Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-6359/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2020.
Дата набрання законної сили: 05.10.2020
Номер судового провадження: 61-2053ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 жовтня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-6359/11
		провадження № 61-2053св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ»,
		третя особа - департамент комунальної власності Одеської міської ради,
		за участі прокуратури Одеської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2017 року у складі судді: Бойчука А. Ю., та постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до КП «Теплопостачання міста Одеси» та АТ «Одеська ТЕЦ» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення майнової та моральної шкоди.
		 
		Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі АТ «Одеська ТЕЦ», а постачальником тепла та гарячої води є КП «Теплопостачання міста Одеси». 
		 
		Позивач вказувала, що з 1998 року відповідачі неналежно виконують свої зобов`язання з опалення її квартири належним теплоносієм відповідно до графіків температури води, у зв`язку із чим не забезпечена належна температура повітря в квартирі в опалювальний сезон. Крім того, взагалі не проводився ремонт внутрішньо будинкових систем опалення, не ремонтувалася система опалення в квартирі, унаслідок чого в її квартирі в зимовий період температура повітря не піднімалась вище 12-14 градусів за шкалою Цельсія . Унаслідок зазначених неправомірних дій відповідачів, вона постійно хворіла, що підтверджується копіями чеків на купівлю ліків.
		 
		Позивач наголошувала, що звертається з позовом про захист прав споживача житлово-комунальних послуг; права на належні та здорові умови проживання в опалювальний сезон, відшкодування майнової шкоди, моральної шкоди та пені у зв`язку з неналежним наданням житлово-комунальних послуг, відшкодування майнової шкоди заподіяної вимушеним придбанням медичних засобів та упущеної вигоди.
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням неодноразових доповнень та змін позовних вимог, просила:
		визнати дії відповідачів щодо неналежного виконання зобов`язань по опаленню її квартири належним теплоносієм, відповідно до графіків температури води, неправомірними;
		зобов`язати відповідачів забезпечити належну температури повітря в її квартирі в опалювальний сезон;
		відшкодувати шкоду за неправомірний демонтаж співробітниками АТ «Одеська ТЕЦ» сушарки для рушників у її квартирі;
		зобов`язати провести ремонт внутрішньо будинкових систем опалення, відремонтувати систему опалення в квартирі позивача;
		зобов`язати відповідачів укласти з нею договори на послуги опалення квартири;
		визнати неправомірними дії АТ «Одеська ТЕЦ» щодо непроведення ремонту пішохідної доріжки біля будинку;
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» на її користь витрати на купівлю ліків за період з 01 січня 2005 року по 01 серпня 2008 року у розмірі 40 000,00 грн;
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» на її користь упущену вигоду, пов`язану з невиконанням рішення Київського районного суду міста Одеси від 31 грудня 2004 року в розмірі 34 684,00 грн;
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» на її користь пеню у розмірі 3 % за кожний день ненадання послуг з 24 липня 2007 року по 01 березня 2012 року в розмірі 2 191,00 грн; 
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» на її користь частину сплачених грошових коштів за комунальні послуги за період з 25 травня 2007 року по 01 березня 2012 року з урахування інфляції у сумі 1 385,00 грн; 
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» на її користь грошові кошти, витрачені на установку лічильника холодної види у сумі 434,00 грн;
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» на її користь витрати, понесенні на купівлю у 2007-2008 роках двох халатів, двох піжам, восьми пар шкарпеток на суму 1 600,00 грн витрати на купівлю у 2011 році подушки з овечої шерсті, соляної лампи у розмірі 1 700,00 грн;
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» на її користь моральну шкоду за неналежне виконання з боку відповідача комунальних послуг, відсутність ремонту теплопостачання, неправомірний демонтаж співробітниками АТ «Одеська ТЕЦ» сушарки для рушників у квартирі, не проведення ремонту пішохідної доріжки біля будинку у розмірі 100 000, грн.
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» витрати, пов`язані з купівлею ліків за період з 01 січня 2005 року по 01 серпня 2011 року з урахуванням інфляції у розмірі 40 000,00 грн;
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» упущену вигоду, пов`язану з невиконанням рішення Київського районного суду міста Одеси від 31 грудня 2004 року в розмірі 7 454,00 грн; 
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» понесені збитки у вигляді оплати зайво нарахованих відповідачем сум за ненадані послуги теплопостачання, відсутності опалення деяких приміщень квартири за період з 25 травня 2007 року по 01 серпня 2011 року з урахуванням інфляції у розмірі 5 040,00 грн;
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» пеню у розмірі 3% за кожний день ненадання належних послуг за період з 25 травня 2009 року по 26 травня 2011 року у розмірі 3 100,00 грн;
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» збитки, пов`язані з оплатою позивачем щомісяця в опалювальний сезон за 3 куба гарячої види та за водовідведення, за період з 25 травня 2009 року по 26 травня 2011 року, з урахуванням інфляції у розмірі 1 239,00 грн;
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» збитки, в зв`язку з нарахуванням боргів на особовий рахунок, з урахуванням інфляції у розмірі 1 259,00 грн;
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» грошові кошти, які витрачені позивачем на купівлю та установку лічильника гарячої води, з урахуванням інфляції у розмірі 434 грн;
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» витрати, понесенні позивачем на купівлю у 2007-2008 роках двох халатів, двох піжам, восьми пар шкарпеток на суму 1600,00 грн; витрати, понесенні позивачем на купівлю у 2011 році подушки з овечої шерсті, соляної лампи у розмірі 1 700 грн;
		стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» моральну шкоду за неналежне виконання з боку відповідача комунальних послуг, відсутність ремонту теплопостачання у розмірі 100 000 грн.
		 
