Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 855/61/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; виборів народних депутатів України, з них; висування та реєстрації кандидатів.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2020. Зареєстровано: 04.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 03.10.2020
Номер судового провадження: А/9901/23/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 жовтня 2020 року 
		Київ
		справа №855/61/20
		адміністративне провадження №А/9901/23/20
		за участю:
		секретаря судового засідання - Носадчої О.Е..,
		представників позивача - Торбєєв М.О., Кінебаса О.М.,
		представника відповідача - Зозулі Т.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/61/20
		за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна міграційна служба України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Торбєєв Микола Олександрович, на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, ухвалене в складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Шурка О.І. та Кузьменка В.В.,
		У С Т А Н О В И В:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Торбєєв Микола Олександрович, звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК або Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна міграційна служба України, у якому просила суд:
		1.1. визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 23 вересня 2020 року №286, якою було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її кандидатом у народні депутати України, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року;
		1.2. зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року.
		2. В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваною постановою позивачці незаконно відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народних депутатів України 25 жовтня 2020 року. Позивачка не погоджується із підставами оспорюваного рішення, а саме визнання ЦВК неподаними фактично подані нею документи згідно переліку, визначеного чинним законодавством, що є грубим порушенням її конституційного права бути обраною. 
		Установлені обставини справи
		3. Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2020 року ОСОБА_1 було подано до ЦВК заяву про самовисування разом з іншими документами щодо реєстрації її кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року.
		4. Довідкою про прийняття документів підтверджується, що до вказаної заяви ОСОБА_1 надала комплект документів, що відповідає переліку, передбаченому пунктами 1- 6 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
		5. 19 вересня 2020 року до ЦВК надійшло звернення ОСОБА_2 щодо можливих порушень порядку зміни прізвища ОСОБА_1 та анулювання її паспорта громадянина України, виданого на вказане прізвище.
		6. З метою перевірки отриманої інформації відповідно до пункту 1 частини третьої статті 29 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК листом від 21 вересня 2020 року № 21-24-2741 звернулася до Міністерства внутрішніх справ України. 
		7. Листом від 22 вересня 2020 року № 21-41-2751 ЦВК звернулась до Державної міграційної служби України з проханням надати інформацію про дійсність паспорта громадянина України ОСОБА_1 і в разі підтвердження факту його недійсності повідомити про дату анулювання та інші обставини, які мають значення під час вирішення питання про реєстрацію кандидатом у народні депутати України.
		8. Відповідно до змісту листа Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 22 вересня 2020 року № 31596/16-2020, наданого у відповідь на лист ЦВК, Департамент спільно з Державною міграційною службою України розглянув лист Комісії від 21 вересня 2020 року № 21-24-2741 та поінформував, що за даними єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, паспорт, який видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 вересня 2020 року визнано недійсним.
		9. 22 вересня 2020 року до ЦВК надійшло пояснення від ОСОБА_1 , в якому вона повідомила, що станом на 11 вересня 2020 року, її паспорт був чинний, на його підставі вона отримала довідку про реєстрацію місця проживання та картку платника податків у відповідних органах, а також не вчиняла жодних дій для скасування паспортного документа, не подавала заяви про його анулювання. Крім того, зазначила, що 22 вересня 2020 року вона звернулася до органу, який видав зазначений документ, для проведення службового розслідування щодо підстав внесення відомостей про його недійсність.
		10. 23 вересня 2020 року ЦВК прийнято постанову №286 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутої у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року.
		11. Підставою винесення цієї постанови стала констатація Комісією, що передбачений пунктом 6 частини другої статті 55 Закону документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 . Крім того, серед поданих ОСОБА_1 для реєстрації кандидатом у народні депутати України документів, відсутня декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата в народні депутати України, поданої ОСОБА_1 . Натомість, до вказаних документів було додано відповідну декларацію, подану 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		12. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності прийняття спірної постанови в частині відмови у реєстрації позивачки кандидатом у депутати через не подання нею всіх документів, передбачених частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів", а тому ЦВК діяла на підставі, в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, з огляду на що, підстави для визнання її протиправною та скасування в частині відсутні, як і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача зареєструвати позивачку кандидатом у народні депутати України, як похідної.
