Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 542/535/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2020. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2020.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Номер судового провадження: 2/542/100/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Копія
		Новосанжарський районний суд Полтавської області
		Справа № 542/535/19
		Провадження № 2/542/100/20
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25 вересня 2020 року смт Нові Санжари
		 
		Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
		головуючого судді Афанасьєвої Ю.О.,
		за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,
		представників позивача - Вострєцової С.М., Дубляк І.І.,
		відповідача - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 422197,42 грн. матеріальної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду директора обласної агенції ТДВ СТДВ «Глобус» в Полтавські області.
		Свою діяльність у сфері страхування від імені Товариства ОСОБА_1 , в особі директора Полтавської обласної агенції ТДВ СТДВ «Глобус» здійснювала відповідно до Положення про агенцію, посадової інструкції директора агентства та внутрішніх нормативних актів компанії.
		З метою забезпечення схоронності матеріальних товарних цінностей Товариства та ведення обліку товарно - грошових цінностей між ТДВ СТДВ «Глобус» та ОСОБА_1 , в особі директора Агенції був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 30 грудня 2013 року.
		Вона як працівник Товариства, в особі директора Агенції зобов`язана була забезпечувати схоронність матеріальних цінностей та нести повну матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, які передані їй відповідно до актів прийому - передачі.
		Перебуваючи у трудових відносинах між ТДВ СТДВ «Глобус» ОСОБА_1 було підписано зобов`язання щодо нерозголошення комерційної таємниці та службової інформації.
		Основним завданням діяльності директора Агенції ТДВ СТДВ «Глобус» у Полтавській області ОСОБА_1 полягало у налагоджені контактів з контрагентами, клієнтами, засобами масової інформації та комунікації з метою організації роботи Товариства на місцевому ринку страхових послуг, координація та організація діяльності підпорядкованих районних агенцій, агенцій у містах, страхових агентів у регіоні відповідальності, систематичний контроль за надходженнями страхових платежів по реалізованим договорам страхування та їх облік по видам страхування та страховим продуктам відповідно до бізнес - процесу «Облік». Зберігання договорів страхування (полісів). Звітність, ведення аналітичної роботи та подання звітів по реалізації роботи Агенції, укладання договорів страхування від імені Товариства відповідно до чинного законодавства.
		Відповідно до посадової інструкції обов`язок директора агенції ОСОБА_1 полягало у систематичному контролі за надходженнями страхових платежів по видах страхування за напрямками діяльності, внесення даних в електронну облікову базу даних «Глобус» з використанням відповідного програмного забезпечення, щомісячно готувати та надавати Товариству звіти про результати роботи агенції, звітування щодо руху бланків суворої звітності, про кількість укладених договорів страхування, кількість зіпсованих полісів страхування та суму отриманих страхових платежів за звітній період.
		Під час врегулювання збитків по заявлених страхових подіях, було виявлено декілька фактів ненадходження страхового платежу за укладеним договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності та по яких позивач мав нести матеріальну відповідальність, а саме за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності АЕ/9159270, страхувальник ОСОБА_2 за висновками проведення внутрішньої службової перевірки було встановлено, що 21.05.2016р. був укладений договір страхування, під час дії якого 19.08.2016 року відбулася дорожньо - транспортна пригода. Було встановлено, що керівник агенції у Полтавській області ОСОБА_1 порушила пункти 1.5, 2.2, 2.3, 2.7 посадової інструкції директора обласної Агенції, що призвело до оформлення та видачу страхувальнику договору страхування № АЕ/9159270 без підтвердження оплати страхового платежу.
		Подібна ситуація відбулася із реалізацією договору (полісу) договору страхування обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності № АЕ/6102242, страховий платіж за яким надійшов через 104 дні після укладення договору страхування та через 1 день після настання дорожньо - транспортної пригоди.
		У зв`язку із виявленням неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань та порушенням умов посадової інструкції, керівництвом ТДВ СТДВ «Глобус» було проведено комплексну внутрішню перевірку діяльності Полтавського обласного Агентства ТДВ СТДВ «Глобус» під керування директора агенції ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. по 28.03.2018р.
		Під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 , як матеріально відповідальна особа, систематично укладала та підписувала договори (поліси) страхування без перевірки надходження на поточний рахунок Товариства страхового платежу, передавала примірник договору страхування страхувальнику без підтвердження його оплати.
