Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/7213/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; місцевих виборів, з них; висування та реєстрації кандидатів.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2020. Зареєстровано: 04.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 06.10.2020
Результат оскарження 06.10.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 8224/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		02 жовтня 2020 року м. Рівне№460/7213/20
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання М.С. Боймиструк та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивача: представник Кучерук М.Г., Луцюк М.П., 
		відповідача: представник Сенчук В.П., Вітошко Ю.Г., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
		 Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" доКостопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області  про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,  В С Т А Н О В И В:
		 
		Рівненська обласна організація Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» звернулася з позовом до Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області, за змістом якого просить суд:
		- визнати протиправною та скасувати постанову від 27 вересня 2020 року №10 прийняту Костопільською міською територіальною виборчою комісією Рівненського району Рівненської області «Про відмову в реєстрації кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області, включених до єдиного та територіального виборчих списків кандидатів у депутати Рівненської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року».
		- зобов`язати Костопільську міську територіальну виборчу комісію Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ: 43762665) зареєструвати кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області включених до єдиного та територіальних виборчих списків Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина».
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову в реєстрації кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області, не виконано обов`язок щодо надання інформації про недоліки у поданих документах та, відповідно, не надано часу для їх усунення.
		Ухвалою суду від 01.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено провести розгляд справи за правилами статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено судове засідання.
		У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого вважає позовні вимоги необґрунтованими, а рішення відповідача таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
		В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, звернули увагу, що спірна постанова прийнята з грубим порушенням вимог як Виборчого кодексу України, так і Конституції України, та є по суті незаконним обмеженням прав кандидатів у депутати Костопільської міської ради від Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» бути обраними та реалізувати свої, гарантовані Конституцією України права, просили задовольнити позовні вимоги повністю.
		Представники відповідача заперечили проти позову та пояснили суду, що спірна постанова комісії прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Постановою Верховної Ради України «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» від 15.07.2020 №795-IX призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю, 25 жовтня 2020 року. Цією ж Постановою визначено, що чергові місцеві вибори не проводяться у разі призначення перших виборів депутатів відповідних місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на 25 жовтня 2020 року.
		З урахуванням постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-IX від 17.07.2020 та розпоряджень Кабінету Міністрів України від 12.06.2020, якими визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад областей, Центральна виборча комісія постановою від 08.08.2020 №160 призначила перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів.
		За даними офіційного сайту Центральної виборчої комісії політична партія Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» включена до Переліку політичних партій, якими прийнято рішення про участь їх місцевих організацій у місцевих виборах 25 жовтня 2020 року (https://www.cvk. gov.ua/vibory_category/mistsevi-vibori/vibori-deputativ-verhovnoi-radi-avtonomnoi-respubliki-krim-oblasnih-rayonnih-miskih-rayonnih-silskih-selishhnih-rad-25-10-2020.html).
		Постановою Центральної виборчої комісії від 10.08.2020 №172 утворено та сформовано склад обласних, районних (крім районів в Автономній Республіці Крим), міських (крім міст в Автономній Республіці Крим), районних у місті Києві територіальних виборчих комісій.
		19.09.2020 було проведено ІІ етап ХVII конференції Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина», яке оформлене відповідним протоколом, копія якого наявна в матеріалах справи. Відповідно до цього протоколу було вирішено висунути кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області та затвердити єдиний і територіальні виборчі списки кандидатів у депутати.
		Уповноважений представник позивача 23.09.2020 (згідно довіреності від 20.09.2020) об 11:30 подала відповідачу документи для їх реєстрації, що підтверджує довідка №12 підписана секретарем комісії ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи.
		В подальшому Загребельна В.М. як представник організації партії зверталась з усним зверненням про стан розгляду поданих документів до відповідача. Проте, відповіді не отримала, натомість була ухвалена оскаржувана постанова від 27 вересня 2020 року №10. 
		Позивач не погоджується із вказаною постановою Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області № 10 від 27.09.2020, відтак звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Пунктом 6 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
		Особливості судового провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій визначені статтею 273 КАС України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 273 КАС України, право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму.