		14. Суд першої інстанції, з аналізу норм Законів України "Про вибори народних депутатів України", "Про Центральну виборчу комісію", у аспекті наданих повноважень ЦВК дійшла висновку про те, що для встановлення певних обставин/фактів, необхідних для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для реєстрації особи кандидатом у народні депутати, надсилаються відповідні запити до органів державної влади, до компетенції яких, належить надання тієї чи іншої необхідної інформації по кандидату, після отримання відповіді на які, ЦВК лише встановлює та обробляє отримані дані, проте, остання не наділена повноваженнями перевіряти на достовірність отриману від державних органів інформацію чи встановлювати правомірність дій таких органів щодо дотримання законодавства при збиранні, виготовленні та поширенні інформації. Можливі неправомірні дії органу міграційної служби, на які посилається позивач, не могли вплинути на рішення відповідача, адже, станом на момент прийняття такого рішення, дана інформація була отримана у належний спосіб, її зміст надавав змогу дійти висновку про наявний факт визнання недійсним паспорта громадянина України, що виданий на ім`я позивача, інших підтверджених даних про протилежне, комісія у розпорядженні не мала, а тому, правомірно дійшла висновку про те, що паспорт громадянина України у формі картки, поданий позивачкою разом із заявою, вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 .
		15. Також, на переконання суду першої інстанції, відповідач цілком обґрунтовано дійшов висновку про те, що серед поданих позивачкою для реєстрації кандидатом у народні депутати України документів, відсутня декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата в народні депутати України саме на ім`я   ОСОБА_1 .
		Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги та виклад позицій інших учасників справи
		16. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 01 жовтня 2020 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове - про задоволення позовних вимог повністю.
		17. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка зазначила, що під неподанням документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.
		18. Апелянтка вказувала, що судом першої інстанції проігноровано факт відсутності жодного доказу, який би підтверджував недійсність паспорта громадянина України у формі рішення уповноваженого органу, як єдиного належного доказу, який міг би підтвердити дану обставину, а саме з підстав, наведених у пункті 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 302. 
		19. Підкреслювала, що у ЦВК на момент прийняття оскаржуваної постанови та у суду першої інстанції на момент прийняття рішення була взагалі відсутня інформація про те чи існує хоча б якесь рішення будь-якого органу про визнання паспорта недійсним. При цьому, до сих пір не з`ясовано питання на підставі чого такий запис потрапив у єдину інформаційну систему. Пояснювала, що за її особистим зверненням до органів Державної міграційної служби їй повідомлено, що мала місце технічна помилка працівника Обухівського територіального центру, який зробив відповідний запис про недійсність паспорта ОСОБА_1 , яка ніколи в своєму житті не була в місті Обухів і отримала паспорт в місті Києві за місцем свого проживання. Про цю обставину нею особисто  було повідомлено на засіданні ЦВК. У свою чергу ЦВК навіть не намагалося з`ясувати питання чи насправді її паспорт визнано недійсним чи дійсно мала місце технічна помилка працівника органу ДМС, обмежившись інформацією про наявність відповідного запису в єдиній інформаційній системі.   
		20. Наголошувала, що право громадянина України бути обраним не має бути поставлене в залежність від помилки державного органу, інакше створюється ситуація незаконного усунення кандидатів у депутати із виборчого процесу, що аж ніяк не відповідає вимогам Конституції України в частині гарантування права бути обраним. 
		21. Стосовно висновків ЦВК, із якими погодився суд першої інстанції, про відсутність декларації, скаржниця зауважувала, що частиною першою статті 57 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передбачено подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу, за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Таким роком є 2019.
