Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4704/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 12.10.2020. Зареєстровано: 13.10.2020. Оприлюднено: 16.10.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2021
Номер судового провадження: 2/466/1530/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/4704/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 жовтня 2020 року                                                                               м. Львів
		Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі: головуючого - судді                       Донченка Ю.В.
		                секретаря судового засідання       Бішко Б.М., Пилипців О.-І.І.
		Справа № 466/4704/20
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ України» про  визнання умов договору недійсним, зобов`язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди, - 
		 
		за участі представник позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Ліпенко Ю.К..                      
		                                                               в с т а н о в и в:
		У червні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі ПрАТ «ВФ України») про захист прав споживача, посилаючись на те, що 06.09.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку № 5177618/1.12218738 за номером телефону НОМЕР_1 , строком на один рік, договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення його строку письмово не заявить про наміри його розірвати.
		В кінці червня 2019 року з ініціативи компанії дія номеру НОМЕР_1 та надання послуг мобільного телефонного зв`язку було припинено.
		На письмове звернення позивача від 14.11.2019 року - 22.11.2019 року останній отримав відповідь на електронну адресу від департаменту абонентського - обслуговування та дистанційних продажів ПрАТ "ВФ УКРАЇНА", в якій вони зазначають, що відповідач припинив обслуговування зазначеного вище мобільного номера через несплату боргу. Після того, відповідач також на адвокатський запит від 26.02.2020 року надав відповідь до якої долучено копію попередження про відключення номеру телефону позивача. Повідомлення було надіслане на адресу: АДРЕСА_2 однак вказана адреса зазначена у договорі для надсилання рахунків, а місце реєстрації і проживання позивача вказане у договорі, є адреса: АДРЕСА_1 . Тому вважає, що повідомлення про зупинення надання послуг чи повідомлення про розірвання договору необхідно було надіслати на вищезазначену адресу.
		Також, зазначає про те, що відповідно до п. 55 Постанови КМУ № 295 від 11.04.2012 року «Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» у попередженні оператора повинний бути зазначений строк погашення заборгованості після спливу якого оператор може припинити надання послуг. Такий строк погашення заборгованості відповідач не вказав. Крім того, відповідач не надав належних доказів надсилання позивачу попередження від 17.04.2019 року. Вважає, що за таких умов, відключення без належного попередження телефонного номеру позивача є безпідставним, несправедливим та таким, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи судову практику з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів, тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, у тому числі й за спричинену шкоду лежить на продавцеві.
		З огляду на викладене, норми ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів» представник позивача із врахуванням зменшення позовних вимог просив зобов`язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» відновити надання послуг мобільного зв`язку  позивачу ОСОБА_1 згідно договору про надання послуг мобільного зв`язку № НОМЕР_2 за номером телефону НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 грн..
		Ухвалою судді від 01.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
		14.08.2020 року представником відповідача на адресу суду направлено  відзив на позовну заяву;  представник відповідача заперечував проти позову, зазначивши, що дії ПрАТ «ВФ Україна» не містять, ні ознак складу порушення умов укладеного з абонентом договору, ні складу порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», ні ознак складу порушення прав позивача, як споживача телекомунікаційних послуг, передбачених зокрема, Законом України « Про захист прав споживачів » та « Про телекомунікації ». Так, 01 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг мобільного зв`язку відповідно до якого оператор (відповідач) надає абоненту (позивачу) послуги мобільного зв`язку за номером телефону НОМЕР_3 . Згідно пункту 2.4.2 Договору до обов`язків, абонента входить, зокрема, своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та послуги за збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі мобільного зв`язку Оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі сплачується і в такому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою Абонента). Пунктом 3.1 Договору розрахунковий період становить один календарний місяць. Згідно пункту 3.7 Договору вартість пакета та вартість додаткових сервісів пакета послуг нараховується та сплачується Абонентом на наступний розрахунковий період авансом. Також, згідно п.4.1 Умов користування, які в свою чергу, є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору) встановлено, що в обов`язок абонента входить своєчасна оплата рахунків за телекомунікаційні послуги. Водночас, відповідно до пункту 2.4.3 Договору Абонент (позивач) зобов`язаний сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання раніше внесеного авансу.
		Відповідно до пункту 2.1.2 Договору оператор (відповідач) має право тимчасово обмежити надання послуг мобільного зв`язку у разі несплати рахунків в термін, передбачений Умовами (Правилами) користування мережами мобільного зв`язку оператора та за цим Договором з будь- яких причин, в тому числі з причин неотримання рахунків у зв`язку зі зміною Абонентом (позивачем у справі) адреси та неповідомлення про таку зміну Оператора.
		 
