Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7950/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); купівлі-продажу.
Надіслано судом: 05.10.2020. Зареєстровано: 05.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2020.
Дата набрання законної сили: 12.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		29.09.2020Справа №  910/7950/20за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"
		до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз"
		про                    визнання додаткової угоди укладеною
		 
		Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. 
		за участю секретаря судового засідання 
		Тарасюк І.М.
		Представники учасників судового процесу:
		від позивача:           Тітов І.С.,
		від відповідача:           Ткаченко Р.Ю.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" про визнання додаткової угоди укладеною.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне ухилення відповідача від підписання додаткової угоди до договору купівлі-продажу №12А167-1133-19 від 01.10.2019, необхідність укладення якої обумовлюється зміною ціни на газ згідно з постановою КМУ №17 від 24.01.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва  від 15.06.2020 у справі № 910/7950/20 позовну заяву  залишено без руху.
		23.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2020 про залишення позовної заяви без руху. 
		Ухвалою від 03.07.2020 відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.07.2020.
		07.07.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
		21.07.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Єгаз» не є суб`єктом, на якого покладено спеціальні обов`язки суб`єкта ринку природного газу, а отже, підстави для зниження ціни на газ у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 відсутні. Крім того, відповідачем наголошено на тому, що згідно приписів ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.09.2020.
		01.09.2020 позивачем подано відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
		Судове засідання, призначене на 08.09.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 судове засідання у справі №910/7950/20 призначено на 29.09.2020.
		Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2020 надав усні пояснення по суті справи, проти задоволення позову заперечив.
		У судовому засіданні 29.09.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		01.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК ТРЕЙДІНГ», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Єгаз» (продавець) було укладено договір №12А167-1133-19 купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2019р. природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
		У п.1.2 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р. вказано, що природний газ, який передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
		Згідно п.2.1 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р. продавець передає покупцеві з 01.10.2019р. по 31.10.2019р. включно природний газ до 9782,57  м3.
		Відповідно до п.3.1 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р.  продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
		Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.2 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р.).
		За умовами п.5.1 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р.  ціна за 1 м3 газу становить 4,2727604 грн., крім того, податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1  м3 разом з податком на додану вартість - 5,1273125 грн.
		Пунктом 5.2 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р. передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. 
		У розділі 6 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р. сторонами було погоджено порядок оплати та умови розрахунків.
		Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2019р., і діє в частині продажу природного газу до 31.10.2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р.).
		До договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р. сторонами укладались численні додаткові угоди щодо зміни ціни на газ та строку дії правочину.
		Зокрема, у додатковій угоді №2 від 11.12.2019р. сторонами досягнуто згоди, що ціна на за 1 м3 газу з 01.01.2020р.  по 31.01.2020р.  становить 5,50 грн., крім того податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 м3 разом з податком на додану вартість 6,60 грн.
		Додатковою угодою №2 від 11.12.2019р.  контрагентами визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2019р., і діє в частині продажу природного газу до 31.01.2020р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» звернулось до Товариства  з обмеженою відповідальністю «РГК ТРЕЙДІНГ», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю  «Єгаз», з листом №337-Сл-1772-0220 від 05.02.2020р., в якому запропоновано на підставі постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, в тому числі, до договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р. в частині визначення з 01.01.2020р. по 31.01.2020р. ціни на газ в розмірі 5,58 грн. за м3 з урахуванням податку на додану вартість. До вказаного листа додано відповідну додаткову угоду.
		Листом №167-Сл-152-9-0220 від 07.02.2020р. відповідачем було висловлено заперечення щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору з посиланням на те, що статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а також зауважено, що  згідно приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Наразі, за твердженнями позивача, відмова відповідача у приведенні умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу у відповідність до постанови  Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020р. є необґрунтованою, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
		За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. 
		Суд зазначає, що жодних звичаїв ділового обороту, які б передбачали іншу форму внесення змін до договору сторонами суду не повідомлено.
		За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.  Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		За приписами ч.ч.1-3 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Постановою №867 від 19.10.2018р. затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
		Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
		Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу  застосовується у прозорий і недискримінаційний спосіб та не обмежує права суб`єктів господарювання, що створені відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, зокрема право на здійснення постачання природного газу споживачам за умови дотримання вимог законодавства; не позбавляє побутових споживачів, релігійні організації та виробників теплової енергії права обирати постачальника природного газу і права придбавати природний газ за цінами, що вільно встановлюються сторонами договору постачання природного газу згідно із  Законом України  »Про ринок природного газу»; не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов`язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності.
		У додатку до вказаного Положення визначено перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу.
		До означеного переліку включено, в тому числі, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут».
		Тобто, з наведеного полягає, що вказане Положення покладає спеціальні обов`язки саме на позивача, проте, ніяким чином не на відповідача.
