Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/6005/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2020. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/595/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 240/6005/18
		адміністративне провадження № К/9901/595/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
		суддів: Білак М.В.,  Соколова В.М.,
		розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №240/6005/18
		за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (прийняту в складі судді - Романченко Є.Ю.,) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (прийняту в складі: головуючого судді:  Кузьменко Л.В., суддів:  Франовської К.С.  Совгири Д. І. ,)
		УСТАНОВИВ:
		I. Суть спору
		1.          У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, у якому просив:
		- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Бердичівського МРВ ДВС Луженецького П.В. від 10 вересня 2018 року (ВП № 23964745) про накладення на нього, ОСОБА_1 , штрафу на користь ОСОБА_2 у розмірі 25952,55 грн, що становить 50 % від суми боргу 51905,09 грн;
		- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Бердичівського МРВ ДВС Луженецького П.В. від 10 вересня 2018 року (ВП № 23964745) про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 10 % від суми зобов`язання, що складає 5190,50 грн.
		До суду першої інстанції позивач разом із позовом подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій просив поновити йому строк на звернення до суду щодо оскарження постанови головного державного виконавця Бердичівського МРВ ДВС Луженецького П.В. від 10 вересня 2018 року (ВП №23964745) та постанови головного державного виконавця Бердичівського МРВ ДВС Луженецького П.В. від 10 вересня 2018 року (ВП №23964745) з огляду на поважність причин пропуску такого строку, оскільки позивач вчинив ряд дій щодо досудового врегулювання спору.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		2.           Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконанні у Бердичівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області перебуває виконавче провадження № 23964745 з виконання виконавчого листа № 2-2846 виданого 21 грудня 2010 року Бердичівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку.
		3.           10 вересня 2018 року головним державним виконавцем Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в межах виконавчого провадження № 23964745 прийнято ряд постанов, а саме:
		- постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 5190,50 грн;
		- постанову про накладення штрафу, якою відповідно до частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь ОСОБА_2 у розмірі 25952,55 грн.
		4.          Постанови отримано ОСОБА_1 12 вересня 2018 року, про що свідчить напис та підпис про їх отримання на супровідних листах від 10 вересня 2018 року.
		5.          Судами з`ясовано, що первісна позовна заява ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 10 вересня 2018 року направлена на адресу Житомирського окружного адміністративного суду поштою 13 грудня 2018 року. 
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		3.            Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі №240/6005/18.
		4.          З урахуванням змісту позовних вимог та додаткових пояснень представника позивача  щодо строків звернення до суду, 11 липня 2019 року 2019 року Житомирський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою позов ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця залишив без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
		5.          Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (зі змінами та доповненнями) передбачено оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби не тільки до суду, а й до інших органів.
		6.          Так, у частині третій статті 74 вказаного Закону встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
		7.          Проаналізувавши вище наведену норму закону суд першої інстанції прийшов до висновку, що законодавством не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавцем боржником.
		8.          Також суд першої інстанції вважає, що звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявами про перерахунок заборгованості по сплаті аліментів та надання розгорнутого розрахунку заборгованості по аліментам не позбавляло його можливості звернутися до суду з адміністративним позовом.
		9.          Також судом зазначено, що направлення відповідних звернень позивачем не є досудовим врегулюванням спору в розумінні КАС України.
		10.           Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року - без змін.
		Суд апеляційної інстанції  прийшов до висновку, що підстави пропуску строку на звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду та в додаткових поясненнях щодо досудового врегулювання спору, не можуть бути визнані судом поважними оскільки положеннями спеціальної процесуальної норми, якою врегульовані строки на звернення до суду з позовом до державного виконавця, не передбачена можливість відстрочення таких строків з врахуванням часу на досудове врегулювання спору.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ) 
		11.          Позивач уважаючи ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
		12.          Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року відкрито провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
		13.          У касаційній скарзі автор просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та направити справу для продовження розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що звертався до відповідного підрозділу виконавчої служби з проханням надати розрахунок суми накладеного штрафу, а також підстави його нарахування. Також зазначає, що оскаржував дії державного виконавця до начальника відповідного підрозділу виконавчої служби та отримав відповідь на скаргу 03 грудня 2018 року тому вважає, що такі дії свідчать про збір відповідних доказів для належної підготовки та подачі позовної заяви, а отже і на поважність пропуску строку на звернення з адміністративним позовом. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції переходячи до розгляду справи в письмове провадження зазначив, що в судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, проте позивач наголошує на тому, що ніяких ухвал та повісток про виклик в судове засідання не отримував.