		Була встановлена значна сума несплачених страхових платежів за реалізованими договорами (полісами) страхування, які не надійшли на банківський рахунок ТДВ СТДВ «Глобус». За результатами перевірки був складений акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016р. по 28.03.2018р. погоджений та підписаний сторонами.
		У зв`язку з цим станом на 28 березня 2018р. сума дебіторської заборгованості Полтавською обласною агенцією перед ТДВ СТДВ «Глобус» під керуванням ОСОБА_1 становить 422197,42 грн.
		Після уточнення позовних вимог, просили стягнути з відповідачки на свою користь майнові збитки в розмірі 365325,27 грн., виходячи з проведеної перевірки фінансових результатів ТДВ СТДВ «Глобус» станом на 01.12.2019 року. (т.2 а.с. 61). 
		На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, тому просить стягнути вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.
		Ухвалою суду від 16 травня 2019 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 18.06.2019 року (а.с. 83).
		Ухвалою суду від 18 червня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2019 року (а.с. 112).
		Представники позивача  Вострєцова С.М. ,  Дубляк І.І.  в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позові, наполягали на задоволенні позову.
		Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та зазначила, що її вина у виникненні заборгованості через ненадходження страхових платежів по реалізованим договорам страхування відсутня, відповідачем не доведена; сума не підтверджена й не відповідає дійсності, оскільки змінюється через погашення такої заборгованості. Саме вона виявила не відображення в базі даних надходження страхових платежів по реалізованим договорам страхування, й як наслідок заборгованість, про що й повідомила керівництво. Вважає, що це стало наслідком зміни програмного забезпечення. Підписуючи договір про добровільне відшкодування шкоди, вона не погоджувалась що в виникненні заборгованості є її вина. А в акті звіряння взаємних розрахунків були зазначені суми лише згідно з облікової системи, а не на пдставі первинних бухгалтерських документів. 
		Просила в задоволенні позову відмовити. 
		У наданому відзиві на позовну заяву (а.с. 89-92), в обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначила наступне. З 01.09.2011 року вона була зарахована на посаду директора обласної агенції ТДВ СТДВ «Глобус» в Полтавській області.
		Агенція, в якій вона працювала є балансовий підрозділ в якому в штаті немає бухгалтера та касового апарату і не веде облік надходжень платежів на рахунок агенції. Починаючи з 2015 року агенція була переведена на інше програмне забезпечення, що призвело до відсутності можливості контролю за надходженням на певний період. Тільки з червня 2016 року стало застосовуватись повноцінно ПЗ 1С8. Крім того, внесення інформації до облікової системи 1С через «Особистий кабінет» про договори, здійснює особисто страховий агент чи працівник. Тобто внесення даних по оформлених договорах не є обов`язком директора агенції.
		Надана копія договору про повну матеріальну відповідальність не має правового значення, оскільки посада директора обласної агенції відсутня в переліку категорій працівників, зазначених в додатку № 1 до Постанови Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦСПС від 28.12.1997 року № 447/24, а типовий договір про повну матеріальну відповідальність у додатку № 2. 
		За період її праці на посаді директора жодних зауважень про втрату бланків сурової звітності або відсутність звітів або порушення термінів подачі звітів чи втрати матеріальних цінностей не було.
		Поліси за номерами АЕ/9159270 та АЕ/6102242 відсутні в переліку акту звіряння дебіторської заборгованості. А також зазначала, що ніякою комплексної перевірки не проводили, оскільки вона доповіла про цю ситуацію Голові правління та начальнику розвитку мережі в м. Києві, і її було засвідчено як форс мажорну з обговоренням подальшого її вирішення. Матеріалів по перевірці не було та ніяких висновків по перевірці не робили, тому їх немає в додатках. Її вина, як директора у ненадходженні страхових платежів, як їй розмір таких сум нічим не підтверджений.
		Більше того виявлення даної дебіторської заборгованості відбулося в результаті її доповіді про ситуацію, що склалася після отримання можливості звірки з головним бухгалтером 23.01.2017 року. Договір про добровільне відшкодування був оформлений на неї як фізичну особу, й це була умова керівництва, для того щоб вона могла продовжувати працювати і організовувати роботу по максимальному зменшенню дебіторської заборгованості. А тепер їй стало зрозуміло, що це було для того, щоб пред`явити позов по відшкодуванню шкоди, яка виникла не з її вини.
		Облік же надходжень платежів та закриття дебіторської заборгованості, як і раніше здійснюється в бухгалтерії центрального офісу, й продовжується погашення такої заборгованості за договорами з розтермінуванням платежів. Вона ж не має доступ до бази даних, їй відомо про сплату за такими договорами в розмірі 45244,00 грн. 
		В задоволенні позову просила відмовити.
