Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/1021/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2020. Зареєстровано: 02.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 03.11.2020
Номер судового провадження: 1-кп/641/429/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220000001212

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/641/429/2020 Справа № 641/1021/20 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 жовтня 2020 року                    м. Харків 
		Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12019220000001212 від 17.08.2019 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з повною вищою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, маючого на утриманні непрацездатну матір, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 17 серпня 2019 приблизно о 01:22 год. керував технічно справним автомобілем «РЕUGЕОТ 207», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , на якому рухався по пр. Героїв Сталінграду у м. Харкові з боку вул. Морозова у напрямку пр. Ю. Гагаріна, зі швидкістю приблизно 40 км/год.
		Під час руху по проїжджій частині пр. Героїв Сталінграду, в районі будинку №179 по пр. Ю. Гагаріна, ОСОБА_3 , діючи необережно, проявив неуважність під час виникнення небезпеки для руху, яку він був об`єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд автомобілем «РЕUGЕОТ 207», р.н. НОМЕР_1 , під його керуванням на пішохода ОСОБА_7 , який в цей час рухався по проїжджій частині пр. Героїв Сталінграду, зліва направо відносно руху автомобілю, чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		Внаслідок наїзду наступила смерть ОСОБА_7 , згідно з висновками судово-медичної експертизи № 10-12/2087-ДМ/19 від 11.09.2019 причиною смерті ОСОБА_7 стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла.
		Згідно з висновками судових автотехнічних експертиз № 7/59/60СЕ - 20 та № 7/64/65СЕ - 20 від 21.01.2020 дії водія автомобіля «РЕUGЕОТ 207», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходились з технічної точки зору у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, пояснив, що умислу на наїзд не мав, максимально намагався уникнути наїзду на пішохода. В наданих суду показаннях зазначив, що дійсно 17 серпня 2019 року приблизно о 01:22 год він керував автомобілем «РЕUGЕОТ207»,р.н. НОМЕР_1 ,по пр.Героїв Сталінградуу м.Харкові збоку вул.Морозова унапрямку пр.Ю.Гагаріна,в районібудинку №179по пр.Ю.Гагаріна.Близько 00:00год виключаютьосвітлення навулиці,а томубуло дужетемно.Він під`їжджавдо світлофора,оскільки горівчервоний сигнал,він рухавсяна нейтральнійшвидкості.Приблизно через50м бувпішохідний перехід.Несподівано зтемряви напроїжджій частиніз`явивсячоловік утемному одязі, ОСОБА_3 одразу прийняв заходищодо об`їздулюдини,однак всерівно зачепивйого правимкрилом автомобіля. Одразу після наїзду він викликав поліцію і швидку допомогу. Швидка допомога забрала пішохода, а він залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди. Також пояснив, що неофіційно працює таксистом, перевезення пасажирів є єдиним джерелом доходів, за порушення Правил дорожнього руху до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.
		Показання  ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилась. Від потерпілої надійшла заява про проведення судових засідань за її відсутності. Покарання просить призначити на розсуд суду.
		Враховуючи, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що він вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз`яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Окрім цього, відповідно дост.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. 
		Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 , вина ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відповідно до ст.66КК України визнає його щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено,що вінраніше несудимий,до кримінальноївідповідальності непритягувався,на облікуу лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,офіційно непрацевлаштований,за місцемпроживання скаргдо органівполіції наобвинуваченого ненадходило, має на утриманні непрацездатну матір 1942 року народження, має зареєстроване місце проживання.
		Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року„Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
		При призначенні покарання ОСОБА_3 суд керуєтьсяст. 65 КК Українита практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення  ОСОБА_3 до вчиненого, а також вимогист. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку прокурора,який вважавза доцільнепризначення покаранняу виді4років позбавленняволі зпозбавленням правакерувати транспортнимизасобами настрок 2роки ззастосуванням ст.75КПК України, суд призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Враховуючи ступінь і характер суспільно-небезпечного діяння, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходитьдо висновку,що виправленняобвинуваченого тапопередження вчиненняним новихзлочинів можливо безізоляції відсуспільства,а томунаявність підставдля застосування ст. 75 КК України та звільнення  ОСОБА_3  від відбування основного покарання з іспитовим строком. На період іспитового строку суд покладає на  ОСОБА_3  обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
		Згідно з пунктами 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Враховуючи, характер та мотиви допущених  ОСОБА_3  порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку  ОСОБА_3  після вчинення злочину, особу обвинуваченого, а також те, що перевезення пасажирів у службі таксі є єдиним його заробітком, суд вважає не доцільним застосувати до винного додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.08.2019 року накладено арешт на на автомобіль «РЕUGЕОТ 207», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 . Зберігання арештованого майна здійснювати в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012р. «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106.
		При цьому, ухвалою слідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від28.01.2020року скасовано арешт на автомобіль «РЕUGЕОТ 207», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.08.2019 р. по справі № 640/16353/19, н/п 1-кс/640/10301/19. Повернуто автомобіль «РЕUGЕОТ 207», р.н. НОМЕР_1 , власнику ОСОБА_6 .
		Запобіжний захід під час досудового слідства обвинуваченому не обирався. З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
		Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
		Відповідно до вимог ч. 2ст. 124 КПК Українисуд стягує з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню, а саме: 2512 грн. 16 коп. витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 7/1064СЕ-19 від 16.12.2019 року, 1884 грн. 12 коп. витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 7/59/60СЕ-20 від 21.01.2020 року, 1884 грн. 12 коп. витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 7/64/65СЕ-20 від 21.01.2020 року, що разом складає 6280грн. 40коп.
		Доля речових доказів вирішується у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349,368,370,373,374, 394, 395 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		На підставі ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2512 грн. 16 коп. витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 7/1064СЕ-19 від 16.12.2019 року, 1884 грн. 12 коп. витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 7/59/60СЕ-20 від 21.01.2020 року, 1884 грн. 12 коп. витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 7/64/65СЕ-20 від 21.01.2020 року, що разом складає 6280 (шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 40коп.
		Речові докази:
		- два лазерні диски з заводськими № D3127WG170226821H та №PSP330WJ070358444, після набранням вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- транспортний засіб «РЕUGЕОТ 207», р.н. НОМЕР_1 , після набранням вироком законної сили, вважати повернутим власнику ОСОБА_6 .
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...