		Частиною 4 ст. 273 КАС України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів, виборів Президента України, народних депутатів України; обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
		Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; з досягненням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи 
		За змістом ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Статтею 38 Конституції України передбачено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		Статтею 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
		Згідно з ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
		Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
		Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів, є Виборчий кодекс України (далі  ВК України).
		Згідно з статтею 3 ВК України відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів, зокрема: місцеві вибори.
		Так, постановою Верховної Ради України від 15 липня 2020 року №795-IX «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (крім визначених пунктами 2 і 3 цієї Постанови) на неділю 25 жовтня 2020 року.
		ВК України відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів.
		Відповідно ч.1 ст.11 ВК України громадяни України, які є виборцями, мають право висування кандидатів на виборах, яке реалізується ними через політичні партії (далі - партії) та їхні місцеві організації або шляхом самовисування у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 20 ВК України визначено, що виборчий процес - це здійснення протягом встановленого цим Кодексом періоду часу суб`єктами, визначеними статтею 22 цього Кодексу, виборчих процедур, пов`язаних із підготовкою і проведенням відповідних виборів, встановленням та офіційним оголошенням (офіційним оприлюдненням) їх результатів.
		Згідно з частиною 1 ст. 21 ВК України виборчий процес кожних виборів, передбачених цим Кодексом, здійснюється на засадах:
		1) гарантії реалізації виборчих прав громадян, визначених Конституцією України та цим Кодексом;
		2) дотримання основних принципів виборчого права, визначених Конституцією України та цим Кодексом;
		3) законності та заборони протиправного втручання будь-кого у виборчий процес;
		4) політичного плюралізму та багатопартійності;
		5) публічності і відкритості виборчого процесу, усіх його процедур з урахуванням обмежень, встановлених законом, належного інформування виборців та інших суб`єктів виборчого процесу;
		6) свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів і суб`єктів їх висування на відповідних виборах до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками яких є партії (організації партій);
		7) неупередженості органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів, партій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 ВК України суб`єктом виборчого процесу відповідних виборів є:
		1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах;
		2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів;
		3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах;
		4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому цим Кодексом;
		5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) - суб`єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Положення ст. 64 ВК України визначають, що суб`єкт виборчого процесу може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
		Виключно до суду шляхом подання позовної заяви оскаржуються, зокрема, рішення чи дії окружної виборчої комісії, рішення чи дії територіальної виборчої комісії, крім встановлених цим Кодексом випадків; дії чи бездіяльність члена окружної виборчої комісії, територіальної виборчої комісії України (п.п.1-1,1-2 ч.1 ст. 64 ВК України).
		Згідно ч.1 ст.219 ВК України висування кандидатів у депутати організацією партії, формування та затвердження єдиного та територіальних виборчих списків здійснюються на її зборах, конференції організації партії у порядку, встановленому статутом партії та цим Кодексом.
		Відповідно до ч.3 ст.219 ВК України організація партії висуває кандидатів з числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті, у вигляді єдиного виборчого списку, який формується та затверджується на зборах, конференції організації партії.
		Згідно ч. 10 ст. 219 ВК України рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати від партії приймається шляхом затвердження єдиного виборчого списку та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати, віднесених організацією партії до відповідних територіальних виборчих округів, які додаються до такого рішення і є його невід`ємною частиною. Рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати підписується керівником організації партії і скріплюється печаткою цієї місцевої організації партії або печаткою організації партії вищого рівня, а також погоджується центральним керівним органом партії, що засвідчується печаткою партії
		Статтею 222 ВК України визначено умови реєстрації кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 і більше тисяч).
		Виходячи з доводів сторін, спірним питанням, яке потребує дослідження та надання оцінки судом в рамках даної адміністративної справи, є зокрема дотримання позивачем порядку та строку подання документів до Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району рівненської області для реєстрації кандидатів у депутати до Костопільської міської ради від Рівненської обласної організації політичної партії Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина».