		Представником позивача було надано письмове пояснення, а фактично відповідь на відзив, (а.с. 126-127), в якій заперечував той факт, що відповідач у відзиві зазначала, що обов`язок щодо внесення даних по реалізованим договорам страхування до облікової системи зобов`язані були вносити страхові агенти чи працівники дирекції. Зазначає, що основним завданням діяльності директора агенції ТДВ СТДВ «Глобус» у Полтавській області в особі ОСОБА_1 полягало у здійсненні контролю по внесенню страхових платежів по реалізованим договорам страхування та їх облік по видам страхування та страховим продуктам відповідно до бізнес - процесу «Облік». Зберігання договорів страхування (полісів). Звітність».
		Страхові агенти не мали права вносити дані д системи, а також не мали ключа доступу, окрім директора агенції в особі ОСОБА_1 . Якщо ж вона передавала код доступу до облікової системи 1С третім особам, то це грубе порушення правил внутрішнього розпорядку.
		Довіреності з правом підписання договорів/полісів страхування за напрямками діяльності видавалися товариством особисто директору агенції в особі ОСОБА_1 . Інших довіреностей для підписання договорів/полісів страхування іншим третім особам, а також страховим агентам, про які зазначає відповідач, керівництвом товариства не видавалися.
		ОСОБА_1 як директору агенції була видана кругла печатка для укладання договорів страхування та два штампи, що належить ТДВ СТДВ «Глобус», та була єдиною уповноваженою особою, яка мала право укладати та підписувати договори страхування від обласної агенції незалежно від виду страхування.
		Ухилення від дотримання вимог внутрішнього розпорядку та неналежний контроль по надходженню страхових платежів як директора агенції, призвело до виникнення значної суми дебіторської заборгованості у розмірі 422197,42 грн. станом на 28 березня 2018 року.
		Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 року по 28.03.2018 року проводився за участю головного бухгалтера та ОСОБА_1 виходячи з даних облікової бази компанії та переданих до архіву компанії екземплярів реалізованих договорів страхування. На момент підписання акту ОСОБА_1 погодилася із виявленою сумою заборгованості, не заперечувала та не оспорювала її. А отже це свідчить про те, що відповідач добровільно визнала суму дебіторської заборгованості на 28.03.2018 року.
		На момент звільнення ОСОБА_1 власноручно написала пояснюючу записку, якою визнала наявність дебіторської заборгованості в сумі 436547,38 грн. в тому числі розтермінування - 42034,00 грн. та зобов`язалася відшкодувати. Із взаємною згодою між ТДВ СТДВ «Глобус» та ОСОБА_1 був укладений договір про відшкодування шкоди із щомісячним погашенням суми боргу. Позивач використав всі можливі способи для врегулювання даного спору мирним шляхом, але ОСОБА_1 продовжує ухилятися від відшкодування суми завданого матеріального збитку.
		Відповідачка у наданих запереченнях (а.с. 117-119) наполягала на тому, що директор обласної агенції страхової компанії згідно чинного законодавства та внутрішніх нормативних актів не несе повну матеріальну відповідальність. Зазначення у відзиві щодо неналежного виконання нею своїх обовязків як директора агенції та недотримання вимог внутрішнього розпорядку товариства, є лише припущенням позивача, без надання доказів. Та наполягала на тому, що акт звіряння вона підписувала вимушено.
		Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача у вступному слові, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Так, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 згідно з виписки з наказу № 0-0704-К-11 від 19.08.2011 року була прийнята на роботу на посаду ДОА в Полтавській області з іспитовим строком три місяці (01.09.2011 року - 01.12.2011 року). (том 1 а.с. 26).
		Відповідно до виписки із наказу № 0086-К-12 від 31.01.2012 року ОСОБА_1  була  прийнятою постійно на посаду ДОА в Полтавській області. (том 1 а.с. 96).
		30.12.2013 року між ТДВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» в особі Голови Правління Ганчака В.М. і ОСОБА_1 був укладений Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (том 1 а.с. 29).
		01.10.2014 року ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцією директора агенції (РП) (а.с. 30).
		А відповідно до наказу № 61-к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 була звільнена 23 травня 2018 року за табельним номером СТ-0001476 з посади директора ОА структурного підрозділу 17-01-00 ОА в Полтавській області за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с. 147).
		Таким чином, як вбачається досліджених письмових доказів, сторони перебували у трудових відносинах.
		Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідачки матеріальну шкоду, завдану ненадходженням страхових платежів по реалізованим договорам страхування за період 2016-2018 роки, через недотримання нею вимог внутрішнього розпорядку та неналежний контроль по надходженню страхових платежів останньої як директора агенції. 
		Стаття 130 КЗпП України передбачає загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників. Згідно частини 1-3 цієї статті працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
		При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
		За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
		Таким чином, підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.
		Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.
		При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч.2 ст. 130 КЗпП України).
		Отже, згідно з ч.2 ст.130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:
		 
