підстав для урахування при розгляді спірних вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль" правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові 15.05.2018 у справі №902/492/17, що зроблені виходячи із системного застосування у процедурі банкрутства положень Закону про банкрутство та цивільного законодавства про заставу (іпотеку) як види забезпечення виконання зобов`язань.
		21.2. Доводи боржника про безпідставне визнання місцевим судом кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" в частині заборгованості за процентами, що нараховані за період з 01.03.2015 по 26.10.2016 на загальну суму 5 825 068, 98 доларів США з посиланням на закінчення строку користування кредитом за кредитними договорами 01.03.2015 та 28.02.2015, апеляційний суд спростував з огляду на таке. 
		Апеляційний суд зазначив, що сторони у кредитних договорах від 19.02.2013 та від 17.10.2013 погодили термін користування кредитом до 01.03.2015 і 28.02.2015 відповідно, а також у пунктах 7.1 кредитних договорів визначили, що договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		Апеляційним судом встановлено, що банк у порядку частини другої статті 1050 ЦК України направив боржнику-позичальнику 17.03.2015 листи за №5470 і №5471 з вимогою про сплату заборгованості за кредитними договорами від 19.02.2013 та від 17.10.2013, що виникла на 17.03.2015 у зв`язку з порушенням боржником терміну виконання зобов`язань.
		Апеляційний суд встановив, що пунктом 6.2 кредитних договорів передбачено нарахування банком позичальнику відсотків за ставкою в розмірі 18% річних, що діяла у період порушення, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення у разі порушення позичальником строків погашення заборгованості за кредитом.
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом (порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом), оскільки такі проценти охоплюються диспозицією частини другої статті 625 ЦК України.
		Апеляційний суд зіслався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012 про те, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
		Апеляційним судом відхилено доводи боржника про безпідставність нарахування банком процентів після закінчення строку кредитування боржника з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16. Суд дійшов висновку, що правовідносини у справі №912/1120/16 не є подібними із правовідносинами, що склалися під час розгляду спірних кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" у справі №905/2852/16, оскільки у справі №912/1120/16 договором передбачено умову нарахування процентів за користування кредитом відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, тоді як у справі №905/2852/16 йдеться про неправомірне користування кредитом після спливу строку дії кредитного договору, що відповідає диспозиції норми, викладеної у частині другій статті 625 ЦК України та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012.
		21.3. Доводи боржника про безпідставність визнання місцевим судом кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в частині заборгованості за процентами, що нараховані за період з 12.09.2015 по 20.10.2016 на загальну суму 1 661 340, 09 доларів США після пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості станом на 11.09.2015, апеляційний суд спростував з огляду на таке.
		Апеляційним судом встановлено, що пунктом 1 кредитного договору №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013, сторони погодили, що останнім строком дії ліміту кредитної операції є 21.12.2016 (пункт 1.7), порядок сплати процентів щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту (пункт 1.9); пунктом 3.3 Генерального договору №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013, в рамках якого було укладено зазначений кредитний договір, визначено, що проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника протягом строку її наявності. 
		Зважаючи на обставини пред`явлення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" вимоги про дострокове повернення кредиту 18.09.2015 у межах строку дії ліміту кредитної операції до 21.12.2016 з урахуванням умов Генерального договору №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013, апеляційний суд дійшов висновку, що нарахування банком процентів за неправомірне користування боржником кредитними коштами після настання строку дострокового повернення кредиту на вимогу банку не суперечить умовам укладених між сторонами Генерального договору і кредитного договору та правовим висновкам Верховного Суду.
		21.4. Доводи боржника про неправомірне нарахування АТ "Сбербанк" процентів за користування боржником кредитними коштами за період з 13.02.2016 по 19.10.2016 з посиланням на обставини зміни банком умов кредитування та кінцевого строку користування кредитом з визначенням 12.02.2016 датою дострокового повернення кредиту, апеляційний суд відхилив, як необґрунтовані, з огляду на таке.
		Апеляційний суд встановив, що пунктом 1.4 кредитного договору від 15.10.2009 у редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012 сторони погодили, що останнім днем дії кредитної лінії є 14.09.2016, у межах якої банк звернувся до боржника-позичальника з повідомленням-вимогою №820/5/28-2 від 01.02.2016 про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором від 15.10.2009 на суму 64 630 283, 44 долари США не пізніше десяти календарних днів з дня відправлення цієї вимоги.
		Апеляційний суд, проаналізувавши умови пунктів 6.2, 8.4, 8.5, 8.6 кредитного договору, дійшов висновку, що сторони в договірному порядку погодили інші умови щодо дії договору, періоду нарахування процентів та припинення нарахування процентів, а вимога про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором відповідає зазначеним умовам договору; банк згідно з пунктами 8.5, 8.6 кредитного договору набув права вимоги повернення усієї суми заборгованості, в тому числі нарахованих процентів за користування кредитом за весь період користування кредитом внаслідок порушення боржником умов кредитного договору щодо сплати процентів. 
		21.5. Доводи боржника щодо неправильного визначення АТ "Сбербанк" процентної ставки, помилкового розрахунку банком періодів нарахування ставки LIBOR 3M і неправомірного застосування до боржника штрафного розміру процентної ставки апеляційний суд спростував, як необґрунтовані, погодившись із висновками місцевого суду за наслідком аналізу умов кредитного договору, наявних у справі письмових доказів щодо порушення боржником кредитних зобов`язань та оцінки висновку експерта щодо відповідності розрахунку заборгованості ПрАТ "АВК" перед АТ "Сбербанк" та методу нарахування банком процентів за користування кредитними коштами умовам кредитного договору в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до вимог статей 86, 104 ГПК України.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи скаржника (ПрАТ "АВК", боржник у справі)
		22. Скаржник доводив, що апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову з порушенням положень статей 13, 197, 273 ГПК України, що полягало у розгляді апеляційних скарг по суті без участі у судовому засіданні представника боржника, належно не повідомленого про задоволення заяви представника ПАТ "Промінвестбанк" Яценка О.Є. про участь у судовому засіданні 12.05.2020 в режимі відеоконференції, та за умов відмови апеляційного суду у задоволенні клопотань боржника, ініціюючого кредитора та розпорядника майна Пічахчі С.В. про відкладення розгляду справи з підстав недопущення затягування розгляду справи та її вирішення судом у межах строку на апеляційний розгляд, який за висновком суду спливав 12.05.2020; однак, за доводами боржника, апеляційним судом не враховано, що визначені статтею 273 ГПК України процесуальні строки розгляду справи в апеляційному порядку продовжено на час дії карантину відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень ГПК України.
		23. Скаржник зазначив про помилковість висновків місцевого та апеляційного судів щодо визнання ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" кредитором ПрАТ "АВК" у частині вимог за процентами за кредитом, нарахованими в період з 28.02.2015 по 26.10.2016 на загальну суму 5 825 068, 98 доларів США на підставі кредитних договорів №ККPOD.96142.003 від 19.02.2013 та №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013.
		Скаржник доводив, що строк користування кредитом за кредитними договорами від 19.02.2013 та від 17.10.2013 погоджено сторонами до 01.03.2015 та 28.02.2015 відповідно; 19.03.2015 банк звернувся до боржника з претензіями (вимогами) за вих. №5470 і №5471 від 17.03.2015 про погашення кредитної заборгованості за зазначеними договорами. Боржник зауважив, що право банку нараховувати передбачені умовами кредитних договорів проценти за кредитом припинилося після 01.03.2015 та 28.02.2015 відповідно.
