Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/12138/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 16.10.2020. Зареєстровано: 18.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.10.2020
Номер судового провадження: 4813/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 жовтня 2020 р. Справа № 520/12138/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
		Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,
		за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., 
		представника позивача Богдашевського Т.С.,
		представника відповідача Маслош С.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.03.20 року по справі № 520/12138/19
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції в Харківській області 
		про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінні Національної поліції в Харківській області №1091 від 01.11.2019 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області" в частині пункту 3 наказу, щодо звільнення з посади начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 ;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області з 01.11.2019 року;
		- стягнути з відповідача понесені судові витрати.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовлено.
		Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. 
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
		Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 26.04.1991 року проходить службу в органах внутрішніх справ України, в органах Національної поліції України з 07.11.2015 року, з 25.04.2019 року на посаді начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області. 
		Пунктом 3 Наказу ГУ НП в Харківській області від 01.11.2019 року № 1091 Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні вимог пп. 1 п. 1 та п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019 р. № 100, та п. 1 розділу 7 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 16.02.2018 року № 111; пп. 2 п. 7 функціональних обов`язків до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. 
		Не погодившись із зазначеним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. 
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
		Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
		Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, (далі - Дисциплінарний статут) дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:
		1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
		2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
		3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
		4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
		5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
		6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
		7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
		8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
		9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
		10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
		11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
		12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
		13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
		14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		Колегія суддів зауважує, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника Національної поліції України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
		Колегія суддів звертає увагу, що системний аналіз положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею цього Статуту, у тому числі, щодо дотримання законодавства і неухильного виконання вимог Присяги працівника поліції, закріпленої статтею 64 Закону № 580-VIII.
		Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
		Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
		Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 №1179.
		Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
		З матеріалів справи вбачається, що позивач склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якою він зобов`язується з гідністю нести високе звання поліцейського, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, дотримуватися Конституції та законів України.
		Згідно п. 1,3 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", кожний поліцейський повинен бути вірним Присязі поліцейського. Кожний поліцейський повинен запобігати вчиненню правопорушень.
		Так, кожний поліцейський незалежно від місця перебування, часу доби у разі отримання інформації про кримінальне правопорушення чи іншу подію (у будь-якій формі) повинен вжити всіх можливих заходів з метою належного реагування та припинення кримінального правопорушення чи іншої події, всебічно сприяти їх розслідуванню і розкриттю. Вступаючи на службу в поліції кожний поліцейський взяв на себе підвищені зобов`язання щодо дотримання службової дисципліни, як у службовий так і позаслужбовий час. Присяга поліцейського зобов`язує вірно служити, дотримуватися законодавства, поважати права людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Авторитет поліції багато в чому пов`язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
		Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 109 о/с призначений на посаду начальника Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області (т. 1 а.с. 58).
		11.10.2019наказом ГУНП в Харківській області № 988 полковнику поліції ОСОБА_1 оголошено зауваження. Строк дії дисциплінарного стягнення до 12.12.2019.
		31.10.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 1088 до полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Строк дії дисциплінарного стягнення до 01.02.2020.
		24.10.2019 до ГУНП в Харківській області від громадянина ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , надійшла заява (зареєстрована в ЄО ГУНП № 1560) щодо дій слідчого СВ Немишлянського ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , який, перебуваючи на посаді слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, без відома заявника користувався його автомобілем Маzdа 6, який ОСОБА_3 не належав та був викрадений 30.06.2019 року у м. Київ. У зазначеній заяві заявник гр. ОСОБА_2 також зазначив, що він звертався до начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 , який будь-яких заходів за даним фактом не вжив.
		26.10.2019слідчим управлінням ГУНП в Харківській області відомості, викладені у заяві громадянина ОСОБА_2 , були внесені до ЄРДР за 12019220000001547 за фактом можливої причетності поліцейських ГУНП в Харківській області до приховування майна, здобутого злочинним шляхом, а саме викраденого автомобіля заявника, та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України. 
		25.10.2019 матеріали даного кримінального провадження за підслідністю направлені до прокуратури Харківської області для подальшого спрямування до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві.
		Матеріали справи свідчать, що 25.10.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 1798 Про призначення та проведення службового розслідування за вказаними у заяві обставинами було призначено службове розслідування (т.1 а.с. 89-91).
		31.10.2019наказом ГУНП в Харківській області № 1837 Про внесення змін до наказу ГУНП в Харківській області від 25.10.2019 № 1798 було змінено склад дисциплінарної комісії. (т.1 а.с. 92)
		28.10.2019наказом ГУНП в Харківській області № 370 о/с полковника поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування.
		Службовим розслідуванням встановлено, що 01.07.2019 Деснянським управлінням поліції ГУНП в м. Києві за заявою громадянина ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння невідомою особою його автомобілем "Mazdа 6", н.з. НОМЕР_1 , відомості були внесені до ЄРДР за 12019100030004857 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 289 КК України. Даний автомобіль був оголошений у розшук.
