Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1630/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2020. Зареєстровано: 18.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2020.
Дата набрання законної сили: 16.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/34981/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа №120/1630/19-а
		адміністративне провадження №К/9901/34981/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:                           судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
		суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., 
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу                       за позовом  ОСОБА_1  до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (суд у складі: головуючого судді-Ватаманюка Р.В., суддів: Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.) 
		 
		І. СУТЬ СПОРУ 
		1.          У травні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (далі - ГУ ДСНС у Вінницькій області), в якому просив:
		-визнати незаконним та скасувати наказ (з кадрових питань (особового складу) ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 19 квітня 2019 року № 121 про звільнення прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежного - рятувальника караулу 11 державної пожежно - рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Вінницькій області за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії);
		- поновити позивача на службі цивільного захисту у званні прапорщика служби цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника караулу 11 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Вінницькій області з 19 квітня 2019 року;
		- стягнути з ГУ ДСНС України у Вінницькій області на користь позивача середньомісячний заробіток, починаючи з дня, наступного після звільнення, 19 квітня 2019 року, до дня поновлення на роботі без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.
		2.          Судом першої інстанцій під час розгляду справи в судовому 30 липня 2019 року, на підставі частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у статусі співвідповідача залучено 2-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області. 
		3.          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проходження служби цивільного захисту позивача було призвано на строкову військову службу Козятинським ОРВК та відправлено для проходження служби у м. Житомир. На думку позивача, призов на строкову військову службу залишає за ним, передбачені статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) гарантії із збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації. Однак, спірним наказом ГУ ДСНС України у Вінницькій області позивача звільнено із органів ДСНС у зв`язку з призовом на строкову військову службу.
		4.          Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року касаційне провадження у справі, що розглядається, зупинено до набрання законної сили рішення суду касаційної інстанції у справі № 813/402/17.
		5.          Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №120/1630/19-а до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		6.          Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі, що розглядається, було поновлено касаційне провадження.
		 