		Скаржник зазначив, що з розрахунку заборгованості ПрАТ "АВК", наданого банком, вбачається, що заборгованість боржника-позичальника за процентами за кредитними договорами станом на 01.03.2015 становила 147 593, 06 доларів США, з яких 71 750 доларів США процентів за кредитним договором від 19.02.2013 та 78 652, 06 доларів США процентів за кредитним договором від 17.10.2013. Боржник зауважив, що з урахуванням того, що строк кредитування за договором 17.10.2013 визначено до 28.02.2015, то сума заборгованості за процентами за кредитом на цю дату становила 75 843, 06 доларів США.
		Скаржник вважав обґрунтованими вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" в частині нарахованих процентів на суму 147 593, 06 доларів США (71 750 + 78 652, 06), однак, доводив безпідставність нарахування банком процентів за кредитними договорами за період після закінчення строку користування кредитом на загальну суму 5 825 068, 98 доларів США (5 972 662, 04 - 147 593, 06).
		Скаржник зауважив на помилковості висновків судів щодо права банку нараховувати проценти у порядку частини другої статті 625 ЦК України на підставі пунктів 6.2 кредитних договорів від 19.02.2013 та від 17.10.2013, оскільки зазначеними пунктами договорів передбачено нарахування процентів відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (правомірне користування кредитом), а не за неправомірне користування кредитними коштами у порядку частини другої статті 625 ЦК України.
		Скаржник зазначив, що загальна сума грошових вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до боржника складає 19 135 155, 35 доларів США (18 987 562, 29 + 147 593, 06).
		24. Скаржник зазначив, що судові рішення місцевого та апеляційного судів про розгляд грошових вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" у попередньому засіданні ухвалені з неправильним застосуванням положень статей 1048, 1051 ЦК України та оскаржуються боржником лише в частині нарахування процентів за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 за період з 11.09.2015 (після направлення вимоги про дострокове повне погашення кредитної заборгованості) по 20.10.2016 (дата порушення щодо боржника справи про банкрутство) на загальну суму 1 661 340, 09 доларів США.
		Скаржник зауважив, що судами при розгляді вимог банку в цій частині не взято до уваги правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 про те, що у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. 
		Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, правові висновки яких не були враховані судами.
		Скаржник аргументував, що укладений між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ПрАТ "АВК" Генеральний договір №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 та кредитний договір №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 не містять положень, якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати проценти поза межами встановленого договором строку кредитування або після направлення банком вимоги у порядку частини другої статті 1050 ЦК України.
		Скаржник доводив, що за умов зміни ПАТ "Райффайзен банк Аваль" строку кредитування шляхом пред`явлення до ПрАТ "АВК" 18.09.2015 вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором з 11.09.2015, право банку нараховувати боржнику-позичальнику передбачені положеннями Генерального договору та кредитного договору проценти за кредитом згідно статті 1048 ЦК України припинилося з 11.09.2015.
		25. Скаржник аргументував, що оскаржувані судові рішення в частині розгляду грошових вимог АТ "Сбербанк" за процентами за кредитом ухвалені з неправильним застосуванням статей 1048, 1051 ЦК України та з порушенням вимог статей 236, 238, 287 ГПК України.
		Боржник зауважив на помилковості висновків судів про відповідність розрахунку банком процентів за кредитом умовам кредитного договору №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 щодо визначення ставки LIBOR 3M та змінюваної процентної ставки за кредитом.
		Скаржник доводив, що для встановлення правильного алгоритму визначення базової процентної ставки та правильного визначення заборгованості боржника за процентами за користування кредитом необхідно виходити з умов кредитного договору №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 та змісту додаткового договору №10 від 14.09.2012, яким було змінено процентну ставку за кредитом та визначено, що порядок та строки перегляду процентної ставки за кредитним договором встановлено пунктом 1.3.7 цього договору в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012, а саме щоквартально протягом дії цього договору в перший календарний день першого місяця кожного поточного кварталу; при цьому, за базову процентну ставку приймається значення (розмір) такої індикативної процентної ставки, встановлене (розраховане в порядку, зазначеному в пункті 1.3.1 цього договору) станом на 12 число календарного місяця, який передує місяцю, в якому відбувається перегляд базової процентної ставки; якщо таке 12 число є вихідним та/або святковим, та/або неробочим днем, то застосовується значення LIBOR 3М, встановлене станом на останній, що передує такому 12 числу, робочий день місяця.
		За доводами скаржника, для правильного визначення значення ставки LIBOR 3М та змінюваної процентної ставки за кредитом необхідно спочатку визначити дату початку першого поточного кварталу (періоду) дії змінюваної процентної ставки за договором, однак, місцевий та апеляційний суди неповно дослідили умови кредитного договору №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 та додаткового договору №10 від 14.09.2012, у зв`язку з чим помилково ототожнили дату початку першого поточного кварталу з датою укладення додаткового договору №10 до кредитного договору - 14.09.2012.
		Разом з тим, боржником було надано господарському суду розрахунок процентів за користування кредитом, виходячи із правильного визначення ставки LIBOR 3М станом на 12 грудня, 12 березня, 12 червня та 12 вересня відповідного календарного року, однак, такий розрахунок безпідставно не взято до уваги судами; відтак, оскаржувані судові рішення в частині розгляду вимог АТ "Сбербанк" до ПрАТ "АВК" по процентах за кредитом прийняті з порушенням вимог статей 234, 236, 238, 282 ГПК України до змісту судового рішення та його законності й обґрунтованості.
		26. Скаржник заперечував проти висновку експерта за №5122/5640 від 28.10.2019 як допустимого доказу у справі та зауважив, що висновок експерта по другому питанню експертизи надано на підставі вільного тлумачення експертом норм права, а не на підставі досліджених документів; експертом при проведенні дослідження не було належно встановлено змісту первинних документів (кредитного договору №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 та додаткового договору №10 від 14.09.2012), так як за висновком боржника з їх текстуального змісту прямо вбачається правильність розрахунку суми процентів за користування кредитом саме за методом та ставками LIBOR 3М, застосованими боржником при здійсненні альтернативного розрахунку.
		27. Скаржник не погодився з висновками місцевого та апеляційного судів про визнання АТ "Сбербанк" кредитором ПрАТ "АВК" на суму процентів за кредитом, нарахованих у період з 13.02.2016 по 19.10.2016, зважаючи на факт пред`явлення банком до боржника-позичальника повідомлення-вимоги за №820/5/28-2 від 01.02.2016 про дострокове повернення наданого банком кредиту у строк до 12.02.2016 в порядку частини другої статті 1050 ЦК України. Тобто банком на власний розсуд було змінено умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009.
		На підтвердження зазначених доводів боржник зіслався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, про які зазначено у пункті 24 описової частини цієї постанови.
		28. Скаржник зауважив на помилковості висновків місцевого та апеляційного судів в частині віднесення вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ПАТ "Промінвестбанк" та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до забезпечених виключно в межах договірної вартості заставного майна, яким забезпечені вимоги конкретного кредитора, та невідповідність таких висновків положенням статей 1, 45 КУзПБ, Законів України "Про заставу" та "Про іпотеку", а також правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17. 
		Боржник доводив, що кредитор-заставодержатель (іпотекодержатель) має право задовольнити всі свої вимоги до боржника, визнані господарським судом, у розмірі вартості фактичної реалізації предмета застави (майнової поруки), що здійснюється у порядку, передбаченому законодавством; правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засіданні ще невідома.
		Боржник зауважив, що чинний з 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує визначення розміру забезпечених вимог із договірною вартістю заставного майна, а відповідно забезпеченими вимогами є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута; відтак, у судів попередніх інстанцій не було підстав не застосовувати до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17.
