Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/50534/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		справа №757/50534/2017                                                                              Головуючий у І інстанції - Писанець В.А.
		апеляційне провадження №22-ц/824/6130/2020                                        Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 
		 
		15 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		судді-доповідача Приходька К.П., 
		суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
		за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Державного підприємства МВС «Інформ-Ресурси», треті особи: Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, 
		 
		встановив:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Національної поліції України, Державного підприємства МВС «Інформ-Ресурси» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року про накладення арешту на автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , даний транспортний засіб знаходився на зберіганні ДП МВС України «Інформ-Ресурси».
		04 серпня 2017 року позивач звернулася до ДП МВС України «Інформ-Ресурси» про повернення транспортного засобу на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року про часткове скасування арешту із спірного автомобіля в частині заборони користування ним.
		Однак, отримати свій власний транспортний засіб позивач не змогла у зв`язку з тим, що він у травні 2016 року був переданий іншій сторонній особі, невідомій позивачу, на підставі листа за підписом слідчого ГСУ Національної поліції України ОСОБА_5, який, як стало відомо пізніше, службу в ГСУ НП України не проходив.
		Позивач вважає, що її власний транспортний засіб був викрадений з території спецмайданчика внаслідок бездіяльності посадових осіб Національної поліції України, яка полягає у не перевірці схоронності арештованого майна та в зв`язку з неправомірними діями ДП МВС України «Інформ-Ресурси», які полягають у неналежному виконанні обов`язків по зберіганню транспортних засобів.  
		 Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила солідарно стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» та Національної поліції України на її користь матеріальну шкоду у розмірі 520000 грн. та моральну шкоду в сумі 30000 грн., як заподіювачів такої шкоди, завдану внаслідок викрадення її автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 з місця зберігання, як арештованого майна у кримінальному провадженні №12015000000000053.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року в рамках кримінального провадження №12015000000000053 від 03 лютого 2015 року застосовано захід забезпечення кримінального провадження - арешт на майно, належне ОСОБА_1 , а саме: автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , у вигляді заборони розпоряджатися та використовувати будь-яким чином це майно.
		Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України майора міліції Онуфрієнка Д.А. від 06 травня 2015 року спірний автомобіль передано ДП «Розвиток» на безоплатне зберігання на майданчику для зберігання автомобілів, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 1.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі №761/22909/16-к задоволено клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування арешту спірного автомобіля, а саме: судом скасовано арешт автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , який був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 16 квітня 2015 року, в частині заборони користування транспортним засобом.
		04 серпня 2017 року позивач зареєструвала заяву в ДП МВС України «Інформ-Ресурси», який є правонаступником ДП МВС України «Розвиток», з проханням негайно повернути їй автомобіль.
		14 серпня 2017 року директор ДП МВС України «Інформ-Ресурси» повідомив позивача, що автомобіль ще у травні 2016 року передано іншій сторонній особі, невідомій позивачу, на підставі листа за підписом слідчого ГСУ Національної поліції України ОСОБА_5.
		Того ж дня позивачу було видано лист за підписом керівника ДП МВС України «Інформ-Ресурси» Бабаєва Ю.А., з якого вбачається, що автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 видано посадовими особами ДП МВС України «Інформ-Ресурси» зі штрафмайданчика по вул. Озерній, 1 в м. Києві сторонній особі, без жодної ухвали суду чи довіреності, на підставі простої заяви про повернення автомобіля на бланку для повернення авто з посиланням на КУпАП - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		У дозволі про видачу автомобіля за підписом слідчого ГСУ НП України ОСОБА_5 від 02 травня 2016 року зазначено, що у зв`язку за минуванням потреби в подальшому зберігати транспортний засіб, просить повернути автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , який визнано речовим доказом громадянці ОСОБА_2 . 
		В заяві про видачу тимчасово затриманого транспортного засобу зазначено, що громадянка ОСОБА_2 просить повернути їй автомобіль, що був тимчасово затриманий 03 лютого 2015 року. В додатках до заяви зазначені наступні документи: копія документа, що посвідчує особу; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копія постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України, яка надана на звернення ОСОБА_3 від 15 серпня 2017 року, станом на 18 серпня 2017 року у базі даних Головного державного реєстру МВС України, автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , протягом 2016-2017 року з обліку не знімався і на час надання даної відповіді зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .
		Відповідно до інформації, яка надана 23 січня 2018 року Першому заступнику директора Правового департаменту НП України Грінцову М.М. за підписом начальника управління ГСУ НП України Сміх В.В. - ОСОБА_5 службу в ГСУ НП України не проходив. Місце знаходження ОСОБА_2 не встановлено.
		Відомості про факт службової недбалості, вчиненої працівниками ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а саме: вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України 31 липня 2017 року внесено до ЄРДР №42017000000003502.