		Так, згідно ч. 1 ст. 222 ВК України виборча комісія Автономної Республіки Крим, обласна, районна, міська, районна у місті, сільська, селищна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати, включених до єдиного та територіальних виборчих списків організації партії, за умови отримання нею таких документів: 1) заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, підписаної керівником організації партії та скріпленої печаткою відповідної організації партії, організації партії вищого рівня або печаткою партії; 2) рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати від організації партії, передбаченого частиною десятою статті 219 цього Кодексу, підписаного керівником місцевої організації партії та засвідчене печаткою місцевої організації партії або відповідної організації партії вищого рівня, а також погоджене центральним керівним органом партії, що засвідчується печаткою цієї партії (із зазначенням найменування центрального керівного органу партії, номера та дати прийняття відповідного рішення, яке не додається); 3) єдиного виборчого списку та всіх територіальних виборчих списків кандидатів у депутати, віднесених організацією партії до відповідних багатомандатних виборчих округів, за формами, встановленими Центральною виборчою комісією, на паперових носіях, які обов`язково повинні містити відомості, передбачені частиною десятою статті 220 цього Кодексу, підписаних керівником організації партії і скріплених печаткою організації партії або відповідної організації партії вищого рівня, та в електронному вигляді; 4) передвиборної програми організації партії, викладеної державною мовою, обсягом до 4000 друкованих знаків, затвердженої зборами, конференцією організації партії, на паперових носіях, засвідченої підписом керівника організації партії і скріпленої печаткою організації партії, організації партії вищого рівня або печаткою партії, та в електронному вигляді; 5) документа про внесення організацією партії грошової застави відповідно до статті 225 цього Кодексу; 6) заяв осіб, включених до виборчих списків організації партії, про згоду балотуватися кандидатами у депутати від цієї організації партії, які повинні також містити згоду на оприлюднення біографічних відомостей та обробку персональних даних, а також зобов`язання в разі обрання скласти інший представницький мандат (у разі відсутності такого мандата - зазначити про його відсутність); 7) заяви осіб, включених до виборчих списків республіканської в Автономній Республіці Крим організації партії, повинні також містити зобов`язання в разі обрання припинити діяльність, несумісну з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим (у разі відсутності такої діяльності - зазначити про її відсутність), та зобов`язання в разі обрання протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати у порядку, встановленому законом, в управління іншій особі належні підприємства та корпоративні права (у разі відсутності таких підприємств чи корпоративних прав - зазначити про їх відсутність); 8) автобіографій кандидатів у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинні містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), всі попередні прізвища, власні імена, по батькові та дати їх зміни (якщо особа протягом останніх п`яти років до дня виборів змінювала прізвище та/або власне ім`я (одне з власних імен чи всі власні імена), та/або по батькові), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, наявність чи відсутність представницького мандата, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості, дату складання автобіографії та підпис кандидата у депутати (складається у друкованому вигляді); 10) заяви про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, кожного кандидата у депутати; 11) по одній фотографії кандидата у депутати розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді; 12) копії першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки або копії лицьового та зворотного боків паспорта громадянина України у вигляді картки кожного кандидата у депутати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 225 ВК України організація партії, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати обласної, районної, районної у місті, а також міської, селищної, сільської (територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше) ради, кандидати на посаду міського голови (міста з кількістю виборців 75 тисяч і більше) або організація відповідної партії вищого рівня, а також особа, яка висувається кандидатом на посаду міського голови (міста з кількістю виборців 75 тисяч і більше) шляхом самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів до відповідної територіальної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати та на посаду міського голови вносить одним платежем у безготівковій формі на спеціальний рахунок виборчої комісії грошову заставу в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому на день початку виборчого процесу, на кожні 90 тисяч виборців відповідного єдиного територіального виборчого округу для кожного виду виборів окремо.
		Стаття 227 ВК України визначає порядок реєстрації кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті, а також міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше).
