Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/3588/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2020. Зареєстровано: 20.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.10.2020
Номер судового провадження: А/857/4885/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3588/19 пров. № А/857/4885/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Коваля Р.Й.,
		суддів Гуляка В.В.,
		Ільчишин Н.В.,
		з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., 
		представника позивача Губар Н.В., 
		представника відповідача Решетника О.Л.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року(прийняте у м. Луцьку суддею Волдінером Ф.А.; складене у повному обсязі 13 березня 2020 року) в адміністративній справі № 140/3588/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» (далі - ТОВ «Компанія Гелікон», Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) за №№ 0009731401, 0009741401 та 0009761401 від 02 вересня 2019 року.
		Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що висновки податкового органу про допущені Товариством порушення в ході здійснення операцій з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ-Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент», а також щодо господарських операцій по суборенді нежитлових приміщень не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на помилкових висновках.
		 
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позов задоволено частково.
		Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 02 вересня 2019 року за №№ 0009731401 та 0009741401.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Волинській області. Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи; а обставини досліджені судом неповно та необ`єктивно. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Вимоги апеляційної скарги з покликанням на статті 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та статті 14, 123, 187, 188 Податкового кодексу України обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлення заниження позивачем розмірів орендної плати при передачі нежитлових приміщень в суборенду пов`язаних особам, а відтак висновки податкового органу про заниження бази оподаткування з податку на додану вартість операцій з реалізації послуг оренди є правомірними.
		 
		Товариство подало відзив на цю апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим; тому просило апеляційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому покликається, зокрема, на те, що господарські операції між ним та усіма суборендарями, про які вказував податковий орган в акті перевірки, не є контрольованими, оскільки вчинені мім суб`єктами господарювання - резидентами. 
		Також податковий орган при цьому не взяв до уваги чинників, що мають істотний вплив на визначення вартості оренди відповідних послуг, зокрема, під час цінового аналізу не дотримався такої умови, як співставність послуг та не врахував індивідуальних характеристик приміщень об`єктів нерухомості. 
		 
		У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Як встановлено судом, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (Акт № 16838 /14-01/35245211 (далі  Акт перевірки) ГУ ДФС у Волинській області дійшло висновку про те, що Товариством допущено такі порушення:
		- завищено доходи в сумі 1 502 875 грн в т.ч.: за 2016 рік в сумі 1 045 001 грн, за 1 квартал 2017 року в сумі 457 874 грн та завищено витрати в сумі 947 064 грн, в т.ч.: 2016 рік в сумі 580 975 грн, за 1 квартал 2017 року в сумі 366 089 грн, внаслідок чого завищено збиток у бухгалтерському обліку на суму 555 811 грн, в т.ч.: за 2016 рік - 464 026 грн, за 1 квартал 2017 року - 91 785 грн, внаслідок завищення доходів та витрат при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ-Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент».
		Ці порушення не вплинули на визначення показника у рядку 2 декларації з податку на прибуток за 2016 рік та 1 квартал 2017 року, оскільки Товариство при уточненні звітів про фінансові результати не провело уточнення декларацій з податку на прибуток підприємств; тобто самостійно задекларувало цю суму податку у рядку 2 декларації.
		- завищено залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту з ПДВ у наступному звітному періоді в сумі 184 535 грн, в т.ч.: за травень 2017 року - 146 622 грн, квітень 2018 року - 9056 грн, грудень 2018 року - 28 857 грн, та заниження ПДВ в сумі 805 120 грн, в т.ч.: травень 2017 року - 21 263 грн, червень 2017 року - 179 328 грн, липень 2017 року - 23 134 грн, серпень 2017 року - 67 631 грн, вересень 2017 року - 40 694 грн, жовтень 2017 року - 63 935 грн, листопад 2017 року - 45 620 грн., грудень 2017 року - 45 620 грн, січень 2018 року - 28 857 грн, лютий 2018 року - 28 857 грн, березень 2018 року - 28 857 грн, квітень 2018 року - 19 801 грн, травень 2018 року  37 913 грн, червень 2018 р. - 28 857 грн, липень 2018 р. - 28 857 грн, серпень 2018 р. - 29 307 грн, вересень 2018 р. - 28 857 грн, жовтень 2018 р. - 28 857 грн, листопад 2018 р. - 28 857 грн.
		На підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень відповідач 02.09.2019 прийняв стосовно Товариства податкові повідомлення-рішення:
		- № 0009731401, яким донарахував ПДВ в сумі 805 120 грн та штрафні санкції в розмірі 201 280 грн, а всього - 1 006 400 грн; 
		- № 0009741401, яким зменшив розмір від`ємного значення ПДВ в сумі 184 535 грн; 
		- № 0009761401, яким зменшив податкове зобов`язання з ПДВ на суму 296 575 грн, та зменшив податковий кредит на суму 189 412 грн.
		 