		21 жовтня 2017 року ГСУ НП України внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017000000001414 щодо незаконного заволодіння спірним транспортним засобом, який зберігався на спеціальному майданчику ДП МВС України «Інформ-Ресурси». Попередня кваліфікація кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні ч. 3 ст. 289 КК України.
		Отже, на підставі постанови слідчого про передачу автомобіля на зберігання як арештованого майна, автомобіль позивача був переданий на зберігання ДП «Розвиток», правонаступником якого є ДП МВС України «Інформ-Ресурси».
		Дана постанова була прийнята на підставі ухвали слідчого судді про накладення арешту на автомобіль.
		Крім того, ДП «Розвиток» було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 191, 197, 368 КК України за привласнення і розтрату чужого майна, а також за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації, що підтверджується супровідним листом за підписом старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Онуфрієнка Д.А.
		Слідчий НП України, зокрема Онуфрієнко Д.А. не здійснив жодної перевірки щодо стану та наявності спірного автомобіля відповідно до вимог Інструкції від 27 серпня 2010 року №51/401/649/471/23/125.
		За таких обставин, позивач вважає, що матеріальну відповідальність за втрачений автомобіль мають нести ДП МВС України «Інформ-Ресурси» та НП України.
		Розмір завданої шкоди визначена із середньої ринкової вартості автомобіля  відповідної марки та року випуску.
		На обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначила, що вона має статус інваліда 2 групи по захворюванню опорно-рухомого апарату.
		Автомобіль для неї не розкіш, а засіб для пересування, в першу чергу до лікарень, до реабілітаційних клінік з проблем хребта, до басейну на комплекс вправ.
		Будь-яке переміщення у громадському транспорті може стати непоправимим для її скаліченої спини.
		Через незаконні дії та бездіяльність відповідачів, позивачу доводиться організовувати своє повсякденне життя, додатково витрачатися на послуги таксі, постійно хвилюватися за своє здоров`я. 
		На апеляційну скаргу Національна поліція України через представника подала відзив, який обґрунтовувала тим, що автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 належний позивачу, видано посадовими особами ДП МВС України «Інформ-Ресурси» зі штрафмайданчику по вул. Озерній, 1 в м. Києві на підставі підробленого дозволу сторонній особі.
		У дозволі про видачу автомобіля за підписом слідчого ГСУ НП України - ОСОБА_5 від 02 травня 2016 року зазначено, що у зв`язку з минуванням потреби в подальшому зберігати транспортний засіб, просить повернути автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 громадянці ОСОБА_2 
		21 жовтня 2017 року ГСУ НПУ відомості про кримінальне правопорушення щодо незаконного заволодіння транспортним засобом внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017000000001414 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
		Отже, вищенаведеними фактами, обставинами та перерахованими доказами вже підтверджено, що фактично шкода завдана злочином, а не незаконними діями Національної поліції України як органу державної влади чи її посадовими особами.
		Зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цих державних органів, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
		Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності орану державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Вважає, що судом першої інстанції абсолютно вірно встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправних дій/бездіяльності Національної поліції України або її посадових осіб.
		Просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.   
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року в рамках кримінального провадження № 12015000000000053 від 03 лютого 2015 року застосовано захід забезпечення кримінального провадження - арешт на майно, належне ОСОБА_1 , зокрема автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , у вигляді заборони розпоряджатися та використовувати будь-яким чином це майно.
		Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України майора міліції Онуфрієнка Д.А. від 06 травня 2015 року спірний автомобіль передано Державному підприємству «Розвиток» на безоплатне зберігання на майданчику для зберігання автомобілів, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 1.
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у справі №761/22909/16-к задоволено клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування арешту спірного автомобіля, зокрема скасовано арешт автомобіля марки Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , який був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва 16 квітня 2015 року, в частині заборони користування транспортним засобом.
		04 серпня 2017 року позивач зареєструвала заяву в ДП МВС України «Інформ-Ресурси», який є правонаступником ДП МВС України «Розвиток», з проханням негайно повернути їй вищевказаний автомобіль.
		14 серпня 2017 року директор ДП МВС України «Інформ-Ресурси» повідомив позивача, що автомобіль ще у травні 2016 року передано іншій сторонній особі, невідомій позивачу, на підставі листа за підписом слідчого ГСУ Національної поліції України ОСОБА_5.
		Того ж дня позивачу було видано лист за підписом ДП МВС України «Інформ-Ресурси» Бабаєва Ю.А., з якого вбачається, що автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , видано посадовими особами ДП МВС України «Інформ-Ресурси» зі штрафмайданчику по вул. Озерній, 1 в м. Києві сторонній особі, без жодної ухвали суду чи довіреності, на підставі простої заяви про повернення автомобіля на бланку для повернення авто в рамках КУпАП - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У дозволі про видачу автомобіля за підписом слідчого ГСУ НП України ОСОБА_5 від 02 травня 2016 року зазначено, що у зв`язку з минуванням потреби в подальшому зберігати транспортний засіб, просить повернути автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , який визнано речовим доказом, громадянці ОСОБА_2 .
