Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/222/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2020. Зареєстровано: 01.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2020.
Дата набрання законної сили: 30.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/56732/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 824/222/18-а
		адміністративне провадження № К/9901/56732/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Шевцової Н.В.,
		суддів: Смоковича М.І.,  Уханенка С.А., 
		розглянув у попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 824/222/18-а
		за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про стягнення середнього заробітку,
		за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернівецькій області 
		на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018  року, прийняте у складі головуючого судді Боднарюк О.В.,
		та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018  року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого Совгири Д. І., суддів: Загороднюка А.Г., Курка О. П.,
		 
		І. Суть спору
		1.  27 лютого 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з вказаним позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області, відповідач), в якому просив: 
		1.1 стягнути з ГУ ДФС у Чернівецькій області на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від  24  березня 2017 року, за період з 25 березня 2017 року по 30 січня 2018 року у сумі 37516 грн 50 коп.
		2.  На обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі №824/338/16-а, яка набрала законної сили, за його позовом до ДФС України та ГУ ДФС у Чернівецькій області, визнано протиправним і скасовано наказ №1939-О про звільнення з посади, поновлено на роботі - на посаді начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області та стягнуто з ГУ ДФС у Чернівецькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 травня 2016  року по 24  березня 2017 року у сумі 38945 грн 70 коп.
		2.1. Оскільки ДФС України допускає протиправну бездіяльність щодо не поновлення його на посаді, тобто затримує виконання рішення суду, позивач вважає, що з ГУ ДФС у Чернівецькій області необхідно стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 25  березня 2017 року по 30 січня 2018 року.
		2.2. Вказаний період обґрунтовується тим, що постановою суду від 24 березня 2017  року стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 травня 2016 року по 24 березня 2017 року у сумі 38945 грн 70 коп, а зважаючи на те, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року зобов`язано ДФС України подати безпосередньо до суду у двадцятиденний строк звіт про виконання судового рішення, і вказаний строк закінчився 30 січня 2018 року, тому вважає, що період затримки виконання рішення суду складає з 25 березня 2017 року по 30 січня 2018 року.
		3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зауваживши, що судом у справі №824/338/16-а, на його думку, невірно надано правову оцінку та зроблено хибні висновки щодо стягнення середнього заробітку саме з ГУ ДФС у Чернівецькій області, оскільки Голова ДФС не уповноважував ГУ ДФС у Чернівецькій області щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		4.   Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017  року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від  29  червня 2017 року позов задоволено:
		4.1 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області з 14  травня 2016 року.  
		4.2 стягнуто з ГУ ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 травня 2016 року по 24 березня 2017  року у сумі 38945 грн 70  коп.  
		4.3 постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць допущено до негайного виконання.
		5. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017  року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від  05  червня 2018 року задоволено частково вимоги заяви:
		5.1 визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від  24  березня 2017 року в адміністративній справі № 824/338/16-а;
		5.2 зобов`язано Державну фіскальну службу України подати безпосередньо до Чернівецького окружного адміністративного суду у двадцятиденний строк з дати набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення;
		5.3 попереджено Державну фіскальну службу України про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017  року);
		5.4. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
		6. Звертаючись із зазначеною заявою до суду у справі № 824/338/16-а, позивач окрім вказаних вище вимог, просив суд стягнути з ГУ ДФС України на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, за період з 25 березня 2017 року по день фактичного поновлення на посаді.
		6.1. За результатами розгляду заяви, судом у справі № 824/338/16-а в частині стягнення середнього заробітку за період з 25 березня 2017 року по день фактичного поновлення на посаді - відмовлено. 
		6.1.1. У своєму рішенні від 13 грудня 2017 року у справі № 824/338/16-а суд дійшов висновку, що вимога заявника про стягнення з ГУ ДФС у Чернівецькій області на його користь середнього заробітку за час затримки виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, за період з 25 березня 2017  року по день фактичного поновлення на посаді, не підлягає задоволенню, оскільки вказану вимогу (спір) належить вирішувати за правилами, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду позовних заяв, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
		7. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін в судове засідання на 22  березня 2018 року.
		8. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018  року у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Чернівецькій області про закриття провадження в справі відмовлено.
		9. Відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження в справі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав визначених приписами пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в цій справі предмет спору та підстави є іншими, ніж у справі №824/338/16-а.
		10. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018  року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від  12  червня 2018 року, позов задоволено:
		10.1 стягнуто з ГУ ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2017 року по 30 січня 2018 року у сумі 37516,50 грн.
		11.  Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач, без поважних на те причин, на час звернення до суду та прийняття відповідного рішення не поновлений на посаді відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили. За час вимушеного прогулу позивачу також не виплачено заробітну плату, яка у відповідності до наведеного вище судового рішення підлягає виплаті. Період, за який позивач просить стягнути середній заробіток в зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі є цілком виправданий, оскільки останній в цей період з незалежних від нього причин не поновлений на роботі відповідно до вказаного вище рішення суду.
		 