		22. У 2019 році прізвище позивачки було саме « ОСОБА_1 », як і зазначається у поданій нею до ЦВК декларації. Проте, 26 серпня 2020 року на підставі відповідного свідоцтва було змінено прізвище на « ОСОБА_1 », а саме на прізвище її покійного чоловіка, з яким вони перебували у фактичному шлюбі без реєстрації такого. Саме з цих причин декларація за 2019 рік була подана як « ОСОБА_1 ». Однак від зміни прізвища особа позивачки не змінилася, вона залишилася тією ж особою. Про факт зміни прізвища позивачкою зазначено в автобіографії, яка була подана до ЦВК разом з іншими документами для реєстрації її кандидатом у народні депутати України, що відповідає положенням постанови ЦВК від 16 січня 2020 року № 3, якою передбачено спеціальний порядок визначення належності документів цій чи іншій особі, яка подала документи для реєстрації у народні депутати України, за умови зміни імені, прізвища та по-батькові. Також відповідні пояснення та довідка про зміну прізвища надані на засіданні ЦВК під час розгляду питання про реєстрацію позивачки, що підтверджується стенограмою засідання ЦВК. І такі аргументи були прийняті відповідачем, однак потім в оскаржуваній постанові ЦВК однією з підстав для відмови у реєстрації вказано відсутність декларації через подання її « ОСОБА_1 » а не « ОСОБА_1 ». У судовому засіданні представники ОСОБА_1 підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, що у ній викладені.
		23. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку. З посиланням на висновки у постановах Верховного Суду від 14 липня 2019 року у справі № 855/268/19 та від 11 липня 2019 року у справі № 855/268/19 наголошував на тому, що ЦВК не наділена повноваженнями встановлювати правомірність дій правоохоронних органів щодо дотримання законодавства при збиранні, виготовлені та поширенні інформації про кандидатів у народні депутати України. У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, що у викладені у відзиві ЦВК.
		Джерела права та акти їх застосування
		24. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		25. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		26. Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.
		27. Згідно з частиною третьою статті 77 Конституції України, порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
		28. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
		29. За змістом пункту 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.
		30. Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені нормами Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 №4061-VI, чинних згідно з    підпунктом 2    пункту 2 розділу XXXXII "Прикінцеві та перехідні положення" Виборчого кодексу України в частині організації підготовки та проведення проміжних виборів народних депутатів України, під час реєстрації Центральною виборчою комісією на проміжних виборах народних депутатів України кандидатів у народні депутати України, висунутих політичними партіями в одномандатних виборчих округах, кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування  (далі - Закон №4061-VI).
		31. Висування і реєстрація кандидатів у депутати на проміжних виборах народних депутатів України проводяться в порядку, встановленому Законом з особливостями, визначеними статтею 107 Закону.
		32. Відповідно до частини другої статті 55 Закону №4061-VI ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею визначеного цією частиною документів, в тому числі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону (пункт 3) та ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата (пункт 6).
		33. Частиною першою статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема у разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
		34. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		35. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
		36. Стаття 3 Першого протоколу Конвенції гарантує право на вільні вибори, відповідно до якої Високі Договірні Сторони зобов`язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.
		37. За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		38. Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов наступних висновків.
		39. Спір у справі виник у зв`язку із реалізацією ОСОБА_1 гарантованого статтею 38 Конституцією України право бути обраною (пасивне виборче право) до парламенту України.
		40. Необхідно враховувати, що дане право, яке реалізується у процесі формування законодавчого органу країни, у контексті практики Європейського суду з прав людини, становить аспект права на вільні вибори, захищеного статтею 3 Першого протоколу Конвенції 
		41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці виробив певний підхід до тлумачення статті 3 Першого протоколу Конвенції. Суд встановив, що ця стаття гарантує права особи, включаючи право голосу та право балотуватися на виборах, а також право громадянина висувати свою кандидатуру на виборах і, в разі обрання, обіймати посаду народного депутата.