		1) пряма дійсна шкода;
		 
		2) протиправна поведінка працівника;
		 
		3) вина в діях чи бездіяльності працівника;
		 
		4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
		 
		Статтею 132 Кодексу передбачено матеріальну відповідальність працівників у межах середньомісячного заробітку за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
		В статті 134 Кодексу зазначено вичерпний перелік повної відповідальності. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
		1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
		2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
		3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
		4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
		5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
		6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;
		7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;
		8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
		9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
		У статті 133 Кодексу зазначено випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників. Відповідно до пункту 2 цієї статті керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
		Позивач просить стягнуту завдану шкоду в повному обсязі, посилаючись на те, що з відповідачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
		Відповідно до п.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
		Відповідно  до  ст.135-1  КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
		Перелік таких  посад і робіт затверджений постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, який  діє  на  даний час.
		У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року №14 надано роз`яснення, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
		Так, відповідно до вищевказаного Переліку посад і робіт посада директора не належить до посад, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.
		Таким чином,   ОСОБА_1    не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
		При цьому, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведені розмір заборгованості, що утворилась через неперерахування страхових платежів за реалізованими договорами страхування, а також винні та протиправні дії відповідачки, що мали до цього призвести, як обов`язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності.
		Згідно з ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України та частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		       Так, на підтвердження недотримання вимог внутрішнього розпорядку та неналежний контроль по надходженню страхових платежів відповідачкою, позивачем був наданий наказ №0045-Р-16 від 05.07.2016 року про результати службового розслідування (т.1 а.с. 58-59), відповідно до якого було встановлено допущення ОСОБА_1 порушень вимог нормативно-правових актів Товариства при проведенні страхового платежу за договором страхування № АЕ/6102242, за яким страховий платіж надійшов через 104 дні після укладення такого договору. 
		Тобто, такий висновок підтверджує випадок порушення відповідачкою в 2016 році вимог нормативно-правових актів Товариства при проведенні страхового платежу, за яким страховий платіж був сплачений з порушенням строку.
		В позові же позивач посилається на недотримання вимог внутрішнього розпорядку та неналежний контроль по надходженню страхових платежів відповідачкою протягом 2016-2018 років, й як наслідок виникнення заборгованості в розмірі 422197,42 грн. за вказаний період. 
		Однак на підтвердження вказаних фактів доказів проведення службового розслідування, складання відповідних актів чи висновків, надано не було, як й актів та висновків інвентаризаційної комісії.
		Відповідно до наказу про звільнення від 23.05.2018 року (том 1 а.с.147) ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін, а не за ситематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. 
		Не встановлена вина ОСОБА_1 й в рамках кримінального провадження. Заява начальника СБ ТДВ «СТдВ «Глобус» від 07.07.2018 року до поліції була розглянута відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян». У висновку за перевіркою заяви зазнаено про те, що відсутні достатні дані, що вказують на вчинення саме суспільного небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. (том а.с. 60,61). Вказане рішення позивачем оскаржено не було.
		Обгрунтовуючи розмір завданої матеріальної шкоди, позивач посилався на пояснюючу записку ОСОБА_1 (а.с.21), а також акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 року по 28.03.2018 року, який підписаний відповідачкою (а.с. 9-20).
