Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/121/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2020. Зареєстровано: 19.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Господарський суд Рівненської області 
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
		 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"07" жовтня 2020 р.                                                                            м. Рівне                              
		                                                                                          Справа № 918/121/20 
		 
		Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С., 
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" 
		до Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України",
		за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК", 
		про спростування недостовірної інформації,
		 
		у судовому засіданні приймали участь:
		від позивача -               Костюченко С.А., ордер серія РН-712 № 1302/20-1 від 13.02.2020 р.;
		від відповідача -      Савич О.К., ордер серія ВК № 1005824 від 18.05.2020 р.,
		                              Самардак К.В., ордер серія ВК № 1005825 від 11.05.2020 р.;
		від третьої особи -  не з`явився. 
		 
		Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
		Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B2WK0178542054.
		У судовому засіданні 7 жовтня 2020 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - Центр, відповідач) про спростування недостовірної інформації.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради 8 січня 2020 року було висловлено недостовірну інформацію стосовно будівництва деревообробного заводу по вулиці Штейнгеля в с. Городок Рівненського району, Рівненської області. Зокрема позивач зазначає, що відповідач під час висловлення недостовірної інформації посилався на Звіт про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а", який взагалі ніяким чином не стосується діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" або Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Укр". Як зазначає позивач, що проектна документація (вищезазначений звіт) розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю "АБМК" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" та стосується безпосередньо планової діяльності останнього.
		Ухвалою суду від 19 лютого 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" від 13 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 березня 2020 року. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМК" (далі - третя особа).
		10 березня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (т. 1 а.с. 53-170), в якому останній не визнає позовні вимоги та заперечує проти позову в повному обсязі. Зокрема відповідач зазначив, що аргументи позивача про поширення Центром недостовірної інформації, як і вимоги про зобов`язання її спростувати є безпідставні, оскільки Товариство не довело факту поширення зазначеної в позовній заяві інформації відповідачем, як не підтвердив доказами і те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Також відповідач зазначив, що поширена останнім інформація не стосується Товариства, усі фактичні висловлювання Сафонова Р.В. стосуються Звіту про оцінку впливу на довкілля Товариства "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" (далі - Звіт). який було розміщено у вільному доступі для громадського обговорення та подання зауважень. Тобто, як зазначив відповідач, подання зауважень до Звіту без необхідності їх обґрунтування є правом, яке гарантується Законом України № 2059-VIII від 23.05.2017 р. Відтак, як зазначив відповідач, розмістивши звіт у вільному доступі, позивач мав очікувати на подання зауважень, натомість звернувся до суду з позовом після висловлення                       Сафоновим Р.В. бажання подати такі зауваження та викладу короткого змісту суті таких зауважень. Також зазначив, що обов`язковою умовою відповідальності є поширення саме недостовірної інформації, однак оцінка достовірності або недостовірності інформації неможлива без доведення позивачем факту поширення саме такої інформації, яка зазначена в позовній заяві. Крім того, відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що інформацію, вказану у позові, поширював не відповідач, особисті немайнові права Товариства відповідачем не порушено. Також відповідач зазначив, що позивач не надав доказів того, що фактично поширена Центром інформація є негативною, як не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між висловлюваннями Сафонова Р.В. та мітингами людей і протестами проти будівництва. Крім того, вказані мітинги і протести відбулись раніше. Також відповідач зазначив, що до позовної заяви не додано доказів того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач ніби то визнав факт недостовірності поширеної інформації. Однак, надані позивачем відеозаписи не містять факту визнання будь-якої поширеної інформації недостовірною, що підтверджується стенограмами відеозаписів (додані до відзиву). Інформація, яку фактично висловив та просив врахувати Сафонов Р.В. має науковий характер, а тому спір є науковим і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Фактичне висловлювання Сафонова Р.В. за своєю суттю є оціночним судженням. Як зазначив відповідач, правильність/неправильність розрахунків є оціночним судженням Сафонова Р.В. за результатом співставлення змісту звіту та вимог нормативних актів. Відповідно, поширена інформація стосується стану атмосферного повітря в с. Городок, а причинно-наслідковий зв`язок між будівництвом заводу позивача, яке розпочалось у 2019 році та станом забруднення атмосферного повітря у 2018 році надумано самим позивачем. 
		17 березня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, а також на виконання рекомендацій та застережень МОЗ України для громадян щодо запобігання для поширення коронавірусної інфекції                      COVID-2019 (т. 1 ст. 172).