		Із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій видно, що підставою для прийняття цих податкових повідомлень були:
		- № 0009761401 - завищення доходів та витрат при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ-Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент» за період липень - вересень 2016 року; 
		- № 0009741401 та № 0009731401 - заниження бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації послуг оренди.
		 
		Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство оскаржило їх до суду.
		 
		У ході судового розгляду було встановлено, що 01.07.2016 Товариство, ТОВ «Динеро-Капітал» та ТОВ «БКЗ-Інвест» уклали договір застави № 3-ДК-БКЗІ-КГ-001/07-2016, за умовами якого ТОВ «БКЗ-Інвест», з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Динеро-Капітал» перед Товариством, передало у заставу Товариству зерно пшениці 6 класу врожаю 2016 року в кількості 348,5 т, оціночною вартістю 637 897,19 грн без ПДВ.
		Відповідно до пункту 1.5 договору застави предмет застави має знаходитися у приміщеннях зернового складу ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Богодухівський комбікормовий завод» (далі  ТОВ «СП «БКЗ») за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, б.179, та підлягає передачі у володіння заставодержателю (позивачу).
		Відповідно до Акта приймання-передачі від 11.07.2016 до договору застави ТОВ «БКЗ-Інвест» передало у володіння Товариству предмет застави - зерно пшениці 6 класу врожаю 2016 року в кількості 348,5 т, на підтвердження чого позивач надав видані зерновим складом ТОВ «СП «БКЗ» накладу, у період із 01.07.2016 по 11.07.2016, де володарем зерна (як заставодержателя) визначене Твариство, та складську квитанцію від 11.07.2016 № 1, відповідно до якої на зберігання було передано зерно пшениці озимої 6-го класу.
		Зберігання цього зерна на користь Товариства відбувалося на умовах договору складського зберігання зерна № 01/07-16 від 01.07.2016, укладеного між зерновим складом ТОВ «СП «БКЗ» та Товариством.
		Через невиконання боржником ТОВ «Динеро-Капітал» обов`язків перед Товариством, останнє звернулося до ТОВ «БКЗ-Інвест» з листом від 12.07.2016 щодо факту такого порушення та підстав для задоволення його вимог за рахунок предмета застави.
		13.07.2016 Товариство і ТОВ «Аквітенс» уклали договір комісії № К-КГ-КА-001/07-16, за яким Товариство передало на реалізацію, на умовах комісії, пшеницю 5-6 класу, на підтвердження чого до суду надано акт приймання-передачі від 18.07.2016 про передачу комітенту ТОВ «Аквітенс» 200 т пшениці та акт приймання-передачі від 10.08.2016 про передачу 148,5 т пшениці.; згідно цих актів приймання-передачі, позивачем передано зерно пшениці 5-го класу групи Б та 6-го класу врожаю 2016 року. За наслідками цих правочинів Товариство виписало податкові накладні та коригуючу накладну.
		Вказана пшениця була реалізована ТОВ «Аквітенс» на користь УАСП ТОВ «КАІС», що підтверджено звітами комітента від 05.08.2016 та звітом комітенту від 10.01.2017; на виконання умов договору комісії позивач отримав від комітента (ТОВ «Аквітенс») відповідні кошти, що підтверджено банківськими виписками.
		Тобто, за договором застави позивач отримав від ТОВ «БКЗ-Інвест» зерно пшениці 6 класу врожаю 2016 року в кількості 348,5 т, на зберігання ТОВ «СП «БКЗ» передав зерно пшениці озимої, а на реалізацію ТОВ «Аквітенс» згідно договору комісії передав зерно пшениці 5-го класу групи Б та 6-го класу врожаю 2016 року загальною кількістю 348,5 т.
		Також, податковий орган під час перевірки надсилав запит (вих. № 18604/10/03-20-14-01 від 07.06.2019) до ДП «Держреєстри України», щодо надання інформації, яка є в складській квитанції на зерно № 1 від 11.07.2016 (бланк АЦ № 385852), на що було отримано відповідь, що така складська квитанція на зерно в основному реєстрі складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, відсутня.
		 
