Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 41871/09/2070 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2010. Зареєстровано: 30.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2010.
Дата набрання законної сили: 15.09.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
				 
				Харківський окружний адміністративний суд 
				61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3  
					 
				
				П О С Т А Н О В А
				І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
				Харків 
				21 січня 2010 р. № 2-а- 41871/09/2070 
				Харківський окружний адміністративний суд у складі 
				 головуючого судді Чалого І,С., 
				при секретарі судового засідання Васильевої Г.В.,
				 за участю представників сторін:
				позивача Малахової Н.В., 
				відповідача Борзило В.В.
				розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання дій незаконними ,
				В С Т А Н О В И В:
				 Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії Харківської митниці щодо оформлення картки відмови в пропуску транспортних засобів через митний кордон України №800010200/2009/000049 від 17.09.2009 року незаконним, стягнути з Харківської митниці на його користь 1000 грн., в рахунок заподіяної йому моральної шкоди. 
				В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2009 року він намагався тимчасово в'їхати в Україну з Белгородської області на легковому автомобілі, однак Харківською митницею в м/п "Гоптівка" йому у цьому було відмовлено, та оформлена картка відмови в пропуску транспортних засобів через митний кордон України за №800010200/2009/000049 від 17.09.2009 року. вважав, що дії Харківської митниці незаконні та такі, що порушують права, інтереси позивача. 
				Також зазначив, що протиправними діями Харківської митниці йому завдано моральну шкоду, яку він обґрунтовує тим, що він не зміг в'їхати на територію України, у нього зірвалось відрядження, в результаті чого не була укладена важлива для його бізнесу угода.
				Представник позивача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримала в повному обсязі, надала аналогічні обставинам справи пояснення та просила позов задовольнити в повному обсязі.
				Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду пояснення , позиція яких повністю збігається з викладеною в письмових заперечення, де зазначив, що відповідач діяв на підставі та відповідно до норм діючого законодавства в межах наданих йому повноважень. Просив відмовити в задоволенні позову.
				Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне:
				З паспорту серія МН №701212, виданого Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 5 жовтня 2004 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1. проживає за адресою: АДРЕСА_1.
				15.04.2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на тимчасове проживання за адресою Белгородська область, с.Черемошне, вул.Нагорна, 55 до 15.04.2012 року.
				Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Белгородська продовольча компанія" ОСОБА_1., 15.07.1979 року народження, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, є засновником зазначеного товариства.
				З посвідчення про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автомобіля реєстраційний знак НОМЕР_1, ідентифікаційний номер JTMHV05J704039537, марки TOYOTA LAND CRUS є ТОВ Белгородська продовольча компанія.
				Згідно з довіреністю, виданою ТОВ "Белгородська продовольча компанія", остання довіряє ОСОБА_1 керувати зазначеним вище автомобілем на території Російської федерації, Уркаїни та бути представником в ГІБДД та інших установах без права передоручення та продажу зазначеного автомобіля.
				У посвідченні про відрядження №8 від 17.09.2009 року, виданому на ім'я ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1. направляється у відрядження до міста Києва на 90 діб, мета відрядження - робота, починаючи з 17 вересня 2009 року по 15 грудня 2009 року, вибув з ТОВ "Белгородська продовольча компанія" 17 вересня 2009 року, про що є відповідний запис, завірений печаткою підприємства.
				Відповідно до путєвого листа легкового автомобіля від 17.09.2009 року товариство ТОВ "Белгородська продовольча компанія" надає завдання водію Демьянову І.В. посвідчення водія АХВ 091252, доставити автомобіль марки TOYOTA LAND CRUS реєстраційний знак НОМЕР_1 в Україну.
				17.09.2009 року відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800010200/2009/000049 Харківською митницею; М/п "Гоптівка" розглянуто митну декларацію, товаросупровідні та інші документи подані Дем'яновим І.В. і відмовлено останньому в пропуску транспортного засобу через митний кордон України
				Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
				В Україні визнається і дії принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема Конституція України має найвищу юридичну силу, норми Конституції України є нормами прямої дії.
				Конвенція про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась згідно з Законом від 24.03.2004 року №1661-ІУ, так звана "Стамбульська конвенція", виходячи з положень статті 9 Конституції України - є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
				Тимчасове ввезення в Україну громадянами-резидентами транспортних засобів, які належать на праві власності юридичним та фізичним особам-нерезидентам, врегульовано положеннями Додатку С до Стамбульської конвенції.
				Згідно зі статтею 1 Додатку С до Стамбульської конвенції під терміном "комерційне використання" розуміється платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, а під терміном "приватне використання" - перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.
				Відповідно до ст.2 Додатку С до згаданої Конвенції правом на тимчасове ввезення користуються транспортні засоби комерційного чи приватного використання.