		У березні 2015 року прокуратура Одеської області повідомила про вступ у справу з метою представництва інтересів ОСОБА_1 .
		 
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		 
		При новому розгляді справи, з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 уточнено позовні вимоги.
		 
		ОСОБА_1 просила:
		визнати неправомірною бездіяльність АТ «Одеська ТЕЦ» та КП «Теплопостачання міста Одеси» щодо неналежного надання житлово-комунальних послуг та неналежного забезпечення квартири позивача опаленням;
		стягнути з АТ «Одеська ТЕЦ» та КП «Теплопостачання міста Одеси» компенсацію моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн з кожного;
		про зобов`язання АТ «Одеська ТЕЦ» негайно розподілити належне тепло по будинку з врахуванням, щоб дві кімнати в її квартирі опалювалися належним носієм;
		зобов`язання АТ «Одеська ТЕЦ» у ванній кімнаті позивача встановити сушарку рушників;
		зобов`язати КП «Теплопостачання міста Одеси» подавати для опалення будинку теплоносій належної температури;
		зобов`язати КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснити перерахунок нарахувань з 01 січня 2005 року по 01 грудня 2012 року з врахуванням особливостей теплопостачання та витрачених якісних та кількісних показників та розрахунку теплоносія на опалення квартири в строк до 1 місяця з часу набрання рішенням законної сили.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2015 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанціймотивовані недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2015 року в частині позову ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання міста Одеса», АТ «Одеська ТЕЦ» про визнання неправомірними дій щодо неналежного виконання зобов`язань з опалення квартири та моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2015 року залишено без змін.
		 
		Ухвала касаційного суду мотивована тим, що згідно з пунктом 6 частини другої статті 24 
		Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечити належні експлуатацію та  утримання  майна,  що перебуває на його балансі. На підставі рішення Одеської міської ради від 05 квітня 2007 року балансоутримувачем та виконавцем послуг з утримання будинків та споруд, прибудинкових територій, в тому числі внутрішньо будинкових мереж водо-, теплостачання та водовідведення будинку по АДРЕСА_2 є ПАТ «Одеська ТЕЦ».  Видатки на утримання зазначеного будинку закладені у тариф ПАТ «Одеська ТЕЦ» як балансоутримувача. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до будинку по АДРЕСА_2 згідно з рішенням Одеської міської ради від 05 квітня 2007 року № 1173-5 є КП «Теплопостачання м. Одеси». Проте судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, до чиїх обов`язків входить вчинення дій з гідропромивки мереж центрального опалення та чи могла споживач ОСОБА_1 самостійно усунути такі недоліки. ЦК України, як основний акт цивільного законодавства, не виходить із того, що моральна шкода компенсується лише у випадках, передбачених ним або спеціальними законами. Із системного аналізу положень ЦК України, у тому числі й статті 23, вбачається, що моральна шкода повинна бути відшкодована кожному, чиє право порушене. Зазначене підтверджується й практикою Європейського Суду з прав людини у рішенні в справі «Новоселецький проти України» від 22 лютого 2005 року (заява № 47148/99, п. 22, 76).
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2017 року позов задоволено частково.
		 