		05.09.2016 позивач та ТОВ «БКЗ-Інвест» уклали договір поставки № КП-КГ-БИ-001/09-16, за яким позивач придбав 50 т сої; на підтвердження цієї операції до суду надано тристоронній (за участю зернового складу) акт приймання-передання сої від 06.09.2016. Позивач повністю оплати придбану сою згідно банківської виписки за період 07.09.2016.
		Також позивач надав складську квитанцію № 125 від 06.09.2016, видану зерновим складом, про прийняття від позивача 50 т сої на зберігання.
		Згідно укладеного між позивачем та ТОВ «Аквітенс» договору комісії № К-КГ-КА-002/09-16 від 06.09.2016 вказана соя була передана ТОВ «Аквітенс» на реалізацію на умовах комісії, що підтверджено актом приймання-передачі від 06.09.2016., копією складської квитанції № 126 від 06.09.2016, виданої зерновим складом ТОВ «СП «БКЗ»; за за наслідками цієї операції позивачем була виписана податкова накладна. Соя була реалізована ТОВ «Аквітенс» на користь УАСП ТОВ «КАІС», що підтверджено звітом комітента від 07.09.2016; на виконання умов договору комісії позивач отримав від комітента відповідні кошти, що підтверджено банківською випискою за період 07.09.2016.
		Під час проведення перевірки податковий орган надсилав до ДП «Держреєстри України» запит № 16400/10/03-20-14-01 від 22.05.2019, щодо надання інформації про наявність складських квитанцій, виданих зерновими складами для зерновласників - Товариство, ТОВ «БКЗ-Інвест» та ТОВ «Компанія «Аквітенс» за період з липня по грудень 2016 року, на що отримав відповідь, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, інформація щодо реєстрації складських квитанцій зерновим складом на адресу зерно власнику (ТОВ «Компанія Гелікон») відсутня.
		 
		За результатами судового розгляду, зважаючи на встановлені невідповідності в документальному оформлені вказаних правочинів, сукупно з відсутністю передбаченої законодавством реєстрації складських квитанцій, суд першої інстанції дійшов висновку про нереальний характер цих господарських операцій, а відтак і про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0009761401 від 02.09.2019, яким Товариству зменшено податкове зобов`язання на суму 296 575 грн та податковий кредит на суму 189 412 грн внаслідок завищення доходів та витрат при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ-Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент» в період липень - вересень 2016 року.
		 
		Судове рішення в цій частині сторонами не оскаржується.
		 
		Також встановлено, що позивачем (як орендодавцем) в період 2016 - 2018 років укладено ряд договорів суборенди нежитлових приміщень (виробничих та адміністративних), що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1. 
		За результатами аналізу цих договорів податковий орган дійшов висновків щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, що базувалось на аналізі цін за 1 кв. м аналогічних орендованих приміщень для різних контрагентів відповідача, зокрема: вартість оренди для пов`язаних з позивачем суб`єктів господарювання є істотно нижчою ніж для інших орендарів. Для порівняння брались приміщення, що є в одній будівлі майнового комплексу, з урахуванням цільового призначення конкретного приміщення, детальний аналіз чого наведено в додатках 16, 17, 18 до Акта перевірки.
		На підставі наведеного податковий орган встановив невідповідність вартості оренди для пов`язаних з позивачем суб`єктів господарювання рівню ринкових цін, зважаючи на що ним здійснено перерахунок ціни реалізованих послуг оренди до рівня звичайної (ринкової) ціни вартості послуг оренди, встановленої в укладених договорах суборенди між позивачем та непов`язаними з ним контрагентами, тобто перераховано вартість послуг з оренди до рівня вищої ціни за 1 кв. м (з урахуванням розташування приміщень та їх цільового призначення), зафіксованої в укладених позивачем договорах.
		За результатами цього перерахунку встановлено заниження податкових зобов`язань на суму 1 096 800 грн.
		 
		Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
		До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
		Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
		Згідно підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
		а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
		б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
		в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
		г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
		 
		Враховуючи зазначені норми та встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні операцій не відносяться до контрольованих, а поняття «звичайна ціна», «договірна ціна» та «ринкова ціна» не є тотожними.
		 