		Враховуючи вищевказані умови договору та наявну заборгованість абонента за телекомунікаційні послуги по номеру телефону НОМЕР_3 за лютий 2019 у розмірі 94.24 грн позивача було проінформовано повідомленням «Шановний клієнте! Вами не сплачений рахунок за минулий місяць. Для відновлення надання послуг, будь ласка, сплатіть заборгованість. Перевірка поточного балансу *110*10#» та відбулося тимчасове скорочення надання послуг. Крім того, 17 квітня 2019 року відповідачем, через місяць від вищевказаного повідомлення, було направлено повідомлення про заборгованість по рахунку, яким позивача було проінформовано, що станом на 17 квітня 2019 року за його номером телефону НОМЕР_3 рахується заборгованість в розмірі 94.24 грн та у випадку не сплати вказаної заборгованості до умов договору дія договору для вказаного номеру буде припинена.
		Вважають, оскільки позивачем в договорі було вказано адресу на яку будуть виставлятися рахунки, а саме: АДРЕСА_2 та адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому повідомлення мало бути направлено саме на цю адресу. Крім того, ввжають, що позивачем на порушення умов Договору несвоєчасно вносилась плата за надання послуг мобільного зв`язку, що призвело до виникнення заборгованості, яка в свою чергу, так і не була сплачена, що призвело до призупинення надання послуг, а з червня 2019 року припинення обслуговування номеру. Просить в позові відмовити за безпідставністю.
		 
		26.08.2020 року до суду представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої представник позивача не погоджується з мотивами відзиву на позов і обґрунтуваннями, вважає, що доводи у відзиві не підтверджують правомірність одностороннього припинення надання послуг відповідачем. У відповіді на відзив зазначає, що відповідач у своєму відзиві посилається на п. 6.2 договору про надання послуг мобільного зв`язку №5177618/1.12218738, проте, такий пункт договору не може бути застосований, оскільки позивач не отримував повідомлення про зупинення надання послуг чи повідомлення про розірвання договору, а у матеріалах справи відсутні докази надсилання такого повідомлення. За таких умов, вважає, що відповідач відключив без належного попередження телефонний номер позивача і не виконав покладені на нього обов`язки п. 55 КМУ №295 від 11.04.2012 року «Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг » та п. 6.2. договору.
		08.09.2020 року представником відповідача подано заперечення, які є аналогічними до відзиву на позовні вимоги.
		Ухвалою суду від 09.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судове засідання позивач не з`явився, його інтереси згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС № 1028098 від 25.06.2020 року представляє адвокат Перунов В.В., який в судому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити, а саме  зобов`язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» відновити надання послуг мобільного зв`язку  позивачу ОСОБА_1 згідно договору про надання послуг мобільного зв`язку № НОМЕР_2 за номером телефону НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
		Представник відповідача у судовому засіданні відносно позову заперечив та просить у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових запереченнях на позов.
		 