		Визнано дії КП «Теплопостачання міста Одеси» щодо неналежного виконання зобов`язання з опалення квартири за адресою АДРЕСА_3 неправомірними. 
		 
		Стягнуто з КП «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
		 
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавцем з постачання теплової енергії та гарячої води в кв. АДРЕСА_1 є КП «Теплопостачання м. Одеси». Позивач неодноразово звертався до КП «Теплопостачання м. Одеси» із скаргами на якість централізованого опалення в належній їй квартирі. Згідно з актами-претензіями причиною відхилення показників опалення від активної температури є незадовільний стан внутрішньобудинкових мереж будинку, зокрема, залишковість систем ПО, зашлакованість радіаторів. Обов`язок вчинення дій з гідропромивки мереж центрального опалення покладений на КП «Теплопостачання м. Одеси» як виконавця з постачання теплової енергії та гарячої води, а не на АТ «Одеська ТЕЦ» як балансоутримувача. Відповідно до статі 16 ЦКУ кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд вважав за можливе захистити права позивача шляхом визнання дій неправомірними щодо неналежного виконання зобов`язань. Позивачу внаслідок неправомірних дій КП «Теплопостачання міста Одеси» внаслідок неналежного виконання зобов`язань з опалення квартири завдано моральну шкоду.  Позивач ОСОБА_1 просить за завдану їй моральну шкоду стягнути з відповідачів грошову суму в розмірі 150 000 грн з кожного. Надавши оцінку доказам, які були надані позивачем, суд зазначає, що оцінка позивачем моральної шкоди в 150 000 грн. не відповідає моральним стражданням позивача, а тому суд задовольнив вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди КП «Теплопостачання м. Одеси» на суму 20 000 грн.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу КП «Теплопостачання міста Одеси» задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси скасовано.
		 
		Позов ОСОБА_1 до АТ «Одеська ТЕЦ» задоволено частково.
		 
		Визнано неправомірною бездіяльність АТ «Одеська ТЕЦ» щодо надання комунальних послуг.
		 
		Стягнуто з АТ «Одеська ТЕЦ» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди розмірі 10 000 грн, в іншій частині позову відмовлено.
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання міста Одеси», Департаменту Комунальної власності Одеської міської ради про стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оцінка доказам у справі судом першої інстанції не надана, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, є порушенням норм процесуального права. Незважаючи на те, що вимоги пред`явлені до кількох відповідачів, жодні висновки з приводу вимог, пред`явлених до АТ «Одеської ТЕЦ» в рішенні суду відсутні, що вказує на обґрунтованість доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та КП «Теплопостачання міста Одеси». Суд пославшись на те, що розглянув справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, не навів жодного висновку з приводу тих позовних вимог, які були доповнені ОСОБА_1 , обмежившись щодо них лише узагальнюючим висновком в резолютивній частині про те, що в решті вимог слід відмовити. Таким чином, рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, судом порушено норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, із ухваленням нового по суті справи.
		 