		В заяві про видачу тимчасово затриманого транспортного засобу зазначено, що громадянка ОСОБА_2 просить повернути їй автомобіль, що був тимчасово затриманий 03 лютого 2015 року. В додатках до заяви зазначені наступні документи: копія документа, що посвідчує особу; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копія постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України, яка надана на звернення ОСОБА_3 від 15 серпня 2017 року, станом на 18 серпня 2017 року у базі даних Головного державного реєстру МВС України, автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , протягом 2016-2017 року з обліку не знімався і на час надання даної відповіді зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .
		Відповідно до інформації, яка надана 23 січня 2018 року Першому заступнику директора Правового департаменту НП України Грінцову М.М. за підписом начальника управління ГСУ НП України Сміх В.В. , ОСОБА_5 службу в ГСУ НП України не проходив. 
		Місце знаходження ОСОБА_2 не встановлено.
		Відомості про факт службової недбалості, вчиненої працівниками ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а саме вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, 31 липня 2017 року внесено до ЄРДР № 42017000000003502.
		21 жовтня 2017 року ГСУ НП України внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017000000001414 щодо незаконного заволодіння вищевказаним транспортним засобом, який зберігався на спеціальному майданчику ДП «Розвиток» в м. Києві.
		 Попередня кваліфікація кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні ч.3 ст.289 КК України.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій державних органів, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
		Позивач просила солідарно стягнути саме з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» та Національної поліції України на її користь матеріальну шкоду у розмірі 520000 грн. та моральну шкоду в сумі 30000 грн., як заподіювачів такої шкоди, при чому матеріальний збиток не підтверджує належними та допустимими доказами.
		Крім цього, позивач зазначила Державну казначейську службу України третьою особою, а не співвідповідачем, тоді як суд позбавлений права за власною волею формувати коло сторін.
		Зазначив, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади.
		 Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
		Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов є безпідставним та необґрунтованим.
		З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
		Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.
		На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
		Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
		Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними свої повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. 
		Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. 
		Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. 
		Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.
		Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104. 
		Цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
		Відповідно до пункту 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. 
		Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. 
		У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.
		Згідно із пунктом 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. 
		Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. 
		Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.
		Згідно з положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна позивачу завдано майнову шкоду, яка становить 520000 грн. та підлягає стягненню з Національної поліції України, як сторони кримінального провадження, у якої це майно зберігалося.
		Крім цього, внаслідок втрати майна, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у психологічному переживанні, якого позивач зазнала у зв`язку з втратою автомобіля.
		Відповідно до п.п.3,5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіянна позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Ураховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку з порушенням його прав, а також те, що розмір моральної шкоди не повинен приводити до збагачення, апеляційний суд вважає що стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн буде достатнім для відновлення порушених прав позивача.
		У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Викладені в апеляційній скарзі доводи є переконливими, такими що спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача Національної поліції України на користь позивача 520 000 грн матеріальної шкоди, а також 10 000 грн моральної шкоди.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позовні вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача Національної поліції України на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позову та за апеляційний розгляд справи пропорційно задоволеним позовним вимогам на загальну суму 13249,50 грн.
		Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, - 
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Позов  ОСОБА_1 до Національної поліції України, Державного підприємства МВС «Інформ-Ресурси», треті особи: Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування задовольнити частково.
		Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, Код ЄДРПОУ 40108583) на корить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 520 000 (п`ятсот двадцять тисяч) грн.
		Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, Код ЄДРПОУ 40108583) на корить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) 10 000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
		У задоволенні решти позовних вимог, відмовити
		Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, Код ЄДРПОУ 40108583) в дохід держави судовий збір у розмірі 13249 (тринадцять тисяч двісті сорок дев`ять) грн. 50 коп.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2020 року.
		 
		Суддя-доповідач                                                      К.П. Приходько
		 
		Судді                                                                         Т.О. Писана
		 
		С.О. Журба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...