		IV. Касаційне оскарження  
		12. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Чернівецькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 19  липня 2018  року.
		13. У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		14. В обґрунтування касаційної скарги заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не повно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення, на думку відповідача, незаконного рішення в справі.
		14.1. Також заявник касаційної скарги звертає увагу, що суд першої інстанції без будь-якого обґрунтування відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження, що позбавило відповідача можливості подати заперечення на розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
		14.2. Додатково заявник касаційної скарги наголошує на тому, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволення клопотання про закриття провадження у справі (ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018  року) і суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам заявника апеляційної скарги з цього питання.
		14.3. Крім того, представник відповідача вважає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували приписи частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до частини другої статті 90 цього кодексу жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а отже суди повинні були дослідити всі обставини щодо звільнення позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		15. 02 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шапари В.М. відкрито касаційне провадження та витребувано із Чернівецького окружного адміністративного суду справу № 824/222/18-а.
		16. 25 вересня 2018 року справа № 824/222/18-а надійшла до Верховного Суду.
		17. 06 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від  06  травня 2020 року № 746/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
		18. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.
		 
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		20. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
		21. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
		23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		25. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		26. В частині шостій статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		27. Відповідно до частини другої та третьої статті 14 КАС України (у редакції, чинною на момент набрання законної сили рішення в справі № 824/338/16-а) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		28. Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України (у редакції чинної на момент розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		29. Пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинною на момент набрання законної сили рішення в справі № 824/338/16-а) встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		30. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України (у редакції чинної на момент розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій) рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		31. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		32. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).
		33. З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.
		34. Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		35. Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		VI. Позиція Верховного Суду
		36. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
		37. Позивач в цій справі звернувся із позовною вимогою про стягнення з ГУ ДФС у Чернівецькій області на його користь середнього заробітку за час затримки виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від  24  березня 2017 року, за період з 25 березня 2017 року по 30 січня 2018 року.
		38. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
		39. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
		40. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
		41. Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, у разі допущення його до негайного виконання, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.
		42. Приписами статті 14 КАС України (у редакції, чинною на момент набрання законної сили рішення в справі № 824/338/16-а) встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. 
		42.1. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		43. Аналогічна правова норма викладена у статті 14 КАС України (в редакції після 15  грудня 2017 року). Так, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		43.1. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		44. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
		45. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
		46. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
		47. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від  21  березня 2018 року в справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16.
		48. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
		49. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від  29  червня 2017 року, у справі №  824/338/16-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та ГУ ДФС у Чернівецькій області позов задоволено:
		49.1 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області з 14  травня 2016 року.  
		49.2 стягнуто з ГУ ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 травня 2016 року по 24 березня 2017  року у сумі 38945 грн 70 коп.  
		49.3 постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць допущено до негайного виконання.
		50. Вказана постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від  24  березня 2017 року у справі № 824/338/16-а набрала законної сили 29  червня 2017 року.