		Апеляційний суд вказав, що причина відхилення показників опалення від активної температури була обумовлена також невиконанням дій з гідропромивки радіаторів, які перебувають в квартирі ОСОБА_1 , та могли бути виконані за ініціативою останньої, а також стану запірних кранів, роботи з яких повинно було здійснити АТ «Одеська ТЕЦ», виходячи з актів - приписів та відповідно до обов`язків балансоутримувача. За доводами ОСОБА_1 незадовільний стан температури був обумовлений також самовільним підключенням до системи опалення будинку. Акт наявності самовільного підключення до системи будинку підтверджений актом від 24 грудня 2002 року, яким передбачено демонтаж підключення (а. с. 88, т. 4), і обов`язок перевіряти стан внутрішньо будинкового обладнання покладений на ПАТ «Одеська «ТЕЦ». Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині знайшли підтвердження, і підлягає задоволенню вимога про визнання неправомірною бездіяльності ПАТ «Одеська ТЕЦ» за період до усунення недоліків, оскільки відповідач зобов`язаний був встановити причину та вжити заходів для забезпечення належного опалення, підтримувати систему опалювання у задовільному стані. Згідно з висновком повторної судово-медичної експертизи від 26 червня 2015 року № 134, призначеної за клопотанням ОСОБА_1 , загострення чисельних хронічних хвороб, розвиток гострих захворювань, в тому числі органів дихання, серцево-судинної, нервової систем викликаються самими різноманітними факторами. Фактор стабільно зниженої температури в житловому приміщенні в холодну пору року є одним із багатьох негативних факторів оточуючого середовища, який може вплинути на розвиток та загострення різноманітних захворювань. Зазначений фактор не може являтись єдиною причиною загострення та розвитку всіх чисельних захворювань, які є у ОСОБА_1 17 червня 2007 року в результаті падіння ОСОБА_1 отримала закриту черепно-мозкову травму в формі струсу головного мозку, перелом правої лучевої кістки. Вказана черепно-мозкова травма викликає розлад здоров`я на протязі 7-10 діб, перелом лучевої кістки - до 1 місяця. Надаючи оцінку зазначеним висновкам як доказам завдання шкоди здоров`ю, апеляційний суд зробив висновок, що безпосереднього впливу на стан здоров`я факту неналежного опалення ними не встановлено, водночас певного впливу не виключено, а тому вважає їх аргументом на підтвердження доводів ОСОБА_1 . З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, неналежного постачання тепла, проживання в квартирі з температурою повітря, нижче встановленого обов`язкового показника, вимушені з цього приводу страждання, тривалий час, витрачений на відновлення прав, вплив негативних емоцій на стан здоров`я, є підставою вважати доведеним факт завдання моральної шкоди, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 10 000,00 грн, які підлягають стягненню з АТ «Одеська ТЕЦ». При цьому апеляційний суд виходив з вимог розумності, обставин справи, підстав відшкодування шкоди, обов`язку позивача забезпечити належний стан радіаторів в квартирі, тривалості переживань та звернень. 
		 
		Апеляційний суд зазначив, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання АТ «Одеська ТЕЦ» негайно розподілити належне тепло по будинку з врахуванням, щоб дві кімнати в її квартирі оплаювалися належним носієм, а у ванній кімнаті встановити сушарку рушників, виходячи з наступного. Система опалення в квартирі ОСОБА_1 не є індивідуальною та відокремленою від будинку в цілому, будинок був нею облаштований з часу забудови, а при здачі в експлуатацію перевірявся на дотримання вимог БНіП, а тому використання такої системи неможна вважати незаконним. Гідропромивка радіаторів в квартирі позивача здійснена не була, в той же час визначена як причина неналежного стану опалення, відтак шкідливий вплив від таких обставин на стан опалення не виключається. За наявності таких доказів та для встановлення того, що за наявності діючої системи не може бути забезпечений задовільний стан опалення квартири, а сама система є непридатною для використання, і таке є самостійною причиною неякісного теплопостачання, необхідний спеціальний висновок експерта, але такі докази у справі відсутні. В свою чергу, доводи про незаконне опалення будинку «обраткой» або «конденсатом» та використання системи опалення «Ленінградська» не стали підставою для відшкодування шкоди та зобов`язання до вчинення дій, вже були предметом дослідження при попередньому розгляду справи, за наслідками якого незаконності не встановлено, і рішення в цій частині касаційною інстанцією залишено без змін. Сушарка для рушників в квартирі позивачки, які і в решті квартир була демонтована в 1976 році зі згоди мешканців, і при попередньому розгляді справи неправомірності дій з її демонтажу не встановлено, у відшкодуванні шкоди, завданої такими діями, відмовлено, рішення в цій частині набрало законної сили. Будинок АДРЕСА_2 з 24 листопада 2016 року не перебуває на балансі АТ «Одеська ТЕЦ», з 24 листопада 2016 року рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 379 переданий до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, відтак зобов`язання саме АТ «Одеська ТЕЦ» з інших причин станом на час вирішення спору здійснити дії з влаштування сушарки для рушників унеможливлене, оскільки вони не є балансоутримувачами будинку. Так само, не можуть бути задоволенні вимоги про зобов`язання саме АТ «Одеська ТЕЦ» здійснити заходи до належного розподілу теплопостачання, що виникають з обов`язку належного стану внутрішньо будинкових мереж станом на час вирішення спору, в силу того, що АТ «Одеська ТЕЦ» не є балансоутримувачем будинку з 24 листопада 2016 року.
		 
