Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/2176/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2020.
Дата набрання законної сили: 24.09.2020
Номер судового провадження: 61-40450ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 вересня2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 320/2176/17-ц
		провадження № 61-40450св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року у складі судді Купавської Н. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів:       Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав йому на праві приватної власності.
		Спадкоємців першої черги за законом після смерті брата немає, вона є спадкоємицею другої черги за законом, оскільки є рідною сестрою померлого. Вона прийняла спадщину після смерті брата шляхом подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
		Разом із тим, вона не має можливості оформити спадщину після смерті брата у зв`язку з тим, що її брат за два місяці до своєї смерті склав заповіт, згідно з яким заповів все належне йому майно ОСОБА_2 , яка є дочкою його колишньої дружини.
		Вказувала на те, що ОСОБА_2 , скориставшись довірою ОСОБА_3 , завірила його у зціленні від онкологічного захворювання у народних знахарів, відвезла його до свого місця проживання у смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, а також до приватного нотаріуса Якимівського нотаріального округу Уколова А. С., який посвідчив заповіт на користь відповідача.
		Зазначала, що у телефонній розмові з братом він скаржився їй на те, що його не лікують, у нього закінчилися гроші, у нього забрали паспорт і він не може повернутися додому та хоче скасувати раніше складений заповіт на відповідача.
		У подальшому вона намагалась знайти брата, у зв`язку з чим звернулась до поліції, де їй повідомили про смерть брата.
		Вважала, що відповідач своїми діями перешкоджала її брату скасувати заповіт. 
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила на підставі частини другої статті 1224 ЦК України усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області              від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року, у задоволенні позову        ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції,                              з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довела позовних вимог про усунення  ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі частини другої статті 1224 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не врахували покази свідків та дійшли помилкового висновку про те, що вона не довела, що ОСОБА_2 перешкоджала ОСОБА_3 скасувати заповіт.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу,                  в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача -   ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина.
		 
		За життя ОСОБА_3 25 липня 2016 року склав заповіт, згідно з яким заповів все належне йому майно ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до довідки КУ «Мелітопольський онкологічний диспансер» Запорізької обласної ради від 02 грудня 2016 року № 681 ОСОБА_3 ,                  ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку у Мелітопольському онкологічному диспансері з 01 червня 2016 року з діагнозом «Карцинома селезінкового кута ободової кишки ст. ІV ТЗNОМ1 mts hераг гр. IV». Стан на момент огляду середньої тяжкості. Видана довідка на симптоматичне лікування за місцем проживання та призначення при больовому синдромі наркотичних засобів. Догляд за стомою.
		 
		Згідно з довідкою виконавчого комітету Якимівської селищної ради                   від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_3 , який помер   ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживав разом із ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 .
		 
		Після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась  ОСОБА_1 
		 
		ОСОБА_2  звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Відповідно до статей 1217, 1222 ЦК України спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
		 
		Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		 
		Статтею 1224 ЦК України встановлено підстави усунення спадкоємців від права на спадкування.
		 
		За змістом частини другої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
		 
		Тобто положення частини другої статті 1224 ЦК України необхідно розуміти так, що підстави для усунення спадкоємця за заповітом чи за законом від права на спадкування через умисні дії, в результаті яких збільшилася їхня частка у спадщині, може виникнути лише тоді, коли така особа перешкоджала спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті.
		 
		Виходячи з аналізу цієї норми, спадкоємець, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, результатом яких є виникнення права на спадкування або збільшення його частки у спадщині. Незважаючи на те, що частина друга цієї статті прямо не вимагає підтвердження вчинення незаконних дій спадкоємця у судовому порядку, лише судове рішення може бути легітимною підставою для встановлення факту їх умисного вчинення і, як наслідок, - про усунення спадкоємця від права на спадкування. Не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, але за умови, що такі діяння сприяли виникненню права на спадкування у них або інших осіб або збільшенню їхньої частки у спадщині.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції,               з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів,             а матеріали справи таких не містять, про те, що ОСОБА_2 , маючи на меті отримати спадкове майно, умисно перешкоджала ОСОБА_3 скасувати заповіт або  внести зміни до нього.
		 
		Сам по собі факт наявності у заповідача тяжкої хвороби не є достатнім доказом його фізичної неспроможності в межах, необхідних для волевиявлення і складення чи скасування заповіту.
		 
		Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми процесуального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну  скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області                  від 27 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько      Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...