Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/1016/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2020. Зареєстровано: 20.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2020.
Дата набрання законної сили: 16.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/4541/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 675/1016/18
		адміністративне провадження № К/9901/4541/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
		суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №675/1016/18
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)»
		про зобов`язання вчинити дії, скасування наказу і стягнення моральної шкоди,
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів Іваненко Т.В., Шидловського В.Б.).
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		 
		- зобов`язати Державну установу «Замкова виправна колонія (№58)» вимикати у нічну пору металодетектори, привести в належний стан двері міжповерхових перегородок, встановити на них прокладки, щоб ті глушили звук при відкритті та закритті дверей з металевих сіток, перенести приміщення кімнати чергового по сектору в інше місце, де воно не буде заважати сну засуджених;
		 
		- скасувати наказ начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» Новосядлова О.В. про затвердження розпорядку дня для засуджених;
		 
		- зобов`язати Державну установу «Замкова виправна колонія (№58)» сплатити на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі: 40000,00 грн, завдану йому відповідачем.
		 
		Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. 
		 
		Не погоджуючись із рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2018 року ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 вересня 2018 року апеляційну скаргу скаржника залишив без руху. В цій ухвалі суд встановив, що в апеляційній скарзі позивач не обґрунтував у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача є необгрутованою і не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
		 
		В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати апеляційну скаргу, приведену у відповідність до вимог пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, а також надати копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
		 
		Як зазначив суд апеляційної інстанції, копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху позивач отримав 24 вересня 2018 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Водночас у встановлені судом строки недоліки, зазначені в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт не усунув.
		 
		З огляду на це, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2018 року повернув апеляційну скаргу позивачу на підставі частини другої статті 298 КАС України.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу суду апеляційної інстанції та рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2018 року і ухвалити нову постанову, якої задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю. 
		 
		Зокрема, скаржник зазначає, що ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року про залишення його апеляційної скарги без руху він отримав 8 жовтня 2018 року, оскільки суд апеляційної інстанції вказану ухвалу направив на адресу Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в той час як позивач перебував в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», про що було повідомлено суд. Скаржник зазначив, що ним 8 жовтня 2018 року було надіслано на адресу суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. 
		 
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначив, що касаційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції. Наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу частково з огляду на таке.
		 
		ІІ. МОТИВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		 
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 296 КАС України апеляційна скарга подається у письмовій формі.
		 
		В апеляційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга; 2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; 6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; 7) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік матеріалів, що додаються.
		 
		До апеляційної скарги додаються: 1) документ про сплату судового збору; 2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
		 
		За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу позивачу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.
		 
		Верховний Суд вказує на помилковість зазначеного висновку з таких підстав.
		 
		Учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина перша статті 131 КАС України).
		 
		З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року про залишення апеляційної скарги позивача без руху суд надіслав апелянту на адресу Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», яка була в подальшому отримана відповідачем 24 вересня 2018 року і перенаправлена до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» (СІЗО №13), в якій на той момент перебував ОСОБА_1 .
		 
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу скаржнику з підстав не виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, і зазначив, що позивач отримав вказану ухвалу 24 вересня 2018 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення і станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали не усунув недоліки апеляційної скарги.
		 
		Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була спрямована до суду першої інстанції саме Державною установою «Київський слідчий ізолятор» і апелянт вказував про зміну адреси його перебування.
		 
		Також, матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року скаржником на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду було направлено заяву-уточнення від 8 жовтня 2018 року, яка надійшла до суду апеляційної інстанції 22 жовтня 2018 року, тобто за день до прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , але була перенаправлена супровідним листом від 23 жовтня 2018 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду, який згідно Указу Президента України від 28 вересня 2018 року №296/2018 і розпорядження голови Вінницького апеляційного адміністративного суду №433 від 29 вересня 2018 року прийняв всі адміністративні справи, що перебували в провадженні Вінницького апеляційного адміністративного суду.
		 
		Отже, у суду апеляційної інстанції на момент прийняття оскаржуваної ухвали були відсутні докази отримання скаржником ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки вона була направлена судом апеляційної інстанції на адресу Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», в якій позивач на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції не перебував.
		 
		Верховний Суд наголошує на тому, що для кожної людини у правовій державі насамперед важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізувати право на судовий захист незалежно від належності до певної соціальної групи або інших персональних характеристик особи.
		 
		Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності сторін у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Так, в своїх рішеннях у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, пункт 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року, заява №17748/91, пункт 38, принцип рівності сторін у процесі було застосовано у розумінні «справедливого балансу» між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		 
		Отже, беручи до уваги процедурні вимоги до апеляційної скарги та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, колегія суддів зазначає, що, застосовані засоби не були пропорційні меті, оскільки судом апеляційної інстанції не було дотримано процедури повідомлення скаржника про наявність недоліків у формі та змісті його скарги, чим було позбавлено останнього доступу до суду апеляційної інстанції.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №675/2378/17.
		 
		За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Щодо вимог касаційної скарги ОСОБА_1 про скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю, Верховний Суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
		З аналізу наведеного вбачається, що процесуальним законодавством не передбачено можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не було переглянуто судом апеляційної інстанції.
		Отож, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
		З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		……………………………
		…………………………….
		…………………………….
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...