Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 717/752/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2020.
Дата набрання законної сили: 01.10.2020
Номер судового провадження: 51-6487км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019260100000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		01 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 717/752/19
		провадження № 51- 6487 км19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , а також потерпілого ОСОБА_8 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260100000057, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставин
		Вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. 
		На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		 
		Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні. 
		 
		Вироком Чернівецького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. ОСОБА_7 взято під варту в залі суду. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 28 жовтня 2019 року. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
		 
		Відповідно до вироку,  ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, 05 березня 2019 року, близько 18:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем „Volkswagen Passat" реєстраційний номер  НОМЕР_1 , біля будинку №37 по вулиці Головній в с. Лівинці Кельменецького району Чернівецької області, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 „б", 2.9 „а", 10.1, 11.3, 12.1, 12.4ПДР України, не врахував дорожню обстановку, швидкість руху та неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїжджої частини дороги вправо на узбіччя, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , внаслідок якого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження. Порушення водієм  ОСОБА_7 вимог пунктів 10.1, 11.3, 12.1, 12.4ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП. 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 .
		В обґрунтування своєї позиції вказує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду, належним чином не врахував дані про особу засудженого, позицію потерпілого щодо можливості призначення ОСОБА_7 покарання без ізоляції від суспільства, те, що він частково відшкодував завдану шкоду, не втік з місця ДТП, крім того, суд не врахував дані досудової доповіді, натомість безпідставно зазначив, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, внаслідок чого призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, через суворість. Вважає, що виправленнязасудженого можливе без реального відбування покарання, із застосуванням положеньст.75 КК України.
		Вимоги та доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_8 є аналогічними тим, що викладені у скарзі захисника ОСОБА_6 . 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів скарг захисника та потерпілого, заперечив проти їх задоволення. 
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
		 
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7  та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		Єдиним доводом касаційних скарг як захисника так і потерпілого є те, що покарання призначене ОСОБА_7  не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості, через не застосуванняст.75 КК України. Цей довід не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
		Положеннями статті50 КК Українивизначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		 
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. 
		 
		Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. 
		 
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		 
		Повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
		 
		Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. 
		Так, апеляційний суд, дотримуючись вимог закону,урахувавступінь тяжкості вчиненого злочину, який хоча і є необережним, однак відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі. Взято до уваги цінність суспільних відносин так як відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю. Щодо характеру вчиненого, то ОСОБА_7 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, перевищив швидкість в межах населеного пункту, при цьому допустив ряд інших численних порушень вимог ПДР України, що призвело до виїзду за межі проїжджої частини та наїзду на пішохода, яка перебувала на узбіччі, що значно підвищує суспільну небезпечність скоєного. 
		Обираючи покарання, апеляційний суд вірно послався на дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на спеціальних обліках у лікаря нарколога не перебуває, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував завдану шкоду.
		Те, що ОСОБА_7 не одружений, не працює,немає на утриманні дітей, свідчить про відсутність соціальних чинників стримуючого характеру. Відповідно до висновку органу пробації ризики вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення та ступінь його небезпеки для суспільства оцінюються як середні. Правильно судом враховано і той факт, що він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, що свідчить про систематичне ігнорування ОСОБА_7 законодавчих вимог та відсутність осуду своєї протиправної поведінки. 
		Відносно доводів про те, що засуджений не втік з місця ДТП та намагався надати допомогу потерпілій, то відповідно до ПДР України, у разі причетності до ДТП водій зобов`язаний залишатися на місці пригоди.Так само жодна особа не повинна нехтувати моральними і правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані. Недотримання цих норм тягне за собою відповідно адміністративну чи кримінальну відповідальність, а відтак посилання скаржників на необхідність врахування цієї обставини як такої, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , є недоречними. 
		Необхідно зауважити, що позиція потерпілого про відсутність претензій до ОСОБА_7  та необхідності призначення йому покарання без ізоляції від суспільства теж врахована судом при призначенні покарання. Однак, думка потерпілого є важливою у справах приватного обвинувачення. У цій справі вона не є вирішальною, оскільки вчинений засудженим злочин відноситься до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а кримінальне провадження здійснюється у формі публічного обвинувачення.
		Що стосується тверджень у касаційних скаргах про часткове відшкодування шкоди потерпілому, то ця обставина врахована нижчими судами, більш того визнана такою, що пом`якшує покарання засудженому. 
		Тому, з урахуванням наведеного та на ряду з іншими обставинами справи, а також даними про особу винного (серед яких й ті, про які йдеться у касаційних скаргах) суд дійшов слушного переконання про можливість призначення засудженому саме мінімального покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення, при цьому вірно вказав про здатність виправлення та перевиховання ОСОБА_7 лише в умовах ізоляції від суспільства.
		Касаційний суд вважає, що саме таке покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей420,374 КПК України. 
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарг потерпілого та захисника немає. 
		У зв`язку із цим та, керуючись статтями434,436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни. 
		З цих підстав Суд ухвалив:
		Вирок Чернівецького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та потерпілого  без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...