Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/934/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2020. Зареєстровано: 20.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2020.
Дата набрання законної сили: 19.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/19352/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа №240/934/20
		адміністративне провадження №К/9901/19352/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача  Загороднюка А.Г.,
		суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (судді: Курко О.П., Біла Л.М., Гонтарук В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку та затримку повного розрахунку,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати всіх сум належних йому у день звільнення, а саме за невиплату грошової компенсації за речове майно в розмірі 91777,19 грн.;
		- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільнення, а саме за невиплату грошової компенсації за речове майно в розмірі 91777,19 гривень за період з 08 вересня 2019 року до 11 грудня 2019 року в сумі 42530,30 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на день його звільнення з військової служби Військова частина НОМЕР_1 не провела з ним повного розрахунку при звільненні, зокрема, грошова компенсація за речове майно в розмірі 91777,19 гривень була виплачена йому не в день його звільнення з військової служби 08 вересня 2019 року, а 11 грудня 2019 року, тобто із затримкою повного розрахунку при звільненні. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року адміністративний позов залишено без розгляду.
		Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з того, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, а з матеріалів справи не вбачається таких обставин, які б непереборно перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, якщо позивач вважав їх порушеними. 
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року повернуто особі, яка її подала.
		Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху через несплату ним судового збору. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк до 5 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 15 липня 2020 року, тобто останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є 20 липня 2020 року. Станом на 23 липня 2020 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надано, ані через канцелярію суду, ані поштовим зв`язком.
		Тому, згідно з частиною 2 статті 298 КАС України апеляційна скарга була повернута скаржнику. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. 
		Зазначає, що він відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14 серпня 2015 року.
		При цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17.
		Також зазначив, що строк, який встановлює суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
		Позиція інших учасників справи 
		Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції  без змін, наполягаючи на правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права та безпідставності доводів скаржника.
		Рух касаційної скарги 
		За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., (судді): Єресько Л.О., Соколов В.М.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року призначено справу до розгляду.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.
		Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
		Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме несплату судового збору, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 09 липня 2020 року залишено апеляційну скаргу позивача без руху. Особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк до 5 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги.
		23 липня 2020 року на електронну адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача, яка не підписана електронно-цифровим підписом у встановленому законом порядку. 
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року вказану заяву повернуто без розгляду через недодержання позивачем вимог частини першої статті 167 КАС України.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу позивача повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 КАС України, оскільки апелянтом не виконані вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та несплачено судовий збір. 
		Вказана ухвала про повернення апеляційної скарги є предметом оскарження у касаційному порядку. 
		Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		За статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відповідно до статті 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. 
		За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
		Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Згідно з пунктом 13 частини першої зазначеної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
		Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
		Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
		За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
		Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
		Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
		Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою стала виплата йому Військовою частиною НОМЕР_1 грошової компенсації за неотримане речове майно не в день його звільнення з військової служби 08 вересня 2019 року, а 11 грудня 2019 року, тобто із затримкою повного розрахунку при звільненні. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду з вимогою про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільнення, а саме за невиплату грошової компенсації за речове майно.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
		Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 545/1149/17.
		При цьому Верховний Суд враховує висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
		Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
		Посилання скаржника на те, що строк про залишення апеляційної скарги без руху, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не є підставою для скасування ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, оскільки позивач відповідно до абзацу 2 частини 3 Прикінцевих та Перехідних положень Розділу VI КАС України не звертався із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом, у зв`язку з неможливістю вчинення відповідної процесуальної дії, визначеної в ухвалі від 09 липня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху через несплату ним судового збору, який зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та встановлених ним обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
		Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судові рішення суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
		 
		СуддіЛ.О. Єресько
		 
		В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...