Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0940/2276/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 15.10.2020. Зареєстровано: 18.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/19519/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		15 жовтня 2020 року 
		Київ
		справа №0940/2276/18
		адміністративне провадження №К/9901/19519/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Гімона М.М.,
		суддів: Гусака М.Б.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №    0940/2276/18 за позовом Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (суддя-доповідач -Гінда О. М., судді: Заверуха О. Б., Большакова О. О.),
		ВСТАНОВИВ:
		29 листопада 2018 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення податкового боргу. 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2019 року позов задовольнив повністю, стягнув з рахунків Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" у банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід Державного бюджету України 4730102,66 грн.
		Не погодившись з цим судовим рішенням, Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" подало апеляційну скаргу. 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишив без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - особою, яка подала апеляційну скаргу, пропущено встановлений частиною восьмою статті 283 КАС України строк на подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, який відповідно до частини п`ятої статті 270 КАС України, не підлягає поновленню.
		Верховний Суд постановою від 30 січня 2020 року зазначену ухвалу суду скасував, а справу направив до цього ж суду для продовження розгляду.
		Ухвалою від 17 лютого 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» залишив без руху, встановив десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги - надання оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 106427,31 грн.
		18 березня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України - скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. 
		Судове рішення вмотивоване тим, що на виконання вимог ухвали суду від 17 лютого 2020 року, Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" подало клопотання, в якому просило звільнити апелянта від сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Суд, проаналізувавши аргументи, викладені у клопотанні, не знайшов підстав для його задоволення, оскільки вважав відсутніми обставини, які б відповідали критеріям та узгоджувались з законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору, й могли б зумовити вчинення таких процесуальних дій.
		Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду про повернення апеляційної скарги скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що на переконання скаржника, повертаючи скаргу і вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд неправильно застосував положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, КАС України, Закону України «Про судовий збір» та статті 6 Конвенції.
		Скаржник зазначає, що положення частини першої статті 133 КАС України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.
		Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" 12 березня 2020 року звернулося із заявою, в якій просило Звільнити відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та додало в підтвердження скрутного майнового стану Баланс (Звіт про фінансовий стан) Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" за 2019 (Форма №1), Звіт про фінансові результати Державного підприємства "Івано- Франківський котельно-зварювальний завод" за 2019 (Форма №2), згідно з яким (код рядка « 2355») за 2019 рік збиток підприємства склав 11294 тис. грн.
		Зазначене, на переконання заявника касаційної скарги, свідчить про наявність підстав, передбачених частиною першої статті 133 КАС України та Законом України «Про судовий збір», для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги із врахуванням скрутного майнового стану, натомість, відмовляючи у задоволенні відповідного клопотання, апеляційний суд не навів мотивів такої відмови і взагалі не аналізував надані документи на предмет можливості відповідача сплатити судовий збір.
		Крім того, ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" вважає, що провадження у цій справі регулюється статтею 283 КАС України, а тому, як при поданні до суду заяви органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень, так і при поданні апеляційної скарги на рішення суду , прийнятого судом за заявою органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень не передбачено додавання документа про сплату судового збору.
		Ухвалою від 11 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів заявника касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права. 
		Отже, предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк та відсутністю підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору.
		Норми права, правильність застосування яких підлягає перевірці при касаційному перегляді - частина перша статті 133 КАС України, стаття 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). 
		Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
		При цьому, частиною другою статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 
		Таким законом є Закон  № 3674-VI, відповідно до частини першої статті 8 якого передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
		1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
		2) позивачами є:
		а) військовослужбовці;
		б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
		в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
		г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
		ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
		3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Частина друга статті 8 Закону № 3674-VI встановлює аналогічні правила для вирішення судом питання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати.
		Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що стаття 133 КАС України встановлює для суду загальні правила для зменшення тягаря несення судових витрат, в той час як правове регулювання питань сплати саме судового збору як однієї із складових судових витрат закріплено безпосередньо в положеннях Закону № 3674-VI, до якого відсилає частина друга статті 132 КАС України. 
		При цьому аналіз положень статті 8 вказаного Закону, який є спеціальним в регулюванні питань сплати судового збору, вказує на обґрунтованість висновку, що підставою для розстрочення, відстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру є врахування судом майнового стану сторони та одночасна відповідність її одній із закріплених умов, які поділені за майновим, суб`єктним та предметним критерієм. При цьому майновий критерій визначений в чіткій залежності від співвідношення належної до сплати суми судового збору із розміром річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
		У даній справі, спір в якій виник з приводу податкових правовідносин, заявник касаційної скарги, який є юридичною особою, в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору наполягає на застосуванні до нього майнового критерію.
		Аналіз практики вирішення відповідних клопотань юридичних осіб приватного і публічного права касаційними судами усіх юрисдикцій у складі Верховного Суду свідчить про те, що на сьогодні відсутній єдиний підхід до тлумачення вищенаведених норм права в контексті визначення суб`єктних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.
		Зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, скасовуючи ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2017 року та направляючи справу до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зазначив, що суд не розглянув питання про зменшення розміру судового збору, з урахуванням того, що кооперативом «Лада-2» частково сплачено судовий збір, і зробив передчасний висновок про невиконання кооперативом «Лада-2» вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		Тобто, Касаційний цивільний суд виходив з можливості застосування правового інституту розстрочення, відстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру до юридичної особи за майновим критерієм. 
		Аналогічний підхід про можливість застосування майнового критерію на підставі статті 8 Закону № 3674-VI до юридичної особи приватного права або суб`єкта владних повноважень, але за обов`язкової умови перевірки її (його) майнового стану в залежності від оцінки доказів, якими обґрунтовується її (його) рівень викладені в:
		- ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі №160/8324/19, від 15 серпня 2019 року у справі №440/4696/18; 
		- постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 серпня 2020 року у справі №826/13247/18, від 31 липня 2020 року у справі №826/11947/18, від 12 грудня 2019 року у справі 591/1521/17, від 3 жовтня 2018 року у справі 489/3253/16-а, від 27 березня 2018 року у справі 806/2720/17, від 7 серпня 2018 року у справі №389/2858/16-а;
		- постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №761/39032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі №554/4383/17-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі №761/30365/16-ц;
		- постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі №904/9117/17, від 13 лютого 2018 року у справі №905/974/17, від 20 лютого 2018 року у справі №910/17456/17.
		Колегія суддів вважає, що наявні підстави для відступу від зазначених позицій Верховного Суду, оскільки майновий критерій, встановлений статтею 8 Закону № 3674-VI, у справах, предметом позову в яких не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, передбачений лише для фізичних осіб. Таке правозастосування здійснено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду при ухваленні постанов від 19 лютого 2020 року у справі №826/11478/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 820/2478/18, від 21 грудня 2018 року у справі №826/16173/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 673/476/17.
		Відповідно до частин третьої і п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Враховуючи, що колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у вищезазначених постановах, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Крім того, кількість судових рішень у справах, у яких поставало питання розстрочення, відстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру для юридичних осіб публічного і приватного права як при касаційному перегляді судових рішень, так і при вирішенні питань про відкриття касаційного провадження, свідчить про актуальність цього питання для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що свідчить про наявність додаткових підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Керуючись ст.ст. 346, 347, 359 КАС України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Справу №    0940/2276/18 за позовом Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення податкового боргу, - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...