		Так, згідно ч. 1 вказаної статті кандидати у депутати, включені організацією партії до єдиного та територіальних виборчих списків, реєструються територіальною виборчою комісією Автономної Республіки Крим, відповідною територіальною обласною, районною, міською, районною у місті, сільською, селищною виборчою комісією за умови подання комісії документів, передбачених статтею 222 цього Кодексу.
		Згідно ч.6 ст.227 ВК України територіальна виборча комісія не пізніш як на п`ятий день з дня прийняття заяви організації партії про реєстрацію кандидатів у депутати та доданих до неї необхідних документів приймає рішення про реєстрацію кандидатів у депутати або про відмову в їх реєстрації.
		Статтею 230 ВК України визначено порядок відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 230 ВК України територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах, у разі відсутності хоча б одного з документів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої статті 222, пунктах 1, 2, 4 частини першої статті 223 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави).
		Згідно ч. 3 ст. 230 ВК України помилки і неточності, виявлені в поданих на реєстрацію документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей, не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.
		У разі відсутності в поданих на реєстрацію документах інформації, яка обов`язково повинна бути зазначена відповідно до вимог цього Кодексу, про це невідкладно повідомляється відповідний суб`єкт подання документів.
		Виявлені недоліки у поданих документах можуть бути усунуті шляхом подання не пізніше наступного дня після отримання зазначеного повідомлення уточнених або інших документів для реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.
		Якщо уточнені або інші документи не надійшли у цей строк, відповідні документи вважаються відсутніми.
		Згідно ч. 4 ст. 230 ВК України рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається (направляється) представнику організації партії (у разі висування такої особи організацією партії) та кандидату в депутати, кандидату на посаду сільського, селищного, міського голови (у разі самовисування).
		Суд зауважує, що згідно з ч. 16 ст. 36 ВК України, заяви, скарги та інші документи, що надійшли до виборчої комісії, мають право приймати члени відповідної виборчої комісії, уповноважені на це її рішенням. Усі заяви, скарги та інші документи приймаються та реєструються у виборчій комісії у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
		З пояснень представників відповідача та дослідженої судом копії доповідної записки Мигловець О.М. підтверджено, що ОСОБА_2 як представник організації партії, уповноважена на це довіреністю від організації партії зверталась з усним зверненням про стан розгляду поданих документів. Проте, як вбачається з дослідженого судом журналу реєстрації документів заяв і скарг в Костопільській міській територіальній виборчій комісії Рівненського району Рівненської області такі відомості про надходження зазначеної заяви не внесено в журнал реєстрації, який ведеться комісією, в зв`язку з чим відповідачем і не надано доказів, що на таке звернення надавалась обґрунтована відповідь. 
		Як вже зазначалось судом, згідно частини 3 статті 230 ВК України помилки і неточності, виявлені в поданих на реєстрацію документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей, не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. У разі відсутності в поданих на реєстрацію документах інформації, яка обов`язково повинна бути зазначена відповідно до вимог цього Кодексу, про це невідкладно повідомляється відповідний суб`єкт подання документів.
		Водночас, згідно абз.3 ч.3 вказаної статті виявлені недоліки у поданих документах можуть бути усунуті шляхом подання не пізніше наступного дня після отримання зазначеного повідомлення уточнених або інших документів для реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.
		Якщо уточнені або інші документи не надійшли у цей строк, відповідні документи вважаються відсутніми.
		Проте, всупереч наведеним приписам статті 230 ВК України, відповідач після прийняття поданих позивачем на реєстрацію документів 23.09.2020, не здійснив жодних спроб повідомлення позивача про відсутність в поданих на реєстрацію документах інформації, яка обов`язково повинна бути зазначена відповідно до вимог цього Кодексу. Лише 27.09.2020, що підтверджується копією протоколу складеним о 18:00 год 27.09.2020 в той же день о 20:00 год. 27.09.2020 прийняв оскаржувану постанову, що, у свою чергу, позбавило права позивача на усунення недоліків у поданих документах, чим створив необґрунтовані перешкоди для реалізації права позивача на балотування та порушення прав закріплених статтями 10, 11, 12 ВК України.
