Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/3869/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2020.
Дата набрання законної сили: 12.10.2020
Номер судового провадження: 61-13836ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		12 жовтня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 296/3869/19
		провадження № 61-13836св19
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2019 року у складі судді              Сингаївського О.П. і постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., Шевчук А.М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання йому в оренду земельної ділянки на 49 років для сінокосіння та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області передати йому земельну ділянку для сінокосіння терміном на 49 років за кадастровим номером 1822581600:02:000:0049, площею 14,1486 га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області.
		Позов мотивований тим, що 02 січня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки терміном на 49 років з кадастровим номером 1822581600:02:000:0049, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області. 
		Відповідач відмовив позивачу в передачі даної земельної ділянки в оренду з огляду на відсутність у відділі Держгеокадастру у Коростенському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області проекту землеустрою, а також через порушення порядку оформлення права оренди.
		Короткий зміст судових рішень 
		Ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 10 травня       2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виник з оскарження дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень як органу, який виконував розпорядчі функції щодо передачі в оренду земельної ділянки. У зв`язку з цим, суд роз`яснив позивачу право на звернення до суду з вказаним позовом у порядку адміністративного судочинства.
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 10 травня 2019 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Наявність існуючого речового права позивача на земельну ділянку за кадастровим номером 1822581600:02:000:0049, площею 14,1486 га, не встановлено. Тобто між учасниками справи речові, приватноправові відносини не виникли.
		Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		17 липня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду                 м. Житомира від 10 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, в якій він просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки спір між сторонами стосується користування земельною ділянкою, яка є об`єктом цивільного права, тому є приватно-правовим. 
		Позиції інших учасників 
		У серпні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій правильно визначили юрисдикцію справи. Позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні земельної ділянки в оренду. Відповідач у спірних правовідносинах реалізовував управлінські, власно-розпорядчі функції у сфері земельних правовідносин, тому спір має публічно-правовий характер.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо цивільної юрисдикції.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
		За частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Вжитий у зазначеній процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		Згідно частини першої статті 34 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
		За змістом частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Наявність існуючого речового права позивача на земельну ділянку за кадастровим номером 1822581600:02:000:0049, площею 14,1486 га, не встановлено. Тобто між учасниками справи речові, приватноправові відносини не виникли.
		У цих правовідносинах зазначений орган державної влади реалізує управлінські функції, а спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду.
		За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами процесуального права, суди правильно вважали, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Аналогічні висновки у схожих правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 526/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, від 06 лютого 2019 року у справі                  № 488/3005/17-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 206/4712/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19.
		З урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які постановлені з урахуванням зазначених обставин та з додержанням норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:В. М. Ігнатенко   В. С. Жданова    В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...