		В судовому засіданні, відповідачка заперечувала факт визнання нею вказаної суми заборгованості, такої що утворилась з її вини, пояснивши, що такий акт сформований відповідно до бази даних позивача, а не на підставі первинних бухгалтерських документів, вона же погодилась лише з тим, що дійсно дебіторська заборгованість мала місце. 
		Суд, вважає, що такий акт звіряння сам собі не може бути належним доказом, оскільки цей доказ сформований відповідно до бази даних позивача, станом на 28.03.2018 року, та може не відображати дійсний розмір заборгованості станом на час звернення до суду, оскілки сума заборгованості може змінюватися, в зв`язку з погашенням певних сум, та що позбавляє суд можливості перевірити дійсну суму заборгованості.
		Так, в ході розгляду справи відповідачем були надані копії платіжних доручень про сплату страхових платежів за договорами страхування за 2017 рік, по яким страхові платежі сплачені, однак включені позивачем в дебіторську заборгованість (том 1 а.с. 193-200). Що не було спростовано позивачем. 
		Крім того в заяві про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 22.04.2020 року (том 2 а.с. 61) позивач зазначив, що дебіторська заборгованість та загальна сума нанесених ОСОБА_1 матеріальних збитків станом на грудень 2019 року становить 365325,27 грн., що обуло з`ясовано після проведеної перевірки та отримання всіх бухгалтерських та документарних документів.
		Щодо укладеного договору про добровільне відшкодування шкоди суд виходить з такого.
		23.01.2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_1 був укладений договір про добровільне відшкодування шкоди, за яким сторони домовилися, що ОСОБА_1 визнає і зобов`язується добровільно на умовах цього договору відшкодувати шкоду в розмірі 295533,53 грн., заподіяну останньому протиправними діями боржника, зокрема, порушенням внутрішніх нормативних актів Кредитора в частині неперерахування кредитору страхових платежів за реалізованими боржником договорами страхування, перелік яких відображений в Додатку №1 до цього Договору (том 1 а.с. 148-149, 150-157).
		29 березня 2018 року в м. Києві підписано Додаткову угоду № 1 до Додаткового Договору № 1 до Договору про добровільне відшкодування шкоди від 23.01.2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 визнає і зобов`язується добровільно відшкодовувати шкоду в розмірі 422197,42 грн. заподіяну протиправними діями, зокрема порушенням внутрішніх нормативних актів в частині неперерахування страхових платежів за реалізованими договорами (полісами) страхування (а.с. 8).
		Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 року по 28.03.2018 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та директором обласної агенції в Полтавській області Григоренко Л.Г. вбачається, що заборгованість на 28.03.2018 року по договорам страхування, укладеним в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відображається в сумі 422197,42 грн. (а.с. 9-20).
		Відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
		Відповідачка ОСОБА_1 в цих договорах зазначена саме як фізична особа, боржник. На той час як вона продовжувала працювати в даному товаристві, тобто й відносини між позивачем та відповідачем продовжували бути трудовими, а не цивільно-правовими. А сам по собі факт підписання працівником документу, який роботодавець назвав цивільно-правовою угодою, такого характеру правовідносин не змінює. 
		Отже, оскільки правовідносини між сторонами фактично не набули характеру цивільно-правових відносин та залишились трудовими і надалі, враховуючи зміст та підстави заявлених вимог, недоведення розміру заборгованості, що утворилась через неперерахування страхових платежів за реалізованими договорами страхування, а також винних та протиправних дії відповідачки, що призвели до заподіяння такої матеріальної шкоди, як обов`язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
		На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд - 
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Учасники справи:
		 
		Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», юридична адреса: 03038, вул. І. Федорова, 32В, м. Київ, ЄДРПОУ - 20448234.
		 
		Представник позивача: Дубляк Іванна Іванівна, робоча адреса: 03038, вул. І. Федорова, 32В, м. Київ.
		 
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
		 
		 
		 
		Суддя Новосанжарського 
		районного суду Полтавської області Ю.О. Афанасьєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...