		Оскільки недоліки встановлені відповідачем у поданих позивачем документах підлягали виправленню і не можуть бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати, суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України та вимог частини другої статті 19 Конституції України.
		Як вже зазначалось судом підстави для відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови визначені статтею 230 ВК України.
		Зокрема, у відповідності до частини 1 цієї статті Кодексу територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах, у разі:
		1) порушення встановленого цим Кодексом порядку висування кандидатів, у тому числі перевищення встановленої цим Кодексом кількості кандидатів у депутати у єдиному виборчому списку та територіальному виборчому списку організації партії на виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, районної у місті, а також міської, сільської, селищної ради (територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше), кандидатів у депутати в кожному багатомандатному окрузі на виборах депутатів сільських, селищних, міських рад (територіальних громад з кількістю виборців до 10 тисяч), які можуть бути висунуті організаціями партій;
		2) відсутності хоча б одного з документів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої статті 222, пунктах 1, 2, 4 частини першої статті 223 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави);
		3) встановлення нею наявності у передвиборній програмі організації партії положень, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;
		4) висування кандидатів у депутати від організації партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
		В свою чергу, частиною 4 статті 230 ВК України передбачено, що рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається (направляється) представнику організації партії (у разі висування такої особи організацією партії) та кандидату в депутати, кандидату на посаду сільського, селищного, міського голови (у разі самовисування).
		Отже, чинним законодавством України передбачено, що порушення порядку висування кандидатів у депутати є підставою для відмови у реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій.
		Дослідивши спірну постанову, суд зазначає, що підставою для відмови у реєстрації всіх кандидатів у депутати визначено ту обставину, що при формуванні виборчих списків не дотримано вимог гендерного представництва, передбачених частиною 9 статті 219 ВК України. Так, під час формування єдиного та територіальних виборчих списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п`ятірці (місцях з першого по п`яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі). У разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі до списку.
		Відповідно до частини 10 статті 219 ВК України рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати від партії приймається шляхом затвердження єдиного виборчого списку та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати, віднесених організацією партії до відповідних територіальних виборчих округів, які додаються до такого рішення і є його невід`ємною частиною. Рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати підписується керівником організації партії і скріплюється печаткою цієї місцевої організації партії або печаткою організації партії вищого рівня, а також погоджується центральним керівним органом партії, що засвідчується печаткою партії.
		Отже, відповідно до положень частини 9 статті 219 ВК України, місця у списку з 1-го по 5-те, з 6-го по 10-те, з 11-го по 15-те, з 16-го по 20-те, з 21-го по 25-те, з 26-го по 30-те, з 31-го по 35-те, повинні бути розподілені у співвідношенні як 2/3 між кандидатами чоловічої та жіночої статі.
		Так, з метою забезпечення однакового застосування окремих положень Виборчого кодексу України на місцевих виборах, забезпечення реалізації виборчих прав громадян України на рівних засадах, відповідно до статей 1, 3, 8, 38, 133, 140 Конституції України, статей 3, 6, 7, 11, 192, 199  201, 216  221, 230 Виборчого кодексу України, керуючись статтями 11  13, пунктами 1, 2 частини другої статті 16, пунктами 1, 2, 4, 5 статті 17, пунктами 2, 9 статті 21 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», 11 вересня 2020 року Центральна виборча комісія постановою №249 затвердила Роз`яснення щодо застосування окремих положень ВК України стосовно висування кандидатів на місцевих виборах.
		Так, пунктом 8 Роз`яснень, затверджених постановою Центральної виборчої комісії від 11.09.2020 № 249, визначено, що порядок висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також кандидатів у депутати міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) визначено статтею 219 Кодексу, що передбачає висування кандидатів у депутати у вигляді єдиного виборчого списку та територіальних виборчих списків.