		Апеляційний суд вказав, що належними та допустимими доказами не підтверджено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» подавало за період до 2012 року теплову енергію на вході в теплову мережу споживача не відповідно до температурного графіка теплової мережі чи з відхиленням від параметрів, визначених договором, також не спростовано, що причиною неналежної температури у квартирі ОСОБА_1 був неналежний стан внутрішньо будинкових мереж, а тому вимоги про зобов`язання забезпечити належним теплоносієм задоволенню не підлягають. Зміст рішення суду першої інстанції свідчить про те, що викладені в ньому обставини обґрунтовані довідкою від 06 березня 2001 року про незадовільне опалення, тоді як у цій справі факт неналежного теплопостачання встановлений на підставі актів, що мали місце в 2002 році, та за період з 2006 року по 2011 роки. Отже, висновки щодо відповідальних осіб за неналежне опалення квартири ОСОБА_1 відносяться до іншого періоду. 
		Апеляційний суд зазначив, що вимоги про зобов`язання КП «Теплопостачання м. Одеси» здійснити перерахунок нарахувань з 01 січня 2005 року по 01 грудня 2012 не підлягають задоволенню, оскільки встановлено, що перерахунок оплати саме КП «Теплопостачання м. Одеси» здійснювався таким чином: у листопаді 2006 року зменшено на 25 % нарахувань, у грудні 2006 року - 53 %, у січні 2007 року -27 %, у лютому 2007 року - 25 %, у березні -30 %, у листопаді 2007 року - 15 %, у 2007 року - 15 %, у січні 2008 року - 26 %, у 2008 року - 15 %, у березні 2008 року - 15 %, у 2008 року - 77 %, у листопаді 2008 року - 20 %, у 2008 року - 20 %, у січні 2009 року - 20 %, у 2009 року - 20 %, у березні 2009 року - 20 %, у 2009 року - 52 %, у листопаді 2009 року - 10 %, у грудні 2009 року - 10 %, у січні 2010 року - 10 %, у лютому 2010 року - 10 %, у березні 2010 року - 10 %, у квітні 2010 року - 10 %, у листопаді 2010 року - 15 %, у грудні 2010 року - 10 %, у січні 2011 року - 10 %, у лютому 2011 року - 10 % нарахувань, у березні 2011 року - 15 % нарахувань, у квітні 2011 року - 10 % нарахувань, що підтверджується довідками, актами. Реєстр нарахувань та оплат абонента, наданий КП «Теплопостачання м. Одеси», свідчить про те, що відповідні перерахування були здійснені до 2012 року включно, здійснення оплат за наступний період відбувалося і за рахунок наданих субсидій, і звернень в опалювальних сезонах наступних років 2013-2015 не було.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила: залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині визнання дій КП «Теплопостачання міста Одеси» неправомірними та стягнення з КП «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в розмірі 20 000 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду; залишити в силі постанову суду першої інстанції в частині визнання неправомірною бездіяльність АТ «Одеська ТЕЦ» щодо надання комунальних послуг та стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн; в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду. При цьому посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що розмір моральної шкоди визначений апеляційним судом є необгрунтовано заниженим. Суди не надали належної оцінки всім доказам, якими підтверджуються позовні вимоги. Апеляційний суд необгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування у відповідачів доказів, які мають суттєве значення для вірного розгляду справи, не задовольнив клопотання позивача про доповідь доводів апеляційної скарги та дослідження конкретних фактів і доказів в судовому засіданні, відмовив у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали щодо відповідачів. Суди в мотивувальних частинах рішень не вказали мотивів прийняття або відхилення кожного суттєвого аргументу позивача, не врахували належним чином доводи позивача, що протягом 20 років їй нараховуються та нею сплачується теплопостачання її квартири як за належне при неналежному виконанні відповідачами своїх обов`язків, що є причиною хвороб та інвалідності позивача. Судами невірно застосовані норми статті 3 ЦК України в частині забезпечення розумності та справедливості при оцінці тієї обставини, що протягом 20 років позивач не забезпечена належним теплопостачанням з вини відповідачів, Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правил надання населенню послуг з водо, теплопостачання та водовідведення, Правил користування тепловою енергією, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій в частині, що стосується правильної експлуатації та обслуговування теплових мереж.
		 
