Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 290/474/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2020. Зареєстровано: 21.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.11.2020
Номер судового провадження: 1-кп/273/25/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017060150000328

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		             Справа № 290/474/19
		Провадження № 1-кп/273/25/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    20 жовтня 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка кримінальне провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, розлученої, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючої, раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2017 року за №12017060150000328, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		13 серпня 2017 року близько 20 години ОСОБА_4 керувала технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Рухаючись вказаним транспортним засобом в смт. Миропіль Романівського району Житомирської області по вулиці Центральній зі сторони вулиці Вільшанської в напрямку вулиці Спортивної, маючи об`єктивну можливість виявити на прямій ділянці дороги небезпеку або перешкоду для руху, ОСОБА_4 в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невжила негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди та навпроти домогосподарства АДРЕСА_2 передньою лівою частиною автомобіля здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка переходила дорогу з права на ліво по ходу руху автомобіля. 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у виді: тупої поєднаної травми тіла у вигляді множинних саден голови, верхніх та нижніх кінцівок, закритого перелому кісток тазу, перелому 1 та 2 шийних хребців, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. 
		Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		Крім цього, 13 серпня 2017 року близько 20 години ОСОБА_4 , знаходячись біля домогосподарства АДРЕСА_2 , будучи особою, яка поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, а саме після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_6 , внаслідок якого останній спричинено тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, проявила байдужість і неповагу до права людини на життя, діючи всупереч вимогам п. 2.10Правил дорожнього рухуУкраїни, маючи змогу надати допомогу, ОСОБА_4 не вжила заходів для надання домедичної допомоги потерпілому, не викликала бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не вжила інших заходів щодо доставки потерпілої до лікувального закладу, а також не повідомила про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, не вжила усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, а натомість, з метою уникнення відповідальності за скоєне, на причетному до дорожньо-транспортної події автомобілі зникла з місця пригоди, чим завідомо залишила без допомоги ОСОБА_6 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадній стан. 
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнала повністю. Зазначила, що час та місце вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх у повному обсязі підтверджує. Розкаюється у вчиненому, зробила для себе належні висновки. Просила застосувати щодо неї п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Потерпіла ОСОБА_6 згідно лікарського свідоцтва про смерть №44 від 17.09.2020 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Миропіль у віці 87 років.
		Потерпіла ОСОБА_7 неодноразово викликаласядо суду,згідно зданими наданимивідділом облікута моніторингуінформації прореєстрацію місцяпроживання ГУДМС Україниу Львівськійобласті ОСОБА_7 зареєстрована тапроживає заадресою: АДРЕСА_3 .Потерпілій навказану адресубуло направленосудову повістку,яку вонаотримала особисто28.09.2020року,відтак єналежним чиномповідомлена продату,час тамісце проведеннясудового засідання.
		Враховуючи вищевикладене, судом прийняте рішення про можливість розгляду кримінального провадження без участі потерпілих. 
		За відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченої ОСОБА_4 щодо визнання фактичних обставин справи, суд, обмежившись за згодою учасників судового провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України поясненнями обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_4 у тому що вона, керуючи транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило особі тяжке тілесне ушкодження, та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 286 КК України, а також у тому, що остання завідомо залишила без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати допомогу цій особі, яку вона сама поставила в небезпечний для життя стан, та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 135 КК України.
		Обираючи обвинуваченій міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, які відносяться до категорії тяжких та невеликої тяжкості злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки, відношення обвинуваченої до скоєного, яка вину визнала в повному обсязі.
		Судом також враховуються дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не перебуває на обліках у пенсійному фонді та центрі зайнятості, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення, отримує допомогу малозабезпеченим сім`ям та здійснює догляд за інвалідом 1 групи - ОСОБА_8 , за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони. 
		Також суд враховує висновкидосудової доповідіБаранівського районногосектору філіїДержавної установи «Центр пробації»,згідно якоїризик вчиненняповторного кримінальногоправопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, виправлення обвинуваченої без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, є визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, згідно зіст. 67 КК України, суд є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами можливо тільки в умовах ізоляції обвинуваченої від суспільства, і тому обирає покарання у виді позбавлення волі, в межах, встановлених санкціями частин статтей, не вбачаючи підстав для можливості її виправлення без реального відбування покарання або застосування іншого розміру чи більш м`якого виду покарання.
		На підставі положень ст. 70 КК України, з урахуванням всіх обставин справи, остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Також суд, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину та наслідки, що настали, вважає за необхідне призначити обвинуваченій додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції, встановленої для даного виду покарання.
		Також, у судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про застосування до обвинуваченої Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки вона має трьох дітей, яким на день набрання чинності Законом не виповнилося 18 років. 
		Обвинувачена ОСОБА_4 просила суд клопотання задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_9 не заперечував щодо звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від покарання у зв`язку із застосуванням амністії.
		Відповідно до вимог ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		Пунктом «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.
		Згідно ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», особи на яких поширюється дія Закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.
		Судом встановлено, що на час набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», обвинувачена ОСОБА_4 мала трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_10 , 2005 року народження, сина ОСОБА_11 , 2009 року народження, доньку ОСОБА_12 , 2014 року народження, відносно яких не позбавлена батьківських прав.
		При цьому ОСОБА_4 скоїла необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України не є особливо тяжким. Кримінальне правопорушення вчинено 13.08.2017 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Оскільки обставин, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які би виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_4 встановлено не було, суд вважає за можливе звільнити останню від призначеного основного та додаткового покарання.
		Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз (висновок №3/748 від 06.10.2017 року, висновок №3/869 від 15.12.2018 року, висновок №1005/17-25 від 25.10.2017 року) в сумі 2924,96 грн. підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 .
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. 
		Згідно ухвали від 15.08.2017 року слідчим суддею Романівського районного суду Житомирської області накладений арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , позбавивши законних володільців права відчуження, користування та розпорядження вказаним автомобілем. 
		Ухвалою від 03.10.2018 року арешт накладений ухвалою слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 15.08.2017 року на автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 в частині позбавлення законних володільців права користування автомобілем скасовано. 
		Відповідно до положень статті 174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 15.08.2017 року, оскільки в подальшому у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимогст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В
		ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286; ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити їй покарання:
		- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік;
		- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити  ОСОБА_4  3 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_4  до набрання вироком законної сили не обирати.
		На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного основного та додаткового покарання.
		Стягнути з  ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 2924,96 грн. (дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири грн. 96 коп.).
		Арешт автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , накладений згідно ухвали слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 15.08.2017 року скасувати.
		Речові докази, а саме автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання користувачу ОСОБА_4 - залишити останній. 
		На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...