		Доводи інших учасників справи
		29. АТ "Сбербанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечувало доводи боржника та просило касаційний суд залишити в силі результат розгляду місцевим та апеляційним судами його кредиторських вимог до ПрАТ "АВК", заявлених на стадії розпорядження майном боржника. Банк зауважив, що умовами укладеного з боржником кредитного договору не передбачено припинення зобов`язання позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, у тому числі у випадку направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту; припинення нарахування процентів за кредитом пов`язується з фактичним поверненням кредитних коштів у повному обсязі.
		На підтвердження своїх доводів АТ "Сбербанк" зіслалося на правові висновки Верховного Суду у постановах 13.12.2018 у справі №913/11/18 та 10.10.2018 у справі №910/750/18. 
		АТ "Сбербанк" зазначило про обґрунтованість висновків судів про віднесення вимог банку до забезпечених лише в межах договірної вартості предметів застави (іпотеки), якими забезпечено кредитні зобов`язання боржника перед АТ "Сбербанк", та зауважило, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших фактичних обставин (забезпечення вимог банку фінансовою порукою, тоді як вимоги АТ "Сбербанк" забезпечено заставою (іпотекою) майна основного боржника).
		30. ПАТ "Промінвестбанк" у відзиві на касаційну скаргу зауважило на помилковості доводів боржника про необхідність включення усіх визнаних господарським судом вимог банку на суму 1 832 475 532, 86 грн. до реєстру вимог кредиторів окремо як забезпечених заставою майна боржника та доводило, що єдиним доказом вартості предметів забезпечення вимог ПАТ "Промінвестбанк" до ПрАТ "АВК" є їх вартість, визначена у договорах забезпечення на загальну суму 489 303 453, 90 грн.; відтак, судами попередніх інстанцій правильно віднесено вимоги банку на суму 1 343 172 078, 96 грн. до четвертої черги задоволення як такі, що не охоплюються вартістю предметів забезпечення, погодженою банком та боржником у договорах застави рухомого майна.
		31. ПАТ "Райффайзен банк Аваль" у відзиві на касаційну скаргу заперечувало доводи боржника про безпідставне нарахування банком процентів за користування кредитними коштами в період з 12.09.2015 по 20.10.2015 після пред`явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом станом на 11.09.2015 у порядку частини другої статті 1050 ЦК України та зауважило, що нарахування банком процентів за кредитом допускається в межах строку дії ліміту кредитної операції до 21.12.2016 щомісячно на залишок основної заборгованості позичальника протягом строку її наявності (пункт 3.3 генерального договору 23.12.2013 та пункти 1.7, 1.9 кредитного договору 24.12.2013).
		ПАТ "Райффайзен банк Аваль" доводило обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо визначення черговості задоволення вимог банку як таких, що частково забезпечені заставою майна боржника, виходячи із визначеної сторонами у договорах застави вартості предметів забезпечення, та правильність застосування судами положень частини другої статті 45 КУзПБ до спірних правовідносин.
		ЗАЯВЛЕНІ У СПРАВІ КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ЇХ РОЗГЛЯДУ
		32. 23.09.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ПрАТ "АВК" про оголошення перерви у розгляді справи №905/2852/16, підписане кваліфікованим електронним підписом Дубовського Петра Володимировича, який у статусі адвоката представляє інтереси ПрАТ "АВК" на підставі довіреності від 24.12.2019 (належно засвідчена копія довіреності долучена до матеріалів справи, том 5 матеріалів оскарження ухвали суду 24.12.2019, а.с. 160-161). Зазначене клопотання відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" до оригіналу електронного документа.
		32.1. В обґрунтування заявленого клопотання ПрАТ "АВК" зазначило, що боржник оскаржує постанову апеляційного суду 12.05.2020 та ухвалу місцевого суду 24.12.2019 у справі №905/2852/16 про затвердження реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК", у тому числі в частині визначення розміру забезпечених вимог кредиторів ПрАТ "АВК" та неправомірного віднесення вимог кредиторів АТ "Сбербанк", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ПАТ "Промінвестбанк" та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" частково до четвертої черги задоволення як таких, що на думку боржника, повністю забезпечені заставою.
		Водночас, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень боржнику стало відомо, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду під час розгляду справи №904/1360/19 дійшов висновку про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі №905/2028/18, відповідно до якої розмір забезпечених вимог кредитора визначається згідно із договірною вартістю предмета застави, та з метою формування правозастосовчої практики щодо визначення розміру забезпечених вимог кредитора ухвалою Суду від 10.09.2020 передав справу №904/1360/19 на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Боржник зауважив, що станом на 23.09.2020 відсутня ухвала Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про прийняття (або відмову у прийнятті) до розгляду палатою справи №904/1360/19.
		За таких обставин, вважаючи, що позиція колегії суддів Верховного Суду в ухвалі від 10.09.2020 у справі №904/1360/19 свідчить про наявність різних підходів до визначення розміру забезпечених вимог кредитора, боржник просив Суд оголосити перерву у розгляді справи №905/2852/16 до вирішення Судовою палатою для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про прийняття до розгляду справи №904/1360/19 та винесення палатою відповідної ухвали.
		32.2. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, станом на 24.09.2020 відсутня інформація про прийняття справи №904/1360/19 до провадження Судовою палатою для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (Рішення ЄСПЛ у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011).
		Зважаючи на те, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АВК" на прийняті у справі №905/2852/16 судові рішення за наслідком розгляду спірних кредиторських вимог у попередньому засіданні відкрито ухвалою Верховного Суду 02.07.2020 та її розгляд касаційним судом двічі відкладався ухвалами 06.08.2020 та 27.08.2020, з урахуванням вимог статті 306 ГПК України щодо строку розгляду касаційної скарги на оскаржувані судові рішення протягом шістдесяти днів, а також з огляду на обставини здійснення провадження у цій справі на стадії розпорядження майном боржника з 20.10.2016 без остаточно сформованого реєстру вимог кредиторів, колегія суддів Верховного Суду, керуючись принципом розумності строків розгляду судом, дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги ПрАТ "АВК" у судовому засіданні 24.09.2020 та про відмову у задоволенні клопотання ПрАТ "АВК" про оголошення перерви у розгляді справи №905/2852/16 за відсутності доказів прийняття до провадження Судовою палатою для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1360/19.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		33. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду в межах предмета касаційного оскарження судових рішень в частині розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Промінвестбанк" та в межах доводів касаційної скарги боржника згідно з пунктами 22-28 описової частини цієї постанови. 
		33.1. Водночас, при розгляді касаційної скарги боржника на прийняті за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство судові рішення (постанову 12.05.2020 та ухвалу 24.12.2019) колегія суддів Касаційного господарського суду звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 про можливість перевірки касаційним судом правильності арифметичного розрахунку заборгованості щодо сплати інфляційних та річних, що була предметом спору, керуючись дослідженим судами попередніх інстанцій розрахунком та приймаючи до уваги періоди нарахування спірних сум інфляційних і річних (пункти 50, 58-60 постанови). 
		33.2. Відтак, здійснення Верховним Судом розгляду спірних кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Промінвестбанк" до ПрАТ "АВК" з урахуванням досліджених місцевим й апеляційним судами розрахунків щодо спірних вимог кредиторів відповідає вимогам статті 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
		А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій 
		34. Аналіз приписів частин першої, четвертої статті 23 Закону про банкрутство, що застосовувався до боржника під час проведення конкурсу з виявлення кредиторів на стадії розпорядження майном, свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, так як протилежне матиме наслідком втрату такими вимогами статусу конкурсних і їх включення до реєстру як вимог шостої черги.
