Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/34/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 06.10.2020. Зареєстровано: 07.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2020.

Результат оскарження 22.09.2022 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 жовтня 2020 року                                                                                          справа № 580/34/20
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Виноградової А.С.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідачів - Синецької О.Ю. (згідно з довіреністю),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області, Виконувача обов`язків прокурора Черкаської області Павленка Володимира Володимировича про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій, поновлення на посаді та стягнення коштів,
		УСТАНОВИВ:
		 
		02.01.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Прокуратури Черкаської області (18000, м.Черкаси, б-р Шевченка, буд.286; код ЄДРПОУ 02911119) (далі - відповідач 1), Виконувача обов`язків прокурора Черкаської області Павленка Володимира Володимировича (18000, м.Черкаси, б-р Шевченка, буд.286) про:
		визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 від 03.12.2019 №341к;
		визнання протиправними дій відповідача 2 щодо видачі наказу від 03.12.2019 №341к;
		поновлення позивача в органах прокуратури України на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області або рівнозначній (рівноцінній) посаді в органах прокуратури Черкаської області;
		стягнення з відповідача 1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на посаді;
		стягнення з відповідача 2 на користь позивача моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.
		Також прохальна частина позовної заяви містить клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		В обґрунтування позову зазначено, що звільнення позивача відбулось без наявності законних підстав та порушує його право на працю. Позивач стверджує, що вчасно подав заяву на переведення його до органів прокуратури області, а його звільнення з підстав недотримання форми заяви суперечить загальним засадам права. Оскаржуване рішення прийняте за відсутності правових підстав та з порушенням процедури звільнення: за відсутності факту реорганізації чи ліквідації відповідача 1, скорочення посад; без урахування відсутності обов`язку слідчого чи керівника досудового розслідування органів прокуратур подавати заяву на проходження атестації; без розгляду заяви позивача щодо бажання продовжити трудові відносини та переведення до обласної прокуратури, листа Генеральної прокуратури України у відповідь щодо направлення заяви позивача відповідачу 1 для вирішення питання подальшого проходження ним служби; без персонального попередження позивача про наступне звільнення за 2 місяці, пропозиції іншої роботи та врахування переважного права на залишення на роботі; за відсутності відповідного подання про звільнення позивача; без виплати вихідної допомоги при звільненні. На час звільнення позивач не мав дисциплінарних стягнень та неодноразово заохочувався. Позивач стверджує, що оскаржуваним наказом його дискриміновано порівняно з працівниками інших категорій, оскільки законом установлено про не поширення гарантій, передбачених трудовим законодавством під час звільнення всупереч вимог Конституції України. Крім того, у списку осіб, які не подали заяви на проходження атестації, у відповідача 1 зазначено 3 особи, хоча звільнено тільки позивача та його дружину. Право на стягнення моральної шкоди мотивоване тим, що спірні правовідносини вплинули на повагу до його приватного життя, вплинули на добробут позивача, його здоров`я, спричинили йому страждання та психологічні переживання, стрес та відчуття невизначеності.
		Ухвалою від 18.01.2020 суд відкрив провадження та вирішив справу розглянути правилами загального позовного провадження.
		27.01.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача-1 з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовано, що у заявлених спірних правовідносинах відповідачі виконали вимоги закону та не допустили порушень. Стверджується, що прямою вказівкою закону визначено про персональне попередження працівників про можливе майбутнє звільнення у разі не проходження успішно атестації. Позивач достовірно обізнаний щодо вимог закону у визначений законом термін не подав заяви встановленої форми та змісту для проходження атестації. Просить врахувати, що профільний закон не визнаний неконституційним, а отже, підлягає виконанню. Крім того, вважає, що у спірних правовідносинах відсутні обов`язкові елементи складу правопорушення та, як наслідок, підстави вважати, що позивачу завдано моральну шкоду.