				Конвенцією Країни - учасниці, від 26.06.1990, "Конвенція про тимчасове ввезення", до якої Україна приєдналась згідно з Законом від 24.03.2004 року №1661-ІУ у ст.5 Додатку С визначено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком: 
				(a) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;
				(b) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території. 
				Листом Державної митної служби від 26.01.2008, № 11/6-9/824-ЕП "Стосовно митного оформлення транспортних засобів" роз'яснено, що пільги, які надаються цим Додатком, а саме - режимом тимчасового ввезення із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру поширюються лише на: 
				- транспортні засоби комерційного використання, які повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території, та 
				- транспортні засоби приватного використання, які повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території. 
				При цьому, згідно з частиною першою статті 9 Додатка C до Стамбульської конвенції подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені. 
				Тобто, статтею 5 Додатка С до Стамбульської конвенції встановлено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком, транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.
				З паспорту серія МН №701212, виданого Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 5 жовтня 2004 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1. проживає за адресою: АДРЕСА_1.
				Тобто, громадянин ОСОБА_1. є резидентом України, оскільки зареєстрований та постійно проживає на території України, а отже транспортний засіб TOYOTA LAND CRUS реєстраційний знак НОМЕР_1 він намагався ввезти в Україну для приватних цілей в розумінні Стамбульської конвенції.
				А отже, відповідно до вимог ст.ст.9, 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" не може відноситись до транспортного засобу комерційного використання, тому митне оформлення повинно було проводитися відповідно до вимог Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України"
				Статтею 11 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" визначене, що тимчасове ввезення транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України громадянами-резидентами дозволяється терміном до одного року після сплати ввізного мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при ввезенні автомобілів.
				Незважаючи на положення статті 5 Додатку до Стамбульської конвенції статтею 7 цієї ж Конвенції встановлено: (a) транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення; (b) транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. 
				Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Оскільки положення законодавства України не містять дозволу відповідно до пункту "b" статті 7 Додатка С до Стамбульської конвенції на використання транспортних засобів приватного використання громадянами, то посадова особа митного органу не мала в даному випадку права самостійно визначити спосіб і порядок звільнення резидента України громадянина Дем'янова І.В. від сплати податків та зборів за тимчасове ввезення транспортного засобу, у зв'язку з чим і була видана картка відмови в митному оформленні №800010200/2009/000049 від 17.09.2009 року.
				Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне:
				Позивач пояснив, що він не зміг в'їхати на територію України, у нього зірвалось відрядження, в результаті чого не була укладена важлива для його бізнесу угода, чим йому завдано моральну шкоду.
				З документів й матеріалів перевірки №31-44/63, проведеної Харківської митницею згідно з планом-завдання від 30.09.2009 року, із письмових пояснень посадових осіб митного поста "Гоптівка" з'ясовано, що у базі даних прикордонної служби, яка ведеться посадовими особами відділу прикордонної служби "Дергачі" Харківського прикордонного загону, громадянин ОСОБА_1. зареєстрований в якості пасажиру, який в'їхаву пункт пропуску на автомобілі TOYOTA LAND CRUS реєстраційний знак НОМЕР_1, і пройшов паспортний контроль на в'їзді в Україну о 01 годину 20 хвилин 18.09.2009 року. Згідно бази даних ПІК "Інспектор-2006" автомобіль TOYOTA LAND CRUS реєстраційний знак НОМЕР_1 під керуванням громадянина РФ Малікова Н.І., з пасажиром в'їхав на територію України о 01 годині 22 хвилин 18.09.2009 року. 
				Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
				Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.
				Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
				Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
				Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 03 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
				З доказів по справі не вбачається, що внаслідок винних неправомірних дій відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду. 
				Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. 
				Позивачем не надано жодних доказів того, що дії посадових осіб Харківської митниці є протиправними та порушують права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин. 
				Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав, позивача, суд знаходить позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
				На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
				 П О С Т А Н О В И В:
				 В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання дій незаконними - відмовити в повному обсязі. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >
				Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 
				Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
				Повний текст постанови виготовлено 26.01.2010 року.
				 
					 
						 Суддя І.С.Чалий

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...