		14.          На адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		15.          Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03  жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		16.           За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		17.           Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		18.           Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		19.           Згідно  ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		20.          Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		21.          Відповідно до ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		22.          Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		23.          За змістом частин першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		Позовну заяву може бути подано до суду:
		1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
		2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
		24.          Пунктом 9 частиною 4  статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою  статті 123 цього Кодексу.
		25.          Частиною 4 статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		26.          Відповідно до ч. 2  ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		27.          Суд касаційної інстанції критично ставиться до доводів позивача про те, що він не був повідомлений про призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні на 10 грудня 2019 року о 15:20, оскільки не отримував ні ухвали про призначення справи до розгляду ні повістки про виклик в судове засідання, з огляду на наявну в матеріалах адміністративної справи телефонограми від 02 грудня 2019 року, яка складена секретарем судового засідання. 
		28.          З тексту вказаної телефонограми вбачається, що позивача було повідомлено про те що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця, призначено на 10 грудня 2019 року о 15:20.
		29.          Як вже зазначалося вище, 10 вересня 2018 року головним державним виконавцем Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в межах виконавчого провадження № 23964745 прийнято ряд постанов, а саме:
		- постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 5190,50 грн;
		- постанову про накладення штрафу, якою відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь ОСОБА_2 у розмірі 25952,55 грн.
		30.          Постанови отримано ОСОБА_1 12 вересня 2018 року, про що свідчить напис та підпис про їх отримання на супровідних листах від 10 вересня 2018 року.
		31.          Первісна позовна заява ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 10 вересня 2018 року направлена на адресу Житомирського окружного адміністративного суду поштою 13 грудня 2018 року. Тобто скаржник звернувся до суду з пропуском строку встановленим статтею 287 КАС України. 
		32.          Щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом позивачем в касаційній скарзі зазначено, що в день прийняття відповідачем (10.09.2018) постанов про накладення на позивача  штрафу на користь ОСОБА_2 та про стягнення із скаржника виконавчого збору, позивачем подано заяву про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з травня 2011 року по вересень 2018 року. Однак відповідь на дану заяву не надано до цього часу. 12 вересня 2018 року позивач подав заяву про надання розгорнутого розрахунку заборгованості по аліментах, відповідь на яку надано листом від 19 вересня 2018 року. А листом від 20 листопада 2018 року на запит адвоката, надано довідку без відображення нарахувань зі сплати аліментів за попередні періоди. 28 листопада 2018 року в порядку ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" позивач надіслав скаргу у виконавчому провадженні. Листом від 03 грудня 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні даної скарги. На думку представника позивача, вказані дії свідчать як  про вжиття позивачем заходів щодо досудового врегулювання спору, так і про вчинення дій щодо збору відповідних доказів для належної підготовки та подачі позовної заяви, а отже є підтвердженням поважності причин пропуску строків звернення до суду.
		33.          Стосовно доводів позивача про поважність пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом на оскарження дій державної виконавчої служби суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
		34.          Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		35.          Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
		36.          Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених    КАС України    певних процесуальних дій.
		37.          Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		38.          Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними,  строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
		39.          Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження судового рішення з поважних причин.
		40.          Враховуючи вищенаведене, а також проаналізувавши норми процесуального законодавства, а саме - КАС України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що направлення позивачем відповідних звернень та скарг відповідачу не є досудовим врегулюванням спору в розумінні КАС України, а тому не може бути підставою для встановлення тримісячного строк для звернення до суду.
		41.          Також суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявами про перерахунок заборгованості по сплаті аліментів та надання розгорнутого розрахунку заборгованості по аліментам не позбавляло його можливості звернутися до суду з адміністративним позовом.
		42.          Також суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження позивача щодо незрозумілості підстав нарахування штрафу та про те, що до 10 вересня 2018 року йому не було відомо про заборгованість зі сплати аліментів за минулі періоди не відповідають дійсності, оскільки, як встановлено судами позивачу 10 березня 2018 року направлялись попередження, в якому зазначалась заборгованість по сплаті аліментів та виклик, з вимогою з`явитися до Відділу та погасити заборгованість. Під час візитів позивача, було  обраховано та доведено до відома позивача сума заборгованості по сплаті аліментів.
		43.          У касаційній скарзі заявник не наводить обґрунтованих доказів, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
		44.           Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вимогам положень статті 242 КАС України відповідає.
		45.          Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		46.           З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року - залишенню без змін. 
		Судові витрати
		47.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 2, 4, 19,287,345, 349, 351, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		2.          Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак  В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...