		У квітні 2019 року КП «Теплопостачання міста Одеси» подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_3 , в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що КП «Теплопостачання міста Одеси» є виробником та постачає теплову енергію на межу балансової приналежності магістральних і внутрішньобудинкових мереж - точку розподілу та не має повноважень для втручання в роботу внутрішньобудинкових мереж будинку, а також не несе відповідальність за розподіл теплової енергії по внутрішньобудинковим мережам будинку. Комунальну послугу з централізованого опалення підприємство надає з використанням внутрішньобудинкової системи централізованого опалення. Представниками КП «Теплопостачання міста Одеси» та АТ «Одеська ТЕЦ» було проведено огляд технічного стану системи опалення квартири абонента. В даному акті зазначено причина низької температури «зашлакованість радіаторів» та неробочі запорні крани на перемичках стояків у залі та спальні. Відповідно до Правил утримання будинків і прибудинкових територій контроль технічного стану внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та її експлуатація входить в обов`язки організації яка надає послуги з утримання будинків і прибудинкових територій (балансоутримувача будинку), а саме в спірний період АТ «Одеська ТЕЦ».
		 
		У квітні 2019 року АТ «Одеська ТЕЦ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просила прийняти законне та обґрунтоване рішення. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не зазначила, які конкретно докази, на її думку, не було досліджено судами попередніх інстанцій, натомість зазначає, що всі докази, надані сторонами у справі, були досліджені як судом першої, так і другої інстанції, у повному об`ємі. Постановою апеляційного суду Одеської області у даній справі встановлено, що в будинку в АДРЕСА_2 обладнана система розводки опалення будинку «Ленінградська», тобто однотрубна опалювальна система, яка характеризується послідовним з`єднанням труб: теплоносій повертається до котла проходячи усі радіатори опалювальної системи, внаслідок чого температура теплоносія, проходячи через кожний радіатор, знижується. Система опалення в квартирі ОСОБА_1 не є індивідуальною та відокремленою від будинку в цілому, будинок був нею облаштований з часу забудови. АТ «Одеська ТЕЦ» заперечило проти тверджень в касаційній скарзі про не ухвалення апеляційним судом рішення про виконання позовних вимог відносно правонаступників АТ «Одеська ТЕЦ» адже не зрозуміло, про яких саме правонаступників йде мова, у АТ «Одеська ТЕЦ» немає правонаступників, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		Щодо відмови апеляційного суду в задоволенні клопотання про витребування від відповідачів нормативного акта який би дозволяв опалення квартири «обраткою» або «конденсатом» та тарифів на опалення квартир «обраткою» зазначено, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні даного клопотання, оскільки законодавством України не передбачено таких нормативних актів, які б дозволяли або забороняли опалення квартири, вигаданими ОСОБА_1 , системами опалення, адже таких систем опалення як система опалення «обраткою» або «конденсатом» не існує і, як наслідок, спеціальних тарифів «на опалення квартири «обраткою», також не існує.
		 
		В частині визначення розміру компенсації моральної шкоди зазначено, що 22 вересня 2011 року представниками КП «Теплопостачання міста Одеси», АТ «Одеська ТЕЦ» було обстежено квартиру ОСОБА_1 , за результатами даного обстеження було складено Акт № 11/101. В даному Акті дано припис АТ «Одеська ТЕЦ» замінити запірні крани в квартирі споживача. Даний припис АТ «Одеська ТЕЦ» було виконано 11 листопада 2011 року, а вже 16 листопада 2011 року було складено Акт, в якому зазначено, що АТ «Одеська ТЕЦ» припис виконало, температура повітря в квартирі ОСОБА_1 підвищилася. Тобто, з моменту складання Акту №11/101, в якому було дано припис ПАТ «Одеська ТЕЦ», до виконання даного припису, сплинув 1 місяць і 20 днів. За цей час судом було нараховано ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, що на думку АТ «Одеська ТЕЦ» є цілком прийнятною та обґрунтованою сумою.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до рішення Одеської міської ради від 05 квітня 2007 року № 1173-5 виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до будинку по АДРЕСА_2 є КП «Теплопостачання міста Одеси». Воно є виробником та постачає теплову енергію на межу балансової приналежності магістральних і внутрішньо будинкових мереж-точку розподілу та не має повноважень для втручання в роботу внутрішньо будинкових мереж будинку, а також не несе відповідальність за розподіл теплової енергії по внутрішньо будинковим мережам будинку.
		 
