Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/23407/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2020.
Дата набрання законної сили: 09.10.2020
Номер судового провадження: 61-5471ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		09 жовтня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 766/23407/18
		провадження № 61-5471св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - Акціонерне товариство «Кристалбанк», 
		третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кристалбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс», про визнання зобов`язання припиненим
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Ус О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого              2020 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Майданіка В. В.,              Семиженко Г. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс» (далі - ТОВ «Дісплей-Плюс»), у якому просив визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором від 31 березня 2008 року № 010/04-02/2127 (далі - кредитний договір), укладеним між ним та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги,  ОСОБА_1 посилався на те, що 31 жовтня 2008 року між ним і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір. Заочним рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона          від 30 квітня 2014 року, яке набрало чинності 10 липня 2014 року, у справі                    № 667/1645/14-ц солідарно стягнено з нього як позичальника та з ТОВ «Дисплей Плюс» як поручителя на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором та додатковими угодами до нього в сумі 34 094,52 дол. США, що було еквівалентно 321 404,63 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат. Після зміни строку виконання зобов`язання за кредитним договором - з дати направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, банк втратив право нарахування і стягнення відсотків та неустойки за цим зобов`язанням, проте двічі здійснив донарахування відсотків та пені і станом на 03 листопада 2015 року та на 20 грудня 2016 року. Оскільки позикодавець заперечував факт припинення дії кредитного договору, просив позов задовольнити.
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 20 травня 2019 року          у зв`язку з набуттям права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу від 24 травня 2017 року замінив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником Акціонерним товариством «Кристалбанк» (далі - АТ «Кристалбанк»).
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 02 грудня 2019 року                        в задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що кредитне зобов`язання у валюті кредиту позичальником не виконано, а тому немає правових підстав для визнання кредитного зобов`язання припиненим.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Херсонський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2020 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року залишив без змін. 
		 
		Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив           з того, що з урахуванням офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) залишок несплаченого боргу за вказаним кредитом становить6 898,97 дол. США. Позивач не надав доказів на підтвердження нарахування банком відсотків та пені станом на 03 листопада 2015 року та на 20 грудня 2016 року, тобто після зміни строку виконання основного зобов`язання. Водночас суд встановив, що останнє нарахування відсотків за користування кредитом банк здійснив у межах строку виконання кредитного зобов`язання 27 січня 2014 року. Крім того, суд встановив, і це визнано сторонами у ході апеляційного розгляду справи, що у виконавчому провадженні починаючи із серпня до жовтня 2014 року позичальник виплатив суму заборгованості в національній грошовій одиниці без врахування курсу до грошової одиниці у валюті кредиту станом на час фактичного повернення боргу, який за курсом НБУ становив 13,00 грн за 1 дол. США. У ході розгляду справи позичальник та поручитель вказаних розрахунків не заперечували та не надали належних                             і допустимих доказів виконання кредитного зобов`язання у валюті і розмірі, встановленому на час фактичного виконання кредитного зобов`язання, та розрахунку із стягувачем. Враховуючи наявність невиплаченої частини основного зобов`язання за кредитним договором, а також за відсутності підстав, передбачених статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у визнанні основного кредитного зобов`язання ОСОБА_1 припиненим.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
		 
		У березні 2020 року  ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не врахували, що 14 січня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» скористалося своїм правом на повне дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого відбулася зміна строку його виконання і банк втратив право нараховувати відсотки за користування кредитом та пеню. Суди не дали належної оцінки його доводам щодо повного виконання зобов`язань за кредитним договором, не звернули уваги на те, що постановою державного виконавця від 03 жовтня 2014 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням заочного рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 30 квітня 2014 року про стягнення заборгованості в сумі 321 405,63 грн та дійшли помилкового висновку про наявність у нього непогашеної заборгованості.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		22 квітня 2020 року справа № 766/23407/18 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди встановили, що 31 березня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальнику 01 квітня 2008 року надано споживчий кредит у розмірі             60 000,00 дол. США зі строком повернення до 30 березня 2018 року.
		 
		Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором  31 березня 2008 року між ТОВ «Дісплей-Плюс» і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір поруки.
		У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 і  ТОВ «Дисплей-Плюс» надсилалися письмові вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості, однак ці вимоги не були вручені адресатам та залишені без задоволення. Позовна заява про дострокове стягнення кредитної заборгованості у справі № 667/1645/14-ц подана до суду          05 березня 2014 року.
		Заочним рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 30 квітня 2014 року, яке набрало законної сили 10 липня 2014 року, у справі                                        № 667/1645/14-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ТОВ «Дисплей-Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено факт порушення ОСОБА_1 і ТОВ «Дисплей-Плюс» зобов`язань за кредитним договором. Під час розгляду цієї справи суд встановив, що на 16 лютого 2014 року заборгованість становить 34 094,52 дол. США, що є еквівалентом 321 405,63 грн, з яких: 31 767,24 дол. США, що є еквівалентом 299 466,59 грн, - заборгованість за кредитом, 2 125,12 дол. США, що є еквівалентом 20 033,29 грн, - заборгованість за відсотками, 973,33 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 932,41 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків,               а тому дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума боргу саме в іноземній валюті, еквівалент якої встановлений за офіційним курсом НБУ в національній грошовій одиниці станом на час ухвалення судового рішення              (1 дол. США = 9,43 грн).
		На виконання зазначеного рішення суду 08 серпня 2014 року виданий виконавчий лист № 667/1645 про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в розмірі             321 405,63 грн, який стягувач пред`явив до примусового виконання.
		Згідно з постановою державного виконавця від 03 жовтня 2014 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,              є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;              2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права              в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,                    а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		 
		Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Результат аналізу статей 526, 599 ЦК України дає підстави для висновку, що зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
		 
		Звертаючись до суду із цим позовом,  ОСОБА_1 посилався на те, що повністю виконав заочне рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 30 квітня 2014 року у справі № 667/1645/14-ц та погасив заборгованість за кредитним договором в розмірі 321 405,63 грн. На підтвердження сплачених сум позивач надав відповідні документи. 
		 
		Заперечуючи проти позову, АТ «Кристалбанк» вказало, що зобов`язання за кредитним договором не припинилися, оскільки позивач не погасив стягнену судовим рішенням заборгованість у розмірі 6 898,97 дол. США. 
		 
		Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
		 
		Відповідно до статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 
		За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене       у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
		 
		Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо                    у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
		 
		У частині третій статті 533 ЦК України визначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
		 
		Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року                   № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
		 
		При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча                           і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, але не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
		 
		Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті були визначені у статті           53 Закону № 606-XIV, який був чинним на час здійснення виконавчого провадження.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 53 Закону № 606-XIV у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення                            у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на  валютний рахунок органу  державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі  виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами,  встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
		 
		Ухвалюючи заочне рішення від 30 квітня 2014 року у справі № 667/1645/14-ц, Комсомольський районний суд міста Херсона визначив суму боргу в іноземній валюті з відображенням її еквіваленту у гривні за офіційним курсом НБУ  станом на день ухвалення рішення.
		 
		Тобто, враховуючи характер грошового зобов`язання, суд визначив стягнення            з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути                    з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
		 
		У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
		 
		Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).
		 
		Встановивши, що на виконання судового рішення про стягнення заборгованості            в розмірі 34 094,52 дол. США позивач сплатив 321 405,63 грн, тобто визначений судом на час ухвалення рішення еквівалент заборгованості у гривнях, а не                     в доларах США,суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, обґрунтованого виходив з того, що боржник не в повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором. З огляду на те, що позивач не довівфактичного повного погашення заборгованості за кредитом, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання зобов`язань за кредитним договором припиненим.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що банк безпідставно продовжує нарахування відсотків за користування кредитом та пені після зміни строку виконання основного зобов`язання, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у позивача  заборгованості перед банком за заочним рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 30 квітня 2014 року у справі № 667/1645/14-ц.
		 
		Посилання заявника на те, що постановою державного виконавця виконавче провадження було закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення, є необґрунтованими, оскільки належним виконанням зобов`язанням з боку позичальника є повернення суми коштів, яка вказана в резолютивній частині судового рішення в іноземній валюті, а не її еквіваленту у гривні, визначеного за курсом на час ухвалення рішення.  ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами, що сплачена ним протягом певного періоду часу визначена рішенням суду сума заборгованості у гривнях відповідала сумі заборгованості в доларах США за офіційним курсом НБУ на час здійснення кожної сплати. За таких обставин сама лише постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не є беззаперечним доказом припинення зобов`язання за кредитним договором.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі суди встановили факт невиконання (виконання не в повному обсязі) зобов`язання, визначеного в іноземній валюті. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:А. Ю. Зайцев   С. Ю. Бурлаков   Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...