		18.02.2020 позивач надав відповідь на відзив, в якій акцентував увагу, що чинне законодавство не встановлює граничного строку, протягом якого має бути звільнений прокурор, що не подав заяви про проходження атестації. Вважає, що його безпідставно віднесено до осіб, які мали таку заяву подати на виконання вимог закону. Також зазначає, що закон, на підставі якого його звільнено, не відповідає вимогам до якості, оскільки допускає неоднозначне розуміння його норм. Наполягає на тому, що відповідачі порушили закон, оскільки не ознайомили позивача з наказом про реорганізацію/ліквідацію чи внесення змін до структури чи штатного розпису, або про скорочення посад прокурорів органів прокуратури, без пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу, без врахування переважного права на залишення на роботі та наявності понад 17років роботи в органах прокуратури, без подання КДК прокурорів про його звільнення та без розгляду його заяви щодо відсутності заперечень про переведення його до новоутвореної структури відповідача 1. Вважає, що норми Закону України «Про прокуратуру» не поширюють дію на посаду заступника керівника органу досудового розслідування, з якої його звільнено. Наполягає, що причиною його звільнення стало упереджене ставлення ОСОБА_2 до нього та членів його сім`ї, оскільки і його дружину звільнено з аналогічних підстав.
		31.03.2020 відповідачі надали суду відзив з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Стверджують про відсутність порушень вимог законодавства. Акцентують увагу на тому, що спірне рішення прийняте у зв`язку з неподанням позивачем заяви встановленої форми щодо проходження атестації. Вимога про обов`язкове проходження атестації визначена законом. Порядком встановлено строк, до якого має бути подана заява встановленої форми про намір пройти атестацію та терміни прийняття таких заяв. Всі працівники прокуратур вважаються персонально попередженими про майбутнє вивільнення в силу прямої вказівки закону. Отже, позивач, не подавши відповідної заяви, обізнаний про наслідки такої бездіяльності. Наказом Генерального прокурора від 21.11.2019 №99ш посаду, на якій перебував позивач, ліквідовано. Голова та члени КДК прокурорів вважаються звільненими з посади, а їх повноваження вважаються достроково припиненими відповідно до прямої норми закону.
		07.04.2020 відповідачі надали суду письмове заперечення на відповідь на відзив. Акцентовано, що спірне рішення прийняте уповноваженою посадовою особою згідно з розподілом службових обов`язків. Оскільки заява позивача не стосувалася проходження атестації, складена не відповідно до типової форми, відповідач 1 дотримався вимог закону для звільнення позивача. Наявність упередженого відношення заперечують, зауваживши, що відсутність такої заяви стала підставою для звільнення всіх відповідних осіб у відповідача 1. Посилання позивача на те, що його особи, які перебувають на подібній посаді, не мають обов`язку пройти атестацію, оцінюють, як неправильне тлумачення закону.
		У підготовчому провадженні суд долучив всі подані учасниками спору письмові документи та заяви. Строк підготовчого провадження продовжено згідно з ухвалою від 18.08.2020.
		Заслухавши учасників спору, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
		З матеріалів особової справи та трудової книжки позивача суд встановив.
		Позивач проходив публічну службу на різних посадах у органах прокуратури України з 18.07.2002 до часу виникнення спірних правовідносин. З 24.04.2004 одружений з ОСОБА_3 , яка на час виникнення спірних правовідносин проходила публічну службу у відповідача 1 на посаді начальника Відділу організаційно-методичної роботи управління нагляду у кримінальному провадженні. Має доньку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером з інвалідності ІІ групи з 27.03.2018 довічно.
		Протягом несення служби позивач отримував подяку (у 2004, 2005, 2008роках), притягувався до дисциплінарної відповідальності (догана у 2011 році за неналежне виконання розпорядження прокурора області знята достроково за сумлінне виконання службових обов`язків; у 2013році згідно з наказом №284-к позивачу вказано на необхідність невідкладного вжиття заходів для покращення контролю за станом роботи Шевченківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері). 01.08.2017 та 01.08.2018 позивач пройшов таємну перевірку з доброчесності. Крім того у квітні та жовтні 2018 році вирішувалося подання про його звільнення у зв`язку зі скороченням, за результатом чого КДК прокурорів прийняла рішення № №455зпз-18 про відмову у його звільненні.