		Апеляційний суд встановив, що АТ «Одеська ТЕЦ» станом на час виникнення спірних правовідносин, було балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 , виконавцем послуг з утримання будинків та споруд, прибудинкових територій, в тому числі внутрішньо будинкових мереж водо, теплопостачання та водовідведення. Тобто відповідальним за розподіл теплоносія по внутрішньо будинковій системі на час виниклих відносин був балансоутримувач АТ «Одеська ТЕЦ»
		 
		ОСОБА_1 неодноразово зверталася до КП «Теплопостачання міста Одеси» із скаргами на якість централізованого опалення у належній їй квартирі, за наслідками перевірки складалися акти-претензії. У зв`язку з встановленням відповідно до актів-претензій температури у квартирі позивача нижче нормативної, ОСОБА_1 здійснювалися перерахунки оплати та нарахування оплати зменшувалося.
		 
		Зміст відповідей та актів за наслідками перевірки стану якості опалення квартири ОСОБА_1 свідчать про те, що причиною неякісної роботи системи опалення є незадовільний стан внутрішньо будинкових мереж будинку, зокрема, зашлакованість систем опалення, тобто радіаторів в квартирі позивача, а також перебування запірних кранів на перемикаючих пристроях опалювальних приборів у неробочому стані. 
		 
		У листопаді 2011 року представниками АТ «Одеська ТЕЦ» та майстром ЖКО був складений акт про перевірку стану квартири, з якого видно, що з часу виконання приписів КП «Теплопостачання м. Одеси» щодо заміни запірних кранів на перемикаючих пристроях опалювальних приборів 11 листопада 2011 року, температура в квартирі підвищилася до норми в кімнатах та кухні.
		 
		З часу виконання АТ «Одеська ТЕЦ» вимог акту-припису щодо заміни кранів, стан опалення в квартирі ОСОБА_1 покращився, акт від 16 березня 2015 року свідчить про те, що в період з 15 листопада 2011 року по 20 січня 2015 року ОСОБА_1 та інші мешканці будинку з претензіями до АТ «Одеська ТЕЦ» на якість опалення не зверталися і 13 березня 2015 року ОСОБА_1 від проведення термографування квартири відмовилася.
		 
		Актом від 11 грудня 2012 року встановлено, що при обстеженні будинку   АДРЕСА_2 параметри теплоносія відповідають нормі, абонент ОСОБА_1 доступ до квартири не надала.
		 
		Факт відхилення показників опалення від активної температури з причин незадовільного стану внутрішньо будинкових систем опалення встановлений, і належними та допустимими доказами не спростований, після усунення недоліків у вигляді заміни кранів стан опалення покращився, відтак відповідальним за неякісні послуги слід вважати АТ «Одеська ТЕЦ», яке належним чином не виконало свій обов`язок з надання комунальних послуг як балансоутримувач.
		 
		Станом на 10 квітня 2015 року згідно відповіді КП «Теплопостачання м. Одеси» при перевірці представниками організації кв АДРЕСА_1 температура повітря відповідала нормі.
		 
		Довідкою від 10 серпня 2016 року КП «Теплопостачання міста Одеси» підтверджено, що при обстеженні будинкової системи опалення будинку   АДРЕСА_2 порушень у роботі системи опалення не виявлено.
		 
		У будинку      АДРЕСА_2 обладнана система розводки опалення будинку «Ленінградська», тобто однотрубна опалювальна система, яка характеризується послідовним з`єднанням труб: теплоносій повертається до котлу проходячи усі радіатори опалювальної системи, внаслідок чого температура теплоносія, проходячи через кожний радіатор, знижується.
		 