		23 березня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК" на адресу суду надійшло клопотання від 19 березня 2020 року про розгляд справи за відсутності представника останнього (т. 1 а.с. 173).
		Також, 23 березня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК" на адресу суду надійшли пояснення щодо позовної заяви (т. 1 а.с. 174-176). В даних поясненнях зазначено, що на замовлення позивача було виконано звіт про оцінку впливу на довкілля об`єкту "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вулиця Штейнгеля барона, 4а ", з приводу якого відповідачем було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності. Також зазначено, що розрахунки відповідача щодо перевищених показників концентрації забруднюючих речовин, в тому числі формальдегіду, не відповідають фактичним обставинам та є недостовірною інформацією. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМК" вважає позов Товариства обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 23 березня 2020 року підготовче засідання відкладено на 13 квітня 2020 року.
		2 квітня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, а також на виконання рекомендацій та застережень МОЗ України для громадян щодо запобігання для поширення коронавірусної інфекції                      COVID-2019 (т. 1 а.с. 189).
		7 квітня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив з додатками (т. 1 а.с. 190-218), в якій останній зазначив, що заявлений відзив є недоведений та безпідставний, а відтак просить позовні вимоги Товариства задовольнити повністю.   
		8 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином (т. 1 а.с. 219).
		Крім того, 8 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (а.с. 220-223).
		Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 19 травня 2020 року включно та відкладено підготовче засідання на 18 травня 2020 року.
		15 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення (т. 1 а.с. 232-234), в яких останній просить відмовити у задоволенні позову Товариства.
		18 травня 2020 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про приєднання доказів, в якому останній просить приєднати до матеріалів справи копію відеозапису засідання комісії від 08.01.2020 р. (диск CD-R) (т. 1 а.с. 244-245).
		Ухвалою суду від 18 травня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 1 червня 2020 року.
		28 травня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, а також на виконання рекомендацій та застережень МОЗ України для громадян щодо запобігання для поширення коронавірусної інфекції COVID-2019 (т. 1 а.с. 264).
		Ухвалою суду від 1 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2020 року.
		23 червня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, а також на виконання рекомендацій та застережень МОЗ України для громадян щодо запобігання для поширення коронавірусної інфекції COVID-2019 (т. 2 а.с. 1).
		24 червня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням та продовженням на території України карантину (т. 2 а.с. 2).
		Ухвалою суду від 25 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 3 серпня 2020 року.
		Засідання, призначене на 03.08.2020 р., не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Політики Н.А. на лікарняному.                            
		Ухвалою суду від 4 серпня 2020 року розгляд справи призначено на 3 вересня 2020 року.
		3 вересня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення щодо негативних наслідків створених за участю відповідача (т. 2 а.с. 17-18). Зокрема позивач зазначив, що внаслідок необґрунтованих, неправдивих висловлювань відповідача - позивач одержав ряд негативних наслідків, які прямо пов`язані з такими висловлюваннями:
		- в м. Рівне відбувся мітинг під назвою: " НІ КРОНОСПАН ". На даному заході прийняло участь сотні Рівнян. Мітинг транслювався багатьма каналами як місцевими так і загальноукраїнськими. Оскаржувана риторика відповідача постійно використовувалась на ньому. Таким чином опосередковано, неправдива інформація була донесена до не обмеженого кола осіб. Відео мітингу досі збирає перегляди в мережі-інтернет;
		- в підприємства наступили кадрові проблеми. Люди просто відмовлялись працювати на підприємстві висвітленому як екологічно небезпечне. Ряд контрагентів підприємства, після здавалось би успішних переговорів відмовлялись в подальшому від підписання угод, вважаючи таку співпрацю не благонадійною по вказаним причинам;
		- були зірвані строку будівництва та запуску підприємства по вказаним вище причинам;
		- ряд активістів та громадських організацій почали вести активну діяльність та пропаганду проти будівництва підприємства;
		- на даний час підприємство зобов`язане доводити безпідставність висловів про надумане відповідачем перевищення гранично допустимих норм викидів аж у п`яти судових процесах;
		- у зв`язку з викладеним вище, підприємство несе також значні фінансові витрати які обраховуються мільйонами гривень.
		Як зазначив позивач, зазначені наслідки продовжуються для підприємства і досі, і будуть продовжуватись доки підприємство в установленому законом порядку не спростує таку неправдиву інформацію.
		Ухвалою суду від 3 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 21 вересня 2020 року.
