Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/3498/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2020. Зареєстровано: 21.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: 1-кп/759/44/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014000000000709

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА 
		пр. № 1-кп/759/44/20 ун. № 759/3498/15-к 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 жовтня 2020 року                          м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		судді ОСОБА_2 ;
		присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		при секретарі ОСОБА_6 
		розглянувши в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні за обвинувальними актами стосовно  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської області,  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області, та  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України, а також стосовно  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Києві, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України, клопотання сторони обвинувачення про міжнародний розшук обвинувачених,
		сторони: прокурори ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачені тацивільні відповідачі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , їх захисники  ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; інші учасники: потерпілі ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та інші (всього 181 особа) та інші (всього 181 особа); представники потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та інші; цивільні позивачі  ОСОБА_29 та інші (всього 74); представники цивільнихвідповідачів ГУ МВС України в м. Києві та ГУ НП в м. Києві  ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , а МВС України  ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ; третя особа,що незаявляє самостійнихвимог - Державна Казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646), -
		В С Т А Н О В И В :
		Під час судового провадження прокурор ОСОБА_36 подав клопотання про оголошення обвинувачених ЗІНЧЕНКА, АБРОСЬКІНА та ОСОБА_37 в міжнародний розшук, посилаючись на те, що після оголошення 28 грудня 2019 року ухвали Київського апеляційного суду про зміну раніше обраного запобіжного заходу вказаним обвинуваченим на особисте зобов`язання, останні в порушення покладених на них обов`язків залишили територію міста Києва і 29 грудня 2019 року перетнули лінії розмежування з непідконтрольними територіями України. Продовжуючи ігнорувати свої процесуальні обов`язки, вони не прибули 14 січня 2020 року в судове засідання, про час і місце проведення якого були особисто повідомлені. Вказані обвинувачені не прибули в судові засідання 17 березня, 04 червня, 10 вересня та 20 жовтня 2020 року, а вжитими заходами стороною обвинувачення та судом зв`язок з цими особами встановити не вдалося. З`ясовано, що ОСОБА_38 станом на 13 січня 2020 року перебував у м. Донецьк, разом з ним зафіксовано і ОСОБА_39 , місце перебування ОСОБА_37 не встановлено.
		У судовому засіданні прокурори, присутні представники потерпілих підтримали вказане клопотання і просили суд його задовольнити.
		Обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 в судове засідання не прибули, причини свого неприбуття не повідомили, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавали. 
		Обвинувачені ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та всі захисники, заперечуючи проти задоволення цього клопотання, вважали недоведеними правові підстави для оголошення обвинувачених ОСОБА_39 , АБРОСЬКІНА та ОСОБА_37 в міжнародний розшук та розшук взагалі.
		Заслухавши думку сторін та інших учасників провадження, проаналізувавши здобуті за час судового провадження докази, доводи заявленого клопотання, суд присяжних виходить з такого.
		Передусім має бути вирішено питання про наявність правих підстав для оголошення вказаних обвинувачених у розшук взагалі, оскільки вирішення питання про його міжнародний характер є похідним.
		З цього приводу, всупереч доводам захисту повідомлена ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 підозра обґрунтована не тільки викладеною в обвинувальному акті інформацією. Подані стороною обвинувачення на підтвердженняобставин,зазначених вобвинувальному акті, та безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази  фактичні дані стосовно самої події злочинів та можливої причетності до них обвинувачених, в тому числі:
		- щодо конкретнихобставин (час,місце)загибелі декількохдесятків громадянта щебільше поранених ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська в місті Києві внаслідок застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї під час протистояння з працівниками правоохоронних органів, факти яких мали місце в межах акцій масового протесту на Майдані Незалежності в місті Києві (дані з цього приводу обґрунтовуються документами надзвичайно масштабної фото та відео фіксації цих подій, показаннями свідків та потерпілих, висновками судово-медичних та інших експертиз за кожним таким епізодом, іншими доказами);
		- щодо статусувказаних обвинувачених на час поставлених їм у провину подій (за службовою документацію ПМОП «Беркут» міліціонери ОСОБА_15 , ОСОБА_16 були співробітниками РСП ПМОП «Беркут», а ОСОБА_19 - старшим офіцером керівного складу ПМОП «Беркут»)