		28.01.2020р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
		Згідно вказаної Постанови  абзац п`ятий  пункту 6 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу  викладено в такій редакції: «З 1 січня 2020 р. ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК «Нафтогаз України» на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни.».
		Пункт 13 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу  викладено в такій редакції: « 13. З 1 січня 2020 р. НАК «Нафтогаз України» здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною.».
		Отже, з системного аналізу вказаних вище приписів Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу вбачається, що ціна продажу природного газу була встановлена саме для НАК «Нафтогаз України», проте, не для Товариства з обмеженою відповідальністю «Єгаз».
		Тобто, за висновками суду, положення постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» щодо зменшення ціни на природний газ не вказують на наявність у сторін договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р.  обов`язку внести до вказаного правочину  зміни в частині визначення ціни.
		Як було встановлено судом вище, у додатковій угоді №2 від 11.12.2019р. сторонами досягнуто згоди, що ціна на за 1 м3 газу з 01.01.2020р.  по 31.01.2020р.  становить 5,50 грн., крім того податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 м3 разом з податком на додану вартість 6,60 грн.
		Судом враховано пояснення представників обох сторін стосовно того, що у січні 2020р. відповідачем поставлявся, а позивачем приймався газ у відповідності до умов договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р., зміни до якого в частині ціни газу на січень 2020р, не вносились, а отже, прийняття покупцем товару здійснювалось за погодженою договором ціною. 
		В контексті наведеного суд погоджуються з посиланнями відповідача на приписи ч.3  ст.632 Цивільного кодексу України, згідно яких зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Означена правова норма направлена на забезпечення стабільності цивільного обороту та обумовлює правило щодо недопустимості зміни ціни в договорі після його виконання.
		Тобто, враховуючи, що фактично передання продавцем та прийняття покупцем у січні 2020р. природного газу здійснювалось саме виходячи з умов договору №12А167-1133-19  від 01.10.2019р., яким було визначено ціну за 1 м3 газу з 01.01.2020р.  по 31.01.2020р.  - 5,50 грн., крім того податок на додану вартість 20%, відсутні підстави для внесення змін до умов договору після його виконання у зв`язку з затвердженнями Кабінетом Міністрів України  змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, які набрали чинності 28.01.2020р. 
		Наразі, суд вважає юридично неспроможними посилання позивача, в якості обґрунтування наявності підстав для зміни істотної умови договору купівлі-продажу газу на лист №23/5-169-20 від 30.01.2020р. Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», оскільки останній стосується саме договорів купівлі-продажу природного газу, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» та Акціонерним товариством товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як суб`єктами, на яких Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу покладено певні обов`язки, в тому числі, і стосовно ціни продажу та купівлі природного газу.
		До того ж, твердження заявника про те, що внаслідок неукладання додаткової угоди про зменшення ціни на природний газ позивачу було завдано збитків, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини ніяким чином не впливають на наявність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами правочину. 
		Крім того, суд звертає увагу на те, що ст.58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Згідно з ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій  статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		У рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001р. №3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом  або іншим нормативно-правовим актом.
		Цим же рішенням Конституційного суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто, надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою  статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Проте, в контексті наведеного вбачається, що 24.01.2020р. Кабінет Міністрів України, приймаючи постанову №17 від 24.01.2020 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» змінив ціну на продаж/постачання природного газу з 01.01.2020р., надавши нормативно-правову акту зворотної дії в часі. 
		Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єгаз» про визнання додаткової угоди укладеною, як наслідок, відсутності підстав для їх задоволення.
		Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.  UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини,  яка відображає принцип,  пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у  рішеннях  судів  та інших органів з вирішення спорів мають бути  належним чином зазначені підстави,  на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт   1   статті   6  Конвенції  зобов`язує  суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.  Міра,  до якої суд має виконати  обов`язок  щодо  обґрунтування  рішення,  може  бути різною  в залежності від характеру рішення (див.  рішення у справі  «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.  Spain) від  9  грудня 1994 року,  серія A,  N 303-A,  п.  29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі  та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін,  орган влади зобов`язаний виправдати  свої  дії,  навівши  обґрунтування  своїх  рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen  v.  Finland),  N 37801/97,  п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне  призначення   обґрунтованого   рішення   полягає   в   тому,   щоб  продемонструвати  сторонам,  що  вони  були  почуті.  Крім   того, 
		вмотивоване  рішення  дає  стороні  можливість  оскаржити  його та отримати його  перегляд  вищестоящою  інстанцією.  Лише  за  умови винесення  обґрунтованого  рішення  може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.  рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.  Finland),  №49684/99, п. 30, від 
		 27 вересня 2001 року).
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019  Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
		З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи  та міркування учасників судового процесу (в тому числі, і щодо розміру матеріальної шкоди) залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову. 
		Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем. 
		Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, 
		ВИРІШИВ:
		1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення»  Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Повний текст складено та підписано 05.10.2020р. 
		 
		          Суддя                                                                                           Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...