		18 вересня 2020 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення доказів до додаткових пояснень (т. 2 а.с. 29-42), до якого додано фотокопію інтернет сторінки сайту http://nikronospan.rv.ua з фото проведення мітингу під назвою: "НІ КРОНОСПАН"; копії листів від контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп", в яких вони ставлять під сумнів доброчесну діяльність позивача, через поширену відповідачем неправдиву інформацію; фотокопію інтернет сторінки у мережі Facebook з фото проведення активістами протестувальних заходів проти будівництва підприємства; фотокопію банерів та листівок розміщених активістами у місті Рівне; витяги з ЄДР судових рішень ухвал у справах про захист честі, гідності та ділової репутації підприємства, де позивач зобов`язаний доводити безпідставність висловів відповідача.
		Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 7 жовтня 2020 року.
		У судовому засіданні 7 жовтня 2020 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. 
		Представники Центру у судовому засідання 7 жовтня 2020 року позов заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. 
		Третя особа у судове засідання 7 жовтня 2020 року не з`явилася, однак 23.03.2020 р. від останньої на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК".
		З урахуванням заяви третьої особи суд здійснює розгляд справи без участі представника останньої.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства та Центру, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		8 січня 2020 року відбулося засідання тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради з метою вивчення ситуації довкола будівництва підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" заводу, екологічного впливу його на довкілля і відповідних наслідків для територіальних громад Городка та Рівного.                         
		На засіданні були присутні: представник депутатської фракції "Об`єднання "САМОПОМІЧ", представник депутатської фракції Всеукраїнського об`єднання "Свобода", представник депутатської фракції "Громадський контроль", представник депутатської фракції "Європейська Солідарність", представник депутатської фракції Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина", представник депутатської фракції Радикальної партії Олега Ляшка , представник депутатської фракції Політичної партії "УКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ - УКРОП", а також серед присутніх на зустрічі були мешканці с. Городок,                   с. Обарів та м. Рівне, науковці, представники Товариства, департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації, обласного лабораторного центру, народна депутатка Соломія Бобровська. Загалом на зборах було присутніх більш ніж п`ятдесят чоловік.
		Як зазначив позивач в позовній заяві, що під час засідання комісії, директор Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонов Роман Валерійович висловився стосовно будівництва деревообробного заводу по вулиці Штейнгеля в с. Городок Рівненського району, Рівненської області, в наступному контексті:
		"Пропоную продовжити термін надання зауважень, бо на разі вони приймаються тільки до 15 січня. А в мене їх достатньо. Покладаючись тільки на теоретичні розрахунки, надані "Кроноспаном" у їхньому звіті, вже можу сказати про перевищення доз забруднення по вулиці Штейнгеля в Городку. Є питання й до самих розрахунків прогнозованого забруднення навколишнього середовища - вони були проведені некоректно. Насамперед фонові концентрації - вони чомусь орієнтовані на місто Рівне, а не на Городок, тому що на території останнього ніхто не вивчав медико-екологічної ситуації. Зараз "Кроноспан" ще не працює, а ми вже маємо перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5. Натомість завод дає перевищення цих же речовин - прогнозоване - до 0,6 - 0,7. Це вже неправда, тому що ми вже маємо перевищення і воно зросте значно більше, ніж на 0,1.".
		Позивач вважає, що вищезазначена інформація, викладена Центром є недостовірною, неперевіреною, перекрученою, та такою, що шкодить діловій репутації Товариства. 
		Як зазначає позивач, через поширення відповідачем вищенаведених коментарів та тверджень, значною мірою нанесено шкоду діловій репутації Товариства.
		Предметом спору у цій справі є вимога Товариства про спростування недостовірної інформації, а саме зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, висловлену 08.01.2020 року на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради.
		Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів.
		Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована  п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
		У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02. 2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		Згідно із ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
		У відповідності до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		У ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію", суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Згідно ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
		Статтю 30 вказаного Закону встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина 2). Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною (частина 3). Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та іншими (частина 4).
		За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).
		Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутись до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливим у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Отже, за змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		З огляду на наведене, позивач має право на недоторканість ділової репутації, а також право на відповідь та на спростування недостовірної інформації.
		В аспекті визначеного, суд засвідчує, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
		Частиною другою ст. 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
		Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
		Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від                        27.02.2009 р. вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		В даному випадку, інформація, поширена відповідачем про позивача не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням.
		З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням.