		35. Відповідно до абзацу 11 частини першої статті 1 КУзПБ, що діяв на час проведення місцевим судом 24.12.2019 попереднього засідання, кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких виникли до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
		Відповідно до загальних правил розгляду конкурсних вимог кредиторів, які передбачено статтями 45, 47 КУзПБ, до повноважень суду віднесено розгляд спірних вимог кожного кредитора по суті з прийняттям ухвали про визнання таких вимог повністю чи частково або про відмову у визнанні вимог кредитора до боржника повністю чи частково. За наслідком такого розгляду формується перелік як визнаних, так не визнаних судом вимог кредиторів (абзац третій частини другої статті 47 КУзПБ). 
		36. За доводами касаційної скарги ПрАТ "АВК" вбачається, що боржник не погоджується з результатом розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" в частині нарахування банками процентів за кредитом після пред`явлення до боржника вимоги про дострокове погашення кредиту (після закінчення строку дії кредитного договору) й оспорює визначену судами черговість задоволення вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Промінвестбанк" на суми, що не охоплені договірною вартістю предметів застави за укладеними між боржником та банками договорами забезпечення.
		У частині нарахування сум основного боргу (тіла кредиту), комісії за управління коштами кредитної лінії за кредитним договором з АТ "Сбербанк", пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" грошові вимоги банків не є спірними, тому в силу частини першої статті 300 ГПК України судові рішення місцевого та апеляційного судів у цих частинах не переглядаються в касаційному порядку.
		37. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
		Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. 
		38. За наведеним у статті 625 ЦК України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
		Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. 
		39. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
		40. Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2010 у справі №912/1120/16. 
		Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 ЦК України, має визначатися окремим зобов`язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 ЦК України.
		41. Розглядаючи кредиторські вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" на загальну суму 5 972 662, 04 доларів США процентів за кредитними договорами №ККPOD.96142.003 від 19.02.2013 (на суму 2 790 375 доларів США) та №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 (на суму 3 182 287, 04 доларів США), які нараховано станом на 26.10.2016, місцевий суд встановив, що вимоги банку в цій частині є частково обґрунтованими на загальну суму процентів за кредитами 5 914 867, 05 доларів США, з яких на суму 2 763 375 доларів США (за курсом НБУ еквівалентно 71 160 316, 25 грн.) процентів за кредитним договором від 19.02.2013 та на суму 3 151 492, 05 доларів США (за курсом НБУ еквівалентно 81 154 809, 23 грн.) процентів за кредитним договором від 17.10.2013. 
		41.1. Судом встановлено, що банком помилково розраховано суму заборгованості станом на 26.10.2016, зважаючи на обставини порушення щодо ПрАТ "АВК" справи про банкрутство ухвалою 20.10.2016, та помилково розраховано еквівалент грошових вимог у гривні за курсом НБУ станом на 26.10.2016, тоді як розмір грошових зобов`язань підлягав визначенню у національній валюті України за курсом НБУ гривні до долара США, встановленим на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами 15.11.2016 (абзац 3 частини другої статті 23 Закону про банкрутство та абзац 4 частини другої статті 45 КУзПБ).
		За наслідком проведеного місцевим судом перерахунку вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до ПрАТ "АВК" за курсом НБУ станом на 15.11.2016 (25,751234 гривень за один долар США), визнані судом обґрунтованими вимоги банку за двома кредитними договорами є більшими, ніж було завлено спірним кредитором, у зв`язку з чим суд визнав ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" кредитором ПрАТ "АВК" на суму заявлених ним вимог відповідно до заяви від 15.11.2016.
		41.2. Так, за кредитним договором №ККPOD.96142.003 від 19.02.2013 визнано вимоги банку на загальну суму 301 778 185, 23 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 9 000 000 доларів США (за курсом НБУ еквівалентно 231 761 106 грн.) та 70 017 079, 23 грн. процентів за користування кредитом за період після закінчення строку дії кредитного договору з 01.03.2015 по та по 20.10.2016 (дату порушення щодо боржника справи про банкрутство).
		На підставі кредитного договору №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 місцевим судом визнано вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до ПрАТ "АВК" на загальну суму 337 086 244, 55 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 9 987 562, 29 доларів США (за курсом НБУ еквівалентно 257 192 053, 62 грн.) та 79 894 190, 93 грн. процентів за користування кредитом за період після закінчення строку дії кредитного договору 28.02.2015 та по 20.10.2016 (дату порушення щодо боржника справи про банкрутство).
		41.3. Місцевий суд встановив, що за умовами кредитного договору №ККPOD.96142.003 від 19.02.2013 у редакції додаткової угоди №10 від 18.11.2014 термін користування кредитом в розмірі 9 000 000 доларів США визначено до 01.03.2015 включно (пункт 1.1.2 кредитного договору); термін користування кредитом в розмірі 10 000 000 доларів США за кредитним договором №ККPOD.96142.007 від 17.10.2013 визначено до 28.02.2015 включно (пункт 1.1.2 кредитного договору у редакції додаткової угоди №3 від 27.02.2014). Розмір відсотків за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом, які банк нараховує позичальнику від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, передбачено пунктами 6.2 кредитних договорів як 18% річних (18,5% річних у редакції додаткової угоди №3 від 27.02.2014 до кредитного договору 17.10.2013). 
		41.3.1. Апеляційний суд дійшов висновку, що передбачені умовами пунктів 6.2. кредитних договорів проценти (відсотки) охоплюються диспозицією частини другої статті 625 ЦК України, тому банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом (порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом) у зв`язку з простроченням боржника щодо виконання грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів після спливу строку дії кредитних договорів відповідно 01.03.2015 та 28.02.2015 (том 4 матеріалів оскарження, а.с. 103).
		Апеляційний суд зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012, яка полягає в тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (том 4 матеріалів оскарження, а.с. 102).
		Визнаючи ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" кредитором ПрАТ "АВК" на суму процентів за користування кредитом після спливу строку дії кредитних договорів від 19.02.2013 та від 17.10.2013, нарахованих за процентними ставками, передбаченими пунктами 6.2. договорів, апеляційний суд виходив з того, що з моменту закінчення терміну користування кредитними коштами 01.03.2015 та 28.02.2015 відповідно за двома кредитними договорами боржник-позичальник неправомірно користувався кредитними коштами, з огляду на що нарахування йому банком процентів за ставками 18% річних (за кредитом-1) та 18,5% річних (за кредитом-2) відповідає диспозиції норми, викладеної у частині другій статті 625 ЦК України.
		41.3.2. За умовами пунктів 1.4. кредитних договорів від 19.02.2013 та від 17.10.2013 вбачається, що видом кредиту є поновлювана кредитна лінія. Процентні ставки за користування кредитом погоджені у фіксованому розмірі 10,25% річних (у редакції додаткової угоди №4 від 11.09.2013 до кредитного договору від 19.02.2013) та 10,50% річних (у редакції додаткової угоди №3 від 27.02.2014 до кредитного договору від 17.10.2013) (пункти 1.1.3 кредитних договорів).
		Отже, сторонами у кредитних договорах від 19.02.2013 та від 17.10.2013 визначено проценти за користування кредитом (10,25% річних та 10,50% річних) як плату за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України.