		Кодексом визначено чіткі вимоги щодо формування єдиного та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати, недотримання яких може свідчити про порушення встановленого Кодексом порядку висування кандидатів та є підставою для відмови в реєстрації кандидатів (пункт 1 частини 1 статті 230 Кодексу).
		Так, під час формування єдиного та територіальних виборчих списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п`ятірці (місцях з першого по п`яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі); у разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі до списку (частина 9 статті 219 Кодексу).
		Наведена норма Кодексу обумовлює необхідність забезпечення присутності визначеної кількості осіб різної статі як у єдиному, так і в територіальних виборчих списках.
		Так, якщо місцева організація партії сформувала територіальний виборчий список у кількості 7 кандидатів у депутати, то в першій п`ятірці (місцях з першого по п`яте) має бути не менше двох кандидатів однієї статі, а також шостий та сьомий кандидати в депутати мають бути особами різної статі.
		Частини 1 статті 13 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» визначено, що рішення комісії є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відповідного виборчого процесу, в тому числі виборчими комісіями.
		Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» визначено, що комісія в разі необхідності може за власною ініціативою прийняти у встановленому законом порядку рішення щодо надання виборчим комісіям роз`яснень і рекомендацій щодо застосування законодавства України про вибори та референдуми.
		На підставі наведеного вище, суд вважає за необхідне зауважити, що уперше на місцевих виборах гендерну квоту запровадили 2015 року, але тоді санкцій за її недодержання не було.
		Наразі, у ВК України, ухваленому Верховною Радою 19 січня 2019 року, прописане чітке правило: у кожній п`ятірці партійного виборчого списку відтепер має бути щонайменше двоє кандидатів кожної статі, тобто гендерний мінімум для жінок і чоловіків становить 40%. При цьому, порушення політичною партією вимоги ґендерних квот (тобто жінки і чоловіки мають бути рівно представлені в органах місцевого самоврядування) є однією з підстав для відмови виборчою комісією в реєстрації всіх кандидатів у депутати, висунутих цією партією.
		Під час розгляду справи судом досліджені долучені до матеріалів справи копії Єдиного виборчого списку кандидатів та Територіальні виборчі списки кандидатів у депутати від позивача у відповідних територіальних виборчих округах, які затверджені на конференції цієї організації політичної партії, що відбулася 19 вересня 2020 року.
		Зі змісту територіального виборчого списку кандидатів у депутати від позивача судом встановлено невідповідність черговості кандидатів різної статі при загальному збереженні присутності квоти кандидатів різної статі по останній четвірці списку.
		Разом із цим, у доданому Територіальному виборчому списку кандидатів у позивачем забезпечено відповідно до частини 9 статті 219 Кодексу присутність у кожній п`ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок та в останній четвірці списку (не менше двох кандидатів кожної статі).
		Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачем під час формування виборчих списків дотримана гендерна квота із врахуванням відповідної пропорції представництва різних статей, тобто забезпечена присутності визначеної кількості осіб різної статі як у єдиному, так і в територіальних виборчих списках, при цьому, порушення щодо черговості включення кандидатів до Єдиного виборчого списку не може бути є єдиною та достатньою підставою для відмови в реєстрації всіх кандидатів включених до такого виборчого списку.
		Як вбачається зі спірної постанови від 27.09.2020 №10 та підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні, однією із підстав для зазначеного висновку комісії стала відсутність у пакеті документів поданого на реєстрацію відомостей про наявність представницького мандата у Ткачука С.М., заяв про складання представницького мандату від осіб які хоча й не мали його на час висунення але могли його отримати в майбутньому, а також порушення строку повідомлення про час і місце проведення конференції організації партії.
		Суд зазначає, що рішення конференції Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" про висування кандидатів містить таблицю з відомостями про особу, висунуту кандидатом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У графі що має назву "відомості про наявність чи відсутність представницького мандата" зазначено наступне: голова Костопільської районної ради.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №80/97-ВР, голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради. 
