Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2242/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2020. Зареєстровано: 08.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2020.
Дата набрання законної сили: 01.12.2020
Результат оскарження 01.12.2020 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"28" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2242/20
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Чистякової І.О. 
		за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
		 
		розглянувши за правилами загального позовного провадження справу 
		за позовом Ізюмської міської ради (64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1, ідентифікаційний код 26201641) до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, ідентифікаційний код 22630473) про оскарження рішення за участю представників учасників справи:
		позивача - Гнатенко А.В., довіреність № 001 від 02.01.2020;
		відповідача - Калашник А.Б., довіреність №16 від 16.06.2020; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ізюмська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування Рішення прийнятого Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11 червня 2020 року № 70/40-р/к у справі № 2/03-101-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2020 залишено позовну заяву Ізюмської міської ради без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали запроповано подати до господарського суду Харківської області:
		- відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
		- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;
		- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
		- засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову;
		- розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) та опис вкладення про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.
		04.08.2020 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшли документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 17.07.2020, зокрема:
		- копія першого аркушу Ухвали суду з відміткою про отримання Ухвали від 17.07.2020 року по справі № 922/2242/20;
		- позовна заява про оскарження рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2020 року № 70/40-р/к по справі № 2/03-101-19 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		- копія рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2020 № 70/40 -р-к у справі № 2/03-101-19;
		- копія листа виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 31.10.2019 року №4128;
		- копія листа виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 02.04.2020 року №1035.
		А також позивачем викладено у позовній заяві інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2242/20. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01 вересня 2020 р. о 10:20 год.
		17.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18895), який приєднано судом до матеріалів справи.
		В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 01 вересня 2020 року про відкладення підготовчого засідання на 21.09.2020 о 10:30 год.
		08.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №20724).
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 вересня 2020 року відповідь на відзив залишено без розгляду.
		10.09.2020 до суду від позивача надійшла повторно відповідь на відзив (вх. №20947).
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2020 року відповідь на відзив залишено без розгляду.
		У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21 вересня 2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28.09.2018 року об 12:30 год.
		Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2020 підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2020 заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяві.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи №2/03-101-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №70/40-р/к від 11.06.2020, яким постановила:
		- визнати, що Ізюмська міська рада своїми діями, які полягають у прийнятті Порядку укладення, поновлення, продовження, припинення та розірвання договорів оренди землі комунальної власності в межах території Ізюмської міської ради, затвердженого рішенням 42 сесії Міської ради 7 скликання від 26.06.2017 № 1116, яким встановлені різні відсоткові ставки орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення суб`єктам господарювання, що діють на одному ринку, тобто є конкурентами, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме дія внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання створюються несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку;
		- зобов`язати Ізюмську міську раду припинити порушення, передбачене пунктом 1 резолютивної частини цього рішення, про що повідомити Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в 2-місячний строк з дня отримання рішення з наданням копій підтверджуючих документів.
		Підставою прийняття адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зазначеного рішення було встановлення, що рішенням Ізюмської міської ради 42 сесії 7 скликання від 26.06.2017 №1116 затверджено Порядок укладення, поновлення, продовження, припинення та розірвання договорів оренди землі комунальної власності в межах території Ізюмської міської ради, яким встановлені різні відсоткові ставки орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення суб`єктам господарювання, що діють на одному ринку, тобто є конкурентами.
		У рішенні адміністративної колегії зазначено, що в ході аналізу інформації, наданої позивачем, щодо, встановлених ним протягом 2017-2019 років в договорах оренди землі розмірів орендної плати за земельні ділянки виявлено, що розмір ставок орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення є різним та коливається від 3% до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Внаслідок встановлення позивачем різних відсоткових ставок орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення, суб`єкти господарювання, які орендують такі земельні ділянки, та в договорах встановлені максимальні ставки орендної плати, несуть більші, порівняно з конкурентами, витрати, що може мати негативний вплив на конкуренцію.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
		У ч. 5 ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; 3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах; 4) переглядати рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України; 5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; 6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; 7) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); 8) визначати наявність або відсутність контролю між суб`єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб`єктів господарювання, що є єдиним суб`єктом господарювання; 9) вносити до органів виконавчої влади обов`язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів господарювання у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; 10) надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; 11) звертатися до суду із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції. 
		Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
		Оскаржуване рішення № 70/40-р/к було отримано позивачем 18.06.2020. Згідно зі штампом на поштовому конверті, позивач надіслав позовну заяву до господарського суду 13.07.2020. Таким чином, позивачем подано позов до суду про оскарження рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/40-р/к від 11.06.2020 у строк встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції». 
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 42 сесії 7 скликання від 26.06.2017 №1116 затверджено Порядок укладення, поновлення, продовження, припинення та розірвання договорів оренди землі комунальної власності в межах території Ізюмської міської ради.
		Із змісту вказаного рішення вбачається, що позивачем для розрахунку орендної плати були затверджені різні відсоткові ставки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок однакового виду цільового призначення.
		Зокрема, ставки орендної плати:
		- ведення комерційної діяльності для обслуговування та експлуатації крамниць, закладів громадського харчування, розважальних закладів, фінансових установ, автозаправних станцій в сумі, що дорівнює від 6 до 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 3.5 Порядку);
		- обслуговування та експлуатації складських будівель, баз для зберігання певної категорії товарів, нафтопродуктів, скрапленого газу, тощо в сумі, що дорівнює від 3 до 6 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 3.6 Порядку);
		- надання побутових послуг населенню: лазне-пральних послуг, хімічного очищення одягу, індивідуального пошиття та ремонту одягу, шкіргалантереї, ремонту побутової техніки, розміщення перукарень, в сумі, що дорівнює від 3 до 6 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 3.7 Порядку);
		- надання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів, супутнього автосервісу становить від 3 до 6 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 3.10 Порядку);
		- інших видів використання встановлюються рішенням Ізюмської міської ради у відповідності до вимог Податкового кодексу України в сумі, яка не може бути меншою 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12-ти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в залежності від місця розташування земельної ділянки, порядку використання та земельних поліпшень (пункт 3.8 Порядку).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
		За приписами ч. 1 ст. 116 даного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		Однією з істотних умов договору оренди землі, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
		Згідно ст. 21 даного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
		Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1. Відповідно до даної формули, при розрахунку нормативної грошової оцінки враховуються, зокрема, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.
		Згідно п.п. 1.3, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.
		Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Згідно ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
		Відповідно до ч. 2 ст. 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
		За положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 вказаного Закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
		Згідно з абзацем 8 частини 2 даної статті антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
		Згідно інформації (від 31.10.2019 вих. № 4129), наданої позивачем на вимогу відповідача, Ізюмською міською радою в 2017 році укладено 347 договорів (обсяг отриманих коштів від надання в оренду землі становить 4 500 477,89 грн.), в 2018 році - 386 договорів (обсяг отриманих коштів від надання в оренду землі становить 5 204 529,89 грн.), станом на 01.10.2019 - 355 договорів (обсяг отриманих коштів від надання в оренду землі становить 4 418 901,31 грн.).
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
		Як зазначалося судом вище, рішенням 42 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 26.06.2017 № 1116 встановлені різні розміри орендних ставок від нормативної грошової оцінки земельних ділянок при однаковому виді цільового призначення земель. Зі змісту даного рішення вбачається, що позивач завідомо заклав можливість встановлення різних розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності одного цільового призначення, виходячи з того, яка діяльність здійснюється суб`єктом господарювання, з якою метою буде використовуватися орендуєма земельна ділянка.
		Так, наприклад, згідно з договорами оренди землі розмір орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки за земельну ділянку) на земельні ділянки з цільовим призначенням встановлено:
		- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 6% (договір від 24.02.2017), ТОВ «Ізюмська міжрайонна база» в розмірі 3 % (договір від 17.08.2017), ФОП Таранову В.І. в розмірі 12 % (договір від 11.10.2017);
		- для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі - ТОВ «Харімпекс» у розмірі 6% (договір від 16.05.2017), ТОВ «СН-Груп» у розмірі 5% (договір від 14.08.2017), при цьому згідно з інформацією, розміщеною в ЄДР основним видом діяльності зазначених суб`єктів господарювання є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71);
		- для будівництва та обслуговування інших будівель - ОСОБА_3 у розмірі 5 % (договір від 15.02.2018), ОСОБА_4 у розмірі 3 % (договір від 14.02.2018).
