Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-2282во09 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
		  П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 23 березня 2010 року                      м. Київ 
		 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		 головуючого     Кривенка В.В., 
		суддів:        Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,  
		Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.   
		 розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Харківського обласного центру зайнятості (далі  Центр зайнятості) справу за його позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків,  
		 в с т а н о в и л а: 
		 У лютому 2008 року Центр зайнятості звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 4446 грн 12 коп., виплачених йому за період із 4 жовтня 2006 року по 17 червня 2007 року як одноразова допомога по безробіттю для організації ним підприємницької діяльності. 
		Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 5 лютого   2008 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2009 року, відмовив у відкритті провадження у справі.  
		      У скарзі до Верховного Суду України Центр зайнятості, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати всі ухвалені судові рішення. На обґрунтування зазначеного позивач додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2009 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на його думку, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права. 
		Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню. 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. 
		Із таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного. 
		Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення. 
		     У пункті 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, установлених законом. 
		За змістом частини 4 статті 50 КАС субєкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.  
		У частині 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. 
		У статті 19 цього Закону визначено обовязки та права державної служби зайнятості, серед яких, зокрема: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати. 
		Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. 
		Пунктом 7.4  Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, передбачено, зокрема, що для розгляду питань щодо отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості заяву про надання допомоги та бізнес-план. Рішення директора центру зайнятості про одноразову виплату допомоги по безробіттю оформлюється наказом, з яким безробітний повинен бути ознайомлений під особистий розпис. 
		Зі змісту пунктів 2 та 8 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними  підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 511 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року), витікає, що рішення про повернення коштів приймає директор центру зайнятості. Це рішення може бути оскаржено в установленому законодавством порядку. 
		Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю субєкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.  
		Таким чином, висновок судів про те, що цей спір не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, у звязку з чим всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа  направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. 
		Керуючись статтями 241243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		    постановила: 
		 Скаргу Харківського обласного центру зайнятості задовольнити. 
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня   2008 року та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від      5 лютого 2008 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.  
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		  Головуючий                        В.В. Кривенко 
		  Судді                                         М.Б. Гусак 
		  В.Л. Маринченко 
		  П.В. Панталієнко  
		  І.Л. Самсін 
		  О.О. Терлецький 
		  Ю.Г. Тітов 
		               Правова позиція 
		  Ухвалені у справі судові рішення скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, оскільки суди помилково виходили з того, що спір за позовом Центру зайнятості до фізичної особи про стягнення коштів, виплачених останній як одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...