		41.3.2. Як вбачається з долучених ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до заяви з грошовими вимогами до ПрАТ "АВК" додаткових угод №2 від 01.08.2013, №3 від 06.08.2013, №4 від 11.09.2013, №6 від 27.02.2014, №7 від 30.04.2014, №8 від 06.08.2014 та №10 від 18.11.2014 до кредитного договору від 19.02.2013, сторонами вносилися зміни до пункту 2.5. кредитного договору щодо визначення дати початку та дати закінчення строку дії ліміту кредитної лінії, а також щодо розміру кредитної лінії, яка надається боржнику-позичальнику відповідно до умов кредитного договору від 19.02.2013 (том 2, а.с. 8-зворот, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 23).
		Додатковою угодою №3 від 27.02.2014 до кредитного договору від 17.10.2013 сторони внесли зміни до пункту 2.5. кредитного договору та продовжили строк дії ліміту кредитної лінії до 28.02.2015 (том 2, а.с. 113-зворот, 119).
		Пунктами 2.5. кредитних договорів сторони погодили, що при невиконанні графіка зменшення ліміту в зазначений в договорі строк, після дати закінчення строку дії ліміту, починаючи з наступного дня сума зменшення ліміту вважається простроченою.
		Тобто сторони погодили, що простроченою сумою заборгованості боржника-позичальника перед банком є сума зменшення ліміту, яка не була своєчасно погашена позичальником внаслідок невиконання графіка зменшення ліміту кредитного лінії.
		41.3.3. Пунктами 6.2. кредитних договорів 19.02.2013 та 17.10.2013 сторони визначили, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі 18% річних (18,5 річних у редакції додаткової угоди №3 від 27.02.2014 до кредитного договору від 17.10.2013), що діяла у період порушення, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
		Відтак, збільшені ставки відсотків (процентів) у розмірі 18% (18,5%) річних, порівняно з відсотками (10,25% та 10,50%), що в силу пунктів 1.1.3. кредитних договорів сплачуються за час користування кредитом згідно умов договору, є мірою відповідальності, що застосовується банком до позичальника у разі прострочення виконання графіка зменшення ліміту кредитної лінії у погоджений у договорі строк. Тобто передбачені пунктами 6.2. кредитних договорів проценти нараховуються протягом строку дії кредитної лінії на прострочені позичальником у погашенні суми зменшення ліміту кредитної лінії. 
		Водночас, банком-кредитором та боржником-позичальником у кредитних договорах від 19.02.2013 та від 17.10.2013 не визначено умов щодо нарахування банком процентів за підвищеною ставкою, згідно з пунктами 6.2. зазначених договорів, саме як за неправомірне користування кредитними коштами в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.
		41.3.4. Верховний Суд у постанові 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012 дійшов висновку про обґрунтоване нарахування банком процентів за користування позичальником кредитними коштами після пред`явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом за процентною ставкою 36% річних (збільшена процентна ставка, порівняно із ставкою 18% річних як платою за користування кредитними коштами у період дії кредитного договору), з огляду на зміст пункту 1.4. кредитного договору №13-65-06/212, яким визначено поняття процентів за неправомірне користування кредитом як плати, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення, та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором, а також положення пункту 3.5. цього кредитного договору про сплату позичальником процентів за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у 36% річних, у випадку порушення позичальником встановленого пунктом 2.2. договору строку погашення отриманого кредиту.
		Отже, при розгляді спору у справі №5017/1987/2012 щодо правомірності застосування до позичальника збільшеної процентної ставки за кредитним договором за час користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору судами встановлено фактичні обставини погодження сторонами у кредитному договорі (пункти 1.4., 3.5.) застосування банком до позичальника процентної ставки у розмірі 36% річних як відповідальності саме за неправомірне користування кредитом після спливу строку користування кредитними коштами (після закінчення строку дії договору) у більшому розмірі, ніж визначено частиною другою статті 625 ЦК України (збільшення із визначених законом 3% річних до 36% річних, погоджених у договірному порядку).
		Разом з тим, під час розгляду спірних вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" судами не встановлено, що умовами кредитних договорів від 19.02.2013 та від 17.10.2013 сторони передбачили визначення плати за неправомірне користування грошима після закінчення строку дії ліміту кредитної лінії відповідно до статті 625 ЦК України з визначенням річних в іншому розмірі, як це регламентує частина друга статті 625 ЦК України. 
		Отже, апеляційний суд помилково зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012, висновки якої обґрунтовувались встановленням інших фактичних обставин (умов кредитного договору), які відрізняються від умов кредитування за спірними правовідносинами у цій справі.
		41.4. Місцевим судом встановлено, що банком направлено 19.03.2015 боржнику дві вимоги від 17.03.2015 за №5470 та №5471 про погашення заборгованості за кредитними договорами від 19.02.2013 та від 17.10.2013; зазначені вимоги банку боржник не виконав, у зв`язку з чим банк продовжив нарахування позичальнику процентів за користування кредитним коштами до 26.10.2016 включно за спірними кредитними договорами. 
		Визнаючи частково вимоги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за процентами по кредитах, наданих боржнику на підставі кредитних договорів 19.02.2013 та 17.10.2013, місцевий суд виходив з умов пунктів 2.7, 2.8, 6.2, 7.1 зазначених договорів про те, що договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, а розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснюється банком до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Також, суд відхилив вимоги банку по процентах, що нараховані за період 21.10.2016-26.10.2016 (після порушення щодо ПрАТ "АВК" справи про банкрутство) на загальну суму 57 794, 99 доларів США, з яких 27 000 доларів США процентів за кредитним договором від 19.02.2013 (2 790 375 - 2 763 375) та 30 794, 99 доларів США процентів за кредитним договором від 17.10.2013 (3 182 287, 04 - 3 151 492, 05).
		З такими висновками місцевого суду погодився апеляційний суд у постанові 12.05.2020.
		41.5. З огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з правильністю застосування судами положень статей 625, 1048, 1050 ЦК України на предмет визнання кредиторських вимог банку на суму процентів за кредитними договорами після припинення дії таких договорів та зазначає, що якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.
		З наданих кредитором до заяви з грошовими вимогами розрахунків заборгованостей за кредитними договорами від 19.02.2013 та від 17.10.2013 станом на 26.10.2016 вбачається, що за період з 01.03.2015 по 26.10.2016 боржнику нараховано проценти за користування кредитними коштами за кожен день прострочення за ставкою 18% річних за кредитним договором 19.02.2013 на суму 2 790 375 доларів США та за ставкою 18,5% річних за кредитним договором 17.10.2013 на суму 3 182 287, 04 грн. (том 2, а.с. 103-112, 190-199).
		До суми заборгованості по процентах за кредитним договором від 19.02.2013 включено нараховані банком станом на 01.03.2015 (останній день строку дії першого договору) проценти за користування кредитом на суму 71 750 доларів США (що еквівалентно 1 847 651, 04 грн. по курсу НБУ на момент заявлення спірних вимог 15.11.2016), які не погашені боржником на дату порушення щодо нього справи про банкрутство (том 2, а.с. 103-зворот).
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами скаржника згідно з пунктом 23 описової частини цієї постанови про неправомірне нарахування ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" процентів на суму кредиту після припинення строку дії кредитних договорів, що за першим кредитним договором, який припинив дію з 01.03.2015, за період з 01.03.2015 по 20.10.2016 згідно з проведеним касаційним судом розрахунком, становить: 
		2 763 375 доларів США (загальна сума визнаних судом процентів за наданим розрахунком кредитора ) - 71 750 доларів США (залишок боргу за процентами на момент припинення дії договору 01.03.2015) = 2 691 625 доларів США (проценти, за період з 01.03.2015 після припинення дії кредитного договору від 19.02.2013 по 20.10.2016) (том 2, а.с. 103-зворот -112).