		Так, в підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України закладено презумпція того, що прописані в договорі ціни є звичайними, тобто яку б ціну платник не встановив у договорі, вона вважається звичайною, а, отже, і відповідає ринковій доти, поки не буде доведено зворотне.
		Згідно статті 632 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд. В окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.
		 
		Термін «ринкова ціна» при його буквальному тлумаченні, на думку суду, свідчить, що ціни між незалежними (юридично і фактично) сторонами договору, що проінформовані та діють на добровільній основі, повинні вважатися ринковими і покупець послуг забажав отримати їх за такою ціною, саме на добровільній основі.
		Доведення факту невідповідності договірної і звичайної цін, покладено на контролюючий орган.
		Також, податкове законодавство не містить положень, які б передбачали методику спростування відповідності договірної ціни - ринковій, про що вказало і ДФС України в податковій консультації від 12.06.2017 № 583/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
		З метою доведення факту завищення позивачем суми від`ємного значення ПДВ та заниження податкових зобов`язань з ПДВ податковий орган використав метод, встановлений у підпункті 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 ПК України - зіставив ціни на послуги пов`язаним з позивачем суб`єктам господарювання з вартістю послуг оренди для інших контрагентів позивача, проте, цей метод не може бути застосований, оскільки регулює трансфертне ціноутворення.
		 
		Відповідно до підпункту 39.1.1. пункту 39.1 статті 39 ПК України платник податку, який бере участь у контрольованій операції, має визначати обсяг його оподатковуваного прибутку за принципом «витягнутої руки». Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає цьому принципу, якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях (підпункт 39.1.2 Податкового кодексу України)
		При цьому, якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу «витягнутої руки», прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку (підпункт 39.1.3 ПК України).
		 
		Тобто, відповідач для визначення бази оподаткування з ПДВ протиправно застосував норму, яка регулює обчислення податку на прибуток.
		 
		За змістом Акта перевірки та пояснень представника відповідача видно, що при визначені відповідності договірних цін рівню звичайної (ринкової) ціни податковий орган проаналізував рівень вартості послуг оренди, що надаються позивачем різним контрагентам в лише розрізі розміщення конкретних приміщень в одній будівлі та їх цільового призначення, однак для визначення ціни оренди мають істотне значення й інші характеристики приміщення, які контролюючий орган не взяв до уваги, як-то: стан приміщення, його площа, наявність та стан комунікацій та під`їзних шляхів, терміну договору, а також інші фактори, що однозначно впливають на визначення вартості оренди такого приміщення. 
		 
		Неврахування відповідачем наведених обставин, в т.ч. відсутність встановленої законом методики, не можуть бути обставинами, що створюють негативні наслідки для платника податків, що вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2019 року за №№ 0009731401 та 0009741401.
		 
		Погоджуючись із вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду також враховує й надані Товариством додаткові пояснення, порівняльну таблицю та копії технічних паспортів корпусів № 1, № 2 та № 3 щодо формування Товариством договірної ціни по договорах суборенди за 2016 - 2018 роки з ТОВ «Компанія «Алтекс», TOB «ВО «Ковельсільмаш», ТОВ «Сільмашпром», ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство», ТОВ «Екотрейд Хаус», ТОВ «Стайт Груп», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , які у своїх розрахунках порівнює податковий орган, із яких видно, що формування ціни за 1 кв. м приміщення залежить також від індивідуальних характеристик приміщень, про що зазначалося в договорах, їх функціонального призначення, що податковим органом не було враховано при порівнянні, позаяк приміщення, які здавалися в суборенду ТОВ «Компанія «Алтекс» та ТОВ «ВО «Ковельсільмаш», є неспівставними як за функціональним призначенням, так і за розмірами.
		 
		За таких обставин оскаржувані рішення не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо їх обґрунтованості, тобто урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
		 
		Крім того, всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не надав до суду відповідних доказів, які б спростовували надані позивачем докази та наведені ним доводи і підтверджували правомірність прийнятих ним рішень.
		 
		За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
		 
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. 
		 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 рокув адміністративній справі № 140/3588/19  без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк   Н. В. Ільчишин  Постанова складена у повному обсязі 19 жовтня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...