		Як свідчать матеріали справи, службовим розслідуванням встановлено, що 30.08.2019 начальник Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_1 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, від працівника СБУ отримав інформацію відносно свого підлеглого - слідчого СВ цього ж підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , що останній користується викраденим автомобілем марки Mazdа 6. Полковник поліції ОСОБА_1 , будучи відповідно до вимог п. 1 розділу 7 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 № 111, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 371/31823, відповідальним за організацію реагування на повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, будь-яких заходів щодо реагування на вказане повідомлення не вжив; у порушення вимог пп. 1 п. 1 та п. 6 розділу II цього Порядку, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, на усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення не відреагував; заходів щодо його припинення не вжив, не забезпечив дотримання порядку приймання, обліку, розгляду та реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, чим порушив підпункт 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків, затверджених начальником ГУНП в Харківській юті від 13.08.2019 № 4452/119/01/25-2019 (т.1 а.с. 182-188).
		Як слідує з висновку службового розслідування, 31.08.2019 полковник поліції ОСОБА_1 , перебуваючи біля входу до будівлі Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, вдруге отримав від працівника СБУ інформацію про можливу причетність слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 до приховування майна, здобутого злочинним шляхом, а саме: викраденого автомобіля ОСОБА_2 та зазначену інформацію також підтвердив особисто громадянин ОСОБА_2 , який був присутній на даній зустрічі. ОСОБА_1 як поліцейський на усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення не відреагував; заходів щодо його припинення не вчинив, не забезпечив дотримання порядку приймання, обліку, розгляду та реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, тим самим порушив вимоги пп. 1 п. 1 та п. 6 розділу II цього Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 100, та підпункт 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків, затверджених заявником ГУНП в Харківській області від 13.08.2019 № 4452/119/01/25- 19.
		Також службовим розслідуванням встановлено, що начальник Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_1 як поліцейський, який є начальником для підлеглих йому поліцейських, нехтуючи зобов`язанням бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати старанність у службі, своєю поведінкою не сприяв дотриманню підпорядкованими працівниками вищезазначених норм. Указані дії ОСОБА_1 негативно впливають на дотримання підлеглим особовим складом дисципліни та законності та завдають суттєвої шкоди авторитету керівників ГУНП в Харківській області, що у свою чергу підриває довіру громадян до Національної поліції України. 
		Начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області 01.11.2019 року затверджено висновок службового розслідування за результатами службового розслідування за фактами, викладеними у заяві ОСОБА_2 (т.1 а.с. 75-88)
		Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування від 01.11.2019 року за результатами службового розслідування відомості, викладені у заяві громадянина ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження (п. 2 Висновку).
		За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні вимог пп. 1 п. 1 та п. 6 розділу II Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, та п. 1 розділу 7 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 № 111, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.03.2018 за № 371/31823; підпункту 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків; до начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади (п. 5 Висновку).
		Зі змісту висновку службового розслідування встановлено, що під час проведення службового розслідування зроблено висновок, що ОСОБА_1 на усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення не відреагував; заходів щодо реагування на повідомлення та заходів щодо його припинення також не вжив; не забезпечив дотримання порядку приймання, обліку, розгляду та реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, чим порушив підпункт 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків, затверджених начальником ГУНП в Харківській області від 13.08.2019 № 4452/119/01/25-2019. (т.1 а.с. 75-88)
		Наказом Головного управлінні Національної поліції в Харківській області №1091 від 01.11.2019 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області (пункт 3 наказу), звільнено з посади начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 (т.1 а.с. 9-12).
		Отже з викладеного слідує, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало встановлення обставин допущення бездіяльності позивача стосовно невчинення відповідних дій стосовно повідомлення про скоєння злочину. 
		Порядок реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події передбачений Інструкцією з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 № 111 (далі - Наказ -№ 111).
		Так, відповідно до пункту 1 розділу II Наказу № 111 органи (підрозділи) поліції та їх посадові особи під час реагування на правопорушення або події повинні здійснювати реагування на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які отримана в будь-який спосіб. 
		Відповідно до пункту 1 розділу VII Наказу № 111 за організацію реагування на повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, достовірність, повноту і своєчасність подання інформації до чергової служби вищого рівня, інших органів державної влади відповідають начальники органів (підрозділів) поліції або особи, які виконують їх обов`язки.
		Організація взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні передбачена наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, яким затверджена Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні (далі - Наказ № 575).
		Відповідно до пункту 4 розділу 1 Наказу № 575 керівники органів та підрозділів поліції і органів досудового розслідування є відповідальними за належну організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами поліції в запобіганні, виявленні й розслідуванні кримінальних правопорушень.
		Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100 (далі - Наказ 2 100) - джерелом інформації про кримінальні правопорушення та інші події, окрема, є: 1) заяви (повідомлення) осіб, які надходять до органу (підрозділу) поліції, особи, повноваженої на здійснення досудового розслідування, або службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв (повідомлень); 2) самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінального правопорушення; 3) повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу під час учинення або замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після :чинення кримінального правопорушення, чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється в його вчиненні; 4) інше.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу II Наказу № 100 заяви (повідомлення) можуть бути усні або письмові: усні заяви (повідомлення) від осіб уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський, до повноважень якого це належить, вносить до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; під час особистого звернення заявника до органу (підрозділу) поліції із письмовою заявою (повідомленням) уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції її (його) приймає і реєструє.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу II Наказу № 100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції  102 і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 7 функціональних обов`язків начальника Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 - начальник відділу поліції забезпечує дотримання порядку приймання, обліку, розгляду та реагування на повідомлення про кримінальні порушення та інші події. Із функціональними обов`язками ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис.
		Суд першої інстанції в своєму рішенні вказує, що матеріалами справи підтверджено, що позивач був обізнаний, що його підлеглий користується викраденим автомобілем, але передбачених у такому випадку заходів не вчинив.
		Проте позивач зазначає, що жодної заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення 30-31.08.2019 року він взагалі не отримував.
		Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про вчинення кримінального правопорушення матеріали справи не містять. 
		Крім того, зазначені висновки суду першої інстанції спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_2 , з яких слідує, що він не спілкувався з позивачем, не повідомляв йому про те, що автомобіль, який належить ОСОБА_2 , фактично є викраденим та перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 . Крім того ОСОБА_2 повідомив, що взагалі не хотів писати жодних заяв і не збирався цього робити, навіть якщо йому запропонували би це зробити, оскільки не хотів розголошувати вказану обставину. Жодних перешкод в райвідділку щодо надання можливості для звернення йому створено не було.
		З пояснень ОСОБА_5 , який є працівником СБУ вбачається, що 30 серпня 2019 року він приїхав до Індустріального РВ, щоб дізнатись чи їздить хтось з співробітників Індустріального РВ на автомобілі червоного кольору MAZDA 6. Звернувся до позивача, щоб з`ясувати це питання, оскільки у нього не було точної інформації щодо того, що автомобіль, яким користувався ОСОБА_6 , є саме викраденим у ОСОБА_7 .
		Отже, з викладеного слідує, що вищезазначені обставини спростовують висновок службового розслідування про те, що ОСОБА_1 , порушив підпункт 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків, затверджених начальником ГУНП в Харківській області від 13.08.2019 № 4452/119/01/25- 2019. (т.1 а.с. 75-88), а саме не відреагував на усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення, через те що, як зазначалось вище, ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_2 ані із усною, ані із письмовою заявою про кримінальне правопорушення не звертались, а також свідчать про необґрунтованість висновку суду щодо обізнаності позивача про те, що його підлеглий користується викраденим автомобілем.
		Так само, ані матеріали службового розслідування, ані рішення суду, що оскаржується, не містять жодного підтвердження того, що в Індустріальному ВП неналежним чином було організовано реагування на повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, достовірність, повноту і своєчасність подання інформації до чергової служби вищого рівня, інших органів державної влади (п.1 розділу 7 Інструкції), що стало, згідно із Наказом ще однією підставою для звільнення позивача з посади.
		Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
		Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
		Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
		- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
		- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
		- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
		- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
		При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
		Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).
		Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає неправомірними висновки відповідача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, щодо вчинення позивачем порушень вимог чинного законодавства, які виразилась у допущенні підполковником поліції ОСОБА_1 бездіяльності.
		Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
		З огляду на встановленні в судовому засіданні обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем неправильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
		Крім того, враховуючи тяжкість та наслідки проступку, колегія суддів вважає неправомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності саме у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки обираючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований, керівник порушника зобов`язаний враховувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, наявність та ступінь вини порушника. Фактично, при обранні виду дисциплінарного стягнення має дотримуватись принцип пропорційності, тобто, справедливий баланс між тяжкістю проступку, вчиненого внаслідок доведеної винної протиправної поведінки порушника, негативними наслідками, до яких призвела чи може призвести така поведінка з одного боку, та суворістю покарання за вчинений проступок, глибиною необхідного втручання у права порушника, необхідних для досягнення мети застосування стягнення, з другого боку.
		Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
		Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
		Разом з тим, відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось незаконно, у зв`язку з чим наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
		Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.
		Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
		Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
		Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову. 
		Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року по справі № 520/12138/19 - скасувати. 
		Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінні Національної поліції в Харківській області №1091 від 01.11.2019 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області" в частині пункту 3 наказу, щодо звільнення з посади начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 .
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області з 01.11.2019 року.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді    Любчич Л.В.   П`янова Я.В.  Повний текст постанови виготовлений 16.10.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...