		- щодо службової компетенції, прав та повноважень на використання співробітниками підрозділу РСП ПМОП «Беркут» зброї та спеціальних засобів, закріплення за ними штатної вогнепальної зброї та залучення співробітників ПМОП «Беркут» до охорони громадського порядку станом на 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва, що охоплює вулицю Інститутська (дані з цього приводу обґрунтовуються відомостями із службової документації органів внутрішніх справ, положеннями нормативних актів та підзаконних відомчих нормативних актів, показаннями окремих свідків);
		- щодо можливоїідентифікації груповихдій іззастосуванням вогнепальноїзброї співробітниківпідрозділу РСППМОП «Беркут» у чорній тактичній формі із жовтими пов`язками на передпліччях протягом ранку 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва, що охоплює вулицю Інститутська  час і місце загибелі та поранення абсолютної більшості потерпілих, яка обґрунтовується через фото та відео дані фіксації цих подій, показаннями потерпілих та свідків  очевидців цих подій, також обґрунтовується даними про загибель саме в цей час і в тому ж місці конкретного співробітника РСП ПМОП «Беркут», про евакуацію конкретного співробітника РСП ПМОП «Беркут» з вказаного місця перебування через необхідність надання медичної допомоги;
		- щодо можливоїідентифікації обвинуваченихна вказаніймісцевості тау зазначенийчас через належні їм засоби зв`язку (є обґрунтовані дані припускати їх спільне разом з іншими працівниками РСП ПМОП «Беркут» перебування протягом ранку 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва, що охоплює вулицю Інститутська, та подальше спільне повернення на місце постійної дислокації);
		- щодо можливоїідентифікації дій ОСОБА_45  із застосуванням вогнепальної зброї в групі із співробітниками РСП ПМОП «Беркут» ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська, яка обґрунтовується через фото та відео дані фіксації цих подій, а також через показання окремих свідків;
		- щодо результатів проведених експертних досліджень, в тому числі для можливої ідентифікації зброї, яка застосовувалася ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська, та можливоїпричетності наслідківїї застосуваннядо загибеліта поранення конкретних громадян ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська в місті Києві (результати окремих з таких досліджень у галузі балістики та судової медицини у своєму взаємозв`язку прямо вказують на застосування у вказаний час та у вказаному місці крім іншого штатної стрілецької зброї РСП ПМОП «Беркут», закріпленої за окремими його співробітниками, в тому числі за обвинуваченими ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , що призвело, зокрема, і до загибелі та поранення громадян ранком 20 лютого 2014 року на АДРЕСА_1 );
		- щодо зникнення за наслідками подій 20 лютого 2014 року штатної зброї підрозділу РСП ПМОП «Беркут», закріпленої за його окремими співробітниками, в тому числі за обвинуваченими ОСОБА_46 , ОСОБА_47 (дані з цього приводу обґрунтовуються відомостями із службової документації органів внутрішніх справ, показаннями окремих свідків);
		у своїй сукупності є вагомими та здатні переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 могли вчинити поставлені їм у провину особливо тяжкі та тяжкі суспільно небезпечні діяння, пов`язані із насильством над цивільними особами, не вдаючись при цьому у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності їх вини. За таких обставин, гарантії недопущення свавільного чи політично мотивованого кримінального переслідування саме вказаних обвинувачених дотримані, враховуючи при цьому і практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «нечипорук і йонкало проти України»). Суд вкотре наголошує, що питання допустимості, достатності і безспірності таких доказів вирішується судом при ухваленні вироку (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України). 
		Відтак, суд присяжних для цілей вирішення поданого клопотання вважає, що прокурором доведено обставини, які й з перебігом часу свідчать про наявність обґрунтованої підозри, повідомленої обвинуваченим ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_48 . Докази, які одержані під час судового провадження, роблять таку обґрунтованість більш вагомою. 
		Аналізом матеріалів контрольного апеляційного провадження, за результатами якого 28 грудня 2019 року постановлено ухвалу Київського апеляційного суду, встановлено, що дане судове рішення в частині обрання всім обвинуваченим, в тому числі ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 , запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання в порушення вимог ч. 2 ст. 179, ч. 2 ст. 534 та ч. 1 ст. 535 КПК України не було негайно звернутим до виконання, судове рішення обвинуваченим не було вручено, можливість почути його проголошення вказані обвинувачені не мали, іншого не доведено, особисте зобов`язання під розпис від вказаних обвинувачених, як власне і від інших, не відбиралося, населений пункт їх подальшого місця перебування чи проживання як однієї з ключових гарантій таких зобов`язань, ніким визначено не було.
		Отже, прокурор не довів факт застосування до обвинувачених ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_45 належної правової процедури, передбаченої ч. 2 ст. 179 КПК України у зв`язку із обранням щодо них запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, а відтак і покладення на них процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися без дозволу суду із населених пунктів, в яких вони проживають, повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
		Вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати переміщення обвинувачених ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_45 , починаючи з 28 грудня 2019 року, поза межами міста Києва будь-яким процесуальним порушенням з їх боку взагалі. 
		Тим більше, для безстороннього спостерігача є очевидним і те, що участь в обміні всіх обвинувачених у даному провадженні мала акцентований сторонами перемовин характер, ці особи переміщалися поза межами міста Києва під контролем Держави Україна на виконання зобов`язань Держави Україна і саме у такому контексті були передані Державою Україна на тимчасово непідконтрольну територію в порядку обміну утримуваних осіб. Аналогічно оцінює ці події і Моніторингова місія ООН з прав людини у своїй заяві від 30 грудня 2019 року, як умовний взірець безстороннього спостереження, вважаючи таку передачу суттєвим ускладненням для відправлення правосуддя. Будь-які особисті міркування та припущення з приводу того, як саме повинні були діяти обвинувачені в умовах обміну, кому саме і коли повинні були чинити опір, висловлювати свої протести та відмови, коли і як втекти від супроводжуючих, передаючих чи приймаючих їх осіб тощо, суд залишає поза увагою як особисті міркування та припущення, оцінюючи тільки факти. Принциповим є інше - дотримання обвинуваченими правил обміну у даному випадку на виконання зобов`язань держави та під її контролем само по собі не може бути оцінено з правової точки зору як ухилення від юрисдикції цієї держави, в тому числі й від правосуддя. Пояснення мотивів поведінки будь-якої особи публічними виступами третіх осіб суд не бере до уваги, суворо дотримуючись у цьому контексті принципів неупередженості, безсторонності та об`єктивності.
		Водночас, неприбуття вказаних обвинувачених в судові засідання 14 січня, 17 березня та 20 жовтня 2020 року, а також за викликом до суду 04 червня та 10 вересня 2020 року, неповідомлення про причини такого неприбуття є проявом невиконання ними обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України. У даному випадку доказом ухилення вказаних обвинувачених від правосуддя є відсутність поважних причин для їх неприбуття в судові засідання. У цьому зв`язку тривалість часу невиконання очевидного процесуального обов`язку в умовах, коли суд публічно оголосив розумний період очікування, є вирішальним, оскільки цією обставиною нівелюються всі фактори, на які посилається сторона захисту, а саме, обмеження свободи пересування внаслідок дії Закону України від 18січня 2018року №2268-VIII «Про особливостідержавної політикиіз забезпеченнядержавного суверенітетуУкраїни натимчасово окупованихтериторіях уДонецькій таЛуганській областях» та обставининепереборної сили,зокрема,епідемії,військові події (п. 2 ч. 1 ст. 138 КПК України), які, до речі, не стали перешкодою для виконання в розумний строк за тих самих умов процесуального обов`язку іншими обвинуваченими в межах даного провадження.
		Обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , перебуваючи під вартою та беручи участь в судовому процесі, який перебував на завершальній стадії дослідження доказів, були обізнані з межами висунутого обвинувачення, усвідомлювали свій процесуальний статус обвинувачених та обов`язок прибувати за кожним викликом до суду, в чому активно переконували суд присяжних, виключаючи саму можливість ухилення від правосуддя.
		Обвинувачені ОСОБА_51 та АБРОСЬКІН протягом 2020 року мали можливість здійснювати публічні заяви, давати інтерв`ю, вважаючи кримінальне переслідування політично мотивованим, що набуло свого документально підтвердженого перед судом поширення в мережі Інтернет, проте наміру прибути до суду після пом`якшення запобіжного заходу не висловлювали і даних про дії, спрямовані на досягнення такої мети не подали. Звертає на себе окрему увагу і той факт, що таку поведінку обвинувачені обрали на стадії практичного завершення судового провадження, коли після дослідження всіх доказів обвинувачення отримали можливість у відкритому судовому процесі, який транслюється наживо, надати показання суду і спростувати за бажанням висунуте обвинувачення, перебуваючи при цьому на свободі з найменшим з існуючих рівнем обмеження  під особистим зобов`язанням. Таку ситуацію інакше як блокуванням судового провадження, а відтак й ухиленням від правосуддя пояснити важко.
		Кореспонденція суду за останнім відомим місцем проживання вказаних обвинувачених залишалася не витребуваною і поверталася до суду, вжиті судом заходи шляхом повідомлення через засоби масової інформації загальнодержавного значення, поширення загально доступним ресурсом в мережі Інтернет відкритого заклику на адресу обвинувачених прибути до суду результатів не дали.
		Таким чином, прокурор довів невиконання обвинуваченими ЗІНЧЕНКОМ, АБРОСЬКІНИМ та ЯНІШЕВСЬКИМ процесуального обов`язку повідомляти суд про причини свого неприбуття в судові засідання, а також відсутність поважних причин їх неприбуття в судові засідання та за викликом суду 14 січня, 17 березня, 04 червня, 10 вересня та 20 жовтня 2020 року, а відтак і факт їх ухилення від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
		Згідно зправилами ч.1ст.335КПК Україниу разі, якщо обвинувачений ухилився від суду, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку, що оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