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
		Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..    
		Відповідно до ч.1 cт. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, серед іншого, договори та інші правочини.
		Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У статті 1 Закону України «Про телекомунікації» № 1280-IV від 18.11.2003 року(надалі-Закон №1280-IV ) визначено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII(надалі Закон № 1023-XII) споживач(він же -абонент)-фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.Отже, відносини між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про телекомунікації», Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг».  
		Судом встановлено, що 06.09.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку № 5177618/1.12218738 за номером телефону НОМЕР_1 , строком на один рік, договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення його строку письмово не заявить про наміри його розірвати. Відповідно до умов договору позивачем обрано тарифний пакет GSM « Простий МТС».
		В судовому засіданні доведений факт, що 18.03.2019 року відповідач скоротив надання послуг через борг позивача у розмірі 94,24 грн., який утворився 01.03.2019 року. 23.06.2019 року дію договору  № 5177618/1.12218738 було припинено в односторонньому порядку з ініціативи відповідача через несплату боргу за раніше надані послуги згідно п. 6.2 договору.
		Як вбачається із п. 6.2. договору про надання послуг мобільного зв`язку № 5177618/1.12218738 - договір припиняється, якщо абонент  має несплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після  відправлення йому письмового повідомлення.
		Крім того, згідно п. 39 Постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» оператори, провайдери зобов`язані попереджати споживачів про скорочення переліку послуг, припинення надання послуг, відключення їх кінцевого обладнання у випадках і порядку, встановлених цими Правилами та договором.
		Згідно п. 49 Постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» оператор, провайдер зобов`язаний безоплатно доводити до відома абонента вичерпну інформацію про надання та отримання замовлених ним послуг, зокрема про припинення надання послуг із зазначенням відповідних підстав.
		 
		Відповідно п. 55 Постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» припинення надання послуг (послуги) може здійснюватися: оператором, провайдером у разі припинення відповідно до законодавства дії договору, в тому - числі його дострокового розірвання, або внесення до договору змін щодо припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених абонентом за ініціативою оператора, провайдера у разі непогашення заборгованості з оплати послуг у строк, зазначений у попередженні оператора, провайдера.
		Із представлених суду доказів вбачається, що відповідачем не дотримані умови договору про надання послуг мобільного зв`язку № 5177618/1.12218738 та відповідачем в порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», Закону України «Про захист прав споживачів» було проведено відключення телефонного номеру позивача, тобто одностороннє припинення надання послуг відповідачем. Позивач належним чином не був повідомлений про припинення вищезазначеного договору, а покликання відповідача про вручення позивачу попередження є голослівними, жодним доказом не підтверджено.
		Згідно ч. 3 ст. 12  ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того факту, що позивачу належним чином скеровувалось повідомлення (попередження) за адресою реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , а також на адресу: АДРЕСА_2 у відповідності до вимог договору, що є обов`язковою умовою, суд приходить до переконання про відсутність у відповідача будь-яких правових підстав для припинення надання послуг за номером телефону НОМЕР_1 .
		За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання про доведеність позовної вимоги позивача, яка є підставно, обґрунтовано та підлягає до задоволення шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» ( 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька,15, код ЄДРПОУ 14333937) відновити надання ОСОБА_1 послуг мобільного зв`язку за номером телефону НОМЕР_1 , згідно укладеного 06.09.2010 року договору про надання послуг мобільного зв`язку № НОМЕР_2 .
		 
		Предявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач та його представник посилались на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, суд не може з цим погодитись з огляду на наступне.
		Так, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання відносно моральної (немайнової) шкоди. Але виходячи з положень п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, яка деталізує положення норми ст.22 Закону, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди споживач має право лише внаслідок шкоди, спричиненої не безпечною для життя і здоров`я продукцією, тобто внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Таким чином, підстави для стягнення моральної шкоди, вказані позивачем та його представником в позовній заяві, в Законі України «Про захист прав споживачів» не передбачені, в той час як встановлення порушення прав позивача як споживача із зобовязанням відповідача відновити надання послуг, саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію, у звязку з чим із врахуванням вказаної судової практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Крім того, зважаючи на вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави 840,80 грн. судового збору.
		Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
		                                                                     ухвалив:
		позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ України» про  визнання умов договору недійсним, зобов`язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» ( 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька,15, код ЄДРПОУ 14333937) відновити надання ОСОБА_1 послуг мобільного зв`язку за номером телефону НОМЕР_1 , згідно укладеного 06.09.2010 року договору про надання послуг мобільного зв`язку № 5177618/1.12218738.
		В решті частини позову - відмовити. 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна»( 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька,15, код ЄДРПОУ 14333937)  840,80 гривень судового збору в доход держави.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
		Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ;
		Відповідач: ПрАТ «ВФ Україна», ЄДРПОУ 14333937, адреса: 01601, місто Київ, вул. Лейпцизька, 15; 
		Повний текст рішення виготовлений 09.10.2020 року. 
		Суддя  Ю.  В.  Донченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...