		Таким чином, Ізюмська міська рада, затвердивши рішенням 42 сесії 7 скликання від 26.06.2017 № 1116 Порядок укладення, поновлення, продовження, припинення та розірвання договорів оренди землі комунальної власності в межах території Ізюмської міської ради передбачила встановлення в договорах оренди землі різних відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки однакового цільового призначення суб`єктам господарювання, що діють на одному ринку, тобто є конкурентами, внаслідок чого суб`єкти господарювання, які орендують такі земельні ділянки, та в договорах яких встановлені максимальні ставки орендної плати, несуть більші, порівняно з конкурентами, витрати, що може мати негативний вплив на конкуренцію. 
		Встановлення різних відсоткових ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які використовують земельні ділянки однакового цільового призначення, безпосередньо не впливає ні на структуру товарного ринку, ні на самостійність прийняття суб`єктами господарювання господарських рішень. Проте, воно замінює власні досягнення суб`єктів господарювання, як джерело здобуття ними переваг у конкуренції за допомогою зовнішніх чинників.
		Зокрема, окремі суб`єкти господарювання можуть здобувати переваги не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, одним із яких є вплив органів місцевого самоврядування (встановлення різних відсоткових ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які використовують земельні ділянки однакового цільового призначення).
		За таких умов дія конкурентних механізмів може спотворюватись.
		Під спотворюванням конкуренції розуміється настання (можливість настання) таких наслідків, що полягають у зміні об`єктивно існуючих факторів, які обумовлюють (визначають) інтенсивність конкуренції, можливості учасників ринку конкурувати між собою на відповідному ринку.
		Таким чином, суд вважає, що дії Ізюмської міської ради, які полягають у прийнятті Порядку укладення, поновлення, продовження, припинення та розірвання договорів оренди землі комунальної власності в межах території Ізюмської міської ради, затвердженого рішенням 42 сесії Міської ради 7 скликання від 26.06.2017 № 1116, яким встановлені різні відсоткові ставки орендної плати на земельні ділянки однакового цільового призначення суб`єктам господарювання, що діють на одному ринку, тобто є конкурентами, правомірно кваліфіковані відповідачем як антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування, а саме дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання створюються несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку, відповідно до абз.8 ч.2 ст. 15, п.3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" .
		Відповідно до п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
		Згідно з ч.1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У належному та правильному вирішенні господарського спору провідне місце посідає дослідження доказів, що містять інформацію щодо обставин даного спору.
		Стаття 74 ГПК України, розподіляючи обов`язки щодо доказування, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Ч. 4 ст. 74 ГПК закріплює положення, згідно з якими суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у разі, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Головним обов`язком суду та взагалі суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об`єктивно оцінити.
		У статті 79 ГПК зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Отже, система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами по справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому як сторона користується стандартами доказування виступає її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.
		Позивачем не доведено та не обґрунтовано належними доказами наявності підстав, з якими закон пов`язує визнання недійсним рішення органів Антимонопольного комітету України, невідповідність спірного рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України нормам чинного законодавства, неправильне застосування останнім норм матеріального права. Відділенням проведено аналіз відповідності рішення Ізюмської міської ради від 11.06.2020 р. № 70/40-р/к саме вимогам про захист економічної конкуренції, зокрема, абзацу 8 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		При вирішенні даного спору суд також враховує правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № 908/1049/18.
		Аргументи позивача наведені у позовній заяві не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи, яким надано оцінку.
		Крім того, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що відповідачем проігноровано нормативно-правові акти щодо дії мораторію на проведення перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції та на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID - 19), зокрема Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID - 19)", виходячи з того, що відповідачем не проводилася планова або позапланова перевірка позивача, а Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID - 19)" зміни внесені до Податкового кодексу України, а не до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2020 № 70/40-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» по справі № 2/03-101-19, а тому у позові слід відмовити.
		Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн покладається судом на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Судові витрати у справі у вигляді: судового збору у розмірі 2102,00 грн покласти на позивача у справі: Ізюмську міську раду (64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1, ідентифікаційний код 26201641).
		Позивач: Ізюмська міська рада (64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1, ідентифікаційний код 26201641).
		Відповідач: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, ідентифікаційний код 22630473).
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.
		Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/. 
		Повне рішення складено "08" жовтня 2020 р. 
		 
		СуддяІ.О. Чистякова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...