		Також, колегія суддів касаційного суду вважає правильним виключити із загальної суми процентів за кредитним договором від 17.10.2013 нараховані банком та помилково визнані судами проценти за період після припинення дії кредитного договору 17.10.2013 (з 01.03.2015 по 20.10.2016) на суму 3 151 492, 05 доларів США, які було помилково визнано місцевим судом з огляду на неправильне застосування норм матеріального права, однак сам розрахунок заборгованості прийнято до уваги судами як належний доказ (том 2, а.с. 190-199). 
		Отже, загальна сума процентів, нарахованих у порядку статті 1048 ЦК України, поза межами дії обох кредитних договорів, яка помилково включена місцевим судом до загального розміру кредиторських вимог становитиме:
		2 691 625 доларів США + 3 151 492, 05 доларів США = 5 843 117, 05 доларів США
		Отже, постанову апеляційного суду від 12.05.2020 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" слід змінити, відмовивши у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" на суму 5 843 117, 05 доларів США (що еквівалентно 150 467 474, 44 грн. по курсу НБУ на момент заявлення спірних грошових вимог 15.11.2016). 
		Відтак, слід внести зміни до абзацу першого резолютивної частини ухвали місцевого суду від 24.12.2019 щодо розгляду вимог кредитора ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення основний борг на суму 291 281 951, 02 грн. (231 761 106 грн. тіла кредиту-1 + 257 192 053, 62 грн. тіла кредиту-2 + 1 847 651,04 грн. непогашених процентів за кредитним договором 19.02.2013), що не покритий вартістю предмета застави у розмірі 199 518 859, 64 грн.
		42. Розглядаючи кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на суму 2 571 759, 40 доларів США (за курсом НБУ еквівалентно 66 596 396, 32 грн.) процентів за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 станом на дату порушення щодо боржника справи про банкрутство 20.10.2016, місцевий суд встановив, що вимоги банку в цій частині є обґрунтованими в повному обсязі та нараховані банком боржнику в межах строку дії ліміту кредитної операції до 21.12.2016.
		42.1. Судом встановлено, що після пред`явлення банком вимоги 18.09.2015 про дострокове погашення заборгованості за кредитом станом на 11.09.2015 боржник зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим банк стягнув з боржника за рішенням суду 18.06.2016 у господарській справі №905/2944/15 розраховані станом на 11.09.2015 основний борг за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 та проценти за користування кредитом на суму 910 419, 31 доларів США (том 6, а.с. 106-109).
		Зазначене судове рішення набрало законної сили та є преюдиційним у даній справі під час розгляду грошових вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до ПрАТ "АВК" відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.
		Отже, вимоги банку до боржника щодо стягнення 910 419, 31 доларів США процентів за користування кредитом станом на 11.09.2015 є безспірними та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" як такі, що підтверджені рішенням суду.
		42.2. Водночас, спірними є вимоги банку на суму 1 661 340, 09 доларів США процентів за кредитом, нарахування яких здійснено ПАТ "Райффайзен банк Аваль" за період з 24.09.2015 по 20.10.2016, тобто після пред`явлення банком 18.09.2015 вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості станом на 11.09.2015, що підтверджується розрахунками банку (том 6, а.с. 98-103). 
		Зазначені розрахунки підтверджують, що після пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення кредиту було нараховано: на суму кредиту 10 554 000 доларів США - проценти в розмірі 1 209 226, 58 доларів США (1 871 858, 84 - 662 632, 26), на суму кредиту 3 089 614, 57 доларів США - проценти в розмірі 353 993, 19 доларів США (548 004, 04 - 194 010, 85), а на суму кредиту 856 383, 62 долари США - проценти в розмірі 98 120, 32 долари США (151 896, 52 - 53 776, 20). 
		Отже, загальна сума процентів за спірний період з 24.09.2015 по 20.10.2016 за кредитним договором 24.12.2013 становитиме:
		1 209 226, 58 + 353 993, 19 + 98 120, 32 = 1 661 340, 09 доларів США процентів 
		Сторони у кредитному договорі погодили строк дії ліміту кредитної лінії до 21.12.2016, як кінцеву дату виконання кредитного зобов`язання, однак, банк, звернувшись з письмовою вимогою за №140-0-0-00/8/318 про дострокове погашення кредитної заборгованості, фактично змінив строки щодо повного повернення суми основного боргу з урахуванням процентів за кредитом, заявивши тим самим вимогу про дострокове розірвання договору, що передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України, яка є спеціальною нормою права, що регулює кредитні договори та застосовується переважно щодо загальних норм цивільного законодавства, які визначають загальну заборону щодо розірвання договорів в односторонньому порядку (статті 651, 652 ЦК України). 
		Також, стаття 525 ЦК України передбачає заборону односторонньої зміни або відмови від виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором. У даному випадку законом (частиною другою статті 1050 ЦК України) передбачено інше (право банку в односторонньому порядку заявити вимогу про дострокове повернення кредиту, що має наслідком зміну зобов`язань боржника за ініціативою банку в односторонньому порядку). 
		Отже, право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після пред`явлення до боржника вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, та по закінченню 30-денного строку від дня пред`явлення позикодавцем вимоги (якщо інше не передбачено договором) (частина перша статті 1049 ЦК України) у кредитора виникає право на застосування відповідальності за неправомірне користування кредитом відповідно до статті 625 ЦК України, а нарахування процентів за правомірне користування кредитом припиняється. 
		Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами боржника за змістом пункту 24 описової частини цієї постанови про те, що нараховані ПАТ "Райффайзен банк Аваль" 1 661 340, 09 доларів США процентів за користування ПрАТ "АВК" кредитним коштами за період з 24.09.2015 по 20.10.2016 в порядку, що застосовується для нарахування процентів за правомірне користування кредитом згідно зі статтями 1048, 1054 ЦК України, є необґрунтованим.
		42.3. Верховний Суд дійшов висновку, що постанову апеляційного суду від 12.05.2020 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" слід змінити, відмовивши у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на суму 1 661 340, 09 доларів США (що еквівалентно 43 020 845, 21 грн. по курсу НБУ на момент заявлення спірних грошових вимог 21.11.2016) за період з 24.09.2015 по 20.10.2016. 
		З огляду на таке, слід внести зміни до абзацу першого резолютивної частини ухвали місцевого суду від 24.12.2019 щодо результату розгляду вимог кредитора ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення основний борг на суму 356 742 699, 74 грн. (14 499 998, 19 доларів США тіла кредиту та 910 419, 31 долар США процентів за кредитом, стягнених за рішенням суду 08.06.2016 у справі №905/2944/15, що по курсу НБУ на момент заявлення спірних грошових вимог 21.11.2016 еквівалентно 399 056 875, 74 грн. + 182 700 грн. судового збору за розгляд позову у справі №905/2944/15, виключивши суму 1 661 340, 09 доларів США (що еквівалентно 43 020 845, 21 грн. по курсу НБУ на момент заявлення спірних грошових вимог 21.11.2016), що не покритий вартістю предмета застави у розмірі 42 496 876 грн.
		43. Оскаржуючи в касаційному порядку результат розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", боржник зауважив на неправильному визначенні банком ставки LIBOR 3M і змінюваної процентної ставки під час нарахування боржнику процентів за прострочення виконання кредитних зобов`язань, заперечує проти висновку експерта за №5122/5640 від 28.10.2019 як допустимого доказу у справі під час розгляду спірних вимог банку щодо нарахування процентів за кредитом, а також доводив безпідставність нарахування банком процентів за користування кредитними коштами після пред`явлення АТ "Сбербанк" вимоги про дострокове повернення ПрАТ "АВК" наданого банком кредиту в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.