		Остання чергова атестація позивача проведена у квітні 2012року з результатом про відповідність займаній посаді заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням закону органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області та з пропозицією усунути відмічені недоліки в роботі.
		Положення про слідчий відділ прокуратури Черкаської області, в якому ніс службу позивач, затверджене наказом від 11.07.2017 №79. Розподіл службових обов`язків його працівників затверджений заступником прокурора Черкаської області ОСОБА_4 22.05.2019 та положеннями пункту 2 визначає, що позивач організовує роботу та сприяє начальнику слідчого відділу у забезпеченні належної організації роботи відділу, виконує контрольні завдання Генеральної прокуратури України та керівництва прокуратури області, відповідає за стан діловодства у відділі, контролює дотримання режиму секретності тощо. 
		Наказом Генеральної прокуратури України від 04.09.2019 тимчасове покладання обов`язків прокурора Черкаської області з 10.09.2019 покладено на першого заступника прокурора цієї області - начальника управління нагляду у кримінальному провадженні старшого радника юстиції Павленка Володимира Володимировича (відповідача 2).
		Позивач звернувся заявою від 15.10.2019 до Генерального прокурора ОСОБА_5 ,  в якій просив перевести його на адміністративну посаду в обласній прокуратурі з дня початку її роботи в Черкаській області, визначеного рішенням Генерального прокурора, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX, рівнозначну адміністративній посаду, яку на цей час обіймає в прокуратурі Черкаської області. Аналогічного змісту заяву позивач також направив відповідачу 2.
		Листом від 01.11.2019 №11/1/1-2406вих19 Генеральна прокуратура України направила відповідачу 2 список осіб працівників відповідача 1, які не подали Генеральному прокурору у встановлений строк заяви встановленої форми про переведення до обласної (окружної) прокуратури та намір пройти атестацію. У вказаному списку від 31.10.2019 зазначено три особи: позивач (заступник начальника слідчого відділу) і Пасічна Ю.П. (начальник Відділу організаційно-методичної роботи управління нагляду у кримінальному провадженні), як такі, що подали заяви невстановленої форми та змісту, а також Андрійченко С.Л. (прес-секретар на правах прокурора прокуратури), як така, що заяви не подавала.
		05.11.2019 Генеральна прокуратура України направила позивачу на вказану вище його заяву лист №11/1/1-2458вих-19. У ньому повідомлено щодо необхідності відповідно до закону подати заяву, форму та зміст якої встановлено Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, та про наслідки її неподання. Водночас повідомлено, що заяву позивача направлено відповідачу 1 для вирішення питання подальшого проходження ним служби в органах прокуратури. Таке направлення здійснене згідно з супровідним від 05.11.2019 вих.11/1/1/2459вих-19.
		14.11.2019 відповідач 1 на згадану вище заяву позивача від 15.10.2019 повідомив листом №11-1083вих19. У ньому зазначив про передбачену законом умову переведення - успішне проходження особою атестації. Прийом письмових заяв Генеральному прокурору від прокурорів регіональних прокуратур, місцевих прокуратур здійснювався у період з 04 до 15жовтня 2019року включно. Також повідомив про отримання списку осіб, які не подали заяв установленої форми про переведення та намір пройти атестацію, і правові тому наслідки.
		21.11.2019 Генеральна прокуратура України видала наказ №99ш, яким вирішила ліквідувати у структурі та штатному розписі відповідача 1 слідчий відділ, його загальну чисельність зарахувати до свого резерву з відповідним фондом заробітної плати, установити у штатному розписі відповідача 1 за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 4 одиниці, у т.ч. посади: прокурора Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури, прокурора Лисянського відділу Звенигородської місцевої прокуратури, прокурора Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури, прокурора Золотоніської місцевої прокуратури.
		Наказом від 03.12.2019 №341-к відповідача 1 звільнив позивача з посади заступника начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 04.12.2019. Підставою зазначив лист Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України від 01.11.2019 №11/1/1-2406 вих.19 та список працівників прокуратури Черкаської області, наказ Генерального прокурора від 21.11.2019 №99ш.