		42. Гарантовані Конвенцією основоположні права і свободи є мінімальними для демократичної держави, яка її ратифікувала.
		43. При цьому право на вільні вибори не має абсолютного характеру, наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом, проте таке обмеження повинно бути розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.
		44. Підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.
		45. ЄСПЛ відмітив у рішенні від 09 квітня 2002 року у справі «Подколзіна (Podkolzina) проти Латвії» (скарга № 46726/99), що право висувати свою кандидатуру на виборах, гарантоване статтею 3 Першого протоколу та яке є невід`ємною частиною концепції дійсно демократичного режиму, було б ілюзорним, якби у будь-який момент можна було б свавільно позбавити особу цього права (§ 35). 
		46. У цьому ж параграфі ЄСПЛ указав, що держава, яка без сумніву наділена значною свободою розсуду для реалізації цього права, при абстрактному визначенні умов для його реалізації, має враховувати принцип дієвості прав, який вимагає, щоб висновок про те, що той чи інший кандидат не відповідає цим умовам, відповідав ряду критеріїв, які мають на меті попередити прийняття свавільних рішень. Зокрема, процедура прийняття рішення про відмову у праві бути висунутим кандидатом повинна гарантувати справедливість і об`єктивність рішення та попереджати будь-яке зловживання владою з боку відповідних державних органів.
		47.  Конституційний Суд України у своєму рішенні від 04 квітня 2012 року у справі № 7-рп/2012 зазначив, що конституційний принцип рівного виборчого права зобов`язує державу створити рівні умови для реалізації активного та пасивного виборчого права на всіх стадіях виборчого процесу, а також рівні можливості для їх захисту в порядку, передбаченому законом.
		48. У цій справі підставою для відмови ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом у народні депутати України відповідачем визначено неподання документу, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 55 №4061-VI, а саме ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.
		49. При цьому, позивачка, яка документована паспортом громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 , виданим 02.09.2020 органом 8030, додала ксерокопію цього паспорта до поданого ЦВК пакету документів, що підтверджується  Довідкою ЦВК про прийняття документів.
		50. Висновки ЦВК, які стали підставою для відмови позивачці у реєстрації її кандидатом у депутати України, ґрунтувалися на інформації, наданій Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, викладеній у листі від 22 вересня 2020 року №31596/16-2020 на запит ЦВК, де зазначено, що паспорт, який видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 вересня 2020 року визнано недійсним.
		51. Оцінюючи процедуру прийняття рішення ЦВК про відмову позивачці у реєстрації її кандидатом у депутати України апеляційний суд виходить із такого.
		52. За змістом преамбули Закону України «Про Центральну виборчу комісію» до компетенції ЦВК, як постійно діючого колегіального державного органу, належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі.
		53. Виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 Закону за змістом пункту 7 частини першої статті 60 Закону №4061-VI належить до повноважень Центральної виборчої комісії.
		54. Суд наголошує, що дотримання вимог Закону №4061-VI є беззаперечно важливим для принципу правової визначеності, проте таке дотримання повинно відповідати меті, установленій Законом, а перевірка дотримання цих норм не повинна зводитися до виключно формальних дій з боку органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням Закону, та позбавляти особу права бути обраним.
		55. Матеріалами справи підтверджується, що на момент проведення засідання, на якому вирішувалося питання реєстрації позивачки кандидатом у народні депутати України, Державна міграційна служба відповіді на запит ЦВК не надала. Ця відповідь надійшла до ЦВК 25 вересня 2020 року, і за її змістом ДМС не стверджує про визнання паспорту позивачки недійсним, а надає пояснення лише про те, що інформацію про недійсність паспорта громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 внесено до бази даних ДМС 18.09.2020. 
		56. У свою чергу Державна міграційна служба є центральним орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та є розпорядником Єдиного державного демографічного реєстру, із застосуванням засобів якого, зокрема, оформляється паспорт громадянина України. Саме цей орган відповідно до покладених на нього завдань здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках.