		43.1. Доводи боржника згідно з пунктами 25, 26 описової частини цієї постанови, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, як такі, що виходять за межі повноважень касаційного суду згідно із статтею 300 ГПК України та спрямовані на переоцінку доказів (умов договору про визначення процентів за користування кредитом, висновку експерта як доказу у справі), яким уже надана відповідна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій, наділеними повноваженнями з оцінки доказів у справі.
		43.2. Доводи боржника за змістом пункту 27 описової частини цієї постанови про помилковість висновків місцевого та апеляційного судів про визнання АТ "Сбербанк" кредитором ПрАТ "АВК" на суму процентів за кредитом, нарахованих за період 13.02.2016 - 19.10.2016, зважаючи на факт пред`явлення банком до боржника-позичальника повідомлення-вимоги за №820/5/28-2 від 01.02.2016 про дострокове повернення наданого банком кредиту у строк до 12.02.2016, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на те, що після зміни банком на власний розсуд умов основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося, а сторони не врегулювали свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж передбачений цією нормою (як 3% річних).
		Водночас, застосування статті 1048 ЦК України (нарахування процентів за правомірне користування кредитом) до спірних правовідносин після пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом є помилковим.
		Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, яку апеляційним судом помилково не було взято до уваги при розгляді спірних кредиторських вимог, та з висновками Верховного Суду у постанові від 04.06.2020 у справі №902/5/19.
		43.3. Розглядаючи кредиторські вимоги АТ "Сбербанк" в частині процентів за користування кредитною лінією за кредитним договором від 15.10.2009, місцевий суд встановив, що станом на 19.10.2016 банком нараховано боржнику проценти на суму 9 555 984, 60 доларів США (ліміт 1) та на суму 5 105 521, 18 доларів США (ліміт 2).
		Судами встановлено, що відповідно до повідомлення-вимоги за №820/5/28-2 від 01.02.2016 АТ "Сбербанк" заявило вимогу до боржника про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором від 15.10.2009 станом на 19.01.2016, у тому числі процентів за користування кредитною лінією на суму 4 892 432, 01 долар США (ліміт 1) та на суму 2 630 536, 44 доларів США (ліміт 2). Сторони не заперечували факту надіслання та отримання цієї вимоги (том 4, а.с. 56-58).
		З матеріалів справи вбачається, що представник боржника адвокат Дубовський П.В. 28.11.2019 направив на електронну адресу місцевого суду підписаний його електронним цифровим підписом контррозрахунок заборгованості процентів за кредитним договором від 15.10.2009, укладеним з АТ "Сбербанк", станом на 12.02.2016 (останній день строку погашення ПрАТ "АВК" кредитної заборгованості згідно з вимогою банку від 01.02.2016 (том 23, а.с. 46-47). Зазначений контррозрахунок не було спростовано АТ "Сбербанк" іншими доказами відповідно до поданого боржником розрахунку.
		З огляду на те, що АТ "Сбербанк" не надало господарському суду розрахунку процентів за кредитом з урахуванням зміни банком строку дії кредитного договору від 15.10.2009 пред`явленням 02.02.2016 вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості до 12.02.2016 та не спростувало контррозрахунку, наданого боржником, приймаючи до уваги помилкове визнання судами грошових вимог АТ "Сбербанк" на суму заборгованості за процентами за кредитом, нараховану за період з 13.02.2016 по 19.10.2016 (після пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості), та зважаючи на наявність спору про право банку нараховувати проценти поза межами строку дії такого договору, приймаючи до уваги значну тривалість розгляду спірних вимог кредитора АТ "Сбербанк" у судах першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд вважає за можливе, спростовуючи висновки про можливість нарахування процентів поза межами дії кредитного договору, прийняти до уваги як такий, що не заперечувався АТ "Сбербанк" на предмет його арифметичної правильності, розрахунок суми заборгованості за процентами за кредитним договором станом на 12.02.2016 за лімітом 1 на суму 4 136 014, 53 долари США (що еквівалентно 107 585 025, 58 грн. по курсу НБУ на момент заявлення спірних грошових вимог 16.11.2016) та за лімітом 2 на суму 2 270 387, 97 доларів США (що еквівалентно 59 056 791, 52 грн. по курсу НБУ на 16.11.2016), наданий боржником (том 23, а.с. 46-47). 
		Решта вимог банку по відсотках за обома лімітами за період з 13.02.2016 по 19.10.2016 нарахована необґрунтовано за період неправомірного користування боржником кредитними коштами, в той час як банк міг заявити вимоги, виходячи з положень статті 625 ЦК України за цей період, однак такі вимоги банком не заявлялися. 
		Відтак, касаційний суд вважає правильним відмовити АТ "Сбербанк" у визнанні кредитором боржника в частині вимог за процентами за кредитом, нарахованими за період 13.02.2016 по 19.10.2016, а зокрема, за лімітом 1, виходячи з такого розрахунку: 
		9 555 984, 60 доларів США (визнаних місцевим судом процентів) - 4 136 014, 53 доларів США (процентів за період правомірного користування кредитом) = 5 419 970, 07 доларів США (процентів, розрахованих за період неправомірного користування боржником коштами банку після вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості); 
		а за лімітом 2, виходячи з такого розрахунку:
		5 105 521, 18 доларів США (визнаних місцевим судом процентів) - 2 270 387, 97 доларів США (процентів за період правомірного користування кредитом) = 2 835 133, 21 доларів США (процентів, розрахованих за період неправомірного користування боржником коштами банку після вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості).
		З огляду на таке, Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду від 12.05.2020 в частині розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк" по процентах за кредитним договором та відмову у визнанні нарахованих банком процентів на загальну суму 8 255 103, 28 (5 419 970, 07 + 2 835 133, 21) доларів США, яка еквівалентна 214 729 781, 80 грн. по курсу НБУ на момент заявлення спірних грошових вимог 16.11.2016). 
		Відтак, слід внести зміни до абзацу першого резолютивної частини ухвали місцевого суду від 24.12.2019 щодо розгляду вимог кредитора АТ "Сбербанк" та включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення основний борг на суму 1 191 121 926, 84 грн. (56 082 820, 32 долари США (за курсом НБУ еквівалентно 1 458 812 974, 45 грн.) тіла кредиту + 6 406 402, 50 доларів США (4 136 014, 53 + 2 270 387, 97), що за курсом НБУ еквівалентно 166 641 817, 10 грн., процентів за кредитним договором на 12.02.2016 + 307 315 доларів США (за курсом НБУ еквівалентно 7 993 804, 64 грн. комісії за управління коштами кредитної заборгованості), що не покритий вартістю предмета застави у розмірі 442 326 669, 35 грн.
		44. Доводи боржника за змістом пункту 28 описової частини цієї постанови щодо порушення місцевим та апеляційним судами порядку визначення черговості задоволення вимог кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, з посиланням на норми статей 1, 45 КУзПБ, законодавство про заставу (іпотеку) та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими, з огляду на таке.
		44.1. Абзацом 2 частини другої статті 45 КУзПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
		Законодавцем в абзаці 3 частини другої статті 45 КУзПБ визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
		За змістом частини шостої статті 64 КУзПБ вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
		44.2. Отже, з набранням чинності 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУзПБ залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо). 
		Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.
