Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/12199/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2020. Зареєстровано: 02.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 02.10.2020
Номер судового провадження: 2-о/234/755/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 234/12199/20 
		Провадження № 2-о/234/755/20
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		01 вересня 2020 року                 місто Краматорськ         
		Краматорський міський суд Донецької області
		у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,
		секретар судового засідання Максимова В.В.,
		справа № 234/12199/20   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою  ОСОБА_1 , заінтересована особа Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті,-
		        
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		01.09.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
		Свою заявуобґрунтувала тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаселеному пунктіХарцизьк,померла їїмати  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджуєтьсядовідкою пропричину смерті та свідоцтвом про смерть виданим на території непідконтрольній державній владі України. З метою отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка, заявниця звернулася до Краматорського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Однак, їй було відмовлено у державній реєстрації смерті матері з причини того, що наданий документ виданий незаконним державним утворенням. Просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харцизьк Донецької області.
		Заявниця в судове засідання не з`явилася. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила заяву задовольнити. 
		Представник заінтересованої особи  Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
		Розглянувши заяву та додані матеріали, суд,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з ч. 1ст. 293 ЦПКокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 цієї статті суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. 
		В основу порядку розгляду справ окремого провадження закладені загальні правила позовного провадження. Оскільки справи окремого провадження мають суттєву специфіку, то провадження у цих справах становлять певний синтез загальних правил цивільного судочинства, правил, які властиві окремому провадженню в цілому, а також правил, які властиві виключно певній категорії справ. Тобто специфіка провадження у кожній категорії справ окремо регулюється шляхом встановлення до загального порядку розгляду справ окремих процесуальних винятків та доповнень. 
		Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. 
		Статтею 317 ЦПК України визначені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. 
		Заявниця звернулася із даною заявою 01.09.2020року,отжестаття 317 ЦПК Українипідлягає застосуванню при розгляді заяви. 
		Відповідно ч. 1ст. 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. 
		Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»чітко закріплено, що тимчасово окупованою територією України є Автономна Республіка Крим та м. Севастополь. 
		Натомістьпостановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування. 
		Згідно з ч.1Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»таПостанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року(згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієїПостанови. 
		Місто Харцизьк віднесено до населених пунктів, у яких тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, а, відтак, і до тих, які визнано тимчасово окупованими територіями. 
		Враховуючи те, що нормистатті 317 ЦПК Україниспрямовані на забезпечення прав осіб, які проживають на території, де не здійснюють діяльність органи державної реєстрації актів цивільного стану, для застосування цієї норми тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей слід вважати населені пункти, визначенірозпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». Цей нормативно-правовий акт містить чіткий перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади (у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану) тимчасово не здійснюють свої повноваження, що фактично і зумовлює необхідність застосування передбаченогостаттею 317 ЦПК Українипорядку встановлення фактів народження. 
		Згідно статей3,8,9 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		Згідно ч.1 ст.144Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. 
		Частиною 1ст. 316 ЦПК Українивизначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. 
		Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. 
		Згідно ізст. 318 ЦПК Україниу заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. 
		Суд, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку, що вимоги  ОСОБА_1 про встановлення факту смерті матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_1 .
		Відповідно до довідки від 01.09.2020 року №1426-5000302493 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає у АДРЕСА_2 .
		Із матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_3 є дочкою  ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , від 30.03.1974 року, актовий запис №181.
		Із копіїсвідоцтва виданимповторно проукладення шлюбусерії НОМЕР_2 від 20.08.2020року -вбачається,що заявницяпісля одруженнязмінила прізвищена « ОСОБА_4 ». 
		Отже, підтверджено, що заявниця є дочкою померлої ОСОБА_2 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2  померла у м. Харцизьк Донецької області від хронічної серцево-судинної недостатності, атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпертензією, ішемічної хвороби серця, про щосвідчить довідкапро причинусмерті №99від 13.03.2020 року.
		Згідно відмови у проведенні державної реєстрації смерті, виданої Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) №20.13-115/1-2696/4 від 31.08.2020 року, заявницею для підтвердження факту смерті пред`явлено медичний документ, який видано незаконним державним утворенням. Будь-який акт, виданий органами та особами даного утворення є недійсним і не створює правових наслідків, у зв`язку з чим у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів відмовлено. 
		Згідно з п. 1ст. 234 ЦПКокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 цієї статті суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. 
		В основу порядку розгляду справ окремого провадження закладені загальні правила позовного провадження. Оскільки справи окремого провадження мають суттєву специфіку, то провадження у цих справах становлять певний синтез загальних правил цивільного судочинства, правил, які властиві окремому провадженню в цілому, а також правил, які властиві виключно певній категорії справ. Тобто специфіка провадження у кожній категорії справ окремо регулюється шляхом встановлення до загального порядку розгляду справ окремих процесуальних винятків та доповнень. 
		У заяві заявниця зазначає, що встановлення у судовому порядку факту смерті має юридичне значення, оскільки орган державної реєстрації актів цивільного стану на підконтрольній території України проведе відповідний запис про її смерть на підставі рішення суду і вони зможуть отримати свідоцтво про смерть, яке буде створювати правові наслідки. 
		Особливий характер справ, які розглядаються в порядку окремого провадження зумовлює певні особливості процесу доказування, зокрема, відсутність змагальності в справі, оскільки сторонами в процесі є лише заявник та заінтересовані особи, активну позицію суду в процесі доказування, який за власним розсудом, з метою всебічного з`ясування обставин справи, може витребувати докази.
		Згідно ч. 2ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р. № 2398-УІдержавній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
		Згідност. 4 цього Законуорганами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
		Статтеюст. 17 вказаного Законувизначено, що державна реєстрація смерті проводиться державним органом реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
		Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті77,78). Зокрема, належними відповідно до частини першоїстатті 77 ЦПК Україниє докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першоїст. 78 ЦПК Україниє докази, одержані в порядку, встановленому законом.
		Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другоїстатті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
		Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
		Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
		Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимогстатті 213 ЦПК Українищодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
		Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справи у порядкустатті 317 ЦПК України.
		З оглядуна викладене,суд вважаєдоведеним фактсмерті ОСОБА_2 і визначаєдатою їїсмерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та місце смерті: м. Харцизьк, Донецької області.
		Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті її матері.
		На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку, що заяву  ОСОБА_1  про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харцизьк Донецької області, підлягає задоволенню.
		На підставі Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та керуючись статтями 10,12, 81, 264, 265,315, 317 ЦПК України, суд, -
		 
		                    УХВАЛИВ:
		 
		Заяву  ОСОБА_1 ,заінтересованаособа Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті  задовольнити.
		Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Донецьк, визнавши датою її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті  м. Харцизьк, Донецької області, Україна.
		Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.
		 
		Суддя
		 
		Рішення ухвалене в нарадчий кімнаті й надруковано в єдиному екземплярі.
		 
		    Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...