		57. Підстави для визнання недійсним, вилучення, анулювання та знищення  паспорта, визначені пунктом 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 302 (в редакції постанови КМУ від 26.10.2016 № 745). Відповідно до цього пункту такими підставами є: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії; 8) оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства; 9) неотримання його заявником протягом року.
		58. Стенограмою засідання ЦВК, на якому вирішувалося питання реєстрації позивачки кандидатом у народні депутати України, де була присутня ОСОБА_1 , підтверджується, що остання пояснювала членам Комісії про відсутність законодавчо визначених підстав для визнання її паспорта недійсним чи його анулювання, а також про відсутність будь-яких рішень уповноваженого органу з цього питання. Одночасно позивачка звертала увагу Комісії, що подана Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України інформація також не містить будь-яких посилань на конкретні реквізити рішення уповноваженого органу або хоча б підстав для визнання її паспорта недійсним. Позивачка повідомила членів Комісії, що їй невідомі підстави внесення інформації про недійсність її паспорта до відомчих баз даних, а також указала, що нею подано кілька заяв до органів ДМС щодо з`ясування причин цієї обставини, які на момент засідання не надали їй будь якої документальної інформації, однак усно повідомили, що мала місце технічна помилка працівника Обухівського територіального центру, який зробив відповідний запис про недійсність паспорта ОСОБА_1 , яка ніколи в своєму житті не була в місті Обухів і отримала паспорт в місті Києві за місцем свого проживання.
		59. Однак Комісія не вжила жодних заходів щодо перевірки повідомлених позивачем обставин та не дочекалася інформації від ДМС, якою на момент засідання не надано відповіді на запит ЦВК, що направлявся з метою перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_2 . 
		60. Обставини цієї справи дають підстави констатувати, що застосований ЦВК підхід до оцінки відомостей зібраних матеріалів був суто формальним.
		61. Комісія не ставила собі за мету з`ясування дійсних обставин та підстав появи інформації про недійсність паспорта позивачки у відомчих базах ДМС, у зв`язку з чим не забезпечила на цьому етапі захист конституційних виборчих прав ОСОБА_1 .
		62. Суд погоджується із доводами позивачки, що право громадянина України бути обраним не має бути поставлене в залежність від помилки державного органу, інакше створюється ситуація незаконного усунення кандидатів у депутати із виборчого процесу, що аж ніяк не відповідає вимогам Конституції України в частині гарантування права бути обраним.
		63. Комісія не усунула існування такої вірогідності шляхом перевірки та встановлення дійсних підстав внесення інформації про недійсність паспорта позивачки до відомчих баз ДМС.
		64. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналіз правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дають підстави для висновку, що «наявність інформації у відомчій базі даних про недійсність документу» не можна ототожнювати із «визнанням паспорта недійсним», чому має передувати передбачена законодавством процедура складення уповноваженим органом висновку (рішення) про визнання недійсним чи анулюванням паспорта.
		65. За таких обставин Суд констатує, що процедура прийняття рішення ЦВК про відмову ОСОБА_1 у реєстрації її кандидатом у народні депутати України не була  справедливою та об`єктивною, оспорюване рішення, прийняте за наслідком такої процедури ґрунтується на неповній інформації, у зв`язку з чим це рішення не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, ухвалено необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, та непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у пасивне виборче право позивача.
		66. На підставі наведеного оскаржуване рішення ЦВК є протиправним та підлягає скасуванню.
		67. Матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів існування підстав для визнання паспорта ОСОБА_1 недійсним, так само як і будь-яких доказів існування рішень органів ДМС про визнання недійсним паспорта позивачки. Сервіс ІП ЄІАС УМП «недійсні документи» носить інформаційний характер.
		68. Суд вражений поведінкою органів ДМС, які за період часу з дня звернення ОСОБА_1 із заявами від 22.09.2020 до дня розгляду судом цієї справи не надали їй жодної інформації що стосується її особисто та вимагалася з метою реалізації виборчого права, чим фактично порушили право особи на належний правовий захист. 