		44.3. Розглядаючи кредиторські вимоги АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Промінвестбанк" у попередньому засіданні місцевий та апеляційний суди правильно застосували до спірних вимог положення Кодексу України з процедур банкрутства (статті 1, 45, 47, 64) та дійшли обґрунтованого висновку, що до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "АВК" підлягають внесенню окремо визнані господарським судом вимоги банків-кредиторів у частині вартості предметів застави, якими забезпечені їх грошові вимоги до боржника, а залишок вимог є такими, що не забезпечені заставою боржника та підлягають включенню до реєстру у черговості, визначеній у порядку частини першої статті 64 КУзПБ, як конкурсні.
		44.4. Колегія суддів касаційного суду не вбачає відступу у даній справі від висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17 щодо визначення розміру грошових вимог забезпеченого кредитора, виходячи з тих цивільно-правових зобов`язань, які забезпечено боржником. Однак, з огляду на внесення законодавцем змін до процедури включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів із прийняттям 21.10.2019 КУзПБ та розширенням права вибору заставного кредитора щодо відмови від забезпечення при визначенні черговості задоволення його вимог, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про включення позачергово до реєстру вимог, виходячи із вартості заставного майна на момент укладення договорів застави (іпотеки), оскільки інших доказів щодо вартості предметів застави учасниками провадження не надано, а банки визначилися саме з таким способом визначення розміру вимог, що забезпечені заставою.
		44.5. З огляду на дотримання місцевим та апеляційним судами вимог чинного законодавства (частини другої статті 45, частин першої, шостої статті 64 КУзПБ) при визначенні черговості задоволення вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ПАТ "Промінвестбанк" до ПрАТ "АВК", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині.
		А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги 
		45. Суд вважає частково обґрунтованими доводи боржника відповідно до пунктів 23-28 описової частини даної постанови, що підтверджується висновками пунктів 34-44.5 мотивувальної частини цієї постанови. 
		46. Доводи боржника за змістом пункту 22 описової частини цієї постанови про допущені апеляційним судом процесуальні порушення під час апеляційного перегляду спірних кредиторських вимог Суд бере до уваги, однак, зазначає, що зазначені порушення не призвели до прийняття апеляційним судом в цілому помилкового рішення у частинах, що були предметом касаційного оскарження та залишені без змін Верховним Судом.
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		47. На підставі викладеного, Верховний Суд вважає правильним касаційну скаргу ПрАТ "АВК" задовольнити частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 в частині розгляду кредиторських вимог АТ "Сбербанк", ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" у справі №905/2852/16 змінити, відмовивши у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" на суму 8 255 103, 28 доларів США (що еквівалентно 214 729 781, 80 грн. по курсу НБУ на момент заявлення грошових вимог 16.11.2016) процентів за кредитом, відмовивши у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на суму 1 661 340, 09 доларів США (що еквівалентно 43 020 845, 21 грн. по курсу НБУ на момент заявлення грошових вимог 21.11.2016) процентів за кредитом та відмовивши у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" на суму 5 843 117, 05 доларів США (що еквівалентно 150 467 474, 44 грн. по курсу НБУ на момент заявлення грошових вимог 15.11.2016) процентів за кредитними договорами. 
		У решті спірних вимог постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 залишити без змін.
		Викласти абзаци перший, другий, третій резолютивної частини ухвали Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 щодо розгляду вимог кредиторів у такій редакції:
		"Визнати вимоги кредиторів, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "АВК" (код ЄДРПОУ 30482582), м. Маріуполь, Донецька область:
		1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Русток" (код ЄДРПОУ 23420130), м. Донецьк на суму основного боргу - 1 467 043, 01 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 13 780, 00 грн. (вимоги І черги);
		2) Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 09305480), м. Київ в особі філії - Дніпропетровське обласне управління на суму основного боргу 2 392, 00 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги);
		3) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (код ЄДРПОУ 36470620), м. Київ на суму основного боргу 291 281 951, 02 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги); 
		4) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м. Київ на суму основного боргу 356 742 699, 74 грн. (вимоги IV черги), судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги) та пеня на суму 0,78 грн. (вимоги VI черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.
		5) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" (код ЄДРПОУ 00039002), м. Київ на суму основного боргу 1 343 172 078, 96 грн. (вимоги ІV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.
		6) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м. Київ на суму основного боргу 1 191 121 926, 84 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовити. 
		Визнати такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо вимоги кредиторів, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, а саме:
		Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (код ЄДРПОУ 36470620), м. Київ на суму боргу 199 518 859, 64 грн.;
		Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м. Київ на суму боргу 42 496 876, 00 грн.;
		Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" (код ЄДРПОУ 00039002), м. Київ на суму боргу - 489 303 453, 90 грн.;
		Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м. Київ на суму боргу - 442 326 669, 35 грн.
		Відмовити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801) м. Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз (код ЄДРПОУ 25698645) м. Краматорськ у визнанні вимог на суму боргу 90 920, 54 грн.".
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 311, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		1. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "АВК" про оголошення перерви у справі №905/2852/16 відмовити.
		2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВК" задовольнити частково.
		3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Сбербанк", Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" у справі №905/2852/16 змінити, відмовивши у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" на суму 8 255 103, 28 доларів США (що еквівалентно 214 729 781, 80 грн. по курсу НБУ на момент заявлення грошових вимог 16.11.2016) процентів за кредитом, відмовивши у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на суму 1 661 340, 09 доларів США (що еквівалентно 43 020 845, 21 грн. по курсу НБУ на момент заявлення грошових вимог 21.11.2016) процентів за кредитом та відмовивши у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" на суму 5 843 117, 05 доларів США (що еквівалентно 150 467 474, 44 грн. по курсу НБУ на момент заявлення грошових вимог 15.11.2016) процентів за кредитними договорами. 
		У решті спірних вимог постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 залишити без змін.
		4. Викласти абзаци перший, другий, третій резолютивної частини ухвали Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 щодо розгляду вимог кредиторів у такій редакції:
		"Визнати вимоги кредиторів, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "АВК" (код ЄДРПОУ 30482582), м. Маріуполь, Донецька область:
		1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Русток" (код ЄДРПОУ 23420130), м. Донецьк на суму основного боргу - 1 467 043, 01 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 13 780, 00 грн. (вимоги І черги);
		2) Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 09305480), м. Київ в особі філії - Дніпропетровське обласне управління на суму основного боргу 2 392, 00 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги);
		3) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (код ЄДРПОУ 36470620), м. Київ на суму основного боргу 291 281 951, 02 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги); 
		4) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м. Київ на суму основного боргу 356 742 699, 74 грн. (вимоги IV черги), судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги) та пеня на суму 0,78 грн. (вимоги VI черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.
		5) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" (код ЄДРПОУ 00039002), м. Київ на суму основного боргу 1 343 172 078, 96 грн. (вимоги ІV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.
		6) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м. Київ на суму основного боргу 1 191 121 926, 84 грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2 756, 00 грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовити. 
		Визнати такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо вимоги кредиторів, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, а саме:
		Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (код ЄДРПОУ 36470620), м. Київ на суму боргу 199 518 859, 64 грн.;
		Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м. Київ на суму боргу 42 496 876, 00 грн.;
		Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" (код ЄДРПОУ 00039002), м. Київ на суму боргу - 489 303 453, 90 грн.;
		Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м. Київ на суму боргу - 442 326 669, 35 грн.
		Відмовити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801) м. Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз (код ЄДРПОУ 25698645) м. Краматорськ у визнанні вимог на суму боргу 90 920, 54 грн.".
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                Л.Й. Катеринчук
		 
		Судді                                                                                          О.В. Васьковський
		 
		                                                                                          С.В. Жуков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...