		У відповідності до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р., під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Як встановлено судом, 08.01.2020 р. відповідачем поширено неправдиву інформацію, яка принижує ділову репутацію позивача.
		Таким чином, є встановленим факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, та те, що поширена інформація стосується саме позивача в даній справі.
		В ході судового розгляду наведені обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях та доводах сторін, а, відтак, не потребують додаткового доказування в силу приписів ст. 75 ГПК України, як обставини, які визнаються сторонами з огляду на те, що суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.
		Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р., недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Таким чином, оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існує, які не були перевірені відповідачем та які не можуть бути підтверджені, оспорювана позивачем інформація підлягає спростуванню.
		При цьому, суд засвідчує, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.
		В позовній заяві позивач просив зобов`язати директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Романа Валерійовича спростувати недостовірну інформацію висловлену 08.01.2020 року на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 року, письмової заяви з визнанням недостовірною наступну інформацію:
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно;
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5;
		- про те, що прогнозоване забруднення будівництва заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, в майбутньому дасть перевищення значно більше ніж 0,6 - 0,7 гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі.
		В той час, при дослідженні копії відеозапису засідання комісії від 08.01.2020 р. (диск CD-R) судом встановлено, що директором Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафоновим Романом Валерійовичем 08.01.2020 року на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, не було висловлено інформацію про те, що прогнозоване забруднення будівництва заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, в майбутньому дасть перевищення значно більше ніж 0,6 - 0,7 гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі.
		Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації. 
		Таким чином обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		При цьому, доводи відповідача стосовно їх неналежності, на переконання суду, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		У своєму відзиві, відповідач заперечує проти спростування згаданої інформації про Товариство та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої заперечення тим, що "інформація, яку фактично висловив Сафонов Р.В. має науковий характер, містить оціночні судження та не підлягає спростування".
		Інформація, яка поширена відповідачем щодо позивача - Товариства є фактичним твердженням.
		Оскільки відповідачем не зазначено і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження достовірності висловленої щодо позивача інформації, то така інформація є недостовірною, що впливає на формування негативного відношення населення с. Городок та всієї Рівненської області до діяльності ТОВ "Технопривід Інвест груп". Також безпідставно викликає у суспільства переживання та страхи за те, що будівництво деревообробного заводу по вул. Барона Штейнгеля, 4а в с. Городок спричинить в майбутньому екологічну шкоду всьому Рівненському району, чим провокує людей на мітинги та протести проти будівництва. 
		За таких обставин, висловлена відповідачем інформація:
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно;
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5, підлягає спростуванню відповідачем
		Таким чином позовні вимоги про спростування інформації підлягають частковому задоволенню, зокрема в частині зобов`язання директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Романа Валерійовича спростувати недостовірну інформацію висловлену 08.01.2020 року на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 року, письмової заяви з визнанням недостовірною наступну інформацію:
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно;
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5.
		В частині позовних вимог про зобов`язання директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Романа Валерійовича спростувати недостовірну інформацію висловлену 08.01.2020 року на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 року, письмової заяви з визнанням недостовірною інформацію про те, що прогнозоване забруднення будівництва заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, в майбутньому дасть перевищення значно більше ніж 0,6 - 0,7 гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі, слід відмовити. 
		Щодо вимоги про стягнення з Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" моральної шкоди у розмірі 1 грн           00 коп. суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно п. 4 ч. 2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
		Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р.          № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
		Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про (відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
		Поширенням відповідачем неправдивої інформації про позивача завдано моральної шкоди позивачу внаслідок приниження ділової репутації через підрив довіри до діяльності підприємства.
		Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн 00 коп. підлягає до задоволення.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Європейський суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 4 204 грн 00 коп. 
		Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Директору Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонову Роману Валерійовичу спростувати недостовірну інформацію висловлену 08.01.2020 року на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 року, письмової заяви з визнанням недостовірною наступну інформацію:
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно;
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5.
		Стягнути з Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (33028, м. Рівне, вул. Котляревського, 3, код ЄДРПОУ 38503358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 40144003) моральну шкоду в розмірі 1 (одна) грн 00 коп. та                                  4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.
		Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2020 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                Політика Н.А.
		 
		 
		 
		 
		 
		Віддруковано 4 примірники:
		1 - до справи;
		2 - позивачу рекомендованим (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4 А); 
		3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Котляревського, 3);
		4 - третій особі рекомендованим (79026, м. Львів, вул. А. Сахарова, 43, оф. 210).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...