		Голова ради здійснює свої повноваження до припинення ним повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків, передбачених частинами четвертою та п`ятою цієї статті. Голова ради вважається звільненим з посади з дня припинення ним депутатських повноважень або повноважень голови.
		Отже, посаду голови районної ради може обіймати лише особа, що є депутатом відповідної районної ради, тобто має відповідний представницький мандат. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначення у рішенні конференції у графі "відомості про наявність чи відсутність представницького мандата" посади кандидата, якою є голова Костопільської районної ради, є виконанням вимог п.9 ч.5 ст.221 Виборчого кодексу України. 
		Таким чином, порушення наведеної норми позивачем допущено не було.
		Так само суд не бере до уваги покликання представників відповідача про невідповідність документів вимогами Виборчого кодексу стосовно не зазначення кандидатами особисто в заявах зобов`язання скласти представницький мандат, оскільки судом досліджено пакет документів по цим особам (автобіографії, заяви про згоду ) з яких достовірно встановлено відсутність представницького мандата у таких осіб.
		Відповідачем не надано доказів протилежного.
		Суд також зауважує, що загальний порядок висування кандидатів організацією партії встановлено статтею 218 Виборчого кодексу України.
		Відповідно до частини третьої зазначеної статті, повідомлення про час і місце проведення зборів, конференції організації партії з метою висування кандидатів у депутати, порядок акредитації на таких зборах, конференції представників засобів масової інформації, визначений його організаторами, не пізніш як за п`ять днів до дня проведення зборів, конференції розміщується на офіційному веб-сайті організації партії, а у разі його відсутності - на офіційному веб-сайті партії.
		Судом встановлено, що повідомлення про проведення Рівненською обласною організацією Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" конференції 19 вересня 2020 року з метою висування кандидата було розміщено на офіційному веб-сайті, що не оспорюється сторонами. . 
		Поряд з цим, відповідно до п.7 Роз`яснень щодо застосування окремих положень Виборчого кодексу України стосовно висування кандидатів на місцевих виборах, затверджених постановою Центральної виборчої комісії від 11.09.2020 №249 вимоги частин третьої та четвертої статті 218 Кодексу, що передбачають порядок акредитації засобів масової інформації та їх повідомлення місцевими організаціями партій про проведення зборів, конференцій організацій партій з метою висування кандидатів, стосуються інформаційного забезпечення виборчого процесу місцевих виборів, а не безпосередньо висування кандидатів на місцевих виборах. Тому недотримання цих вимог не може слугувати підставою для відмови в реєстрації кандидатів через порушення встановленого Кодексом порядку висування кандидатів.
		У силу положень п.5 ст.17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 30.06.2004 №1932-IV, Центральна виборча комісія здійснює консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій та комісій з референдумів, приймає обов`язкові для використання в роботі виборчих комісій та комісій з референдумів роз`яснення і рекомендації з питань застосування законодавства України про вибори і референдуми.
		Тобто, наведені роз`яснення Центральної виборчої комісії щодо застосування положень, зокрема, ч.3 ст.218 Виборчого кодексу України, є обов`язковими для використання в роботі усіма виборчими комісіями.
		Таким чином, обставини повідомлення про проведення конференції не можуть слугувати підставою для відмови в реєстрації кандидатів у зв`язку з порушенням порядку висування кандидатів, що спростовує обґрунтування спірної постанови у цій частині.
		Надаючи правову оцінку фактам дотримання Рівненською обласною партійною організацією партії ВО "Батьківщина" вимог статті 218 Виборчого кодексу України у частині повідомлень у встановлений строк про проведення конференції партії тощо, суд приходить до висновку що порушення такої процедури не повинно породжувати таких правових наслідків, як відмова у реалізації особами конституційного права брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		Що стосується встановленої відповідачем відсутності у заяві ОСОБА_3 зобов`язань скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції та законів України несумісні з посадою сільського, селищного, міського голови (у разі відсутності такої діяльності чи такого мандата - зазначити про їх відсутність), суд зазначає таке.