		69. Більше того, ДМС України не виконало ухвалу Верховного Суду від  02.10.2020 про витребування доказів. Зокрема, Суд просив надати таку інформацію: 1) чи приймалося рішення щодо визнання недійсним паспорту громадянки України ОСОБА_1 , 2) якщо так, то які були підстави для визнання його недійсним; 3) а також повідомити які були підстави внесення до баз даних інформації про недійсність паспорта позивачки.
		70. 03 жовтня 2020 року на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення, у яких ДМС повідомляють, що за інформацією бази даних ДМС відомості про недійсність паспорта громадянина України № 005156141 внесено до бази даних ДМС 18.09. 2020.   
		71. Цими поясненнями не надано інформації, яку вимагав суд. Надана відповідь не надає розуміння чи приймалося уповноваженим органом рішення про визнання паспорта позивачки недійсним та чи наявні підстави для такого визнання.
		72. Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про наявність ознак зловживання владою ДМС України, які в період швидкоплинного виборчого процесу та скорочених строків для прийняття рішень і ЦВК і судом не надають необхідну інформацію для своєчасного розгляду справ та прийняття рішень та такими діями фактично втручаються у виборчий процес.
		73. Щодо інформації, викладеної у спірному рішенні про неподання позивачкою декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата у депутати, під прізвищем « ОСОБА_1 », колегія вважає необхідним зазначити, що позивачкою про зміну прізвища зазначено у поданих для реєстрації кандидатом у депутати документах, зокрема автобіографії. Також, як свідчать матеріали справи, позивачка була присутня на засіданні ЦВК, на якому розглядалося питання про її реєстрацію і пропонувала надати відповідачу документи, які підтверджують зміну прізвища. Зазначена обставина зафіксована у протоколі засідання ЦВК. Представник відповідача під час судового засідання не заперечував зазначених обставин. Також він вказав, що інформація у спірному рішенні, стосовно поданої позивачкою декларації, не була підставою для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України.
		74. Відповідно до частини третьої статті 57 Закону №4061-VI помилки і неточності, виявлені в поданій декларації, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати. 
		75. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		76. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		77. На підставі наведеного колегія суддів констатує, що судом першої інстанції вищевикладене не враховано, його висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначених статтею 242 КАС України. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позову.
		78. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача Верховний Суд виходить із критерію ефективності.
		79. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
		80. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		81. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		82. Ураховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ЦВК відбулося на стадії, коли реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року.
		83. При цьому, Верховний Суд наголошує, що ЦВК в жодному випадку не звільняється від обов`язку здійснити перевірку позивача як кандидата в народні депутати на предмет відсутності обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону. 
		84. Згідно з пунктом 8 частини 5 статті 61 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія має повноваження приймати рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону, і після реєстрації особи кандидатом у депутати.
		85. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		86. За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		87. Частиною дев`ятою статті 273 КАС України передбачено, що суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, установлених цим Кодексом.
		88. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		89. Під час звернення з позовом до суду першої інстанції позивач мав сплатити 840,80 грн судового збору та за подачу апеляційної скарги 150% від вказаної суми.
		90. З огляду на положення статей 139, 273 КАС України, беручи до уваги результати апеляційного розгляду, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 1261,20 грн. 
		91. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.
		Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 315, 316, 317, 321, 322 КАС України, 
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Торбєєв Микола Олександрович, задовольнити.
		2. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №855/61/20 скасувати.
		3. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа - Державна міграційна служба України, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
		4. Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 23 вересня 2020 року № 286, якою було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її кандидатом у народні депутати України, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року.
		5. Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року.
		6. Стягнути з Центральної виборчої комісії (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 21661450) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок.
		7. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена. 
		 
		……………………………………
		 
		…………………………………….
		 
		……………………………………..
		 
		Л.О.Єресько
		А.Г.Загороднюк
		В.М.Соколов
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...