		Враховуючи викладене, суд присяжних вважає наявними правові підстави для оголошення обвинувачених  ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_45 у розшук через їх ухилення від суду та зупинення судового провадження щодо цих обвинувачених до їх розшуку.
		Що стосується підстав саме для міжнародного розшуку.
		Положення ч.1ст.335КПК України не поділяють розшук на види, проте і не виключають такі.
		За наслідками неприбуття в судове засідання обвинуваченого судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, зважаючи на обсяг висунутого обвинувачення, яке охоплює злочини, зазначені у ч. 2ст. 297-1КПК України, може здійснюватися і у формі спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) але за умови, що він переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. З одержанням даних про перебування особи в міжнародному розшуку процесуальний закон пов`язує можливість ініціювання й інших правових процедур.
		Є очевидним, що міжнародним визнається розшук, який здійснюється поза межами держави  ініціатора. Суть такого розшуку полягає у здійсненні органами міжнародної юрисдикції комплексу розшукових дій за межами території держави, де було вчинено діяння, що містить ознаки злочину. Законодавець абсолютно логічно акцентує увагу виключно на міжнародному характері розшуку саме в тих випадках, коли ризик свавільного обмеження прав і свобод особи (у даному випадку доступ до правосуддя) повинен бути повністю розвіяний авторитетом запобіжників міжнародної юрисдикції. У противному випадку таке виокремлення міжнародного розшуку як виду в національному законодавстві було б зайвим.
		Відтак, за правилами ч.1ст.335КПК Україниу разі, якщо обвинувачений ухилився від суду, він може бути ухвалою суду оголошений конкретно і в міжнародний розшук, організація виконання такої ухвали з огляду на стадію процесу доручається прокурору, а її прийняття до виконання і власне оголошення в міжнародний розшук та його здійснення  відповідним органом міжнародної юрисдикції.
		Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 220 «Про національне бюро Інтерполу» (із змінами та доповненнями) у зв`язку із прийняттям України до Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби із злочинністю, яка виходить за межі країни, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу, яким виступає Національна поліція. 
		Таким чином, суд відхиляє доводи захисту про відсутність нормативно визначеного права у прокурора ставити перед судом питання про оголошення обвинувачених конкретно в міжнародний розшук.
		Підстави для розшуку вказаних обвинувачених через їх ухилення від суду вже доведені, а враховуючи дані про їх перебування на початку року на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, неприховані наміри полишити територію України, відсутність тривалий час даних про їх фактичне місцезнаходження на території України, ці обставини вимагають взаємодії правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав задля одержання інформації про місцеперебування за кордоном розшукуваних обвинувачених, які ухиляються від кримінальної відповідальності за особливо тяжкі насильницькі злочини, за які законом передбачено можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі та які не мають політичного, військового, релігійного та расового характеру, з подальшою їх екстрадицією (видачею).
		Суд звертає увагу саме на насильницький спектр висунутого обвинувачення (масове умисне вбивство та замах на умисне вбивство за обтяжуючих обставин), що вказує на найвищий та абсолютний характер цінностей (життя та здоров`я людини), охорона яких є завданням не тільки даного кримінального провадження, а й світової системи права. Захист життя людини не може мати політичного забарвлення.
		За таких обставин, суд присяжних вважає за необхідне задовольнити подане клопотання прокурора.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 335, 369-372 КПК України, суд присяжних, -
		У Х В А Л И В:
		Клопотання прокурора ОСОБА_52 про оголошення обвинувачених ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_45 в міжнародний розшук  задовольнити.
		Оголосити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві - в розшук.
		Судове провадження щодо обвинувачених  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11  зупинити до їх розшуку.
		Оголосити  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської області, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України - в міжнародний розшук.
		Оголосити  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України - в міжнародний розшук.
		Оголосити  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, зареєстрований: АДРЕСА_4 ; проживає: АДРЕСА_5 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України - в міжнародний розшук.
		Вважати обвинувачених ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_45 оголошеними в міжнародний розшук з дня прийняття компетентним органом міжнародної юрисдикції відповідного рішення про оголошення такого розшуку.
		Організацію виконанняданої ухвалисуду доручити прокурору ОСОБА_53 , іншим прокурорам групи прокурорів в межах даного судового провадження.
		Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно та окремому оскарженню не підлягає.
		 
		ПРИСЯЖНІ:  ОСОБА_54 ,
		 
		ОСОБА_55 ,
		 
		ОСОБА_56 ;
		 
		     СУДДІ:                     ОСОБА_57 ,
		 
		ОСОБА_58

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...