		II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7.          03 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ГУ ДСНС України у Вінницькій області в особі начальника підписано Контракт про проходження служби цивільного захисту № 22/2019 (далі - Коснтракт).
		8.          Пунктом 3 Контракту передбачено, що він укладений на 3 (три) роки.
		9.          Пунктом 5 Контракту передбачено, що контракт може бути припинено (розірвано) достроково з ініціативи ДСНС, а особа рядового і начальницького складу, яка проходить службу цивільного захисту за контрактом, звільняється зі служби у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.
		10.          Відповідно до пункту 13 Контракту, дія контракту припинена 19 квітня 2019 року, у зв`язку з призовом на строкову військову службу та на підставі Наказу № 121 о/с від 19 квітня 2019 року.
		11.          Прийняттю Наказу № 121 о/с від 19 квітня 2019 року, який став предметом оскарження, передувало рішення призовної комісії, яке оформлено протоколом від 03 квітня 2019 року № 2м, яким позивача призвано на строкову військову службу в Десантно-Штурмові Війська Збройних Сил України. Зараховано в команду К-20В.
		12.          19 квітня 2019 року начальником 11 державної пожежно-рятувальної частини 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Вінницькій області підполковником служби цивільного захисту Войтюком С.М. направлено подання на ОСОБА_1 , щодо звільнення останнього зі служби у зв`язку із призовом на строкову військову службу за пунктом 9 статей 176, 173 Положення у запас Збройних Сил України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 "Про проходження служби особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту".
		13.          Матеріали подання на звільнення позивача з органів ДСНС України у зв`язку із призовом на строкову військову службу містили такі документи: рапорт ОСОБА_1 про звільнення від 19 квітня 2019 року, подання від 19 квітня 2019 року, два листи бесід від 18 квітня 2019 року та витяг із книги протоколів засідань призовної комісії протокол № 2м.
		14.          19 квітня 2019 року наказом з кадрових питань (особового складу) ГУ ДСНС України у Вінницькій області № 121 прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежного-рятувальника караулу 11 державної пожежно -рятувальної частини (м. Козятин) 2 державного пожежно-рятувального загону звільнено відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу із органів ДСНС України, у запас Збройних Сил, на підставі статей 173, 176 пункту 9 Положення  (у зв`язку з призовом на строкову військову службу).
		15.          Вважаючи наказ про звільнення протиправним і таким, що прийнятий з порушенням норм діючого законодавства, з метою його скасування та поновлення на службі цивільного захисту, позивач звернувся із позовом до суду.
		 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		16.          Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		17.          Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.
		17.1.          Визнано протиправним та скасовано наказ (з кадрових питань (особового складу) ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 19 квітня 2019 року № 121 в частині звільнення відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу з органів ДНСН, у запас Збройних Сил, прапорщика служби цивільного захисту, ОСОБА_1 пожежного рятувальника караулу 11 державної пожежно -рятувальної частини ГУ ДСНС України у Вінницькій області за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії).
		17.2.          Поновлено позивача на службі цивільного захисту у званні прапорщика служби цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника караулу 11 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Вінницькій області з 19 квітня 2019 року.
		17.3.          Стягнуто з ГУ ДСНС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19 квітня 2019 року по 20 листопада 2019 року в сумі 68 568,87 грн (шістдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 87 копійок) (суму визначено без утримання податків та зборів).
		17.4.          Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивач на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
		18.          Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на позивача у повній мірі поширюються гарантії, встановлені статтею 119 КЗпП України, щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку, враховуючи, що його призвано на строкову військову службу у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і він, як військовослужбовець, несе службу під час дії в державі особливого періоду. 
		 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
		19.          Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДСНС України у Вінницькій області звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року.
		20.          В касаційній скарзі вказано, що звільнення позивача проведено із дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, оскільки спірний наказ про звільнення прийнято у день надходження відповідних документів, у тому числі рішення призовної комісії, до органу цивільного захисту, який уповноважений на прийняття рішення про звільнення із органів ДСНС України, у запас Збройних Сил.
		21.          Представник відповідача зазначив, що гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України зберігаються за працівниками лише у випадках, коли призов на строкову військову службу відбувся під час мобілізації, на особливий період.
		22.          У касаційній скарзі наголошено, що не зважаючи на зауваження ГУ ДСНС України у Вінницькій області з приводу здійснення виплати грошового забезпечення позивачу саме 2 Державним пожежно-рятувальним загоном ГУ ДСНС України  у Вінницькій області, однак у резолютивній частині постанови суд апеляційної інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу саме з ГУ ДСНС України і Вінницькій області.
		23.          2 Державний пожежно-рятувальний загін подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що повністю погоджується із вимогами касаційної скарги та вважає її мотивованою. Просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року.
		24.          Позивачем також було подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		25.           ОСОБА_1 вказав, що на нього як працівника ДСНС та призовника поширюються гарантії Конституції та КЗпП України, зокрема, гарантії передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України.
		26.          Також позивач наголосив, що особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року «Про мобілізацію» №303/2014 ,та закінчиться цей період у разі прийняття Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
		 