		Перерахунок оплати КП «Теплопостачання м. Одеси» з 01 січня 2005 року по 01 грудня 2012 року здійснювався таким чином: у листопаді 2006 року зменшено на 25 % нарахувань, у грудні 2006 року - 53 %, у січні 2007 року -27 %, у лютому 2007 року - 25 %, у березні -30 %, у листопаді 2007 року - 15 %, у 2007 року - 15 %, у січні 2008 року - 26 %, у 2008 року - 15 %, у березні 2008 року - 15 %, у 2008 року - 77 %, у листопаді 2008 року - 20 %, у 2008 року - 20 %, у січні 2009 року - 20 %, у 2009 року - 20 %, у березні 2009 року - 20 %, у 2009 року - 52 %, у листопаді 2009 року - 10 %, у грудні 2009 року - 10 %, у січні 2010 року - 10 %, у лютому 2010 року - 10 %, у березні 2010 року - 10 %, у квітні 2010 року - 10 %, у листопаді 2010 року - 15 %, у грудні 2010 року - 10 %, у січні 2011 року - 10 %, у лютому 2011 року - 10 % нарахувань, у березні 2011 року - 15 % нарахувань, у квітні 2011 року - 10 % нарахувань, що підтверджується довідками, актами. Реєстр нарахувань та оплат абонента, наданий КП «Теплопостачання м. Одеси», свідчить про те, що відповідні перерахування були здійснені до 2012 року включно, здійснення оплат за наступний період відбувалося і за рахунок наданих субсидій, і звернень в опалювальних сезонах наступних років 2013-2015 не було.
		 
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. 
		 
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31). Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції  України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. У зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку».
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		 
		Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.
		 
		Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. 
		 
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		 
		У пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг».
		 
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		 
		У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Апеляційний суд встановив, що АТ «Одеська ТЕЦ» за період до усунення недоліків зобов`язаний був встановити причину та вжити заходів для забезпечення належного опалення, підтримувати систему опалювання у задовільному стані. Доведено факт завдання моральної шкоди, а її розмір складає, з урахуванням вимог розумності, обставин справи, обов`язку позивача забезпечити належний стан радіаторів в квартирі, тривалості переживань та звернень, 10 000,00 грн. Сушарка для рушників в квартирі позивачки, які і в іннших квартирах була демонтована в 1976 році зі згоди мешканців, і при попередньому розгляді справи неправомірності дій з її демонтажу не встановлено, у відшкодуванні шкоди, завданої такими діями, відмовлено, рішення в цій частині набрало законної сили. Будинок АДРЕСА_2 з 24 листопада 2016 року не перебуває на балансі АТ «Одеська ТЕЦ» з 24 листопада 2016 року рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 379 переданий до комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Належними та допустимими доказами не підтверджено, що КП «Теплопостачання м. Одеси» подавало за період до 2012 року теплову енергію на вході в теплову мережу споживача не у відповідності до температурного графіка теплової мережі чи з відхиленням від параметрів, визначених договором, також не спростовано, що причиною неналежної температури у квартирі ОСОБА_1 був неналежний стан внутрішньо будинкових мереж. Перерахування були здійснені до 2012 року включно, здійснення оплат за наступний період відбувалося і за рахунок наданих субсидій, і звернень в опалювальних сезонах наступних років 2013-2015 не було.
		 
		За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що судами було створено можливості позивачу надати повне і всебічне обґрунтування своїх доводів: позивач після направлення справи ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року на новий розгляд в частині позовних вимог, неодноразово збільшувала та уточнювала позовні вимоги (т. 5., а. с. 146-161; т. 5., а. с. 202-207; т. 5., а. с. 214-217; т. 6, а. с. 50-54; т. 6, а. с. 80-102), заявляла клопотання, в тому числі щодо збирання додаткових доказів по справі, (т. 5., а. с. 168-169, 183, 213, т. 6, а. с. 226, т. 7, а. с. 3-14, 20-33, 108) та відводи (т. 5., а. с. 174). 
		 
		У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
		 
		Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
		 
		Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).
		 
		Апеляційним судом надана мотивована оцінка клопотанням позивача про витребування у відповідачів доказів, про винесення окремої ухвали щодо відповідачів та у їх задоволенні відмовлено.
		 
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
		 
		Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                              В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...