		За приписами п.3 ч.1 ст.224 Виборчого кодексу України, заява особи про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови від організації партії повинна містити, серед іншого: - зобов`язання в разі обрання протягом місяця після -зобов`язання в разі обрання припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції та законів України несумісні з посадою сільського, селищного, міського голови (у разі відсутності такої діяльності чи такого мандата - зазначити про їх відсутність).
		У судовому засідання досліджена заява ОСОБА_3 яка містить зобов`язання у разі обрання його головою скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з посадою голови. 
		Додатково суд вказує на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про необхідність дотримання вимог щодо виправданості втручання у права, гарантовані статтями 8-10 Конвенції. 
		У рішенні від 03 квітня 2008 року по справі «Корецький та інші проти України» ЄСПЛ визнав, що втручання в свободу об`єднання заявників не було виправданим і порушувало права, гарантовані статтею 11 Конвенції.
		Зокрема, за позицією ЄСПЛ виправданість втручання у права, гарантовані Конвенцією встановлюється  за сукупності трьох умов:
		1) втручання здійснюється «згідно із законом»,
		2) втручання переслідує законну мету, зазначену у другому пункті відповідної статті Конвенції.
		3) втручання є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей (мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети).
		Суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно позбавлено позивача права на усунення виявлених технічних помилок та прийнято необґрунтовано та передчасно рішення про відмову у реєстрації кандидатів.
		За наведених обставин суд прийшов до висновку, що постанова відповідача від 27 вересня 2020 року №10 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності, компетентності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості та пропорційності.
		Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 73 КАС України).
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).
		Згідно ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Ухвалюючи рішення суд, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 03.02.2006 N3477-IV застосовує висновки Європейського суду з прав людини, наведені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, де суд зауважив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним. Також надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права.
		На думку суду, відповідач  Костопільська міська територіальна виборча комісія Рівненського району Рівненської області, яка у спірних правовідносинах виступає суб`єктом владних повноважень, не довела правомірності прийняття оскаржуваної у даній адміністративній справі постанови, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
		Щодо визначення способу захисту порушених прав суд зауважує, що як встановлено судом у відповідача не було встановлено законних та достатніх підстав для відмови у реєстрації кандидатів. Тобто у відповідача були наявні усі підстав для прийняття рішення про реєстрацію кандидатів згідно поданої заяви 
		Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
		Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
		Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
		Отже, «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
		Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
		Враховуючи встановлення судом протиправності постанови Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області щодо відмови в реєстрації кандидатів, зважаючи на те, що судом не було встановлено неповноту поданих позивачем документів чи інші беззаперечні підстави для прийняття рішення про відмову в реєстрації кандидатів, окрім незначнх формальних неточностей, які могли бути усунуті в передбачений законом спосіб, суд вважає, що у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язуваного характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача і відповідає завданням та цілям адміністративного судочинства.
		Таким чином вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення (постанову) про реєстрацію кандидатів у депутати Костопільської міської ради включених до виборчих списків Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина".
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В :
		Адміністративний позов Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" (код ЄДРПОУ 25797672, вул.Петлюри, буд.1, вул. Симона Петлюри, м.Рівне) до Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 43762665, вул.1 Травня, буд.3, м.Костопіль, Костопільський район, Рівненська область) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати постанову від 27 вересня 2020 року №10 прийняту Костопільською міською територіальною виборчою комісією Рівненського району Рівненської області «Про відмову в реєстрації кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області, включених до єдиного та територіального виборчих списків кандидатів у депутати Рівненської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року».
		Зобов`язати Костопільську міську територіальну виборчу комісію Рівненського району Рівненської області прийняти відповідне рішення (постанову) про реєстрацію кандидатів у депутати Костопільської міської ради включених до виборчих списків Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина". 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судове рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи набирає законної сили з моменту проголошення і не може бти оскаржене.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається у дводенний строк з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. 
		 
		Повний текст рішення складений 02 жовтня 2020 року.
		 
		 
		Суддя Д.Є. Махаринець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...