		51. Станом на час розгляду справи судом першої інстанції вказана постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі №  824/338/16-а про поновлення позивача на посаді у зв`язку із його незаконним звільненням ГУ ДФС у Чернівецькій області не виконана.
		52. Ураховуючи те, що постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від  24  березня 2017 року у справі № 824/338/16-а станом на час постановлення рішень судом першої інстанції виконано не було, Верховний Суд уважає, що, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.
		53. Також, Верховний Суд уважує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо визначення періоду за який необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в справі №   824/338/16-а, а саме: за період з 25 березня 2017 року по 30 січня 2018 року. 
		53.1. Тобто, з урахуванням періоду за який постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року в справі № 824/338/16-а вже стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2016  року по 24 березня 2017 року.
		54. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій що позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 25 березня 2017  року по 30 січня 2018 року, оскільки постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017  року про поновлення позивача на посаді у зв`язку із його незаконним звільненням не виконана ГУ ДФС у Чернівецькій області станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції та постановлення рішення в справі, а тому період з 25 березня 2017 року по 30  січня 2018 року є часом затримки виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді.
		55. Щодо доводів касаційної скарги стосовно незгоди ГУ ДФС у Чернівецькій області із ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від  22  березня 2018  року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Чернівецькій області про закриття провадження в справі, Верховний Суд зауважує наступне.
		56. Звертаючись до суду першої інстанції із клопотанням про закриття провадження в справі представник відповідача зазначив про наявність підстав визначених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, оскільки рішення про поновлення позивача на посаді у справі №824/338/16-а набрало законної сили. 
		57. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		58. Аналізуючи норми пункту 4 частини першої статті 238 КАС України Верховний Суд зауважує, що законодавець визначив за судом обов`язок закрити провадження у справі в тому разі, якщо є постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі, яка набрала законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		59. Судом першої інстанції правильно встановлено, що у справі №824/222/18-а та №824/338/16-а дійсно одні і ті ж сторони, окрім ДФС України. Однак у справі №824/222/18-а предмет спору та підстави позову є іншими, ніж у справі №824/338/16-а.
		60. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у справі № 824/338/16-а позивач у грудні 2017 року звернувся із заявою в порядку статті 267 КАС України (в редакції чинній на час звернення із даною заявою) в якій серед іншого просив стягнути з ГУ ДФС України на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від  24  березня 2017 року, за період з 25 березня 2017  року по день фактичного поновлення на посаді.
		61. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017  року у справі № 824/338/16-а відмовлено у задоволенні вказаної вимоги та зазначено, що вказану вимогу (спір) належить вирішувати за правилами, встановленим КАС України для розгляду позовних заяв, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному частиною дев`ятою статті 267 КАС України.
		62. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження в цій справі з підстав визначених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.
		63. Стосовно доводів касаційної скарги щодо відкриття судом першої інстанції спрощеного позовного провадження без будь-якого обґрунтування, що позбавило відповідача можливості подати заперечення на розгляд справи в порядку спрощеного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
		64. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018  року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Чернівецькій області про стягнення середнього заробітку.
		64.1. Постановлено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими  статтями 257-263 КАС України, з викликом сторін.
		65. Відповідно до частин першої, четвертої та п`ятої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
		66.1. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
		65.2. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин.
		66. Таким чином, Верховний Суд наголошує, що відповідач, відповідно до приписів статті 260 КАС України, не був позбавлений можливості скористатися своїм правом звернутися до суду першої інстанції із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		67. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		68. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи відповідача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.
		69. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		70. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.  Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення.
		 
		2.  Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018  року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від  12  червня 2018  року в справі № 824/222/18-а залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                Н.В.  Шевцова
		 
		Судді:                                                                                                    М.І. Смокович
		 
		                                                                                                    С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...