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА 
		27.          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28.          Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		29.          Пункт 9 частини першої статті 106 Кодексу цивільного захисту України (далі- КЦЗ України; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) серед підстав для звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту виокремлює призов на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.
		30.          Відповідно до підпункту 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року N 593 (далі - Положення №176) контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.
		31.          Пункт 179 Положення № 593 визначає, що у випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягають призову на строкову військову службу, звільняються зі служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.
		32.          Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.
		33.          Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		34.          За приписами частин другої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		 
		Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		 
		35.          Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII видами військової служби є:
		строкова військова служба;
		військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
		військова служба за контрактом осіб рядового складу;
		військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
		військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів,                         а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;
		військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
		військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
		36.          Призов громадян України на строкову військову службу регламентовано статтею 15 Закону № 2232-XII.
		37.          Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2232-XII на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
		38.          Частиною шостою статті 15 Закону № 2232-XII визначено, що строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу.
		39.          Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 1 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України від 2 березня 2014 року № 189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
		40.          Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII затверджено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303, яким глава держави у зв`язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі постановив про оголошення та проведення часткової мобілізації.
		41.          1 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року №1169-VII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації», пунктом 6 частини другої якого статтю 39 Закону № 2232-XII, що регламентує призов на військову службу під час мобілізації, доповнено, зокрема, частиною другою такого змісту: «2. За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності».
		42.          У подальшому Президентом України ще тричі видавалися укази про часткову мобілізацію, які були затверджені законами України від 6 травня 2014 року № 1240-VII, 22 липня 2014 року № 1595-VII, 15 січня 2015 року № 113-VIII та, крім іншого, встановлювали строки проведення мобілізації (протягом 45 діб у перших двох випадках та 210 діб - в останньому).
		43.          Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію» (пункт 5) Кабінету Міністрів України було доручено, зокрема, перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь «повна готовність», а пунктом 7 доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі статтею 39 Закону № 2232-XII, статтею 119 КЗпП за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.
		44.          8 лютого 2015 року Законом України від 15 січня 2015 року № 116-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» частину другу статті 39 Закону № 2232-XII викладено в такій редакції: « 2. За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання».
		45.          11 червня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2015  № 433-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду»,метою прийняття якого згідно з пояснювальною запискою до нього є посилення соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду. Зазначеним Законом частину другу статті 39 Закону № 2232-XIIвикладено в такій редакції: « 2. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».
		46.          1 червня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема частину третю та четверту статті 119 КЗпП викладено в редакції, яка (і на час виникнення спірних правовідносин у цій справі) передбачала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		47.          Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
		 
		особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
		 
		демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
		48.          Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період -це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		 
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		49.          08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
		50.          Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		51.          ГУ ДСНС України у Вінницькій області подано до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі в грудні 2019 року.
		52.          Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-IX.
		53.          Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		54.          Перегляд оскаржуваного судового рішення здійснюється Верховним Судом в межах доводів та вимог касаційної скарги.
		55.          Предметом спору у справі, що розглядається є звільнення особи, яка проходила службу цивільного захисту в ГУ ДСНС України у Вінницькій області, внаслідок її призову на строкову військову службу.
		56.          Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям. 
		57.          Враховуючи зазначені правові норми, вбачається, що законодавцем запроваджено норми щодо соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду, не лише за призовом під час мобілізації, на особливий період, а й прийнятих на військову службу за контрактом, а також призваних на строкову військову службу у зазначений період.
		58.          Аналіз наведених норм, у редакціях, чинних на час призову та звільнення зі служби позивача, дає підстави для висновку, що громадяни України, призвані на строкову військову службу під час особливого періоду, користувалися передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП гарантіями щодо збереження місця роботи та середньомісячного заробітку.
		59.          Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
		 
		Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
		60.          Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить його лист від 1 жовтня 2015 року № 322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.
		61.          Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17. 
		62.          Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, про те, що оскільки позивач був призваний на строкову військову службу в період дії особливого періоду, то за ним зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації відповідно до статті 39 Закону № 2232-XII та статті 119 КЗпП України.
		63.          Отже, висновок суду апеляційної інстанцій про протиправність та наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Наведені в касаційній скарзі доводи таких висновків не спростовують.
		64.          Також колегія суддів Верховного Суду зазначає про необґрунтованість доводів ГУ ДСНС України у Вінницькій області щодо неправомірного стягнення середнього заробітку саме з цього управління, а не з 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Вінницькій області
		65.          Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		66.          З матеріалів справи вбачається, що саме Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі начальника ГУ ДСНС України у Вінницькій області укладала контракт із позивачем та, згідно з пунктом 2 цього контракту, зобов`язувалась забезпечити позивачу фінансове і матеріальне забезпечення.
		67.          Із урахуванням наведених положень, суд апеляційної інстанції, визнавши протиправним та скасувавши наказ управління ДСНС про звільнення позивача зі служби, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення ГУ ДСНС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		68.          Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		69.          Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області задоволенню не підлягає.
		 
		V. СУДОВІ ВИТРАТИ
		70.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області залишити без задоволення, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                     О.В. Калашнікова
		 
		                                                                                                    М.В. Білак
		 
		                                                                                                    А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...