		27.12.2019 наказом №358 Генеральна прокуратура України вирішила змінити своє повне найменування на ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА.
		Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.
		Згідно з наказом Офісу Генерального прокурора від 29.04.2020 №106к ОСОБА_2 звільнено з займаної посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020 відповідно до рішення кадрової комісії №1.
		03.09.2020 наказом №410 ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА перейменував відповідача 1 без зміни ідентифікаційного коду на Черкаську обласну прокуратуру. 08.09.2020 згідно з наказом №414 встановив днем початку роботи обласних прокуратур - 11.09.2020.
		Вирішуючи спір суд врахував.
		Організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування відповідно до п.14 ст.92 Конституції України визначаються виключно законами України.
		Згідно з положеннями ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок її діяльності визначаються законом.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - ЗУ №1697-VII).
		Відповідно до ст.1 вказаного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		Єдність системи прокуратури України згідно з положеннями ч.ч.5-6 ст.7 ЗУ №1697-VII забезпечується:
		1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури;
		2) єдиним статусом прокурорів;
		3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів;
		4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України;
		5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.
		У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.
		Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів згідно зі ст.4 ЗУ №1697-VII визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ №1697-VII функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
		Згідно зі ст.15 ЗУ №1697-VII прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; 19) прокурор окружної прокуратури.
		Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
		Абзацом першим ч.1 ст.25  ЗУ №1697-VII визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Отже, посилання позивача на те, що на його посаду (з якої звільнено) не поширюють дію вимоги вказаного закону не є обґрунтованими.
		Посада заступника керівника підрозділу окружної прокуратури відповідно до п.15 ч.1 ст.39 ЗУ №1697-VII є адміністративною посадою в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (крім посад, зазначених у частині третій цієї статті).
		19 вересня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - ЗУ №113-IX), пунктом 21 якого внесла зміни в ЗУ №1697-VII. Вказаний Закон набрав чинності 25.09.2019.
		Відповідно до п.4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ №113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
		З дня набрання чинності цим Законом згідно з п.6 вказаного розділу ІІ ЗУ №113-IX усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
		Отже, саме нормами спеціального закону встановлений порядок особистого попередження прокурорів про можливе їх звільнення. Персональне додаткове попередження, у т.ч. за 2 місяці, як визначає загальне трудове законодавство, не передбачене.
		Відповідно до п.7  розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ №113-IX  прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		Слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		Отже, вказаний закон визначає спеціальні умови переведення прокурорів.
		Стаття 19 Конституції України встановлює обов`язок всіх органів державної влади, їх посадових осіб діяти виключно в межах, спосіб і порядку, визначених законом.
		Прокуратура відповідно до п.9 Розділу XV  «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Конституції України продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.
		Згідно з п.8 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ №113-IX  положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на:
		1) Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1 - 15 частини першої статті 39 Закону України "Про прокуратуру";
		2) осіб, які призначаються за результатами добору на посаду прокурора відповідно до пункту 20 цього розділу;
		3) керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, його першого заступника, заступника, керівників підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, які займають свої посади станом на день набрання чинності цим Законом. Такі прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури переводяться на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;
		4) осіб, яких призначено на посади першого заступника, заступника Генерального прокурора у період з 30 серпня 2019 року.
		Оскільки позивач призначений на адміністративну посаду до часу набрання чинності вказаним Законом, єдиною умовою для переведення його на посаду прокурора в обласну прокуратуру є успішне проходження ним атестації.
		Вказані вимоги закону є чіткими та зрозумілими, чинними на дату прийняття оскаржуваного рішення.
		Згідно з п.9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ №113-IX  атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
		Пунктом 10 вказаного розділу Закону визначено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
		Отже, закон встановлює право особи подати визначену заяву зі вказаними відомостями протягом визначеного терміну.
		Позивач у спірних правовідносинах, як і на час вирішення спору судом, не подав такої заяви. Подана ним заява від 15.10.2019 не містила інформації про його намір пройти атестацію, згоди на обробку його персональних даних, застосування процедур і умов проведення атестації. 
		Відповідно до ст.57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. 
		Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
		Вказаний Закон опублікований у встановленому законом порядку в газеті «Голос України», 2019, 09, 24.09.2019 №182, «Урядовий кур`єр» 2019, 09, 26.09.2019 №184, «Офіційний вісник України» 2019, №76 (04.10.2019), ст. 2631, «Відомості Верховної Ради України» 2019, №42 (18.10.2019), ст. 238. Отже, його зміст позивачу був доступний до часу виникнення спірних правовідносин. Про обізнаність позивача з наслідками недотримання його вимог підтверджують вказані вище листи відповідачів та Генеральної прокуратури України на його адресу, додані ним до позовної заяви.
		Абзацом першим п.18 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ №113-IX  визначено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.
		Отже, заяви позивача про бажання бути переведеним не достатньо для дотримання встановленої законом спеціальної процедури переводу прокурорів.
		Порядок проходження прокурорами атестації затверджений наказом Генерального прокурора 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок).
		Відповідно до п.1 Порядку атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
		Згідно з вимогами п.2 Порядку атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку.
		Відповідно до п.10 Порядку (в редакції, чинній на дату оскаржуваного рішення) заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
		Згідно з п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ №113-IX  прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
		1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
		2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
		3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
		4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
		Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
		Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
		Вказаним Законом не передбачено участі КДК прокурорів для звільнення у зв`язку з відсутністю в особи бажання  пройти атестацію, надання окремих переваг для залишення на посаді, як і не встановлено строку, протягом якого особа має бути звільнена за умови не подання вказаної вище заяви.
		Водночас у спірних правовідносинах відділ, в якому перебував на посаді позивач, ліквідований згідно зі згаданим вище наказом №99ш Генерального прокурора від 21.11.2019 до часу звільнення позивача згідно з оскаржуваним рішенням, а всі його посади зараховані до резерву Генеральної прокуратури. Тож оцінка відповідачами відсутності передбаченої законом заяви позивача на виконання вимог закону правомірно оцінена, як відсутність бажання позивача дотриматися умов для подальшого переведення у встановленому законом порядку по службі.
		Усі люди відповідно до ст.21 Конституції України є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Громадяни згідно зі ст.24 Основного закону мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. 
		Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 
		Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
		Відповідно до вимог ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
		Громадяни згідно зі ст.38 Конституції України мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
		Згідно з положеннями ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. 
		Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. 
		Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. 
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. 
		Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Оскільки норми ЗУ №113-IX є чіткими та встановлюють однозначні правила поведінки особи, не встановлюють окремих особливостей чи переваг, відповідачами застосовані вірно, суд дійшов висновку, що заявлені доводи позивача не є обґрунтованими та не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.
		Особливості змісту правовідносин публічної служби обґрунтовано потребують спеціального нормативного регулювання.
		Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі №807/211/17 акцентував увагу на тому, що під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин та коли про можливість такого застосування прямо зазначено в спеціальному законі.
		Неподання позивачем передбаченої вище заяви є його небажанням пройти атестацію, обов`язковість якої передбачена Законом, і доводить, що виникнення спірних правовідносин відбулося за його особистої вини. Тому твердження позивача про застосування відповідачами до нього дискримінаційного підходу, упередженого відношення є безпідставним.
		Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачі у заявлених спірних правовідносинах діяли з дотриманням вимог щодо порядку, способу дій та строків, визначених законом. Тому позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають, як і розподілу судові витрати відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
		Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Черкаської області (18000, м.Черкаси, б-р Шевченка, буд.286; код ЄДРПОУ 02911119), Виконувача обов`язків прокурора Черкаської області Павленка Володимира Володимировича про: визнання протиправним і скасування наказу від 03.12.2019 №341к, визнання протиправними дій щодо його видачі; поновлення в органах прокуратури України на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області або рівнозначній (рівноцінній) посаді в органах прокуратури Черкаської області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на посаді; стягнення моральної шкоди в сумі 100000,00грн.
		2. Судові витрати розподілу не підлягають.
		3. Копію рішення направити учасникам справи.
		4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                    А.М. Бабич 
		 
		 
		Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 06.10.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...